Вирок № 112722125, 09.08.2023, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/10826/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" серпня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100040002527 від 13.07.2023 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Привітне Мурованокуриловецького району Вінницької області, громадянина України, перебуває у цивільному шлюбі, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з середньою спеціальною освітою, військовозобов`язаного, добровольця добровольчого формування №1 Зазимської сільської територіальної громади, працюючого не офіційно майстром на СТО, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , 12.07.2023 року о 14 год. 50 хв. ОСОБА_3 зайшов в приміщення гіпермаркету «Епіцентр» по вул. Братиславській, 11 в м. Києві, де у нього виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, обравши об`єктом свого злочинного умислу товар, який перебував у продажі даного гіпермаркету.

Реалізуючи свій кримінальний протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, що належить ТОВ «Епіцентр К», з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, ОСОБА_3 , переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до стелажу з сувенірними магнітними наліпками, з якого до рук взяв магніти марки «Nalipki» в кількості 4 шт. - під назвами ШАРК вартістю 34 грн. 66 коп., БАХМУТ вартістю 32 грн. 16 коп., ХІМАРС вартістю 34 грн. 66 коп., магніт 10 ГРИВЕНЬ вартістю 34 грн. 66 коп. та вимпел Україна вартістю 34 грн. 90 коп., що сховав до своєї поясної сумки, при цьому направився далі по гіпермаркету, де з стелажу туристичного оздоблення, взяв кухонну багаторазову запальничку марки «Lion LP-9085 Stick CR» вартістю 52 грн. 70 коп., які сховав до кишені шортів. Потім пройшов до стелажу з зарядним пристроями, з якого взяв упаковку із з`єднувальним кабелем Cablexpert USB/Lightning 2m 2.1 А сірого кольору вартістю 88 грн. 08 коп., з якої витягнув сам кабель та поклав його до своєї поясної сумки, а порожню упаковку з-під кабелю залишив на іншому стелажі.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_3 підійшов до стенду з малогабаритним будівельними товарами, з якого взяв ніж-трапецію +5 лез складний алюмінієвий марки «TOLSEN» вартістю 177 грн. 80 коп., який також поклав до своєї поясної сумки.

У подальшому, цього ж дня, 12.07.2023 року о 15 год. 25 хв., ОСОБА_3 , утримуючи при собі зазначене чуже майно, з метою його викрадення, направився до виходу з гіпермаркету «Епіцентр» по вул. Братиславській, 11 в м. Києві, тим самим, виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, однак злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки при спробі залишити приміщення вказаного торгівельного магазину, останній був зупинений працівниками охорони, чим кримінальну протиправну діяльність ОСОБА_3 було припинено.

Внаслідок зазначених кримінальних протиправних дій, ОСОБА_3 намагався спричинити ТОВ «Епіцентр К» матеріальної шкоди на загальну суму 489 (чотириста вісімдесят дев`ять) гривень 56 копійок.

Таким чином ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, тобто закінчений замах на крадіжку - таємне викрадення чужого майна, вчинену в умовах воєнного стану.

Будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) визнав повністю, надав покази, якими підтвердив вищевикладені обставини його скоєння, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаявся у вчиненому.

Вказав, що дійсно, 12.07.2023 року приблизно о 15.00 годині в гіпермаркеті «Епіцентр», що знаходиться у м. Києві по вул. Братиславська, 11, взяв з полиці магнітні сувенірні наліпки, газову запальничку, з`єднувальний кабель зарядного пристрою, ніж-трапецію з лезами до нього, які поклав до своєї поясної сумки та пройшовши повз касову зону, не розрахувавшись за них, намагався залишити гіпермаркет, проте був зупинений працівниками охорони магазину., яким він добровільно видав викрадені речі.

Останній виразив готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення даного злочину, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.

Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого. Суд, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, а саме - закінченому замаху на крадіжку - таємне викрадення чужого майна, вчинену в умовах воєнного стану.

При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 березня 2018 року у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку ст. 349 КПК України.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судимий, має задовільний стан здоров`я, не є інвалідом І чи ІІ групи, військовозобов`язаний, доброволець добровольчого формування №1 Зазимської сільської територіальної громади, позитивно характеризується за місцем проходження служби, повідомив, що перебуває у цивільному шлюбі, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спосіб життя, позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого, а саме наявність у нього розуміння неприйнятності вчинених ним дій у цивілізованому суспільстві; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції частини четвертої статті 185 КК України у виді позбавлення волі, з урахуванням вимог ч.3 ст.68 КК України щодо призначення покарання за незакінчений злочин, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 того ж Кодексу та покладенням обов`язків з числа визначених ст. 76 КК України, оскільки суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане ж покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 року; «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 року; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 року).

Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання без звільнення від його відбування, суд сприймає, як діяння, яке б указувало на те, що саме у цій ситуації, та обставинах при яких було вчинено злочин, воно сприймалося б, як грубо непропорційне (діяння та покарання), як наслідок, у світлі практики, ЄСПЛ, сприймалося б як жорстоке поводження, тобто суперечило статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Враховуючи викладене суд вважає призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у виді позбавлення волі зі звільненням його від відбування покарання з випробуванням пропорційним вчиненому кримінальному правопорушенню та таким, що перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Питання доцільності обрання запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов у кримінальних провадженнях не заявлявся.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- вилучену у ОСОБА_3 магніти марки «Nalipki» в кількості 4 шт. - під назвами 10 ГРИВЕНЬ, ШАРК, БАХМУТ, ХІМАРС, матерчатий вимпел Україна, кухонну багаторазову запальничку марки «Lion LP-9085 Stick CR», пошкодждену упаковочну коробку з`єднувального кабелю Cablexpert USB/Lightning 2m 2.1 А, з`єднувальний кабель Cablexpert USB/Lightning 2m 2.1 А сірого кольору, ніж трапеція +5 лез складний алюмінієвий марки «TOLSEN», посилений неодимовий магніт в алюмінієвому корпусі, передані до камери схову Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві - повернути власнику;

- ДВД диск із відеозаписами камер відеоспостереження гіпермаркету «Епіцентр» по вул. Братиславській 11 в м. Києві, якими зафіксовано факт крадіжки товару за 12.07.2023 ОСОБА_3 - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Учасникам кримінального провадження роз`яснюється право ознайомитись із журналом судового засідання.

Суддя