Ухвала суду № 112702177, 07.08.2023, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/5549/21

Провадження № 1-в/127/445/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2023 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

засудженого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

представника ДУ «Вінницька виправна колонія (№86)» ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_5 про заміну засудженому ОСОБА_4 невідбутої частини покарання більш м`яким, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання захисника ОСОБА_5 про заміну засудженому ОСОБА_4 невідбутої частини покарання на більш м`яке покарання. В судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 клопотання уточнила та повідомила, що просить застосувати до засудженого ОСОБА_4 вимоги ст. 82 КК України та замінити невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі на більш м`яке покарання у виді обмеження волі. Клопотання мотивоване тим, що засуджений відбуває покарання у ДУ «Вінницька виправна колонія (№86)», характеризується посередньо, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, адміністрацією установи не заохочувався. Відбув 2/3 строку покарання. На даний час не працевлаштований, але подав заявку про своє бажання на працевлаштування. Тривалий час перебував на лікуванні в зв`язку із хронічною хворобою. Роботи із благоустрою установи виконує та потребує контролю за якістю їх виконання. Крім цього, засуджений заходи виховного та режимно-профілактичного характеру виконує, залучений до програми диференційованого виховного впливу «Підготовка до звільнення», на профілактичних обліках не перебуває.

В судовому засіданні захисник засудженого клопотання підтримала, просила задовольнити. При цьому зазначила, що раніше до засудженого ОСОБА_4 не застосовувались ні ст. 82, ні ст. 81 КК України.

Засуджений ОСОБА_4 підтримав клопотання захисника та просив його задоволити. Повідомив, що він працював по трудовому договору, разом з тим повідомив, що у зв`язку із змінами в законодавстві його скоротили.

Прокурор ОСОБА_3 заперечував щодо клопотання, вважав, що підстави для його задоволення відсутні, оскільки засуджений не довів свого виправлення, так як матеріали справи не містять даних щодо того, що засуджений залучався до виконання будь-яких робіт, на даний час не працевлаштований, характеризується посередньо, активної участі у заходах режимно-профілактичного та виховного характеру не приймає та жодного разу не заохочувався адміністрацією установи. Сукупність вказаного свідчить, що на даний час не має достатніх даних які б свідчили б, що засуджений ОСОБА_4 став на шлях виправлення.

Представник ДУ «Вінницька виправна колонія (№86)» зазначив, що він не має жодних даних про те, що засуджений ОСОБА_4 під час відбування покарання був працевлаштований.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання та особову справу засудженого ОСОБА_4 дійшов висновку, що в задоволенні клопотання слід відмовити з наступних підстав.

Так, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можлива після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона була засуджена до позбавлення волі.

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 26.11.2021 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України засудженому зараховано в строк відбування покарання період попереднього ув`язнення з 10.11.2020 року по момент набрання вироком законної сили, тобто по 22.04.2022 року, із розрахунку 1 день утримання під вартою за 1 день позбавлення волі. Початок строку відбування покарання - 22.04.2022 року.

Станом на час звернення з клопотанням, засуджений відбув більше половини строку призначеного покарання у виді позбавлення волі.

Згідно ч. 1, 3 ст. 82 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м`яким покаранням. Заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

Частиною 1 статті 6 КВК України передбачено, що виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Відповідно до статті 6 КВК України основними засобами виправлення засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

З особової справи засудженого та матеріалів клопотання вбачається те, що ОСОБА_4 за період відбування покарання у ДУ «Вінницька виправна колонія (№86)» до дисциплінарної відповідальності не притягувався, адміністрацією установи не заохочувався.

З характеристики на засудженого ОСОБА_4 вбачається, що засуджений характеризується посередньо, у виробничій майстерні та на роботах із господарського обслуговування установи не працевлаштований з власних переконань, адміністрацією установи не заохочувався, відвідує заходи виховного та режимно-профілактичного характеру та не завжди робить для себе належні висновки. Крім цього, приймає участь у програмі диференційованого виховного впливу, однак активної участі у її реалізації не приймає. Приймати участь в самодіяльних організаціях не бажає. До підвищення наявного загальноосвітнього рівня та вдосконалення наявних професійно-технічних навичок не прагне. Соціально корисні зв`язки не підтримує.

На даний час ОСОБА_4 не працює, жодних даних про те, що засуджений протягом строку відбування покарання був працевлаштований, матеріали справи не містять.

Крім того, рішенням комісії ДУ «Вінницька виправна колонія (№86)», протокол № 12 від 21.06.2022 року, засудженому ОСОБА_4 відмовлено у переведенні до дільниці соціальної реабілітації як особі, яка не стала на шлях виправлення.

Рішенням комісії ДУ Вінницька виправна колонія (№86)», протокол № 16 від 16.08.2022 року засудженому ОСОБА_4 відмовлено у заміні невідбутої частини покарання більш м`яким, як особі яка не стала на шлях виправлення.

Рішенням комісії ДУ «Вінницька виправна колонія (№86)», протокол №8 від 21.03.2023 року засудженому відмовлено в умовно-достроковому звільнені, як особі яка не довела свого виправлення.

Суд критично ставиться до тверджень засудженого ОСОБА_4 про те, що він під час відбування покарання був працевлаштований, так як будь-яких підтверджуючих документів матеріали особової справи не містять.

Таким чином, суд вважає, що матеріали клопотання, додані до нього докази не дають підстав вважати, що засуджений став на шлях виправлення, оскільки засуджений під час відбування покарання адміністрацією установи не заохочувався, не працює, посередньо характеризується, активної часті у програмі диференційованого виховного впливу не приймає, приймати участь в самодіяльних організаціях відділення не бажає, до підвищення наявного загальноосвітнього рівня та вдосконалення наявних професійно-технічних навичок не прагне, роботи із благоустрою установи виконує, разом з тим потребує контролю за якістю їх виконання, що свідчить про несумлінну поведінку засудженого під час відбування покарання та ставить під сумнів успішність процесу виправлення, незважаючи на відсутність у нього дисциплінарних стягнень.

Також суд враховує і факт того, що ч. 4 ст. 59 КВК України визначено одну з обов`язкових складових відбування покарання у виді обмеження волі. Так, ч. 4 ст. 59 КВК України визначено обов`язок особи, що відбуває покарання у виді обмеження волі сумлінно працювати у місці, визначеному адміністрацією виправного центру. Стаття 60 КВК України визначає, що засуджені до обмеження волі залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, як правило, на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою.

Таким чином, засуджений ОСОБА_4 , який на даний час не працевлаштований та не працював протягом строку відбування покарання, просить замінити йому покарання у виді позбавлення волі на обмеження волі, яке передбачає обов`язкову сумлінну працю. Разом з тим, жоден доказ у особовій справі засудженого не свідчить про те, що він має намір працювати під час відбування покарання, тим паче робити це сумлінно, як визначено ч. 4 ст. 59 КВК України, що свідчить про недоцільність заміни покарання.

Враховуючи сукупність вищевикладеного та виходячи з того, що питання про можливість заміни невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м`яким покаранням у виді обмеження волі є правом, а не обов`язком суду, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82 КК України, ст. 537, ст. 539 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про заміну засудженому ОСОБА_4 невідбутої частини покарання більш м`яким відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а особою, яка утримується під вартою протягом того ж строку з дня отримання копії ухвали.

Суддя: