Рішення № 112708216, 08.08.2023, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/1865/23

Провадження № 2/545/1228/23

З А О Ч Н Е

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.08.2023 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Потетій А.Г.,

при секретарі Явдоченко А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний виконавець Виконавчого округу Полтавської області Райда Олександр Сергійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний виконавець Виконавчого округу Полтавської області Райда Олександр Сергійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнення коштів, посилаючись на те, що Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. 24.05.2021 року вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №6289, яким запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за Кредитним договором № 95430783000 від 24.06.2019 року за період з 21.09.2020 року по 07.05.2021 року на загальну суму 37024,48 грн., у тому числі:

29897,29 гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту;

2,19 гривень - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам;

6325,00 гривень - прострочена заборгованість за комісією;

В подальшому виконавчий напис пред`явлено для організації примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу Полтавської області Райда Олександру Сергійовичу.

Про існування вказаного виконавчого напису позивачу стало відомо після відкриття виконавчого провадження.

Ознайомившись із змістом виконавчого напису, позивач вважає його таким що не підлягає виконанню з наступних підстав.

Між ОСОБА_1 та АТ "УкрСиббак" було укладено кредитний договір № 95430783000 від 24.06.2019 року.

Правонаступником всіх прав та обов`язків АТ "УкрСиббанк" за договором факторингу № 182 від 21.09.2020 року стало Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Кредит-капітал».

Відповідно до абзацу 1 виконавчого напису, правовою підставою для вчинення виконавчого напису визначено статті 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік).

Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин врегульовано п. 2 Переліку, згідно якого для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Таким чином, відповідачем при зверненні до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису не надано визначені п. 2 Переліку документи, що встановлюють заборгованість, внаслідок чого оскаржуваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог встановлених ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Порядку, а тому останній є таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові по справі №910/10374/17 від 21.09.2021 року. " Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін.

Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Вчиняючи 22 травня 2017 року виконавчі написи № 779 та № 780, приватний нотаріус Авдієнко О. В. неправомірно керувалася пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.

Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника» ".

Таким чином, відповідно до чинного законодавства України та правових висновків Верховного Суду, на момент вчинення виконавчого напису нотаріусом, не існувало правового підґрунтя для вчинення такого напису, оскільки відповідно до чинного законодавства, виконавчий напис нотаріуса у кредитних відносинах видається за кредитними договорами, які були нотаріально посвідчені.

З огляду на вищевказане, виконавчий напис за кредитним договором № 95430783000 від 24.06.2019 року, зареєстрований у реєстрі за № 6289 від 24.05.2021 року має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Щодо повернення коштів, які були стягнуті під час виконавчого провадження:

Відповідно до відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень, з Позивача в межах виконавчого провадження було стягнуто 3837 (три тисячі вісімсот тридцять сім) гривень 05 копійок, що підтверджується: Платіжне доручення №301 від 07 вересня 2021 року про стягнення в межах виконавчого провадження 1011 (одна тисяча одинадцять) гривень 22 копійки; Платіжне доручення №316 від 08 жовтня 2021 року про стягнення в межах виконавчого провадження 512 (п`ятсот дванадцять) гривень 12 копійок; Платіжне доручення №329 від 05 листопада 2021 року про стягнення в межах виконавчого провадження 546 (п`ятсот сорок шість) гривень 47 копійок; Платіжне доручення №340 від 07 грудня 2021 року про стягнення в межах виконавчого провадження 500 (п`ятсот) гривень 51 копійок; Платіжне доручення №5 від 06 січня 2022 року про стягнення в межах виконавчого провадження 740 (сімсот сорок) гривень 33 копійки; Платіжне доручення №371 від 07 лютого 2022 року про стягнення в межах виконавчого провадження 526 (п`ятсот двадцять шість) гривень 40 копійок.

Згідно ч. 1 ст. 1212 Цивільного Кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 1212 Цивільного Кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі Касаційного Цивільного Суду у справі 201/6498/20 від 08.09.2021 року: "....Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Отже, встановивши, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів у сумі 39 104,75 грн., що стягнені з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису нотаріуса, який у подальшому визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, апеляційний суд водночас залишив поза увагою те, що отримані відповідачем кошти в сумі 39 104,75 грн. підлягають поверненню позивачу відповідно до статті 1212 ЦК України...."

Таким чином Позивач має право на повернення йому стягнутих в межах виконавчого провадження коштів, а саме 3837 (три тисячі вісімсот тридцять сім) гривень 05 копійок, відповідно до змісту ст. 1212 Цивільного Кодексу України, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду в подібних правовідносинах та є похідною від основної вимоги (застосування наслідків визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню).

Спірний виконавчий напис видано з порушенням порядку його вчинення, оскільки позивача не повідомлено про наявність відповідних вимог відповідача, що позбавило позивача можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги стягувана, або виконати їх. Зазначене порушення мало місце, оскільки нотаріус не впевнився в розумінні та згоді боржника із пред`явленими до нього вимогами та їх визнанням:

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувана на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувана на стягнення грошових сум або витребування дід боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувана раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувану можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Однак відповідне право стягувана, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувана до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухваленій нею постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Зазначене вище узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року, справа № 6-887цс 17 та у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018, справа № 61-154св18, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17.

Позивач категорично не згодна з тим розміром заборгованості на яку виданий виконавчий напис - 37024,48 грн., а також з періодом її стягнення з 21.09.2020 року по 07.05.2021 року та звертає увагу суду, що вказана заборгованість нарахована штучно та не може бути стягнута за той період, що вона стягується.

Враховуючи вищевикладене, виконавчий напис нотаріуса здійснено з грубим порушенням, а тому підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

У судове засідання позивач та його представник - ОСОБА_3 не з`явилися, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без їх участі, позов підтримав та прохав задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Треті особи - у судове засідання не з`явилися, причини неявки не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Тому, суд вважає за можливе розгляд даної справи по суті у відсутності відповідача по наявним матеріалам справи в заочному порядку відповідно до ст. ст. 223, 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріли справи, вважає що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Так, судом встановлено, що перелік підстав для отримання виконавчого напису нотаріуса передбачений постановою КМУ №1172 про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів від 29.06.1999 року.

Постановою КМУ № 662 перелік документів у постанові № 1172 доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові по справі №910/10374/17 від 21.09.2021 року. " Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін

Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Вчиняючи 22 травня 2017 року виконавчі написи № 779 та № 780, приватний нотаріус Авдієнко О. В. неправомірно керувалася пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.

Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника»".

Таким чином, відповідно до чинного законодавства України та правових висновків Верховного Суду, на момент вчинення виконавчого напису нотаріусом, не існувало правового підґрунтя для вчинення такого напису, оскільки відповідно до чинного законодавства, виконавчий напис нотаріуса у кредитних відносинах видається за кредитними договорами, які були нотаріально посвідчені.

З огляду на вищевказане, виконавчий напис за кредитним договором № 95430783000 від 24.06.2019 року, зареєстрований у реєстрі за № 6289 від 24.05.2021 року має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Щодо повернення коштів, які були стягнуті під час виконавчого провадження:

Відповідно до відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень, з Позивача в межах виконавчого провадження було стягнуто 3837 (три тисячі вісімсот тридцять сім) гривень 05 копійок, що підтверджується: Платіжне доручення №301 від 07 вересня 2021 року про стягнення в межах виконавчого провадження 1011 (одна тисяча одинадцять) гривень 22 копійки; Платіжне доручення №316 від 08 жовтня 2021 року про стягнення в межах виконавчого провадження 512 (п`ятсот дванадцять) гривень 12 копійок; Платіжне доручення №329 від 05 листопада 2021 року про стягнення в межах виконавчого провадження 546 (п`ятсот сорок шість) гривень 47 копійок; Платіжне доручення №340 від 07 грудня 2021 року про стягнення в межах виконавчого провадження 500 (п`ятсот) гривень 51 копійок; Платіжне доручення №5 від 06 січня 2022 року про стягнення в межах виконавчого провадження 740 (сімсот сорок) гривень 33 копійки; Платіжне доручення №371 від 07 лютого 2022 року про стягнення в межах виконавчого провадження 526 (п`ятсот двадцять шість) гривень 40 копійок.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного Кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 1212 Цивільного Кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі Касаційного Цивільного Суду у справі 201/6498/20 від 08.09.2021 року: "....Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Отже, встановивши, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів у сумі 39 104,75 грн, що стягнені з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису нотаріуса, який у подальшому визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, апеляційний суд водночас залишив поза увагою те, що отримані відповідачем кошти в сумі 39 104,75 грн підлягають поверненню позивачу відповідно до статті 1212 ЦК

України...."

Таким чином Позивач має право на повернення йому стягнутих в межах виконавчого провадження коштів, а саме 3837 (три тисячі вісімсот тридцять сім) гривень 05 копійок, відповідно до змісту ст. 1212 Цивільного Кодексу України, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду в подібних правовідносинах та є похідною від основної вимоги (застосування наслідків визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню).

Статтею 4 ЦПК України встановлено право кожної особи на звернення до суду для захисту своїх порушених, не визнаних чи оспорюваних прав свобод, чи законних інтересів.

Статтею 19 ЦПК України, встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи що виникають з цивільних, земельних, трудових, житлових та інших правовідносин, крім справ розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною 1 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» закріплено право споживача на судовий захист прав, передбачених законодавством.

Зокрема преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» визначено цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Статтею 1 цього Закону визначено сферу його дії, цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Статтею 2 цього Закону визначено норми законодавства що регулює правовідносини між споживачем та надавачем послуг,зокрема законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

Таким чином Закон України «Про захист прав споживачів» є спеціальним законом, яким визначено врегулювання правовідносин за порушення норм Закону, та механізм захисту прав споживачів.

Згідно ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 02 вересня 1993року «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» визначено що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів затвердженого постановою КМУ №1172 від 29.06.1999 р. передбачено, що нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до пункту 2 Переліку для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

В порушення Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. за № 1172, оскаржуваний нотаріальний напис було вчинено не на нотаріально посвідченому договорі та без засвідчення стягувачем виписки з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків їх погашення з відміткою стягувана про непогашений заборгованості.

Таким чином, можна зробити висновок, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на викладене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Отже, в основі вчинення вказаної нотаріальної дії лежить факт безспірності наявної заборгованості.

Відповідно до п.2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінюсту від 22.02.2012 р. № 296/5, визначено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Отже, виконавчий напис може бути виданий лише за умови, що стягувачем нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості та за наявності доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень.

З наявних документів в матеріалах справи, встановлено, що докази направлення ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» вимоги про повернення суми боргу на адресу ОСОБА_1 відсутні, у зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про намір стягувача стягувати вказану суму коштів, та можливості або оспорити вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред`явленої до стягнення.

Таким чином, ОСОБА_1 не отримував вимоги про можливе стягнення заборгованості шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. Нотаріусом, в свою чергу, не було перевірено отримання її позивачем, що унеможливило подання останнім нотаріусу обґрунтованих заперечень щодо вчинення виконавчого напису або письмової згоди.

В даному випадку, приватний нотаріус не перевірив наявність доказів належного направлення та отримання позивачем (боржником) письмової вимоги про усунення порушень, що призвело до порушення процедури вчинення напису, передбаченої пунктом 2.3. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед стягувачем, суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у написі, є безспірними.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а тому виконавчий напис вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було здійснено із порушенням норм чинного законодавства, а тому він є таким, що не підлягає виконанню.

Питання судових витрат вирішити, згідно ст.141 ЦПК України.

Щодо вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, то остання задоволенню не підлягає, оскільки є неконкретизованою, а саме позивачем не зазначено, яку саме суму останній просить стягнути.

Керуючись ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, який набрав чинності 07 березня 2012 року, ст.ст.12, 81,130,131, 141, 223, 229, 247, 263, 280, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис нотаріусу, зареєстрований у реєстрі за № 6289 від 24.05.2021 таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Кредит-капітал» (ЄДРПОУ: 35234236) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму стягнутих коштів в межах виконавчого провадження № 66466757, а саме 3837 (три тисячі вісімсот тридцять сім) гривень 05 копійок.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Кредит-капітал» витрат на правничу допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його проголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.

Суддя: А. Г. Потетій