Рішення № 112685647, 07.08.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2023м. ДніпроСправа № 904/4850/22 (904/2043/23)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Владимиренко І.В. за участю секретаря судового засідання Сечиної Ю.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", Хмельницька область, Славутський район, село Крупець

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь", Дніпропетровська область, Верхньодніпровській район, село Бородаївські Хутори

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Квазар-99», м. Запоріжжя

про визнання договорів недійсними

Представники:

від позивача представник Нечитайло Т.В. дов. № б/н від 18.07.22р.

від відповідачів 1,2 представники не з`явились

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь", відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99, в якому просило суд:

- Визнати недійсним Договір купівлі-продажу №0908/17 від 09.08.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99.

- Визнати недійсним Договір купівлі-продажу №2509/17 від 25.09.2017 року (на 300 тон пшениці та 160 тон ячменю) між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99.

- Визнати недійсним Договір купівлі-продажу №2509/17 від 25.09.2017 року (на 430,130 тон ячменю) між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99.

- Визнати недійсним Договір купівлі-продажу №1310/17 від 13.10.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99.

- Визнати недійсним Договір поставки №23-02-18 від 23.02.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99.

- Визнати недійсним Договір поставки №10/04-18 від 10.04.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99.

- Визнати недійсним Договір продажу основних засобів №1910Т від 19.10.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99.

- Визнати недійсним Договір оренди транспортного засобу №15-01/18 від 15.01.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99.

- Визнати недійсним Договір на транспортно-експедиційне обслуговування №0110/2017 від 01.10.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99.

- Визнати недійсним Договір №1806 від 18.06.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання, яке відбудеться 31.05.2023р. о 11:20год. Викликано у підготовче засідання повноважних представників сторін, визнавши їх явку обов`язковою. В разі неможливості забезпечити участь в судовому засіданні повноважних представників сторін повідомити господарський суд Дніпропетровської області відповідним зверненням. До засідання подати: позивачу - протягом 10 календарних днів з дня отримання відзиву, надати відповідь на відзив; документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів; оригінали документів, доданих до заяви (для огляду в судовому засіданні); повідомити відповідача про час і місце судового засідання, докази повідомлення надати суду. У випадку подання відповіді на відзив, направити її копію на адресу відповідачів-1,2 докази чого надати суду (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа). Відповідачам -1, 2 протягом 15 календарних днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі надати відзив на позовну заяву за правилами статті 165 Господарського процесуального кодексу України; заперечення на відповідь на відзив (протягом 10 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив), складене відповідно до вимог ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів; докази направлення копії заперечення позивачу. У випадку подання заперечень на відповідь на відзив, направити їх копію на адресу позивача, докази чого надати суду (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).

30.05.2023 представник відповідача-2 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Судом клопотання прийнято до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2023 клопотання представника відповідача-2 про відкладення розгляду справи - задоволено. Відкладено підготовче засідання суду на 13.06.2023р. о 16:00 год. Викликано у підготовче засідання повноважних представників сторін, визнавши їх явку обов`язковою. В разі неможливості забезпечити участь в судовому засіданні повноважних представників сторін повідомити господарський суд Дніпропетровської області відповідним зверненням. До засідання подати: позивачу - протягом 10 календарних днів з дня отримання відзиву, надати відповідь на відзив; документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів; оригінали документів, доданих до заяви (для огляду в судовому засіданні); повідомити відповідача про час і місце судового засідання, докази повідомлення надати суду. У випадку подання відповіді на відзив, направити її копію на адресу відповідачів, докази чого надати суду (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа). Відповідачам-1,2 протягом 15 календарних днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі надати відзив на позовну заяву за правилами статті 165 Господарського процесуального кодексу України; заперечення на відповідь на відзив (протягом 10 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив), складене відповідно до вимог ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів; докази направлення копії заперечення позивачу. У випадку подання заперечень на відповідь на відзив, направити їх копію на адресу позивача, докази чого надати суду (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).

13.06.2023 представник відповідача-2 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Судом клопотання прийнято до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2023 клопотання представника відповідача-2 про відкладення розгляду справи - залишено без задоволення. Закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 05.07.2023 о 12:45год. До засідання подати: позивачу, відповідачам-1,2, - в строк до 05.07.2023 (до початку розгляду справи по суті) виконати вимоги попередніх ухвал суду у даній справі. Явку у судове засідання повноважних представників учасників судового процесу визнано обов`язковою. В разі неможливості забезпечити участь в судовому засіданні повноважних представників сторін повідомити господарський суд Дніпропетровської області відповідним зверненням. Господарський суд зазначає, що сторони мають право направляти всі звернення до господарського суду засобами електронного зв`язку до початку розгляду справи по суті.

05.07.2023 представник відповідача-2 подав до суду пояснення з документальними доказами на позовну заяву, в яких просить суд відмовити у задоволенні позову. Судом пояснення прийнято до відома.

Представник позивача в судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи по суті для ознайомлення з поданими відповідачем - 2 поясненнями та надання відповідних пояснень позивачем, оскільки на даний час позивач дані пояснення не отримував.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2023 усне клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи - задоволено. Відкладено розгляд справи по суті на 12.07.2023р. о 09:45год. До засідання подати: позивачу, відповідачам-1,2 - заздалегідь (до початку розгляду справи по суті) надати суду у разі наявності додаткові пояснення з доказами направлення сторонам. Явку у судове засідання повноважних представників учасників судового процесу визнано обов`язковою. В разі неможливості забезпечити участь в судовому засіданні повноважних представників сторін повідомити господарський суд Дніпропетровської області відповідним зверненням.

10.07.2023 представник позивача подав до суду клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження. Судом клопотання представника позивача прийнято до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2023 клопотання представника позивача про повернення до стадії підготовчого провадження задоволено. Ухвалено повернутись до розгляду справи у підготовчому провадженні. Призначено підготовче засідання на 03.08.2023р. о 12:30год. Викликано у судове засідання повноважних представників сторін, визнавши їх явку обов`язковою. В разі неможливості забезпечити участь в судовому засіданні повноважних представників сторін повідомити господарський суд Дніпропетровської області відповідним зверненням. До засідання подати: позивачу - протягом 10 календарних днів з дня отримання відзиву, надати відповідь на відзив; документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів; оригінали документів, доданих до заяви (для огляду в судовому засіданні); повідомити відповідача про час і місце судового засідання, докази повідомлення надати суду. У випадку подання відповіді на відзив, направити її копію на адресу відповідачів, докази чого надати суду (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа). Відповідачу-1 протягом 15 календарних днів з дня вручення ухвали суду надати відзив на позовну заяву за правилами статті 165 Господарського процесуального кодексу України; заперечення на відповідь на відзив (протягом 10 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив), складене відповідно до вимог ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів; докази направлення копії заперечення позивачу. У випадку подання заперечень на відповідь на відзив, направити їх копію на адресу позивача, докази чого надати суду (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа). Відповідачу-2 заперечення на відповідь на відзив (протягом 10 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив), складене відповідно до вимог ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, документальне і нормативне обґрунтування викладених доводів; докази направлення копії заперечення позивачу. У випадку подання заперечень на відповідь на відзив, направити їх копію на адресу позивача, докази чого надати суду (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа). сторонам: - належним чином засвідчені копії документів на підтвердження процесуальних повноважень їх представників відповідно до вимог, передбачених статтею 60 Господарського процесуального кодексу України (оригінали надати для огляду в судове засідання).

27.07.2023 представник позивача подав до суду відповідь на відзив. Судом відповідь на відзив прийнята до відома.

В підготовче засідання 03.08.2023 представники відповідачів-1,2 не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.08.2023 о 10:30год. Явку у судове засідання повноважних представників учасників судового процесу визнано обов`язковою. В разі неможливості забезпечити участь в судовому засіданні повноважних представників сторін повідомити господарський суд Дніпропетровської області відповідним зверненням.

Представники відповідачів-1,2 в судове засідання 07.08.2023 не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Як звернув увагу Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 910/16409/15: свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду.

Отже, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (у цьому випадку поза межами контролю суду).

Таким чином, враховуючи вищенаведені приписи процесуального законодавства та висновки викладені у постановах Верховного Суду, оскільки ухвали суду були надіслані на належну адресу відповідача, а її не отримання за вказаною адресою з відміткою поштової установи про закінчення терміну зберігання, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а тому господарський суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Відповідач-1 своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 07.08.2023 р. оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду від 16.01.23р. відкрито провадження у справі №904/4850/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" (51630, Дніпропетровська область, Верхньодніпровській район, село Бородаївські хутори, вулиця Центральна, будинок 1А, код ЄДРПОУ 34588836). Визнані грошові вимоги Фізичної особи - підприємця Гордійчук Світлани Василівни в сумі 85 110,00 грн. - судові витрати та авансування витрат арбітражного керуючого (1 черга задоволення); 5 572 214,70грн. - основний борг (4 черга задоволення). Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до вимог ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства. Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів. Розпорядником майна ТОВ "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" призначено арбітражного керуючого Штельманчука Михайла Сергійовича (свідоцтво № 194 від 28.02.2013 року, адреса: 49044, м. Дніпро, бул. Катеринославський, 2, ТДК Босфор офіс 610, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ). Призначено попереднє засідання суду на 22.03.2023р. о 10:20год.

16.01.23р. на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднено повідомлення № 69884 про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" (51630, Дніпропетровська область, Верхньодніпровській район, село Бородаївські хутори, вулиця Центральна, будинок 1А, код ЄДРПОУ 34588836).

07.02.23р. до суду від ТОВ "Суффле Агро Україна" надійшла заява до боржника ТОВ "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" про визнання грошових вимог на загальну сум 22 813 787,81 грн.

Ухвалою господарського суду від 08.02.23р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" про визнання грошових вимог на загальну суму 22 813 787,81грн. - прийнято до розгляду. Призначено судове засідання з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" про визнання грошових вимог на загальну суму 22 813 787,81грн. на 22.03.2023р. о 10:20год.

Ухвалою господарського суду від 25.04.23р. визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" у розмірі 5 368,00 грн. (1 черга задоволення); 17 634 123,06 грн. (4 черга задоволення); 5 174 296,75 грн. (6 черга задоволення).

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" є кредитором у справі №904/4850/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" (51630, Дніпропетровська область, Верхньодніпровській район, село Бородаївські хутори, вулиця Центральна, будинок 1А, код ЄДРПОУ 34588836).

ТОВ "Суффле Агро Україна" (позивач) звернувся до господарського суду із цим позовом в межах провадженні у справі про банкрутство, в якому просило суд:

- Визнати недійсним Договір купівлі-продажу №0908/17 від 09.08.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99.

- Визнати недійсним Договір купівлі-продажу №2509/17 від 25.09.2017 року (на 300 тон пшениці та 160 тон ячменю) між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99.

- Визнати недійсним Договір купівлі-продажу №2509/17 від 25.09.2017 року (на 430,130 тон ячменю) між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99.

- Визнати недійсним Договір купівлі-продажу №1310/17 від 13.10.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99.

- Визнати недійсним Договір поставки №23-02-18 від 23.02.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99.

- Визнати недійсним Договір поставки №10/04-18 від 10.04.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99.

- Визнати недійсним Договір продажу основних засобів №1910Т від 19.10.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99.

- Визнати недійсним Договір оренди транспортного засобу №15-01/18 від 15.01.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99.

- Визнати недійсним Договір на транспортно-експедиційне обслуговування №0110/2017 від 01.10.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99.

- Визнати недійсним Договір №1806 від 18.06.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99.

З матеріалів справи вбачається, що 09.08.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Квазар-99» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №0908/17, відповідно до умов якого предметом договору є поставка товару.

Відповідно до п. 4 договору, товар - пшениця врожаю 2016 року, кількість товару 300,00 метричних тонн +/-5%. Основні характеристики товару повинні відповідати державним стандартам, що є чинними на території України для відповідної категорії товару. Товар і ціна оговорюється у додатку №1 до договору.

Пунктом 5 Договору встановлено умови та строки поставки та визначено, що товар переходить у право власності покупця в момент фактичного оформлення видаткової накладної. До моменту відвантаження товар зберігається на складі продавця безоплатно. Передача товару за інших умов здійснюється згідно письмової згоди з покупцем.

Відповідно до п. 6 договору, покупець гарантує оплату 100% оплату даного товару. Платіж здійснюється після надання продавцем наступних документів: рахунок-фактура продавця на прийняту партію товару; видаткова накладна; податкова накладна.

09.08.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Квазар-99» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" (Покупець) було укладено додаток №1 до Договору купівлі-продажу №0908/17, в якому зазначено, що товар переданий повністю у відповідності до умов даного договору. Сторони один до одного претензій не мають. На виконання умов договору поставки №0908/17 від 09.08.2017 року постачальник передав у власність покупця, а постачальник прийняв партію товару: пшеницю врожаю 2016 року в кількості 300,00 т. загальною вартістю 792 000,00 грн.

Також сторонами підписано видаткову накладну №32 від 10.08.2017 року на суму 792 000,00 грн.

ТОВ "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" не здійснило розрахунків за поставлений товар.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 25.09.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Квазар-99» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №2509/17, відповідно до умов якого предметом договору є поставка товару.

Відповідно до п. 4 договору, товар: ячмінь, кількість товару 160,00 метричних тонн +/-5%; пшениця, кількість товару 300,00 метричних тонн +/-5%. Основні характеристики товару повинні відповідати державним стандартам, що є чинними на території України для відповідної категорії товару. Товар і ціна оговорюється у додатку №1 до договору.

Пунктом 5 Договору встановлено умови та строки поставки та визначено, що товар переходить у право власності покупця в момент фактичного оформлення видаткової накладної. До моменту відвантаження товар зберігається на складі продавця безоплатно. Передача товару за інших умов здійснюється згідно письмової згоди з покупцем.

Відповідно до п. 6 договору, покупець гарантує оплату 100% оплату даного товару. Платіж здійснюється після надання продавцем наступних документів: рахунок-фактура продавця на прийняту партію товару; видаткова накладна; податкова накладна.

30.09.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Квазар-99» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" (Покупець) було укладено додаток №1 до Договору купівлі-продажу №2509/17, в якому зазначено, що товар переданий повністю у відповідності до умов даного договору. Сторони один до одного претензій не мають. На виконання умов договору поставки №2509/17 від 30.09.2017 року постачальник передав у власність покупця, а постачальник прийняв партію товару: пшеницю в кількості 300,00 т., ячмінь в кількості 160,0 т. загальною вартістю 2 221 999,44 грн.

Також сторонами підписано видаткову накладну №75 від 30.09.2017 року на суму 2 221 999,44 грн.

ТОВ "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" не здійснило розрахунків за поставлений товар.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 25.09.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Квазар-99» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №2509/17, відповідно до умов якого предметом договору є поставка товару.

Відповідно до п. 4 договору, товар: ячмінь, кількість товару 430,130 метричних тонн +/-5%. Основні характеристики товару повинні відповідати державним стандартам, що є чинними на території України для відповідної категорії товару. Товар і ціна оговорюється у додатку №1 до договору.

Пунктом 5 Договору встановлено умови та строки поставки та визначено, що товар переходить у право власності покупця в момент фактичного оформлення видаткової накладної. До моменту відвантаження товар зберігається на складі продавця безоплатно. Передача товару за інших умов здійснюється згідно письмової згоди з покупцем.

Відповідно до п. 6 договору, покупець гарантує оплату 100% оплату даного товару. Платіж здійснюється після надання продавцем наступних документів: рахунок-фактура продавця на прийняту партію товару; видаткова накладна; податкова накладна.

25.09.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Квазар-99» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" (Покупець) було укладено додаток №1 до Договору купівлі-продажу №2509/17, в якому зазначено, що товар переданий повністю у відповідності до умов даного договору. Сторони один до одного претензій не мають. На виконання умов договору поставки №2509/17 від 25.09.2017 року постачальник передав у власність покупця, а постачальник прийняв партію товару: ячмінь в кількості 434,130 т. загальною вартістю 2 040 412,74 грн.

Також сторонами підписано видаткову накладну №77 від 30.09.2017 року на суму 2 040 412,74 грн.

ТОВ "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" не здійснило розрахунків за поставлений товар.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 13.10.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Квазар-99» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №1310/17, відповідно до умов якого предметом договору є поставка товару.

Відповідно до п. 4 договору, товар: ріпак, кількість товару 221,75 метричних тонн +/-5%. Основні характеристики товару повинні відповідати державним стандартам, що є чинними на території України для відповідної категорії товару. Товар і ціна оговорюється у додатку №1 до договору.

Пунктом 5 Договору встановлено умови та строки поставки та визначено, що товар переходить у право власності покупця в момент фактичного оформлення видаткової накладної. До моменту відвантаження товар зберігається на складі продавця безоплатно. Передача товару за інших умов здійснюється згідно письмової згоди з покупцем.

Відповідно до п. 6 договору, покупець гарантує оплату 100% оплату даного товару. Платіж здійснюється після надання продавцем наступних документів: рахунок-фактура продавця на прийняту партію товару; видаткова накладна; податкова накладна.

13.10.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Квазар-99» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" (Покупець) було укладено додаток №1 до Договору купівлі-продажу №1310/17, в якому зазначено, що товар переданий повністю у відповідності до умов даного договору. Сторони один до одного претензій не мають. На виконання умов договору поставки №1310/17 від 13.10.2017 року постачальник передав у власність покупця, а постачальник прийняв партію товару: ріпак в кількості 221,75 т. загальною вартістю 2 716 436,62 грн.

Також сторонами підписано видаткову накладну №85 від 17.10.2017 року на суму 2 716 436,62 грн.

ТОВ "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" не здійснило розрахунків за поставлений товар.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 23.02.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Квазар-99» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" (Покупець) було укладено Договір поставки №23-02-18, відповідно до умов якого постачальник зобов`язуються в порядку та на умовах, передбачених цим договором, передавати у власність покупця пшениця в кількості 465,00 +/- 5% тонн та кукурудза в кількості 100 +/- 5% тонн (далі товар), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених цим договором, прийняти та оплатити товар.

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що поставляється, його часткове співвідношення, а також вартість товару відображаються у видаткових накладних, актах приймання-передачі, специфікаціях тощо (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 2.1.,2.2. договору, товар поставляється на умовах самовивозу зі складу постачальника згідно правил Інкотермс 2000. Постачальник приймає усні або письмові заявки покупця на поставку товару та відпускає покупцеві товар.

Покупець оплачує товар: - пшениця за ціною 5 682,30 грн., у тому числі ПДВ 947,05 грн., що вказується у видаткових накладних, актах приймання-передачі, специфікаціях тощо; - кукурудза за ціною 4 550,00 грн., у тому числі ПДВ 758,33 грн., що вказується у видаткових накладних, актах приймання-передачі, специфікаціях тощо (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 3.2. Договору, покупець зобов`язується оплачувати товар протягом десяти банківських днів з моменту поставки. Оплата товару може здійснюватися покупцем, зокрема, на підставі рахунку-фактури постачальника.

27.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Квазар-99» (Сторона 1), Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" (Сторона 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лан-Снаб» (Сторона 3) складено акт приймання-передачі №1 до договору поставки №23-02-18 від 22.02.2018, за змістом якого Сторона 1 передала, а Сторона 2 прийняла пшеницю у кількості 464,650 тонн.

Також сторонами підписано видаткову накладну №50 від 27.02.2018 року на суму 2 640 280,69 грн.

28.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Квазар-99» (Сторона 1), Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" (Сторона 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лан-Снаб» (Сторона 3) складено акт приймання-передачі №2 до договору поставки №23-02-18 від 22.02.2018, за змістом якого Сторона 1 передала, а Сторона 2 прийняла кукурудзу у кількості 112,150 тонн.

Також сторонами підписано видаткову накладну №56 від 28.02.2018 року на суму 510 282,95 грн.

ТОВ "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" не здійснило розрахунків за поставлений товар.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 10.04.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Квазар-99» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" (Покупець) було укладено Договір поставки №10/04-18, відповідно до умов якого постачальник зобов`язуються в порядку та на умовах, передбачених цим договором, передавати у власність покупця кукурудзу (далі товар), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених цим договором, прийняти та оплатити товар.

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що поставляється, його часткове співвідношення, а також вартість товару відображаються у видаткових накладних, актах приймання-передачі, специфікаціях тощо (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 2.1 договору, товар передається покупцю на складі постачальника згідно акту приймання-передачі.

Одиниця виміру товару т. Загальна кількість товару, яка підлягає постачанню за договором складає 217,585 тонн кукурудзи врожаю 2017 року (п. 3.1. договору).

Покупець оплачує товар за ціною 5200, 00 грн., у тому числі ПДВ 866,67 грн., що зазначається у видаткових та податкових накладних. Покупець гарантує 100% оплату даного товару. Оплата здійснюється покупцем, зокрема, на підставі рахунку фактури постачальника за прийняту партію товару (п. 4.1. договору).

10.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Квазар-99» (Сторона 1), Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" (Сторона 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лан-Снаб» (Сторона 3) складено акт приймання-передачі №1 до договору поставки №10/04-18 від 10.04.2018, за змістом якого Сторона 1 передала, а Сторона 2 прийняла кукурудзу у кількості 217,585 тонн.

Також сторонами підписано видаткову накладну №69 від 10.04.2018 року на суму 1 131 441,13 грн.

ТОВ "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" не здійснило розрахунків за поставлений товар.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 19.10.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Квазар-99» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" (Покупець) було укладено Договір продажу основних засобів №1910Т, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, передбачених цим договором, продавець зобов`язуються передавати покупцеві у власність 13 одиниць техніки, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених цим договором, прийняти та оплатити сільськогосподарську техніку.

Згідно з п. 1.2. договору технічний стан, ознаки, інші характеристики сільськогосподарської техніки відображені в Додатку №1 до даного договору.

Покупець оплачує товар за ціною, що вказується у видаткових накладних, актах приймання-передачі, специфікаціях тощо. Покупець зобов`язується оплачувати товар протягом 10 банківських днів з моменту поставки. Оплата товару може здійснюватися покупцем, зокрема, на підставі рахунку фактури постачальника (п.п. 2.1, 2.2. договору).

На виконання умов договору продажу основних засобів №1910Т від 19.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Квазар-99» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" (Покупець) складено видаткову накладну №2 від 19.10.2017 на суму 1 200 540,01 грн. та акт приймання-передачі.

ТОВ "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" не здійснило розрахунків за товар.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 15.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Квазар-99» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" (орендар) було укладено Договір оренди транспортного засобу №15-01/18, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Орендодавець зобов`язується передати Орендарю наземний самохідний транспортні засоби (шасі), визначені у цьому договорі, з екіпажем, який обслуговує такий транспортний засіб, а Орендар зобов`язується прийняти в тимчасове володіння та користування такі транспортні засоби і сплатити Орендодавцю орендну плату.

Характеристики транспортних засобів зазначені в пункті 1.2. даного Договору.

Згідно з п. 1.6. договору, надання транспортних засобів орендареві та їх повернення орендодавцеві оформлюються актом прийому-передачі транспортного засобу.

Пунктом 2.1 встановлено, що орендна плата за цим договором складає 2 000,00 грн. за одну добу оренди одного транспортного засобу.

В пункті 2.2 визначено, що орендар сплачує орендодавцеві орендну плату в розмірі, визначеному п. 2.1. даного договору, протягом 10 банківських днів з дня отримання рахунків, актів прийому-передачі актів надання послуг.

Даний договір діє до 31.12.2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків за даним договором (п. 5.2. договору).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Квазар-99» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" (орендар) було складено акти приймання-передачі транспортних засобів №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22.

Також, між відповідачами було складено акти надання послуг на загальну суму 132 000,00 грн.

ТОВ "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" не сплатило орендну плату за договором.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 01.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Квазар-99» (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" (замовник) було укладено Договір на транспортно-експедиційне обслуговування №0110/2017, відповідно до умов якого цим Договором регулюються правовідносини, що виникають між Експедитором та Замовником - надалі Сторонами, з приводу транспортного експедирування вантажу Замовника. Експедитор зобов`язується надати замовнику транспортно-експедиційне обслуговування, пов`язане з організацією перевезення, збереження на елеваторі та передачі соняшника, згідно складської квитанції виписаної елеватором в кількості 197,207 т за реквізитами Замовника, а саме: пункт навантаження соняшника - Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Бородаївські хутори, вул. Центральна 1А; пункт розвантаження: ДП «Хлібна база 73», Дніпропетровська область, Нікопольський р-н, с. Павлопілля. За домовленістю сторін договору Експедитор також може надавати додаткові послуги необхідні для доставки вантажу (перевірка кількості і стану вантажу, його цілісність і схоронність, вантажно-розвантажувальні роботи).

Пункт 2.2. договору передбачає, що загальна сума договору складається з сум згідно рахунків за період дії цього Договору. У випадку необхідності Сторони підписують акт звірки.

Сторонами було підписано акт надання послуг №99 від 31.10.2017 року до Договору №0110/2017 на загальну суму 24 651,66 грн.

ТОВ "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" не сплатило за транспортно-експедиційне обслуговування.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 18.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Квазар-99» (виконавець, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" (замовник, клієнт) було укладено Договір про надання послуг з перевезення вантажу №1806 відповідно до умов якого, цим Договором замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання доставити автомобільним транспортом довірений йому Замовником вантаж: до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (надалі -Одержувач), а Замовник бере на себе зобов`язання сплатити встановлену Виконавцем плату за перевезення вантажу.

Договором встановлено, що належним підтвердженням виконання послуг по Договору є підписаний Сторонами акт виконаних робіт (пункт 3.2.).

Пункт 3.3. Договору передбачає, що вартість послуг виконавця складається з суми по перевезенню багажу, суми ПДВ та вартості SMS - послуги (при додатковому замовленні).

Сторонами було підписано Акти надання послуг на загальну суму 2 541 606,86 грн.

ТОВ "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" не сплатило за надані послуги з перевезення вантажу.

Позивач вважає, що Договір купівлі-продажу №0908/17 від 09.08.2017 року, Договір купівлі-продажу №2509/17 від 25.09.2017 року (на 300 тон пшениці та 160 тон ячменю), Договір купівлі-продажу №2509/17 від 25.09.2017 року (на 430,130 тон ячменю), Договір купівлі-продажу №1310/17 від 13.10.2017 року, Договір поставки №23-02-18 від 23.02.2018 року, Договір поставки №10/04-18 від 10.04.2018 року, Договір продажу основних засобів №1910Т від 19.10.2017 року, Договір оренди транспортного засобу №15-01/18 від 15.01.2018 року, Договір на транспортно-експедиційне обслуговування №0110/2017 від 01.10.2017 року, Договір №1806 від 18.06.2018 року, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99, підлягають визнанню недійсними з огляду на наступні обставини.

Позивач у позовній заяві зазначив, що Договір № 0908/17 від 09.08.2017 року. підписано від імені Кредитора директором Ортинською А.В., хоча до даних порталу Ю-Контрол, Ортинська А.В. стала директором лише із 18.08.2017 року, а станом на 09.08.2017 року Директором Кредитора був Майстренко Микола Васильович. Договір не містить умов чи базису поставки. Сторони підписали Додаток № 1 від 09.08.2017 року до Договору, відповідно до якого Кредитор передав, а Боржник прийняв 300 тонн пшениці на загальну суму 792 000,00 грн., однак даний Додаток не містить всіх обов`язкових ознак первинного бухгалтерського документу: не зазначає ким, коли та де була здійснена господарська операція. Очевидно, що 300 тонн пшениці (5 залізничних вагонів) неможливо просто передати без підтвердження цієї операції належними документами.

Також, щодо договору № 2509/17 від 25.09.2017 року (300 тонн пшениці та 160 тонн ячменю) позивач вказав, що договір не містить умов чи базису поставки. Одночасно із укладенням Договору, сторони підписали Додаток № 1 від 30.09.2017 року до Договору № 2509/17 від 30.09.2017 року (тобто, стоїть невірна дата Договору), відповідно до якого Кредитор нібито передав, а Боржник прийняв 300 тонн пшениці та 160 тонн ячменю. Додаток не містить всіх обов`язкових ознак первинного бухгалтерського документу: не зазначає ким, коли та де була здійснена господарська операція. Очевидно, що 300 тонн пшениці (5 залізничних вагонів) та 160 тонн ячменю (ще три вагони) неможливо просто передати без підтвердження цієї операції належними документами.

Щодо договору № 2509/17 від 25.09.2017 року (430,130 тонн ячменю) позивач зазначив, що договір не містить умов чи базису поставки. Одночасно із укладенням Договору, сторони підписали Додаток № 1 від 25.09.2017 року, відповідно до якого Кредитор нібито передав, а Боржник прийняв 430,130 метричних тонн ячменю. Додаток не містить всіх обов`язкових ознак первинного бухгалтерського документу: не зазначає ким, коли та де була здійснена господарська операція. Очевидно, що 430,130 метричних тонн ячменю (7 залізничних вагонів) неможливо просто передати без підтвердження цієї операції належними документами.

Щодо договору № 1310/17 від 13.10.2017 року позивач зазначив, що договір не містить умов чи базису поставки. Одночасно із укладенням Договору, сторони підписали Додаток № 1 від 13.10.2017 року, відповідно до якого Кредитор нібито передав, а Боржник прийняв 221,750 метричних тонн. Додаток не містить всіх обов`язкових ознак первинного бухгалтерського документу: не зазначає ким, коли та де була здійснена господарська операція. Очевидно, що 221,750 метричних тонн (4 залізничні вагони) неможливо просто передати без підтвердження цієї операції належними документами.

Щодо договору № 23-02-18 від 23.02.2018 року позивач зазначив, що документи оформлені за вищезазначеними шаблонами за винятком Акту приймання-передачі. Як вбачається з його змісту, Акт підписано Кредитором, Боржником та ТОВ «Лан-Снаб» (ідентифікаційний код 31614611), що також є підприємством Групи Кисіля. Акт підписано за місцезнаходженням ТОВ «Лан-Снаб»: 52472, Дніпропетровська обл., Солонянський р-н, село Військове, ПРОВУЛОК АБЕЛЬХАНОВА, будинок 15, і, виходячи із назви ТОВ «Лан-Снаб» в Акті (Сторона 3), можна лише здогадуватися про те, що мова йде про передачу права власності на зерно на складі ТОВ «Лан-Снаб».

Щодо договору № 10/04-18 від 10.04.2018 року позивач вважає, що документи оформлені за вищезазначеними шаблонами за винятком Акту приймання-передачі. Як вбачається з його змісту, Акт підписано Кредитором, Боржником та ТОВ «Лан-Снаб» (ідентифікаційний код 31614611), що також є підприємством Групи Кисіля. Акт підписано за місцезнаходженням ТОВ «Лан-Снаб»: 52472, Дніпропетровська обл., Солонянський р-н, село Військове, ПРОВУЛОК АБЕЛЬХАНОВА, будинок 15, і, виходячи із назви ТОВ «Лан-Снаб» в Акті (Сторона 3), можна лише здогадуватися про те, що мова йде про передачу права власності на зерно на складі ТОВ «Лан-Снаб».

Щодо договорів купівлі-продажу зернових та олійних культур, позивач зазначив про відсутність будь-яких доказів фактичного здійснення господарських операцій. Так, матеріали справи про банкрутство не містять товарно-транспортні накладні на перевезення 2 206,265 тонн (понад 36 залізничних вагонів) зернових та олійних культур, а усі Оспорювані договори мають абсолютно однакові умови за винятком виду товару та ціни, які є, по-перше, абсолютно нетиповими для ринку зерна в Україні, а, по-друге, не містять жодної деталізації нібито здійсненої господарської операції.

Оспорювані договори не містять детального опису предмету. Так, предметом купівлі-продажу, як зазначено в них, є пшениця, ячмінь, ріпак та кукурудза. При цьому всі договори містять однакову редакцію статті 4 Договору: якісні характеристики товару повинні відповідати державним стандартам, що є чинними на території України для відповідної категорії товару. По-перше, такого товару як «ячмінь» чи «пшениця» тощо на ринку зерна України не існує, оскільки зерно - специфічний об`єкт власності, який поділяється на певні класи (категорії) в залежності від якісних характеристик. Стандарт ДСТУ-4525:2006 «Кукурудза. Технічні умови» містить 3 різні класи кукурудзи, які, крім цього, поділяються на типи: 1 клас (Продукти дитячого харчування), 2клас (крупи, борошно), 2 клас (Харчові концентрати і продукти), 3 клас (крохмаль і патока), 3 клас (кормові потреби). При цьому на якість зерна впливає вміст пророслих, пошкоджених зерен, крупність, схожість, зараженість шкідниками, смітна домішка тощо. Стандарт ДСТУ ДСТУ-3769-98 «Ячмінь. Технічні умови» містить різні види та класи ячменю та вимоги якості до зерна ячменю в залежності від виду та класу: для продовольчих цілей (1 клас), для вироблення солоду в спиртовому виробництві (2 клас), для кормових цілей (3 клас), для пивоваріння (класи 1-2). На якість впливають дуже багато факторів (натура, вміст протеїну, смітна та зернові домішки, наявність фузаріозу, шкідників тощо). Стандарт ДСТУ 3768:2019 «Пшениця. Технічні умови» містить декілька видів пшениці (озима, яра) та різні класи пшениці (4 для м`якої та 5 для твердої) в залежності від якісних показників: натура, склоподібність, зернові домішки, сміттєві домішки, сажкове зерно, масова частка білка, у перерахунку на суху речовину, масова частка сирої клейковини, якість клейковини, число падіння тощо. Стандарт ДСТУ 4966:2008 «Насіння ріпаку для промислового переробляння. Технічні умови» встановлює, що насіння ріпаку, що заготовляють і постачають, залежно від масової частки ерукової кислоти та глюкозинолатів поділяють на три класи: вищого класу для харчових цілей; І класу для харчових цілей у разі промислового переробляння; II класу для технічних цілей. При цьому, на якість та класність насіння ріпаку, крім зазначених показників, впливає сміттєва домішка, оліїста домішка, олійність, ураженість шкідниками тощо. Отже, сторони взагалі не погодили чітких вимог до якості, що можна було б ідентифікувати зерно за відповідним видом та класом згідно чинних ДСТУ.

Отже, якість такого товару як зерно (в т.ч. насіння ріпаку) має підтверджуватися аналізними картками зернового складу, які складаються сертифікованими лабораторіями. Сторони не лише не погодили якості зерна, але взагалі не мають жодної аналізної картки зерна, виданої сертифікованою лабораторією, яка б підтверджувала його якість.

Крім цього, позивач вказав, що у 2018 році пшениця та кукурудза поставлялася нібито на зберіганні у ТОВ «Лан-Снаб» (ідентифікаційний код 31614611), що також є підприємством Групи Кисіля і також є боржником у справі про банкрутство. Поставка на цих складах нібито мала б підтверджуватися Актами приймання-передачі, підписаними за місцезнаходженням ТОВ «Лан-Снаб»: 52472, Дніпропетровська обл., Солонянський р-н, село Військове, ПРОВУЛОК АБЕЛЬХАНОВА, будинок 15, і виходячи із назви ТОВ «Лан-Снаб» в Акті (Сторона 3). При чому, абсолютно незрозумілою є відмінність у датах підписання Актів приймання-передачі та видаткових накладних, що не має жодного логічного пояснення. Таким чином, для підтвердження реальності операції із переоформлення зерна потрібно отримати та проаналізувати: - Наявність Договору складського зберігання зерна між Відповідачем 2 та ТОВ «Лан-Снаб» та складських документів на зерно (складської квитанції, аналізні картки якості зерна) до його продажу Відповідачу 1, а також документи на його виконання (докази оплати за зберігання, акти виконаних робіт на зберігання, чистку, сушіння, якщо таке мало місце). - Наявність Договору складського зберігання зерна між Відповідачем 1 та ТОВ «Лан-Снаб» та складських документів на зерно (складської квитанції, аналізні картки якості зерна) після його купівлі у Відповідача 2, а також документи на його виконання (докази оплати за зберігання, акти виконаних робіт на зберігання, чистку, сушіння, якщо таке мало місце). Як вбачається із заяви із кредиторськими вимогами Відповідача 2, єдиними доказами заборгованості є видаткові накладні. Видаткова накладна є первинним бухгалтерським документом в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При цьому, стаття 1 вказаного ж Закону дає наступне визначення поняття господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Саме по собі оформлення первинних бухгалтерських документів та навіть відображення їх в обліку не свідчить про здійснення між сторонами господарської операції із поставки товарів, оскільки така господарська операція є дійсною за умови фактичної передачі товару.

На переконання позивача, Відповідачі, один із яких контролюється бенефіціарним власником ОСОБА_1 , а інший є заінтересованою особою, мають всі можливості сформувати будь-які первинні бухгалтерські документи без фактичного руху активів (та без фактичного здійснення господарської операції) та, що важливіше, без фактичного наміру виконувати договір.

На момент вчинення Договору основним видом діяльності Відповідача 2 було 01.11 -вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Однак, у Відповідача 2 не було в користуванні земельних ділянок, на яких можна було б вирощувати вказані культури, а також не було на балансі основних засобів, не було працевлаштовано персонал, який би міг здійснювати цю діяльність. Крім того, основним видом діяльності Відповідача 1 є також 01.11 -вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. І якраз Відповідач 1 мав та має у законному користуванні земельні ділянки (на відміну від Відповідача 2) та фактичну можливість здійснювати сільгоспвиробництво. Є абсолютно незрозумілим, навіщо підприємству, яке створене для того, щоб вирощувати зерно і його продавати, купувати зерно у третьої особи, та ще й зберігати його в іншої особи - ТОВ «Лан-Снаб». Позивач зазначає, що будь-яка господарська операція має мати законну та об`єктивну ділову мету, чого не можна сказати про дану операцію.

Щодо договору продажу основних засобів № 1910Т від 19.10.2017 року, позивач у позовній заяві зазначає, що за договором продажу основних засобів № 191 ОТ від 19.10.2017 року, Кредитор продав Боржнику 13 одиниць техніки на загальну вартість 1 200 540,01 грн. Договір та інші первинні документи містять неправильне найменування Боржника - ТОВ «Верхньодніпровська сільськогосподарська агрофірма «Промінь». Специфікація на 13 одиниць техніки зазначена у Додатку до Договору. Оплата за техніку, відповідно до п. 2.2. Договору, мала бути здійснена Боржником протягом 10 банківських днів з моменту поставки. Відповідно до Акту приймання-передачі від 19.10.2017 року Кредитор нібито передав Боржнику на підставі Договору продажу 13 одиниць техніки на загальну вартість 1 200 540,01 грн. При цьому, Акт приймання-передачі не містить детальної характеристики техніки (рік випуску, виробник, технічний стан - нова чи б/в, придатність до використання, наявність реєстраційних документів - за необхідності). До Заяви не додано жодного документу, який би підтверджував, де та яким чином здійснювалася фактична поставка техніки. До Заяви не додано жодної технічної документації на техніку, ні Договір, ані Акт не містять застереження про те, що передана була хоча б якась технічна документація на техніку. Як вбачається з даних системи Ю-Контрол, у Відповідача 2 станом на 01.01.2017 року у власності (на балансі) перебувало основних засобів на загальну вартість 40 000 грн. (при первісній вартості 710 тис. грн.), а станом на 31.12.2017 року балансова вартість основних засобів зменшилася до 15 000 грн. Таким чином, позивач вважає, що у Відповідача 2 не було у власності основних засобів на суму 1 200 540,01 грн., які можна було б продати.

Щодо договору оренди транспортного засобу № 15-01/18 від 15.01.2018 року, позивач у позовній заяві зазначає, що за договором оренди транспортного засобу № 15-01/18 від 15.01.2018 року, Кредитор зобов`язався передати в оренду Боржнику наземний самохідний транспортний засіб (шасі) з екіпажем. Сторонами підписали Акти приймання-передачі транспортних засобів та 22 Акти виконаних послуг на загальну суму 132 000,00 грн. Позивач зазначає, що до Заяви не надано доказів того, що вказані транспортні засоби були у власності Кредитора (реєстраційних посвідчень) чи орендувалися ним у власника із правом передачі в суборенду. Як вбачається з даних системи Ю-Контрол, у Відповідача 2 протягом 2018 року у власності (на балансі) перебувало основних засобів на загальну вартість 15 000 грн. (при первісній вартості 270 тис. грн.). Таким чином, у Відповідача 2 не було у власності транспортних засобів, які можна було б передати в оренду. По-друге, до Заяви не надано доказів того, що водії-члени екіпажу перебували із Кредитором у трудових чи цивільно-правових правовідносинах. Позивач вважає, що існує дуже висока ймовірність, що і договір, і акти приймання-передачі транспортного засобу №№ 1-10 були вчинені в один момент, отже вони не можуть відображати реальну господарську операцію. По-четверте, акти передачі транспортних засобів із оренди відсутні, хоча пункт 1.6. Договору оренди передбачає, що і надання ТЗ в оренду, і їх повернення оформляється актами.

Щодо договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 0110/2017 від 01/10/2017, позивач зазначив, що основним видом діяльності Кредитора не є транспортні перевезення, а вирощування зерна. У переліку видів діяльності Кредитора також зазначено лише « 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту». Крім того, немає жодного доказу того, що Кредитор має у власності чи законному користуванні транспортні засоби для перевезення чи трудові ресурси для виконання такого виду послуг. Також позивач вказав, що ні Договір, ані будь-який інший первинний документ не містить ні виду перевезення (автомобільний, залізничний транспорт), ані інших деталей перевезення (реквізитів транспортного засобу, водія, часу перевезення). Є абсолютно незрозумілим, яким чином сторони погоджували ці істотні умови перевезення. Як вбачається з даних системи Ю-Контрол у Відповідача 2 станом на 01.01.2017 року у власності (на балансі) перебувало основних засобів на загальну вартість 40 000 грн. (при первісній вартості 710 тис. грн.), а станом на 31/12/2017 року балансова вартість основних засобів зменшилася до 15 000 грн. Таким чином, у Відповідача 2 не було у власності транспортних засобів для здійснення перевезень.

Щодо договору про надання послуг з перевезення вантажу № 1806 від 18.06.2018 року, позивач зазначив, що до Заяви не було додано жодного документу, який би підтверджував реальність здійснення господарських операцій. Із 30-ти актів наданих послуг лише 9 містять опис господарської операції - який вантаж та куди транспортувався, в інших випадках - навіть опис відсутній. Як вбачається з даних системи Ю-Контрол, у Відповідача 2 протягом 2018 року у власності (на балансі) перебувало основних засобів на загальну вартість 15 000 грн. (при первісній вартості 270 тис. грн.). Таким чином, у Відповідача 2 не було у власності транспортних засобів для здійснення перевезень. До Заяви не було додано жодного первинного бухгалтерського документу, який би підтверджував реальність здійснення господарської операції.

Щодо суб`єктного складу сторін Оспорюваних договорів, позивач у позовній заяві вказав, що ОСОБА_1 є бенефіціаром Відповідача 1, що підтверджується публічними даними ЄДР. ТОВ ФІРМА "КВАЗАР - 99" було створене 27.09.1999 року та за період діяльності змінило 6 видів діяльності, 4 офіційні місцезнаходження, 9 засновників та 5 директорів. При заснуванні 27.09.1999 року ТОВ ФІРМА «КВАЗАР 99» мало ОВД 83300 - посередницькі послуги при купівлі-продажі і здавання в найм (в оренду) нерухомого майна виробничо-технічного призначення, 21.05.2002 змінило вид діяльності на 95130 - конструкторські організації, віднесені до числа наукових установ, 01.04.2006 року - на 73 - ДОСЛІДЖЕННЯ ТА РОЗРОБКИ, 04.07.2006 року на 73.10.1-ДОСЛІДЖЕННЯ І РОЗРОБКИ В ГАЛУЗІ ПРИРОДНИЧИХ НАУК, 17.04.2007 року - на 01.11.0-ВИРОЩУВАННЯ ЗЕРНОВИХ, ТЕХНІЧНИХ ТА РЕШТИ КУЛЬТУР, НЕ ВІДНЕСЕНИХ ДО ІНШИХ КЛАСІВ РОСЛИННИЦТВА. 17.12.2009 року засновниками ТОВ ФІРМА "КВАЗАР - 99" стають ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка також була керівником ТОВ "ЛАН - СНАБ"/31614611, яке входить до Групи Кисіля та зараз також знаходиться у стадії банкрутства. Отже, щонайменше із 17.12.2009 року підприємство попадає під непрямий контроль ОСОБА_1 03.10.2012 року засновниками ТОВ ФІРМА "КВАЗАР - 99" стає ТОВ "ЗАГОТЗЕРНО-НОВОГУПАЛІВКА" (КБВ: ОСОБА_1 ), а директором - ОСОБА_4 , наступний директор ТОВ "ЛАН - СНАБ" / 31614611. В подальшому учасники ТОВ ФІРМА "КВАЗАР - 99" неодноразово змінювалися, серед них були ОСОБА_5 , який має юридичне відношення до 33 різних юридичних осіб різного профілю та географічного розташування, ОСОБА_6 , який має юридичне відношення до 49 різних юридичних осіб різного профілю та географічного розташування, ОСОБА_7 - до 27 юридичних осіб, а також ОСОБА_8 , яка, крім того, що мала юридичне відношення до деяких підприємств Групи Кисіля. Так, пані ОСОБА_9 була учасником та керівником ТОВ "ЧЕРНЯХІВ-АГРОТРЕЙД" / 35684792, була учасником ТОВ "СТ АГРОІНВЕСТ" / 37595668 та є учасником ТОВ "ІВАНКІВ АГРО-2015" / 39827239. ОСОБА_8 була також учасником ТОВ "УКРАЇНКА" / 30791393, що є боржником у справі про банкрутство за заявою ТОВ «Суффле Агро Україна» та входить у Групу Кисіля (через цивільну дружину ОСОБА_10 - власника підприємства). ОСОБА_8 була також керівником іншого підприємства Групи Кисіля (через цивільну дружину ОСОБА_11 - власника підприємства): ТОВ «КОЗАЦЬКІ ЛАНИ»/37714472. Отже, ОСОБА_8 є особою, пов`язаною із Групою Кисіля. 19.06.2019 року єдиним власником та керівником ТОВ ФІРМА "КВАЗАР - 99" стає і до даного часу є ОСОБА_12 , місто Дніпро, при цьому саме підприємство в черговий раз змінює місцезнаходження на м. Запоріжжя. Таким чином, позивач вважає, що ТОВ ФІРМА "КВАЗАР - 99" є особою, заінтересованою стосовно Боржника, та не має матеріально-технічних ресурсів для здійснення господарської діяльності взагалі та виконання Оспорюваних договорів зокрема.

З урахуванням вищенаведеного, позивач зазначає, що між Відповідачами у 2017-2018 роках нібито було вчинено 10 різних Договорів (купівлі-продажу на поставку зерна кількістю 2 206,265 тонн, договори продажу основних засобів та оренди транспортних засобів, а також договори ТЕО та перевезення) на загальну суму 15 951 652,04 грн., а Відповідач 1 не сплатив за вказаними договорами жодної копійки. При цьому, Відповідач 2 очевидно не має для цього жодних фінансових та організаційних можливостей. Умови спірних договорів є дуже нетиповими для аналогічного виду договорів. Докази фактичних поставок чи надання послуг (товарно-транспортні накладні, документи, що посвідчують право власності на товари, реєстраційні документи тощо) взагалі не надані суду, а тому довести фактичне здійснення господарських операцій неможливо.

Отже, позивач зазначив, що 12.02.2021 року ОСОБА_1 організовує через належні йому суб`єкти господарювання реєстрацію «юридичного клону» Відповідача 1 зі співзвучною назвою, тією ж самою адресою, видом діяльності, керівником та навіть телефоном із імейлом - ТОВ "ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКЕ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОМІНЬ" (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса: 51630, Дніпропетровська обл., Верхньодніпровський р-н, село Бородаївські Хутори, вул. Центральна, 1 А, НОМЕР_3 . В подальшому на ТОВ "ВСП Промінь" починають переоформлюватися майнові активи Відповідача 1 - право оренди земельних ділянок, що є основним активом для будь-якого сільськогосподарського виробника. Отже, вже із лютого 2021 року ОСОБА_1 починає реалізовувати проект переведення бізнес-процесів із Відповідача 1 на ТОВ "ВСП Промінь". До цього, у 2017-2018 роках, Відповідач 1 сфабрикував договірні стосунки із Відповідачем 2, які могли бути направлені або на незаконну конвертацію безготівкових коштів у готівкові, або на інші протиправні цілі, або навіть з метою використання цих штучних кредиторських вимог у справі про банкрутство Відповідача 1. В будь-якому випадку та незалежно від фактичних намірів Відповідачів є не просто ймовірним, а безспірним, що виконання спірних договорів не здійснювалося. Більше того, у Позивача є всі підстави стверджувати, що воно й ніколи не планувалося хоча б в силу того, що такого виду господарські операції вимагають значних фінансових ресурсів та розвиненої матеріально-технічної бази. Отже, уже в момент вчинення спірного Договору у Відповідачів був відсутній намір його фактичного виконання. Відкриття провадження у справі про банкрутство Відповідача 1 створило сприятливу можливість для Відповідачів для зловживання їх правами і подання цих недійсних договорів як нібито підстави для кредиторських вимог на суму понад 15 млн. грн. вимог четвертої черги, що, досить ймовірно, може допомогти забезпечити Відповідачу 2 контроль у зборах кредиторів, зважаючи на наявність у справі іншого фіктивного та підконтрольного пану Кисілю кредитора. Отже, таким чином, Відповідачі фактично досягають кількох цілей узаконюють незаконно сфабриковані документи про господарську операцію, і при цьому створюють кредиторські вимоги, що істотно та негативно впливатимуть на можливість погашення інших законних кредиторських вимог, включаючи Позивача, із ліквідаційної маси Відповідача 1 в процесі можливої ліквідації у справі про банкрутство.

Таким чином позивач вважає, що оскаржувані правочини не мали на меті настання реальних наслідків, а тому мають бути визнані недійними відповідно до положень частини п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України. На думку позивача, спірні договори порушують його права, як кредитора та інших кредиторів боржника.

Наявність кредиторських вимог, які ґрунтуються на спірних договорах, зменшує обсяг грошових коштів, які будуть направлені на погашення кредиторських вимог, у зв`язку з чим позивач просить суд:

- Визнати недійсним Договір купівлі-продажу №0908/17 від 09.08.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99.

- Визнати недійсним Договір купівлі-продажу №2509/17 від 25.09.2017 року (на 300 тон пшениці та 160 тон ячменю) між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99.

- Визнати недійсним Договір купівлі-продажу №2509/17 від 25.09.2017 року (на 430,130 тон ячменю) між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99.

- Визнати недійсним Договір купівлі-продажу №1310/17 від 13.10.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99.

- Визнати недійсним Договір поставки №23-02-18 від 23.02.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99.

- Визнати недійсним Договір поставки №10/04-18 від 10.04.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99.

- Визнати недійсним Договір продажу основних засобів №1910Т від 19.10.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99.

- Визнати недійсним Договір оренди транспортного засобу №15-01/18 від 15.01.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99.

- Визнати недійсним Договір на транспортно-експедиційне обслуговування №0110/2017 від 01.10.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99.

- Визнати недійсним Договір №1806 від 18.06.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99.

Відповідач-1 своїм правом на подання відзивів на позов не скористався.

Відповідач-2 проти позову заперечував, у поясненнях на позов зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, що на час укладення оспорюваних договорів обидві сторони таких договорів передбачали подання в подальшому іншим кредитором заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство чи мали всі підстави передбачити вказане. Сторони оспорюваних Договорів - є окремими суб`єктами господарювання з різним складом засновників та керівників. Наявність будь-якого взаємозв`язку між учасниками (засновниками) вказаних суб`єктів відсутня. Оспорювані Договори містять всі істотні умови, які притаманні договорам відповідно до ст.180 ГК України. Підписання Договорів обома сторонами свідчить про волевиявлення сторін на їх укладення та про досягнення згоди щодо всіх умов Договорів, викладених за їх змістом. Між тим, наявними в матеріалах справи №904/4850/22 копіями первинних документів також, підтверджено факт виконання за Договорами, у зв`язку з чим відсутні підстави для кваліфікації оспорюваних Договорів, як фіктивних. Твердження представника ТОВ «Суффле Агро Україна» щодо фіктивності Договорів, які ґрунтуються на відсутності оформлених первинних документів, спростовані поданими до справи №904/4850/22 доказами.

Відповідач -2 зазначив, що договір поставки №23-02-18 від 23.02.2018 року; Договір купівлі-продажу №0908/17 від 09.08.2017 року; Договір оренди транспортного засобу №15-01/18 від 15.01.2018 року; Договір купівлі-продажу №2509/17 від 25.09.2017 року; Договір купівлі-продажу №2509/17 від 25.09.2017 року; Договір купівлі-продажу №1310/17 від 13.10.2017 року; Договір продажу основних засобів №19ЮТ від 19.10.2017 року; Договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 0110/2017 від 01.10.2017 року; Договір про надання послуг з перевезення вантажу № 1806 від 18.06.2018 року; Договір поставки №10/04-18 від 10.04.2018 року є фактично виконаними зі сторони ТОВ Фірма «Квазар-99». Оспорювані Договори містять всі істотні умови, які притаманні договорам відповідно до ст.180 ГК України. - Підписання Договорів обома сторонами свідчить про волевиявлення сторін на їх укладення та про досягнення згоди щодо всіх умов Договорів, викладених за їх змістом. - ТОВ «Суффле Агро Україна» не є Стороною зазначених правочинів, тому не може звертатися до суду з позовами про визнання недійсними правочинів, які вчинені Боржником у межах справи про банкрутство. Наслідки укладання спірних договорів не призвели до прийняття Боржником зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони; не призвели до безоплатного відчуження майна Боржника та/або відмови від майнових вимог; не призвели до виконання майнових зобов`язань раніше встановленого строку; не призвели до набуття зобов`язань, в результаті чого Боржник став неплатоспроможним або виконання грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; не є відчуженням або придбанням майна цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, не є прийняттям заставних зобов`язань для забезпечення виконання грошових вимог. На підставі викладеного, відповідач-2 просив суд у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, дослідивши подані сторонами докази, господарський суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статі 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.

Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України.

Згідно з частиною першою та третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, правом оспорити правочин наділені не лише сторони такого правочину, але й інші заінтересовані особи.

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

При укладенні договору сторони мають переслідувати легітимну мету. Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети її здійснення. Така мета не може бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення, ухилення від сплати податків, привласнення коштів без належних підстав тощо.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Тобто, цивільні права здійснюються особою до визначених меж, поки це не суперечить інтересам інших осіб і публічним інтересам. Такі межі можуть визначатися договором або актами цивільного законодавства. Обов`язок при здійсненні цивільних прав утримуватися від дій, які порушували б права інших осіб, конкретизується актами цивільного законодавства, що встановлюють ці права. Порушення меж здійснення цивільних прав веде до зловживання правом.

Вирішуючи спір про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, підлягає встановленню, яким чином наслідки такого правочину вплинули або можуть вплинути на права та інтереси цієї особи, оскільки звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним договору направлене на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних із вчиненням такого правочину.

Також необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами, зокрема, спрямованим на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав.

В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, які передбачають, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Фраудаторним може виявитися будь-який правочин (договір), укладений між учасниками цивільних відносин, який не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що визначені статтею 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину суперечить ЦК України, актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (власність використовується на шкоду іншим); волевиявлення боржника як учасника правочину є неправомірним, внутрішня воля націлена на обман, "на зло" іншої особи (кредитора); правочин не є реальним, не має економічної мети, правові наслідки є зловживанням правами та викликають порушення прав кредиторів (боржник не отримує еквівалентних зустрічних майнових дій, кредитор втрачає забезпечення).

У постанові від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19) Верховний Суд зазначив, що договором, який вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний правочин (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність чи відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом трьох років, що передували відкриттю процедури банкрутства або після відкриття справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.

Господарський суд приймає до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 910/16579/20. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, у момент учинення якого сторонами (стороною) не було додержано вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.

Зокрема, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 цього Кодексу). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Отже, порушення загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно пунктом б частини першої статті З ЦК України, які мають наслідком вихід учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (частина третя статті 13 ЦК України) може бути самостійною підставою недійсності правочину.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення), і настання відповідних наслідків та у разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин...

Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Добросовісність є однією з основополооїсних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт б частини першої статті З ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов`язаний з використанням недозволених конкретних форм у межах дозволеного їй законом загального типу поведінки.

Формулювання «зловживання правом» передбачає у собі певну суперечність. Так, особа, яка користується власним правом, має дозвіл на певну поведінку, а якщо її дія не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права (дія без права). Такі випадки трапляються, якщо особа діє недобросовісно, всупереч меті наданого їй права.

Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: 1) особа (особи) «використовувала/ використовували право на зло»; 2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів /умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); 3) враховується правовий статус особи / осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник мас уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 листопада 2021року у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), пункти 76.З, 76.5).

У Рішенні від 28 квітня 2021 року№ 2-р(П)/2021 у справі за конституційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк» щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 13, частини третьої статті 16 ЦК України Конституційний Суд України визнав, що зазначені положення ЦК України є конституційними та такими, що не суперечать частині другій статті 58 Конституції України. Оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 ЦК України, Конституційний Суд України констатував, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 цього Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку, Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими ЦК України та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення ЦК України або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв "язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 ЦК України мають наметі стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною) (абзаци другий, третій пункту 5.3, пункт 5.4 та абзац другий пункту 8.2 мотивувальної частини цього Рішення)...

Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16, пункт 153). Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.

Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є «вживанням права на зло». За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.

Метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора, зокрема у процедурі банкрутства.

Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об`єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.

Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатиш договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова / неринкова), наявність / відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов`язань, якщо така процедура визначена законом імперативно. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16 (пункт 155).

Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

Укладення фраудаторних правочинів є характерним для боржників у процедурах банкрутства, позаяк неплатоспроможність боржника означає ситуацію, коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів і, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог «дружнього» кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів.

Задоволення боржником вимог окремого кредитора поза межами конкурсної процедури банкрутства з використанням пов`язаних (або непов`язаних) із боржником осіб підтверджує неправомірну і недобросовісну мету боржника щодо створення йому преференції у виконанні зобов`язань та порушення імперативно встановленої у банкрутстві черговості задоволення вимог певних класів кредиторів боржника.

Отже, правочини за участю боржника, які допомагають реалізувати цю мету, мають ознаки фраудаторності, незалежно від того, чи такий правочин є двостороннім (одностороннім) чи багатостороннім (у якому буде задіяно низку учасників, об`єднаних єдиною неправомірною метою). Для класифікації правочину як фраудаторного має значення фактична участь боржника у ньому як одного з учасників вольових дій, направлених на виведення майна боржника з метою незадоволення вимог одного або декількох його кредиторів у легальній судовій процедурі,..

Також законодавством про банкрутство (частина перша статті 42 КУзПБ) кредитор у справі про банкрутство наділений повноваженнями на звернення до суду у справі про банкрутство про визнання недійсними окремих угод боржника, вчинених у підозрілий період (за три роки до моменту відкриття провадження у справі та під час процедури банкрутства). У такому випадку кредитор діє на захист прав боржника, маючи похідний інтерес (постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі №761/45721/16-ц (провадженням 14-122цс20, пункт 78)) щодо задоволення грошових вимог у справі про банкрутство за рахунок активів боржника (якщо за наслідком укладення фраудаторного правочину було відчужено гроші, рухоме або нерухоме майно, яке підлягало включенню до ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів боржника).

КУзПБ є спеціальним нормативним актом, у якому поєднуються норми матеріального та процесуального права, що регулюють неплатоспроможність, а за відсутності відповідного регулювання за цим Кодексом застосовуються загальні приписи ГПК України, ЦК України, Господарського кодексу України та інших нормативних актів (частина шоста статті 12 ГПК України).

Особливістю провадження у справі про банкрутство є велика кількість учасників провадження, на відміну від позовного провадження, яке учасниками справи визнає сторін і третіх осіб (частина перша статті 41 ГПК України). Так, абзацами двадцять другим і двадцять четвертим частини першої статті 1 КУзПБ до учасників у справі про банкрутство віднесено сторін (конкурсних кредиторів (представника комітету кредиторів), забезпечених кредиторів, боржника (банкрута)), а також: арбітражного керуючого, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представника органу місцевого самоврядування, представника працівників боржника, уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інших учасників справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір. Відтак у справі про банкрутство воює в ході провадження можуть заявлятися (чи вибувати) нові учасники справи.

Також, частиною другою статті 7 КУзПБ визначено юрисдикційність господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник; спорів з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спорів про визнання недійсними результатів аукціону; спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спорів про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спорів про стягнення заробітної плати; спорів про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спорів щодо інших вимог до боржника.

Отже, законодавством про банкрутство розширено межі щодо можливості залучення до провадження у справі різних осіб (учасників провадження) задля досягнення процесуальної економії розгляду всіх спорів щодо активів боржника у межах єдиного провадження - провадження у справі про банкрутство та прискорення самого провадження у справі про банкрутство, яке часто зупинялося для розгляду спорів окремих учасників у різних провадженнях у судах різних юрисдикцій.

Боржник і кредитор у справі про банкрутство зазвичай виступають як протилежні сторони процесу. Однак у випадку, якщо кредитор звертається до суду з вимогою про визнання недійсними угод боржника, укладених за три роки до порушення справи про банкрутство або у процедурі банкрутства (підозрілі правочини), зазначаючи про недобросовісність дій боржника, кредитор фактично діє в інтересах боржника, оскільки його недобросовісний орган управління вчинив дії з відчуження активів боржника на шкоду всім кредиторам неплатоспроможного боржника (частина перша статті 42 КУзПБ). Такий позов є подібним до інституту похідного позову, характерного для позовного провадження (стаття 54 ГПК України).

Обмеживши строки процедури банкрутства, законодавець у той же час наділив кредитора боржника, як і арбітражного керуючого, спеціальними повноваженнями щодо визнання недійсними угод боржника, передбачивши при цьому настання спеціального наслідку визнання недійсними таких угод - обов`язок кредитора, який отримав майно боржника, повернути його до складу ліквідаційної маси, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент учинення правочину (частина третя статті 42 КУзПБ).

Отже, якщо багатосторонній правочин учинено за участю боржника з недобросовісною метою виведення його активів (майна) зі складу ліквідаційної маси для задоволення вимог окремого кредитора поза межами процедури банкрутства, такий правочин може бути визнаний недійсним (фраудаторним) як із підстав, передбачених статтею 42 КУзПБ, так і відповідно до статей 3,13 ЦК України.

У разі невідповідності фраудаторного правочину загальним принципам цивільного права та його вчинення з виходом за межі цивільних прав суди можуть визначити юридичну кваліфікацію такого правочину із застосуванням загальних положень ЦК України.

Таким, чином враховуючи вищенаведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.09.2022 по справі №910/16579/20 щодо визнання недійсним договору, вчиненого боржником без економічної мети, з метою створення "дружньої" кредиторської заборгованості, господарський суд вважає, що наведені позивачем у позовній заяві обставини, є достатньо обґрунтованими та такими, що вказують на фраудаторність оспорюваних правочинів.

Для класифікації правочину як фраудаторного має значення фактична участь боржника у ньому як одного з учасників вольових дій, направлених на виведення майна боржника з метою незадоволення вимог одного або декількох його кредиторів у легальній судовій процедурі.

Однією із форм такої участі боржника є вчинення ним, за наявності в нього невиконаних зобов`язань та заборгованості перед іншими кредиторами, правочину задля нарощування обсягу наявних кредиторських зобов`язань та в майбутнього формування кредиторської заборгованості із заінтересованим кредитором (так званий "дружній кредитор").

Щодо суб`єктного складу контрагентів, господарський суд приймає до уваги, наступне.

Як вбачається з відомостей в ЄДРЮОФОПГФ, засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" (51630, Дніпропетровська область, Верхньодніпровській район, село Бородаївські хутори, вулиця Центральна, будинок 1А, код ЄДРПОУ 34588836):

ОСОБА_13 , Країна громадянства: Україна, Місцезнаходження: АДРЕСА_1 , Розмір частки засновника (учасника): 75000,00

ОСОБА_14 , Країна громадянства: Україна, Місцезнаходження: АДРЕСА_2 , Розмір частки засновника (учасника): 37500,00

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРО-СЕМ 3", Код ЄДРПОУ:34066111, Країна резидентства: Україна, Місцезнаходження: Україна, 13372, Житомирська обл., Бердичівський р-н, село Семенівка, вул. Героїв Майдану, будинок 1, Розмір частки засновника (учасника): 558000,00

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КРЕДИТНА КОМПАНІЯ "ХЛІБНИЙ КРАЙ ІНВЕСТ", Код ЄДРПОУ:40518562, Країна резидентства: Україна, Місцезнаходження: Україна, 49006, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ НАДІЇ АЛЕКСЄЄНКО, будинок 21, Розмір частки засновника (учасника): 150000,00

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ХЛІБНИЙ КРАЙ", Код ЄДРПОУ:39746176, Країна резидентства: Україна, Місцезнаходження: Україна, 49038, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ПАСТЕРА, будинок 10, Розмір частки засновника (учасника): 2574000,00

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГРЕЙН ОПТ", Код ЄДРПОУ: 41841294, Країна резидентства: Україна, Місцезнаходження: Україна, 10003, Житомирська обл., місто Житомир, ВУЛИЦЯ ПЕРЕМОГИ, будинок 7, Розмір частки засновника (учасника): 37500,00.

На підтвердження наявності у відповідача-2 можливості зберігання зерна на складах, на які здійснювалось транспортування зерна, відповідачем -2 надано до суду договір №03/07/15 оренди складського приміщення від 03.07.2015 року, укладений між ТОВ «Лан-Снаб» в особі директора ОСОБА_15 та ТОВ «Квазар-99» в особі директора Майстренка М.В. (а.с. 51 т. 3).

ОСОБА_15 перебував на посаді директора ТОВ «Квазар-99» в період з 03.10.2012 по 17.08.2017р.р.

Станом на 19.08.2017 кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Квазар-99» був ОСОБА_13 , Країна громадянства: Україна, Місцезнаходження: АДРЕСА_1 . Наведене підтверджується роздруківкою з інформаційного порталу Ю-Контрол (а.с.180-190 т.1).

В той же час, кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Лан-Снаб» є ОСОБА_13 , Країна громадянства: Україна, Місцезнаходження: АДРЕСА_1 . Відсоток частки статутного капіталу або права голосу: 100.

Також, господарський суд погоджується з твердженнями позивача про те, що з великою вірогідністю оформлення поставок товару та надання послуг здійснювалося «про людське око» без фактичного руху товарів та грошових коштів, що відповідає результату цих безтоварних операцій - відсутності оплати заборгованості з боку ТОВ "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь".

Також, господарський суд звертає увагу на правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19, відповідно до яких, необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

Видаткова накладна є первинним бухгалтерським документом в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При цьому, стаття 1 вказаного ж Закону дає наступне визначення поняття господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Саме по собі оформлення первинних бухгалтерських документів та навіть відображення їх в обліку не свідчить про здійснення між сторонами господарської операції із поставки товарів, оскільки така господарська операція є дійсною за умови фактичної передачі товару.

Господарський суд приймає до уваги, що на підтвердження дійсності господарської операції за договорами поставки та купівлі-продажу в матеріалах справи наявні лише видаткові накладні та акти приймання-передачі, при цьому, ані в матеріалах даної справи, ані в матеріалах справи про банкрутство відсутні докази, які б підтверджували реальність господарської операції та її податковий облік, реальне переміщення товару, тощо. Сторонами таких доказів до суду не подано.

Товарно-транспортні накладні, як на підтвердження реального переміщення товару за договорами поставки відповідачами до суду не подано. Подані відповідачем-2 товарно транспортні накладні свідчать про поставку товару за іншими договорами, які не є предметом даного спору, а отже не можуть підтверджувати реальне переміщення товару за оспорюваними позивачем договорами.

Також, господарський суд враховує, що на підтвердження дійсності господарської операції за договором продажу основних засобів № 1910Т від 19.10.2017 року, в матеріалах справи наявна видаткова накладна та акт приймання-передачі основних засобів. Господарським судом встановлено, що акт приймання-передачі не містить детальної характеристики техніки, не містить опису її індивідуальних ознак. Господарський суд приймає до уваги надані позивачем роздруківки з системи Ю-Контрол, з яких вбачається, що у Відповідача 2 станом на 01.01.2017 року у власності (на балансі) перебувало основних засобів на загальну вартість 40 000 грн. (при первісній вартості 710 тис. грн.), а станом на 31.12.2017 року балансова вартість основних засобів зменшилася до 15 000 грн. Таким чином, господарський суд погоджується з твердженнями позивача про те, що у Відповідача 2 не було у власності основних засобів на суму 1 200 540,01 грн., які можна було б продати. Отже, ані в матеріалах даної справи, ані в матеріалах справи про банкрутство відсутні докази, які б підтверджували реальність господарської операції та її податковий облік, реальне переміщення товару (основних засобів), тощо. Сторонами таких доказів до суду не подано.

Щодо підтвердження дійсності господарської операції за договором оренди транспортного засобу № 15-01/18 від 15.01.2018 року, господарським судом встановлено, що в матеріалах справи наявні акти приймання-передачі транспортних засобів №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22 та акти надання послуг на загальну суму 132 000,00 грн. Водночас, доказів того, що вказані транспортні засоби були у власності відповідача-2 (реєстраційних посвідчень) чи орендувалися ним у власника із правом передачі в суборенду матеріали справи не містять. Господарський суд приймає до уваги надані позивачем роздруківки з системи Ю-Контрол, з яких вбачається, що у Відповідача 2 протягом 2018 року у власності (на балансі) перебувало основних засобів на загальну вартість 15 000 грн. (при первісній вартості 270 тис. грн.). Таким чином, господарський суд погоджується з твердженнями позивача про те, що у Відповідача 2 не було у власності транспортних засобів, які можна було б передати в оренду. Також, в матеріалах справи відсутні, а сторонами до суду не подано доказів того, що члени екіпажу перебували із відповідачем-2 у трудових відносинах. Отже, ані в матеріалах даної справи, ані в матеріалах справи про банкрутство відсутні докази, які б підтверджували реальність господарської операції та її податковий облік, тощо. Сторонами таких доказів до суду не подано.

Щодо підтвердження дійсності господарської операції за договором на транспортно-експедиційне обслуговування № 0110/2017 від 01/10/2017, господарським судом встановлено, що в матеріалах справи наявний акт надання послуг №99 від 31.10.2017 року до Договору №0110/2017 на загальну суму 24 651,66 грн. Водночас, оспорюваний договір та акт надання послуг не містить виду перевезення (автомобільний, залізничний транспорт), інших деталей перевезення (реквізитів транспортного засобу, водія, часу перевезення).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору транспортного експедирування, крім іншого, є: - розмір плати експедитору - відсутній у спірному Договорі; - порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта - відсутній у спірному Договорі; - строк (термін) виконання договору - відсутній у спірному Договорі; - а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди - зокрема, спірний Договір не містить виду перевезення (автомобільний, залізничний), реквізитів транспортного засобу та водія, яким потрібно було ввірити вантаж, механізму організації передачі соняшника на елеваторі ДП «Хлібна База 73» тощо.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»: - Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади - такі документи відсутні у справі; - Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, водночас такі докази в матеріалах спари відсутні.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», експедитор здійснює страхування вантажу та своєї відповідальності згідно із законом та договором транспортного експедирування. Докази страхування відповідальності Відповідача 2 відсутні в матеріалах справи відсутні.

Отже, ані в матеріалах даної справи, ані в матеріалах справи про банкрутство відсутні докази, які б підтверджували реальність господарської операції з транспортно-експедиційного обслуговування та її податковий облік, тощо. Сторонами таких доказів до суду не подано.

Щодо підтвердження дійсності господарської операції за договором про надання послуг з перевезення вантажу № 1806 від 18.06.2018 року, господарським судом встановлено, що в матеріалах справи наявні акти надання послуг на загальну суму 2 541 606,86 грн. Господарський суд приймає до уваги надані позивачем роздруківки з системи Ю-Контрол, з яких вбачається, що у Відповідача 2 протягом 2018 року у власності (на балансі) перебувало основних засобів на загальну вартість 15 000 грн. (при первісній вартості 270 тис. грн.). Таким чином, господарський суд погоджується з твердженнями позивача про те, що у Відповідача 2 не було у власності транспортних засобів для здійснення перевезень.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про автомобільний транспорт», договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Відповідно до пунктів 3.1., 3.5. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363 (зареєстровано в Мінюсті 20 лютого 1998 р. за № 128/2568) Договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі - Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі - Замовники). Примірний договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні (надалі - Договір) наведений в додатку 1. У Договорі встановлюються: термін його дії, обсяги перевезень, умови перевезень (режим роботи по видачі та прийманню вантажу, забезпечення схоронності вантажу, виконання вантажно-розвантажувальних робіт і таке інше), вартість перевезень і порядок розрахунків, порядок визначення раціональних маршрутів, обов`язки сторін, відповідальність тощо.

Відповідно до пункту 3.7. вказаних Правил, на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник надає Перевізнику при наявності Договору заявку відповідно до встановленої форми (додаток 4 до Договору).

Відповідно до вказаного Додатку, Заявка на перевезення вантажів автотранспортом повинна містити: реквізити Договору перевезення, період дії заявки, погоджений сторонами графік подачі автомобілів до пунктів навантаження, прізвище, ім`я та по батькові, посада особи, що відповідає за використання наданих автомобілів, найменування вантажу, адреса навантаження, адреса розвантаження, маса вантажу, рід упаковки, кількість місць, відстань перевезення, дані особи, що проводить експедирування вантажу (за наявності), графік приймання вантажу в пункті розвантаження, спосіб навантаження і розвантаження, виконавець, розрахунок попередньої вартості перевезення, посада, прізвище, ім`я та по батькові особи Замовника, що відповідає за заявку, дані особи перевізника, яка прийняла заявку, посада, прізвище, ім`я та по батькові і номер службового телефону особи, що відповідає за використання замовленого автотранспорту, дати і години подачі автотранспорту із зазначенням найменування вантажу, маси брутто, кількості місць і роду упаковки, адреси розвантаження (закінчення роботи), відстань перевезення, використання автотранспорту з оплатою за авт.-годину у загальній кількості авт.-годин та інші дані.

Стаття 1 Правил дає наступне визначення поняття товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до пункту 8.25. Правил, час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється у пункті вантаження з моменту проставляння в товарно-транспортній накладній відмітки про фактичний час прибуття автомобіля для завантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред`явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

Відповідно до пункту 11.1. Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Таким чином, товарно-транспортна накладна є первинним бухгалтерським документом, що підтверджує господарську операцію із перевезення вантажів, що має обов`язково містити дату та місце її вчинення та дані та інформацію, що дають можливість однозначно ідентифікувати вантаж, автомобіль пункти навантаження та розвантаження за усім шляхом руху (транспортування) вантажу.

Отже, ані в матеріалах даної справи, ані в матеріалах справи про банкрутство відсутні докази, які б підтверджували реальність господарської операції з надання послуг з перевезення вантажу та її податковий облік, тощо. Сторонами таких доказів до суду не подано. З наданих відповідачем-2 товарно-транспортних накладних не вбачається, що вони складались саме на виконання умов договору № 1806 від 18.06.2018 року. Крім того, з наданих товарно-транспортних накладних (від 19.06.2018, від 31.08.2018, від 21.09.2018, від 24.09.2018, від 26.09.2018, від 28.09.2018, від 08.10.2018, від 21.10.2018, від 22.10.2018) вбачається, що одні і ті самі водії виконували вантажне перевезення по два і більше разів за день на досить великі відстані (Дніпропетровська область Херсонська область, Дніпропетровська область Запорізька область), що з урахуванням часу на завантаження та розвантаження товару, повернення до місця завантаження та повторна операція з завантаження та розвантаження товару, є фактично неможливим.

Крім того, господарським судом встановлено, що між відповідачами-1,2 одночасно існували та виконувалися два схожі за економічним змістом договори: 1) Договір оренди транспортного засобу № 15-01/18 від 15.01.2018 року, відповідно до якого Відповідач 2 передав у оренду Відповідачу 1 транспортні засоби із екіпажем (водієм): три вантажівки із причепами. 2) Договір про надання послуг з перевезення вантажу № 1806 від 18.06.2018 року, відповідно до якого Відповідач 2 на цих же транспортних засобах та за допомогою того ж екіпажу надавав транспортні послуги - здійснював перевезення.

Як вбачається із документів, 19.06.2018, 20.06.2018, 21.06.2018, 26.06.2018, 27.06.2018 три транспортні засоби із екіпажами були передані в оренду Відповідачем 2 Відповідачу 1, отже, Відповідач 2 реально не міг надавати транспортні послуги за допомогою цих транспортних засобів та цих же екіпажів на підставі договору перевезення.

З огляду на викладені обставини, суд погоджується з висновком позивача, що Договір купівлі-продажу №0908/17 від 09.08.2017 року, Договір купівлі-продажу №2509/17 від 25.09.2017 року (на 300 тон пшениці та 160 тон ячменю), Договір купівлі-продажу №2509/17 від 25.09.2017 року (на 430,130 тон ячменю), Договір купівлі-продажу №1310/17 від 13.10.2017 року, Договір поставки №23-02-18 від 23.02.2018 року, Договір поставки №10/04-18 від 10.04.2018 року, Договір продажу основних засобів №1910Т від 19.10.2017 року, Договір оренди транспортного засобу №15-01/18 від 15.01.2018 року, Договір на транспортно-експедиційне обслуговування №0110/2017 від 01.10.2017 року, Договір №1806 від 18.06.2018 року, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99, вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами, без наміру їх реального виконання, виключно із метою формування штучної «дружньої» кредиторської заборгованості з метою здійснення в майбутньому контролю над комітетом кредиторів боржника у випадку відкриття провадження у справі про банкрутство щодо нього.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість посилань позивача про те, що оспорювані договори є правочинами, щодо яких є заінтересованість та такими, що укладені з метою створення штучної кредиторської заборгованості.

Таким чином, враховуючи невиконання ТОВ "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" Договору купівлі-продажу №0908/17 від 09.08.2017 року, Договору купівлі-продажу №2509/17 від 25.09.2017 року (на 300 тон пшениці та 160 тон ячменю), Договору купівлі-продажу №2509/17 від 25.09.2017 року (на 430,130 тон ячменю), Договору купівлі-продажу №1310/17 від 13.10.2017 року, Договору поставки №23-02-18 від 23.02.2018 року, Договору поставки №10/04-18 від 10.04.2018 року, Договору продажу основних засобів №1910Т від 19.10.2017 року, Договору оренди транспортного засобу №15-01/18 від 15.01.2018 року, Договору на транспортно-експедиційне обслуговування №0110/2017 від 01.10.2017 року, Договору №1806 від 18.06.2018 року, у повному обсязі, при їх укладенні сторони заздалегідь усвідомлювали, що вказані договори в частині оплати ТОВ "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" виконані не будуть, укладали їх за відсутності у ТОВ "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" наміру його виконувати.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що відповідачі діяли спільно, очевидно недобросовісно, умисно укладали оспорювані договори без мети їх реального виконання. Вказані дії хоча формально не порушували існуючих норм права, проте були спрямовані на завдання шкоди третім особам - реальним кредиторам ТОВ "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь", що у розумінні норм ЦК України є зловживанням правом.

Вказані обставини доводять, що з моменту укладення оспорюваних договорів, останні не були спрямовані на настання реальних наслідків. Невчинення кредитором будь-яких дій по стягненню заборгованості свідчить про цілеспрямоване використання сторонами укладеного раніше договору купівлі продажу та договору про надання послуг для протиправної мети та спрямованість зазначеного договору на формування штучної кредиторської заборгованості виключно для заявлення грошових в межах справи про банкрутство з метою подальшого здійснення впливу на комітет кредиторів та задоволення вимог кредиторів, які є очевидно пов`язаними із боржником, наслідком чого стане зменшення суми погашення кредиторської заборгованості реальних кредиторів.

Вказані обставини суперечать принципам цивільного обороту, свідчать про спрямованість та використання Договору купівлі-продажу №0908/17 від 09.08.2017 року, Договору купівлі-продажу №2509/17 від 25.09.2017 року (на 300 тон пшениці та 160 тон ячменю), Договору купівлі-продажу №2509/17 від 25.09.2017 року (на 430,130 тон ячменю), Договору купівлі-продажу №1310/17 від 13.10.2017 року, Договору поставки №23-02-18 від 23.02.2018 року, Договору поставки №10/04-18 від 10.04.2018 року, Договору продажу основних засобів №1910Т від 19.10.2017 року, Договору оренди транспортного засобу №15-01/18 від 15.01.2018 року, Договору на транспортно-експедиційне обслуговування №0110/2017 від 01.10.2017 року, Договору №1806 від 18.06.2018 року на цілі, відмінні від отримання прибутку, доводять фраудаторність оспорюваного договору та наявність у діях відповідачів спільного умислу на створення штучної кредиторської заборгованості для подaльшого здійснення контролю над комітетом кредиторів боржника у разі відкриття провадження у справі про його банкрутство.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 названого Кодексу є підставою для визнання його недійсним.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

Фраудаторним є правочин, який хоча формально і відповідає приписам законодавства, але вчинений з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування чи незаконного відчуження боржником своїх активів шляхом так званого «використання права на зло», коли формально законні права реалізуються з протиправними цілями.

Факт виконання (повного чи часткового) фраудаторного правочину не впливає жодним чином на можливість визнання цього правочину недійсним, бо дуже часто фраудаторний правочин дійсно вчиняється із наміром його виконання, наприклад, у разі незаконного відчуження активів без оплати чи з оплатою нижче ринкових цін тощо. Тобто, для ідентифікації правочину як фраудаторного не важливо, чи його виконано, а важливо, чи виконано його без злого наміру на шкоду іншим особам. При цьому, фраудаторним правочином може бути і правочин, вчинений з порушенням частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України, і фіктивний правочин, і правочин, який сторони не встигли виконати чи відклали виконання з якихось інших міркувань.

Фраудаторним може визнаватися правочин як на підставі спеціальних норм законодавства (у провадженнях про банкрутство чи виконавчих провадженнях тощо), так і з посиланням на загальні норми законодавства, зокрема статті З, 13, 203 ЦК України.

Оскільки способів незаконної діяльності особи всупереч принципів добросовісності та з метою використати «право на зло» для шкоди інтересів інших осіб може бути необмежена кількість (бо власне йде мова про протиправну поведінку в господарсько-правовому аспекті, що межує із кримінальними чи адміністративними правопорушеннями), то встановити вичерпний перелік формально виражених критеріїв, за якими можна було б ідентифікувати фраудаторний правочин - неможливо. Тому не виключено поєднання фраудаторного правочину із іншими самостійними підставами для визнання цього ж правочину недійсним. Наприклад, фраудаторний правочин може поєднуватися із п. 2 статті 203 ЦК, коли він вчиняється особою, що не має необхідного обсягу цивільної дієздатності, чи під впливом обману (ст. 230 ЦКУ) чи насильства (ст. 231 ЦКУ). В наявності в одному правочині ознак і фраудаторності, і недійсності, що передбачена іншими підставами, немає внутрішньої суперечності.

За наведених обставин господарський суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними Договору купівлі-продажу №0908/17 від 09.08.2017 року, Договору купівлі-продажу №2509/17 від 25.09.2017 року (на 300 тон пшениці та 160 тон ячменю), Договору купівлі-продажу №2509/17 від 25.09.2017 року (на 430,130 тон ячменю), Договору купівлі-продажу №1310/17 від 13.10.2017 року, Договору поставки №23-02-18 від 23.02.2018 року, Договору поставки №10/04-18 від 10.04.2018 року, Договору продажу основних засобів №1910Т від 19.10.2017 року, Договору оренди транспортного засобу №15-01/18 від 15.01.2018 року, Договору на транспортно-експедиційне обслуговування №0110/2017 від 01.10.2017 року, Договору №1806 від 18.06.2018 року.

Також господарський суд зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 р. у справі № 917/1739/17 зроблено висновок, що правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

З огляду на викладене всі інші доводи та міркування учасників судового процесу прийняті судом до уваги як такі, що не спростовують висновків суду.

З урахуванням наведеного, господарський суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів -1,2, у рівних частинах.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233,237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу №0908/17 від 09.08.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99.

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу №2509/17 від 25.09.2017 року (на 300 тон пшениці та 160 тон ячменю) між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99.

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу №2509/17 від 25.09.2017 року (на 430,130 тон ячменю) між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99.

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу №1310/17 від 13.10.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99.

Визнати недійсним Договір поставки №23-02-18 від 23.02.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99.

Визнати недійсним Договір поставки №10/04-18 від 10.04.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99.

Визнати недійсним Договір продажу основних засобів №1910Т від 19.10.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99.

Визнати недійсним Договір оренди транспортного засобу №15-01/18 від 15.01.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99.

Визнати недійсним Договір на транспортно-експедиційне обслуговування №0110/2017 від 01.10.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99.

Визнати недійсним Договір №1806 від 18.06.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровське сільськогосподарське підприємство Агрофірма Промінь" (51630, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський р-н, село Бородаївські Хутори, вул. Центральна, 1А, код ЄДРПОУ 34588836) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (30068, Хмельницька область, Славутський р-н, село Крупець, вул. Богдана Хмельницького, 43, код ЄДРПОУ 34863309) витрати по сплаті судового збору у розмірі 13 420,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Квазар-99 (69005, м. Запоріжжя, вул. Л. Жаботинського, буд. 53, код ЄДРПОУ 30544250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (30068, Хмельницька область, Славутський р-н, село Крупець, вул. Богдана Хмельницького, 43, код ЄДРПОУ 34863309) витрати по сплаті судового збору у розмірі 13 420,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст.241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.08.2023р.

Суддя І.В. Владимиренко