Рішення № 112674580, 04.08.2023, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/15712/23

Провадження № 2/947/2741/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2023 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді - Куриленко О.М.,

за участю секретаря - Солтановської Ю.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Приморська районна адміністрація Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на малолітню дитину,

ВСТАНОВИВ:

19 травня 2023 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , батьківських прав відносно малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходів (заробітку) платника аліментів, але не менше ніж 5 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня звернення до суду з цим позовом та до досягнення дитиною поіадолітгя, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , у відшкодування витрат зі сплати судовою збору у розмірі 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок.

Свої вимоги мотивувала тим, що в період спільного проживання з відповідачем без реєстрації шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач вказує на те, що Відповідач не надавав матеріальної допомоги на утримання сім`ї і сина, не приймав належної участі, крім періодичних прогулянок з дитиною. У серпні 2020 року Відповідач остаточно з`їхав від неї та сина - ОСОБА_4 , внаслідок прийнятого рішення про припинення сімейних стосунків. Отже, спільне проживання, яке відновилось з березня 2018 року та тривало по серпень 2020 року, було періодичне та не систематичне.

Позивач стверджує, що відповідач не дзвонить, на зв`язок не виходить, будь-яких дій з прояву наміру поцікавиться долею дитини не проявляє, матеріальної допомоги на утримання сина не надає, жодних вчинків, спрямованих на розвиток дитини та прийняття участі в його вихованні не робить.

Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 22.05.2023 року провадження у справі було відкрито та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження. Також одночасно було доручено Службі у справах дітей Одеської міської ради надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у відношенні малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а Приморській районній адміністрації Одеської міської ради розглянути вказаний висновок на засіданні органу опіки та піклування.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні вимоги позову підтримала в повному обсязі та просила задовольнити також не заперечувала проти ухвалення заочного рішення суду.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце його проведення сповіщався належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань про відкладення слухання справи від нього до суду не надходило.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, в матеріалах справи міститться висновок від 25.07.2023 року про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, який сповіщений про розгляд справи належним чином, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою представника позивача, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши позивача, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Правовідносини між сторонами врегульовані Сімейним Кодексом України.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 в місті Запоріжжя народився ОСОБА_3 , про що 04 квітня 2017 року Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області було складено відповідний актовий запис № 81.

В графі «відомості про батька дитини», внесені дані про особу - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі його заяви про визнання батьківства №09/17.8-05.01-52 від 04.04.2017 року.

Згідно з Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 27.04.2023 року № 00039449226, державна реєстрація народження малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проведена відповідно до статті 126 Сімейного кодексу України.

Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 27.04.2023 року № 5106-5002732768, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації від 15.05.2023 року № 0916/01-08, наданої КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 10» Запорізької міської ради, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебував на обліку в Центрі з народження до ІНФОРМАЦІЯ_8 . Догляд за дитиною з інвалідністю здійснювала мати, ОСОБА_1 , яка супроводжувала дитину до закладу та виконувала всі рекомендації лікарів. Батько дитини - ОСОБА_2 , здійснював супровід ОСОБА_3 в амбулаторію разом з матір`ю перший рік життя дитини, в подальшому не звертався до лікаря та адміністрації закладу з приводу здоров`я сина.

Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 20.04.2023 року № 5106-5002721291, гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.10.2020 року № 61005131011, гр. ОСОБА_1 є фізичною особою- підприємцем.

Відповідно до Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, отриманих на запит у електронному вигляді від 19.04.2023 року, гр. ОСОБА_1 має постійний дохід.

29.05.2023 року до Служби у справах дітей Одеської міської ради надійшла заява гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , відповідно до якої встановлено, що вихованням та піклуванням малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , займається ОСОБА_5 . Він забезпечує усі потреби дитини та у подальшому має намір щодо усиновлення малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Громадянин ОСОБА_2 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Шевченківським РВГУМВС України в Запорізькій області 13.02.2009) згідно з паспортними даними зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

23.05.2023 спеціалістами Служби у справах дітей Одеської міської ради було проведено обстеження житлово-побутових умов проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_3 , про що складено акт обстеження умов проживання, відповідно до якого встановлено, що квартира розміщена на 15-му поверсі 17-ти поверхового будинку, складається з 2-х кімнат, загальна площа становить 80,0 кв.м., житлова площа становить 55 кв.м. Квартира чиста, світла, облаштована меблями, побутовою технікою, зроблено ремонт. Водо-, електропостачання в наявності. Дитина забезпечена окремою кімнатою, окремим ліжком, одяг та іграшки відповідно віку та сезону.

14.06.2023 року спеціалістом Служби у справах дітей Одеської міської ради проведено бесіду з батьком дитини, про що складено відповідний акт згідно з яким, гр. ОСОБА_2 проти позбавлення його батьківських прав відносно малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Станом на 16.06.2023 документів, підтверджуючих участь у вихованні малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_2 до Служби у справах дітей Одеської міської ради не надано.

За інформацією Центру соціальних служб Одеської міської ради від 13.06.2023 року № 04/01-1903, фахівцями із соціальної роботи відділу соціальної роботи ЦСС ОМР у Приморському районі 09.06.2023 року здійснено відвідування за адресою проживання гр. ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а саме: АДРЕСА_4 . Складено акт оцінки потреб сім`ї/особи, відповідно до якого родина мешкає в орендований двокімнатній квартирі. В наявності водо-, електро-, теплопостачання. Дитина забезпечена усім необхідним відповідно до віку та сезону. Батько дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не приймає участі у вихованні дитини.

Відповідно до інформації, наданої ТОВ «Діагностичний центр «Медлайф-біо» від 04.05.2023 року № 04-05/23-01, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 з 01.07.2022 року по 01.08.2022 рову пройшов курс реабілітації згідно з договором з Міністерством соціальної політики від 16.06.2022 року № 25. Під час проведення реабілітаційних заходів дитина супроводжувалась мамою, ОСОБА_1 , батько дитину не супроводжував.

Враховуючи положення ч. 1 ст. З Конвенції про права дитини, ч.ч. 7,8 ст. 7 СК України при вирішенні буде, - яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. ст. 150,157 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини. Її фізичний, духовний та моральний розвиток, той із батьків, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні та утриманні.

Відповідно до ст. 164 СК України у випадку ухилення батьків від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини вони можуть бути позбавленні батьківських прав.

Викладені факти, як кожен окремо так і в сукупності, дають підстави вважати, що ОСОБА_6 свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи

В матеріалах справи міститься висновок Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 01-11/1023/1вих від 25 липня 2023 року «Про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відношенні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Враховуючи те, що батько дитини - ОСОБА_2 не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на фізичний розвиток малолітнього тощо, всі зазначені вище фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як винну поведінку батька та свідоме нехтування ним своїх батьківських обов`язків.

Відповідно до ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до вимог ст. 164 ч.1 п.2 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Як роз`яснено у пунктах 16, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у судовому засіданні доведено той факт, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно своїх дітей, а тому він повинен бути позбавлений батьківських прав.

Статтею 155 СК України встановлено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, а батьківські права не можуть здійснюватися в супереч інтересам дитини.

Згідно вимог ст.157 СК України питання виховання дітей вирішуються батьками спільно.

Згідно ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Норми Конвенції про права дитини, говорять про те, що кожна дитина має право на захист зі сторони держави від всіх форм фізичного або психологічного насильства, образи, відсутності піклування або недбайливого ставлення, грубого звернення або експлуатації.

При вирішенні даного спору велике значення, на думку суду, мають не матеріальні обставини, а почуття та емоції. Тому неможливо прийняти рішення суто механічно, лише враховуючи розмір грошових коштів, які витрачаються батьками на дитину. До обставин, що мають істотне значення відносяться умови, які кожен з батьків може створити для виховання й розвитку дитини. Велике значення має кількість часу, який кожен з батьків може та бажає приділити дитині.

Відповідно до вимог Сімейного законодавства України ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно ст. 50 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Також при прийнятті рішення по справі судом також береться до уваги, що Європейський суд з прав людини (Справа "Савіни проти України" (Заява N 39948/06) у своєму рішенні від 18.12.2008 року наголошував, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Закон України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року у ст. 111 передбачає, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Крім того діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили (ст.114 наведеного вище Закону).

Такі ж положення містяться у Конвенції ООН про права дитини, де зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні. Згідно зі статтею 9 Конвенції Держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї. При цьому всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у вирішенні такого питання та викладати свою позицію.

У відповідності до ч. 3 ст. 166 Сімейного кодексу України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 191 СК України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

При ухваленні рішення по справі суд керується Законом України «Про державний бюджет на 2023 рік» яким встановлено у 2023 році прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня 2023 року - 2272 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2023 року - 2833 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 50 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Отже, з урахування вище вказаного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів аліменти у розмірі усіх видів її заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд зауважує, що такий розмір стягуваних аліментів є розумним та не суперечитиме чинному законодавству, інтересам відповідачів та малолітньої дитини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах оплати платежу за один місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст. 124,129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання

Окрім того, згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

У відповідності з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України на користь позивача з відповідача підлягає стягненню сума судового збору за подання позову у розмірі 1073,60 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.164,165,166 СК України, та керуючись ст.ст. 263-265,285 ЦПК України , суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Приморська районна адміністрація Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на малолітню дитину - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , батьківських прав відносно малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходів (заробітку) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня звернення до суду з цим позовом та до досягнення дитиною поіадолітгя, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , у відшкодування витрат зі сплати судовою збору у розмірі 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Куриленко О. М.