Рішення № 112697796, 07.08.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7974/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства ГЕЛІОС-ВАН до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

встановив:

I. Зміст позовних вимог.

До суду з позовною заявою звернулось Приватне підприємство ГЕЛІОС-ВАН (далі - позивач) до Одеської митниці (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500500/2023/000075 від 13.01.2023;

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000028/2 від 13.01.2023.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача.

На обґрунтування вказаних вимог позивач вказує, що 13.01.2023 до Одеської митниці було подано електронну митну декларацію № 23UA500500001194U1 та на виконання вимог ч. І ст. 49, ч .2 ст.53 МК України документи, що підтверджують митну вартість товарів - посуду столового скляного в асортименті за ціною 19836,76 дол. США і обраний перший (основний) метод її визначення (далі - ЕМД). За результатами митного оформлення ЕМД відповідачем 13.01.2023 прийняті картка відмови в/ прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів; транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/000075 та рішення про коригування митної вартості № UA500500/2023/000028/2, які позивач вважає протиправними, оскільки надані ним для митного оформлення товару документи відповідають вимогам ч. 2 ст. 53 МК України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару, та підтверджують митну вартість товару, задекларовану ПП «ГЕЛІОС-ВАН» у митній декларації ЕМД. При цьому позивач зауважує, що з метою завершення митного оформлення та випуску товарів у вільний обіг ним було подано відповідачу митну декларацію № 23UА500500001266U3 від 14.01.2023 (замість ЕМД), а також документи, що і до попередньої декларації ЕМД, які містять ті самі числові показники, які містяться у поданих для декларування інвойсі, проформі, рахунках, що додатково підтверджує відсутність підстав для коригування митної вартості.

19.05.2023 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позову, вказуючи на, що декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) № 23UA500500001194U1 від 13.01.2023, на підтвердження заявленої митної вартості товару разом з даною митною декларацією позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД. На виконання вимог статті 54 МК України під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000028/2 від 13.01.2023. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) 23UA500500001194U1 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. При цьому, у рішенні про коригування митної вартості UA500500/2023/000028/2 від 13.01.2023 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цих рішеннях про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю. Крім того, керуючись положеннями частини 6 статті 54, ч. 1, 2, 3 статті 256 МКУ, Одеською митницею була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/000075 та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. З огляду на вказане, під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару відповідач діяв у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

23.05.2023 позивачем надана відповідь на відзив на позов, в якій вказує, що відзив на позовну заяву фактично дублює оскаржувані рішення відповідача та не містить будь-яких заперечень щодо доводів позивача та наданих доказів.

26.05.2023 р. відповідачем надані заперечення на відповідь на відзив, в яких не погоджується з аргументами, викладеними у відповіді позивача на відзив Одеської митниці та відхиляє їх за наступних підстав. Зокрема, твердження позивача про надання достовірних даних не відповідають дійсним обставинам справи, так як під час митного оформлення було виявлено три розбіжності в наданих ПП «ГЕЛІОС ВАН» документах, про що зазначено в рішенні про коригування митної вартості товарів UA500500/2023/000028/2 від 13.01.2023, а тому вказані посилання Позивача є безпідставними. Щодо автоматизованої системи управління ризиками (далі - АСУР), то Митним кодексом України не допускається ігнорування та не виконання форм контролю, встановлених СУР. Оскільки надані позивачем документи містили розбіжності, то зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Верховний Суд України в постанові від 03.08.2021 у справі № 640/13657/20, дійшов висновку про те, що наявність в ЄАІС ДФС інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості, чим спростовується доводи позивача стосовно того, що у відповідача буди відсутні підстави для поглибленої перевірки поданих документів та запиту додаткових документів у декларанта. Тверджень позивача про те, що оскаржене рішення є неправомірним, не відповідає дійсності та є безпідставним, так як рішення про коригування митної вартості товарів N UA500500/2023/000028/2 від 13.01.2023 складено посадовою особою митного органу відповідно до чинного законодавства України та повністю відповідає Наказу N 598 від 24.05.2012 Міністерства Фінансів України «Про затвердження Форми рішення про коригування митної вартості товарів. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору, у графі 33 оскаржуваного рішення містяться пояснення щодо розбіжностей в наданих ПП «ГЕЛІОС ВАН» до митного оформлення документах, наведено повну інформацію щодо джерел, які використовувалися при визначені митної вартості оцінюваних товарів. отриману за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у інформаційних системах (ЄАІС), АСМО «Інспектор», та також обґрунтовано позицію митного органу посилаючись на відповідні норми митного законодавства України.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 24 квітня 2023 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 05.05.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки відсутні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

13.01.2023 року декларантом до Одеської митниці подано електронну митну декларацію № 23UA500500001194U1, відповідно до якої за умовами поставки FOB на митну територію України надійшов товар ПП «ГІЛОС ВАН», за товарною позицією, а саме - товар №1 - посуд столовий скляний: інші посудини для пиття, із зміцненого скла: Кухлі - 76896 шт. Торгівельна марка відсутня. Виробник "ARC Middle East L.L.C. ". Країна виробництва AE.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) № 23UA500500001194U1 від 13.01.2023 позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД, а саме:

-пакувальний лист (Packing list) Б/н від 07.12.2022;

-рахунок-проформа (Proforma invoice) № 20047819 від 28.11.2022

-рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 29047529 від 07.12.2022

-домашній коносамент (House bill oflading) № 223511213 від 19.12.2022;

-автотранспортна накладна (Road consignmentnote) № 042232 від 10.01.2023;

-сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 2968364 від 13.12.2022;

-банківський платіжний документ, що стосується товару №27 від 05.12.2022;

-банківський платіжний документ, що стосується товару № 36 від 15.12.2022;

-рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 011376 від 04.01.2023;

-рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 011377 від 04.01.2023;

-банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно- експедиційних послуг №18 від 06.01.2023;

-документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 74 від 04.01.2023;

-доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 13 від 30.09.2021;

-доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 14 від 01.08.2022;

-доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 15 від 15.11.2022;

-доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 4 від 26.12.2017;

-доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 5 від 20.10.2018;

-доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 6 від 01.12.2018;

-доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 7 від 01.09.2019;

-доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 9 від 25.01.2020;

-зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № АІМЕ/01 -2016 від 24.11.2015;

-договір (контракт) про перевезення № 0905-Т/20 від 11.12.2020;

-копія митної декларації країни відправлення № 201-06575565-22 від 08.12.2022.( а.с. 20-77, з перекладом а.с.138-164)

Після прийняття митної декларації № 23UA500500001194U1 від 13.01.2023 до митного оформлення посадовою особою відповідача декларантові направлено електронне повідомлення, у якому зазначалось про необхідність надання (за наявності) додаткових документів: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;3) каталоги, специфікації фірми -виробника товару.

Підставами для надання додаткових документів зазначено те, що у документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 23UA500500001194U1 від 13.01.2023 наявні розбіжності та відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

У відповідь на згадане електронне повідомлення митниці, декларантом 13.01.2023 року направлено повідомлення № 7, в якому зазначалось, що для підтвердження заявленої митної вартості товару 13.01.2023 р. декларантом були надані додаткові документи, зокрема, прейскурант (прайс-лист) виробника товарів № Б/н від 01.11.2022;платіжний документ, що підтверджує вартість товару: Виписка по рахунку Б/н від 05.12.2022 р; платіжний документ, що підтверджує вартість товару: Виписка по рахунку Б/н від 15.12.2022 р; виписка з бухгалтерської документації: оборотно-сальдова відомість по рахунку 632 від 01.01.2022 р. по 12.01.2023 р., переклад українською мовою рахунка-фактури (інвойсу) № 29047529 від 07.12.2022 р (Умови продажу). ( а.с. 79-81)

За результатами розгляду наданих позивачем документів та вважаючи, що декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, 13.01.2023 Одеською митницею прийнято рішення UA500500/2023/000028/2 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким, митну вартість товарів скориговано за другорядним методом визначення митної вартості за резервним методом.

У зв`язку з прийняттям указаного рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем 13.01.2023 складена картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/000075.

Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) № 23UA500500001194U1 від 13.01.2023 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ. Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 174 169,91 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.

Не погодившись з рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

V. Норми права, які застосував суд.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI, у редакції на час виникнення спірних правовідносин ( надалі - МК України) визначає, зокрема

- митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. ( стаття 49 МК України);

- декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. ( частина друга статті 52 МК України)

- у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. ( стаття 53 МК України)

- перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведено у частині другій статті 53 МК України.

- у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (згідно з переліком). ( частина третя статті 53 МК України);

- забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. ( частина п`ята - шоста статті 53 МК України);

- митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості ( пункти 1 та 2 частини п`ятої статті 54 МК України);

- митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.( частина шоста статті 54 МК України);

- рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. ( частина друга статті 55 МК України);

- у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів. ( частина сьома статті 55 МК України);

- визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. ( частини перша-четверта статті 57 МК України)

- у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. ( частини 5-6 статті 57 МК України).

- метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.(частина друга статті 58 МК України)

- митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. ( частини четверта - п`ята статті 58 МК України).

VI. Оцінка суду.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим у розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Водночас митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Разом з тим витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд у висновках за аналогічними справами сформував усталену позицію, відповідно до якої митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. При цьому сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Зазначена вище позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/10733/15, від 09.04.2019 у справі № 825/1990/17, від 09.04.2019 у справі № 826/15850/15, від 07.05.2020 у справі № 400/2922/18.

За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. Разом з цим контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (частини 1, 4 статті 337 Митного кодексу).

В свою чергу згідно з частиною 1 статті 320 Митного кодексу України форми та обсяги контролю обираються: 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.

Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за № 1360/21672, затверджено Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (далі - Порядок № 631).

Відповідно до п. 4.5 розділу IV Порядку № 631 при здійсненні митного оформлення виконуються, зокрема, такі митні формальності: 4.5.4. Контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР (автоматизованої системи аналізу управління ризиками).

Вказаний перелік форм митного контролю формується в автоматичному режимі програмно-інформаційним комплексом ЄАІС та є обов`язковим для відпрацювання.

Спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості є рекомендацією посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи.

В даному контексті доречно зауважити, що згідно зі статтею 361 МК України управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.

Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

Цілями застосування системи управління ризиками є:

запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи;

забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об`єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику);

забезпечення в межах повноважень митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров`я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів;

прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що дані системи управління ризиками є підставою лише для обрання форм і методів митного контролю, однак самі по собі не є підставою для коригування митної вартості.

Спірність питання у даній справі полягає у правомірності коригування митної вартості товарів згідно оскаржуваного рішення UA500500/2023/000028/2 від 13.01.2023, яке обґрунтовано поданням позивачем документів, які містять розбіжності, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

При цьому, вказаний висновок митного органу ґрунтується на обставинах, наведених у пункті 33 оскаржуваного рішення UA500500/2023/000028/2 від 13.01.2023 р.

Позивач в обґрунтування протиправності вказаного рішення стверджує, що жодних розбіжностей, які б могли вплинути на митну вартість товару документи, що подавалися позивачем для митного оформлення товару не містили, а відтак всі доводи оскаржуваного рішення є безпідставними.

Вирішуючи вказані спірні правовідносини, суд враховує, що наведені приписи МК України зобов`язують митний орган

- зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів,

- обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

- вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові.

Так, у пункті 33 оскаржуваного рішення Одеська митниця вказує, зокрема

1) у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. ( пп. «в» п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ).

Надаючи правову оцінку даному доводу митного органу, суд вказує про таке.

За положеннями підпункту в пункту 1 частини 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем: в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

При цьому, суд звертає увагу, що вказана норма містить умови, при яких, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, не додається до складових митної вартості, а саме якщо вони включалися до ціни.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, позивачем разом із митною декларацією до митного оформлення були подані контракт №АІМЕ/01-2016 від 24.11.2015, укладений між компанією «ARC INTERNATIONAL MIDDLE EAST LLC» ( Продавець) та ПП «ГЕЛІОС-ВАН» (Покупець), за умовами якого Продавець зобов`язується продати, а покупець оплатити та прийняти товар виробництва ARC INTERNATIONAL MIDDLE EAST LLC згідно номенклатури, у кількості та за цінами, вказаними в інвойсі та/або в специфікаціях. ( пункт 1.1. контракту). Відвантаження товару здійснюється на умовах поставки FOB Дубаї ( правил Інкотермс 2010) ( пункт 3.1. контракту). Ціна на товар, який поставляється по даному контракту, встановлений у доларах США та включає вартість упаковки, маркування, тари та навантаження. ( пункт 4.1. контракту) ( а.с. 37-38)

Крім того, у рахунку-фактурі (інвойс) (Commercial invoice) № 29047529 від 07.12.2022 зазначено умови Інкотермс « Франко -борт Дубай ОАЄ».

Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" в редакції 2020 року, що регулюють питання, яка зі сторін договору купівлі - продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін, умова FOB FREE ON BOARD (... named port of shipment) ФРАНКО-БОРТ (... назва порту відвантаження) означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.

Розділом А.9 умови поставки FOB Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс передбачено, що продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару.

З огляду на вказане, контрактна ціна імпортованого позивачем товару вже включає в себе вартість упаковки та маркування.

А відтак, за приписами ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України ці складові не підлягають додаванню декларантом з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення ним митної вартості.

2) Щодо тверджень відповідача про те, що до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати та платіжне доручення в яких не зазначені витрати на завантаження вантажу та розвантаження товарів під час транспортування, суд враховує наступне.

Позивачем разом із митною декларацією до митного оформлення були подані довідка ТОВ « Глобал Оушен Лінк» № 74 від 04.01.2023 про транспортні витрати, згідно якої вартість морського транспортування за умовами FOB до митного кордону України за маршрутом: Джебель Алі (ОАЄ) - Констанца(Румунія) складає 124 918,34 грн. ( а.с. 36), а також платіжну інструкцію № 18 від 06.01.2023 про оплату транспортно- експедиційних послуг ТОВ « Глобал Оушен Лінк» на суму 269 047,83 грн. ( а.с. 35)

Як зазначалось вище, за умовами зовнішньоекономічного контракту №АІМЕ/01-2016 від 24.11.2015у поставка товару, заявленого до декларування, здійснювалась на умовах FOB Дубай ОАЄ, та ціна товару включає, у тому числі, вартість навантаження.

Крім того, розділом А.4. «Поставка» Правил Інкотермс передбачено, що Продавець зобов`язаний здійснити завантаження товару на борт судна, призначеного продавцем, у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами, в названому порту відвантаження, у спосіб, що відповідає звичаям порту.

Відтак, контрактна ціна імпортованого позивачем товару вже включає в себе вартість навантаження, а тому ця складова не підлягає додаванню декларантом з метою визначення митної вартості товару та відповідно не може вплинути на правильність визначення ним митної вартості.

Також судом встановлено, що на підтвердження такої складової митної вартості, як витрати на транспортування, позивачем до митного органу був наданий договір №0905-Т/20 від 11.12.2020 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення у контейнерах експортних та транзитних вантажів, укладений між ТОВ « Глобал Оушен Лінк», як « Експедитор», та ПП «ГЕЛІОС-ВАН», як «Клієнт», пунктом 1.1. якого передбачено, що у відповідності з цим договором Експедитор зобов`язується за відповідну плату та за рахунок Клієнта надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів у великотоннажних контейнерах морським, автомобільним, залізничним транспортом, а також додаткові послуги, необхідні для організації доставки вантажу. Пунктом 3.1.2. цього договору передбачено, що Експедитор укладає від свого імені договори з портами, перевізниками, складами, судноплавними компаніями, їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями на перевезення, перевалку, збереження вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги, в т.ч. переупакування, перемаркування, ремонт тари, завантаження та розвантаження контейнерів тощо … Проводить розрахунки з ними, сплачує мито, збори та інші обов`язкові платежі за рахунок коштів Клієнта.

Отже, за правилами Інкотермс на умовах поставки FOB-Дубай витрати по завантаженню товару на борт судна покладаються на продавця за зовнішньоекономічним контрактом, в подальшому будь-які витрати, які можуть виникнути під час перевезення вантажу за маршрутом FOB Дубаї Констанца (РУМУНІЯ) - Одеса, Україна, в тому числі вантажно-розвантажувальні роботи на інше, покладаються на експедитора, за умовами договору про надання транспортно-експедиційних послуг з компенсацію таких витрат за рахунок клієнта.

Крім того суд бере до уваги ту обставину, що для митного оформлення товару позивачем у сукупності з іншими документами було надано митному органу, зокрема, рахунок експедитора ТОВ « Глобал Оушен Лінк» № 011376 від 04.01.2023 р. на оплату транспортно-експедиційних послуг за маршрутом автоперевезення Констанца перетин кордону Одеса, згідно якому компенсація вартості послуг вантажно-розвантажувальних робіт, виконаних нерезидентом за межами України, складає суму 16 455,87 грн.( а.с. 33)

Відтак, суд вважає, що вищевказане спростовує помилкове твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності у довідці про транспортні витрати та платіжному дорученні відомостей щодо витрат на завантаження вантажу та розвантаження товарів під час транспортування.

3) Щодо доводу митного органу про не зазначення у експортній декларації країни відправлення географічного пункту переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця, при зазначені у ній лише умов поставки FOB, то суд вважає його необґрунтованим, оскільки відповідно до правил Incoterms умови поставки FOB (франко-борт) визначають, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з моменту переходу через поручні судна в названому порту відвантаження усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець.

При цьому суд звертає увагу на те, що Правила Iнкотермс не визначають обов`язку вказувати географічний пункт переходу обов`язків сторін за поставками на умовах FOB в експортній декларації виробника або в будь-якому іншому документів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 160/8775/18.

Підсумовуючи викладене, суд відхиляє вищевказані доводи відповідача про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості імпортованого товару з підстав, наведених у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, оскільки надані позивачем до митного органу вище перелічені документи, підтверджують ціну імпортованого товару та жодних розбіжностей не містять.

Щодо правомірності застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту графи 33 цього рішення, то " … За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить: по товару № 1 - 2,21 дол. США/кг. (МД від 01.11.2022. № UА500500/2022/39983), ніж заявлено декларантом 1.3575 дол. США/кг»

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 №598).

Як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, то крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для коригування митної вартості товарів, митний орган додатково нічого не вказав, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Тобто, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, що є порушенням ч. 2 ст. 55 МК України.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах від 21.01.2020 у справі № 813/5405/15, від 31.01.2020 у справі № 804/7761/16.

При цьому, приймаючи Рішення про коригування митної вартості товару, митниця виходила з наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості. Однак, в порушення вимог ст. 57 Митного кодексу України митницею не доведено неможливість застосування інших (попередніх) методів (2а-2г) визначення митної вартості товару, а застосовано резервний метод, який відповідно до наведених вище норм законодавства застосовується у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена за попередніми методами.

Окрім того, відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, висловленої у Постановах: від 30.01.2018р., по справі №813/7903/14, від 18.12.2018р., по справі №826/15706/13-а, від 29.01.2019 р., по справі №815/6827/17, від 16.04.2019р., по справі №815/6698/17, митна вартість товарів, відкоригована за резервним методом має ґрунтуватися на митній вартості, раніше визнаній (визначеній) митними органами, що міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (далі ЄАІС). При цьому, у такій ситуації митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як на підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МК України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості, чого в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, відповідач не зазначив.

Таким чином, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обставини, покладені в обґрунтування підстав прийняття оскаржуваного рішення носять формальний характер та не мають під собою ніякого правового підґрунтя з огляду на те, що не мають жодного відношення саме до числового визначення заявленої позивачем митної вартості.

Таким чином, встановлені під час розгляду справи обставини спростовують висновки митного органу щодо сумнівів у визначеній митній вартості товару, оскільки у наданих позивачем документах відсутні розбіжності, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Відтак, відповідачем безпідставно здійснено визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 02 березня 2021 року у справі № 809/857/17.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000028/2 від 13.01.2023, оскільки контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/000075 від 13.01.2023, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 9, 10 статті 264 Митного кодексу України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов`язки.

Судом встановлено, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/000075 від 13.01.2023 вмотивована прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості № UA500500/2023/000028/2 від 13.01.2023 року, неправомірність якого знайшла підтвердження в ході розгляду справи, а тому суд вважає, що картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню.

VII. Висновок суду.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову.

VIII. Розподіл судових витрат.

Згідно положень ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо розподілу судових витрат в частині судового збору.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа лише у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Як встановлено судом, позивачем сплачено судовий збір в сумі 5368,00 грн., що підтверджується платіжними документами № 147 від 11.04.2023 р. ( а.с. 19)

З огляду на викладене та в враховуючи, що судом задоволено вимоги позивача в повному обсязі, тому сплачений позивачем судовий збір у розмірі 6 720,52 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Щодо розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з частинами першою - третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Сукупність наведених норм дає підстави для висновку, що витрати, понесені на професійну правничу допомогу, мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

З матеріалів справи вбачається, що надання правової допомоги позивачу здійснювалось призначеним Адвокатським об`єднанням «ЕДВАЙЗЕРС» адвокатом Шморгун В.О., свідоцтво про право на здійснення адвокатською діяльністю серія См № 000762, виданого 15.02.2022 року на підставі ордеру про надання правової допомоги серія ВМ № 1035781. ( а.с.116-117,18)

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження надання адвокатом професійної правничої допомоги позивачу, останній надав суду

1) договір № 24 від 21.10.2021 р. про надання правової допомоги, укладений що між ПП « ГЕЛІОС-ВАН» та Адвокатським об`єднанням Едвайзерс, за умовами якого

- Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу на умовах, передбачених даним Договором. Обсяг необхідної правової допомоги та її вартість узгоджується сторонами у додаткових угодах до даного договору. ( пункт 1.1. договору);

- За результатами надання професійної правничої допомоги Виконавець складає звіт акт прийому-передачі наданих послуг, який підписується представниками кожної зі сторін. сторони. В акті вказується обсяг фактично наданої Виконавцем допомоги та її вартість. ( пункти 3.1 договору) ( а.с.99-102)

2) Додаткову угоду № 13 від 07.04.2023 року до вказаного договору, укладену між ПП « ГЕЛІОС-ВАН» та Адвокатським об`єднанням Едвайзерс, якою передбачено,

- Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу по представництву інтересів Замовника у судах першої та апеляційної інстанції у справі про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці від 13.01.2023 року № UА500500/2023/000028/2 та картки відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного .призначення №UА500500/2023/000075 від 13.01.2023 року. ( пункт 1 додаткової угоди)

- сторони домовилися, що вартість послуг Виконавця за даною Додатковою угодою за представництво інтересів Замовника у суді першої інстанції складає 12 000 грн. (підпункт 2.1. пункту 2 додаткової угоди) ( а.с. 103)

- 3) рахунок на оплату № 45 від 07.04.2023 р. щодо надання правової допомоги з судового представництва в суді першої інстанції в сумі 12 000,00 грн. ( а.с. 104)

4) платіжну інструкцію ПП « ГЕЛІОС-ВАН» № 145 від 10.04.2023 р. за надання правової допомоги на суму 12 000,00 грн. ( а.с. 105)

5) банківську виписку з особового рахунку АО Едвайзерс від 10.04.2023 р. про отримання від ПП « ГЕЛІОС-ВАН» суми послуг 12 000,00 грн. ( а.с. 106)

Заперечуючи проти задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, митний орган зазначив, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співрозмірності. У зв`язку із цим, залишає за собою право на подання заперечень проти заяви позивача про стягнення витрат, понесених позивачем на оплату професійної правової допомоги, після надання останнім належних доказів на підтвердження понесених витрат.

Так, суд зауважує, що всупереч пункту 3.1. договору № 24 від 21.10.2021 р. про надання правової допомоги, відсутній акт прийому-передачі наданих послуг, яким визначається обсяг фактично наданої Виконавцем допомоги та її вартість.

Разом з тим, суд звертає увагу, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Суд також приймає до уваги правовий висновок Верховного Суду у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17, згідно якого метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Визнаючись з розміром судових витрат на професійну правничу допомогу, суд надавши оцінку співмірності фіксованої суми послуг зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача в розмірі 5 000,00 грн. за представництво Адвокатського об`єднання Едвайзерс у суді першої інстанції. При цьому, указаний розмір витрат також зумовлений об`єктивною тривалістю часу, яку мав витратити адвокат під час складання позовної заяви з урахуванням того, що предмет спору у даній справі не є складним, містить судову практику зі спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних.

Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-77, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, -

вирішив:

Позовну заяву Приватного Підприємства ГЕЛІОС-ВАН (вул. Шевченка, буд. 7А, офіс 44, м. Чорноморськ, Одеська область, 68001, ЄДРПОУ 37439444) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21, м. Одеса, 65078, ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000028/2 від 13.01.2023 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500500/2023/000075 від 13.01.2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Приватного Підприємства ГЕЛІОС-ВАН судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 368,00 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім грн 00 коп) гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Приватного Підприємства ГЕЛІОС-ВАН судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 ( п`ять тисяч грн. 00 коп.) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна