Рішення № 112667704, 07.08.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9463/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 28.04.2023 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» до Одеської митниці в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500110/2023/000019/1 від 11.04.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16.11.2016 між Компанією «PASIFIC SEAFOOD GROUP» (США) (Продавець) та ТОВ «Аквафрост» (Покупець) був укладений Контракт № 16/11/16-256, відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує заморожену рибу (надалі «Товар») при цьому асортимент, кількість, якість та ціни визначаються у Рахунках та Специфікаціях, які готуються до кожної партії товару та є невід`ємною частиною цього Договору. (п.1.1. Контракту). В межах Контракту від 16.11.2016 ТОВ «Аквафрост» імпортував на митну територію України в квітні 2023 року товар № 1 - Хек заморожений, без хвоста, без голови, розмір 125-300г. Дата виготовлення 01.2023, вага нетто 12000 кг без первинної упаковки (+/-3 глазурі згідно ДСТУ 4378-2055). Поставка товару здійснювалась на умовах FCA («Франко перевізник»), згідно із Інкотермс 2010, зазначене означає: що продавець передасть товар, випущений в митному режимі експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. 11.04.2023 уповноважена позивачем особа (ТОВ «Інтертранс») звернулося до відділу митного оформлення № 1 м/п «Чорноморськ» UA500110 з електронною митною декларацією (ЕМД) № 23UA500110001114U4 та Оформлення товару. Однак, в оформленні зазначеної електронної митної декларації відповідачем було відмовлено, в зв`язку із незгодою співробітників відповідача із заявленою митною вартістю Товару про, що 11.04.2023 було складено картку відмови № UA500110/2023/000055 та ухвалено рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2023/000019/1 Митну вартість товару відповідачем було визначено на підставі резервного методу. Позивач наголошує, що вартість партії товару зазначалася в Інвойсі (commercial invoice) № PSG20513-1 від 26.01.2023 (копія зазначеного документа надавалась разом із усім пакетом документів та митною декларацією). Відповідачем не було прийнято до митного оформлення заявлені позивачем в митній декларації № 23UA500110001114U4 товари за ціною, вказаною в інвойсі та було збільшено його митну вартість. Відповідно до наявних у позивача документів було заявлено митну вартість товару № 1 - Хек заморожений, без хвіста, без голови, розмір 125-300г. Дата виготовлення 01.2023, вага нетто 12000 кг без первинної упаковки (+/-3 глазурі згідно ДСТУ 4378-2055) - 1,850 дол. США/кг. Співробітники Відповідача встановили вартість вказаного товару № 1 за МД від 21.03.2023 № UA100350/2023/434339 в розмірі 2,1477 дол. США/кг. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих/подібних товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. За результатами вищевказаних дій представниками відповідача позивачу було скориговано вартість імпортованого товару, що в подальшому призвело до надмірної оплати податку на додану вартість. У зв`язку зі збільшенням митної вартості товару відповідачем позивачу було скориговано (у сторону збільшення) суму митних платежів, що відображено в графі 47 «Нарахування платежів» митної декларації № 23UA500110001127U4 від 11.04.2023 сума надмірної оплати становить 20392,40 грн, що визначає ціну даного позову. Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД « 37.Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації поданої декларантом зазначено «Z00» (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених Класифікатором. При цьому жодних спеціальних умов щодо пакування товару у наданому інвойсі не передбачалось. У всіх наданих позивачем документах абсолютно всі числові значення зазначені однаково та немає жодних невідповідностей та розбіжностей між ними. Декларант надав відповідачу всі передбачені чинним законодавством документи, а тому відповідач повинен був визначити митну вартість вказаного товару № 1 за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до ст. 58 МК України, та не повинен був визначати митну вартість товарів за іншими методами.

Вважаючи спірне рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Ухвалою судді від 03 травня 2023 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, а саме надання до суду нотаріально засвідчених перекладів на державну мову документів, доданих до позовної заяви, що складені іноземною мовою.

Ухвалою судді від 15.05.2023 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку статті 262 КАС України.

26.05.2023 до суду через електронну систему «Електронний суд» надійшов відзив (вх.. № ЕС/5292/23) Одеської митниці на позовну заяву. На виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-І під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів Декларантом разом з митною декларацією (МД) № 23UA500110001114U2 від 11.04.2023 року було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2023/000019/1 від 11.04.2023 року. Таким чином, оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. 1)виписку з бухгалтерської документації; 2) висновки про якісні та вартісні Характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 3) у відповідності до статті 254 МКУ, прошу надати копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову. 4) банківські платіжні документи, що стосуються транспортних витрат. Декларантом надіслано лист ТОВ «Інтертранс» від 11.04.2023, в якому він повідомив, що подав всі необхідні документи для митного оформлення і додаткові надавати не буде. Отже, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ та не спростовані наявні розбіжності у документах. Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) 23UA500110001114U2 від 11.04.2023 року містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

31.05.2023 до суду надійшла відповідь на відзив (вх..№ 17658/23) товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ». Загальний висновок митного органу про те, що митна вартість товару документально не підтверджена, є недостатнім для витребування у декларанта додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, без зазначення, при цьому, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, в чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах. Відповідно до норм Митного кодексу України митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обгрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. При цьому, основоположною підставою для прийняття митним органом обґрунтованого рішення може бути виключно розбіжність щодо ціни поставленого товару у документах, поданих для митного оформлення. Всі кількісні та вартісні показники в зазначених документах є тотожними, жодний із доданих документів не містить будь-які числові розбіжності. Відповідачем у відзиві та в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500110/2023/000019/1 від 11.04.2023 зазначено, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо такої складової митної вартості товару, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. При цьому, відповідачем не враховано те, що відповідно до п. 6.2зовнішньоекономічного контракту №16/11/16-256 від 16.11.2016р, на підставі якого здійснювалась поставка спірного товару, вартість тари та пакувального матеріалу врахована в ціні товару. Вказане свідчить про те, що митний орган взагалі навіть не намагався вивчити документи, додані позивачем до митної декларації.

13.06.2023 до суду надійшли (вх..№ЕС/5986/23) письмові заперечення Одеської митниці на відповідь на відзив. Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2023/000019/1 від 11.04.2023 складене посадовою особою митного органу відповідно до чинного законодавства України та відповідно до рекомендацій Державної митної служби України; щодо своєї форми - Рішення повністю відповідає Наказу № 598 від 24.05.2012 Міністерства фінансів України «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», в графі 33 Рішення Детально розписані фактичні обставини справи, наведено належні пояснення щодо розбіжностей в наданих ТОВ «АКВАФРОСТ» до митного Оформлення документах, наведено повну інформацію щодо джерел, які використовувалися при визначені митної вартості оцінюваних товарів, отриману за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄAIC), АСМО «Інспектор», та також обґрунтовано позицію митного органу законодавства України. посилаючись на відповідні норми митного законодавства України.

Інших заяв/клопотань по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено таке.

16.11.2016 між Компанією «Pacific Seafood Group і (або) Dulcich Inc.» (штат Орегон, США) (Продавець) та ТОВ «Аквафрост» (Покупець) був укладений Контракт №16/11/16-256, відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує заморожену рибу, при цьому асортимент, кількість та якість ціни визначаються у Рахунках та Специфікаціях, які готуються для кожної партії товару та є невід`ємною частиною цього Договору.

Пункт 1.3 Контракту: Пакет документів, які Продавець має надати Покупцю з кожною партією товару:

Коносамент - оригінал

Сертифікат походження - 1 оригінал, 3 копії;

Якісний сертифікат виробника - 1 оригінал, 3 копії;

Декларація виробника - 1 оригінал, 3 копії;

Ветеринарний сертифікат - 1 оригінал виписаний на кожен контейнер окремо;

Пакувальний лист 1 оригінал, 3 копії;

Інвойс 3 оригінали.

Пункт 4 Контракту: Товар постачається на умовах CFR Чорноморськ Україна згідно з правилами «ІНКОТЕРМС 2010». Власність на Товар вважається переданою після того, як Покупець отримав Товар (і Товар знаходиться під контролем Покупця) згідно статті 4.1 цього Договору.

Пункт 5 Контракту: Ціни у рахунку-фактурі на товар, що постачається. вказуються на умовах, передбачених у пункті 4. 1 цього Договору або у відповідних додаткових угодах, що стосуються конкретної партії товару, при зміні умов поставки. Оплата Товару за цим Договором здійснюється таким чином 20% на умовах передоплати до завантаження ТОВАРУ, 80% за 15 днів до прибуття до порту призначення.

Пункт 6.2 Контракту: Вартість тари та пакувального матеріалу врахована в ціні Товару.

На виконання умов Контракту від 16.11.2016 ТОВ «Аквафрост» імпортував на митну територію України в квітні 2023 року товар № 1 - Хек заморожений, без хвоста, без голови, розмір 125-300г. Дата виготовлення 01.2023, вага нетто 12000 кг без первинної упаковки (+/-3 глазурі згідно ДСТУ 4378-2055.

Поставка товару здійснювалась на умовах FCA («Франко перевізник»), згідно із Інкотермс 2010, зазначене означає: що продавець передасть товар, випущений в митному режимі експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці

11.04.2023 уповноважена позивачем особа (ТОВ «Інтертранс») звернулася до відділу митного оформлення № 1 м/п «Чорноморськ» UA500110 з електронною митною декларацією (ЕМД) № 23UA500110001114U4 та пакетом документів для митного оформлення товару, а саме:

1) рахунок-фактура (invoice) (commercial invoice) № PSG20513-1 від 26.01.2023;

2) Автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 16.03.2023;

3) Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) R20230053 від 30.01.2023;

4) міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво (Veterinary certificate) LT 0321653/381 від 16.03.2023;

5) декларація виробника б/н від 26.01.2023;

6) документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 03-20 від 20.03.2023;

7) зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №16/11/16-256 вiд 16.11.2016;

8) Договір про надання послуг митного брокера № 2/23-БР від 01.01.2023;

9) Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держ. органами № 9709729 від 23.03.2023.

11.04.2023 відповідачем було прийнято Рішення № UA500110/2023/000019/1 «Про коригування митної вартості» (а.с.26-27) та видана Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2023/000055 (а.с.20-21).

В оскаржуваному рішенні № UA500110/2023/000019/1 відповідачем було зазначено наступне:

«Подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення Документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) Відповідно до пункту 1.3. розділу 1 зовнішньоекономічного договору (контракту) № 16/11/16-256 від 16.11.2016, де вказаний обов`язковий перелік товаросупровідних документів які постачальник повинен надавати, а саме: товарно-транспортну накладну, походження, сертифікат якісний сертифікат виробника, Декларацію виробника, ветеринарний сертифікат, інвойс та пакувальний лист, проте до митного Оформлення надано не було пакувального листа, якісного сертифіката виробника, що суперечить умовам контракту;

3) Відповідно до пункту 4.1 розділу 4 контракту № 16/11/16-256 від 16.11.2016 зазначено, що товар постачається на умовах поставки CFR Чорноморськ, однак у інвойсі від 26.01.2023 № PSG20513-1 та у 20 графі даної ВМД вказані умови поставки FCA Klaipeda, враховуючи дані факти слід зазначати, що вказана інформація у кожному документі суперечить один одному.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно положень МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.

Суд звертає увагу відповідача на тому, що в наведених документах та в спірному рішенні зазначено про умови поставки FAC LT Klaipeda.

Відповідач у Рішенні Про коригування митної вартості від 11.04.2023, серед іншого, зазначив, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Проте суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

При цьому, в поданій 11.04.2023 декларації визначено процедуру постачання товару «ZZ00».

Вiдповiдно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД « 37. Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації поданої Декларантом зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором. В інвойсі від 26.01.2023 (а.с.63) жодних спеціальних умов щодо пакування товару не передбачалось.

Крім того, пунктом 6.2 Контракту від 16.11.2016 сторонами обумовлено, що вартість тари та пакувального матеріалу враховано в ціні Товару (а.с.37).

Отже, за умовами зовнішньоекономічного контракту ціна товару включає в себе вартість пакування, у зв`язку з чим згідно з положеннями підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 МК України ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.

Аналогічна правова позиція була висловлена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.01.2019 у справі № 815/6794/17 та у справі № 160/8775/18 від 18.12.2019, що враховує суд в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.

Суд критично сприймає таку наведену митним органом підставу для прийняття спірного рішення, як ненадання позивачем до митної декларації пакувального листа та якісного сертифіката разом з іншими документами, оскільки дотримання сторонами умов зовнішньоекономічного договору є обов`язком лише сторін договору, впливає лише на їх права, інтереси та обов`язки, створює між ними господарські відносини.

Отже, надання або ненадання стороною Контракту митному органу всіх передбачених Контрактом документів не може впливати на визначення митної вартості товару, що продається за вказаним Контрактом. До того ж, Контракт міг бути складений сторонами і без зазначення пакету документів, які продавець має надати покупцю, що не виключало би можливості визначення митної вартості завезеного на територію України товару.

Так само, суд відхиляє доводи відповідача в спірному рішенні про невідповідність умов доставки (FCA Klaipeida), що зазначені в інвойсі та у ВМД, умовам доставки по Контракту (CFR Чорноморськ), оскільки, Контракт сторонами укладався до введеного воєнного стану в Україні та морської блокади портів України, а тому сторони мали право та були вимушені змінювати умови поставки, що повинно було бути враховано митним органом.

Отже, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Одеською митницею при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано жодних доказів недостовірності заявленої ТОВ «Аквафрост» вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Так, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Відтак, наявність в оскаржуваному рішенні припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.

З огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір за подання даної позовної заяви у сумі 2684,00 грн (платіжне доручення №41027 від 14.04.2023).

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Стосовно стягнення з Одеської митниці на користь ТОВ «Аквафрост» витрат, пов`язаних із залученням перекладача, у розмірі 1150,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.6 ст.137 КАС України, розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

Положеннями ч.7 ст. 137 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.8 ст.137 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем організовано здійснення перекладу документів з англійської мови, а саме: міжнародно-транспортна накладна від 16.03.2023; Інвойс № PSG20513-1 від 26.01.2023; сертифікат про походження товару від 30.01.2023.

Підпис перекладача був засвідчений нотаріусом.

Так, позивачем були понесені витрати у зв`язку із залученням перекладача у загальному розмірі 1150 грн (рахунок-фактура №03/05 від 05.05.2023 та платіжна інструкція №42016 від 09.05.2023) (а.с.56-57).

Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що переклад документів замовлений позивачем вже під час розгляду справи та наданий до суду з метою доведення своєї позиції, а понесені позивачем витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи.

Отже, суд вважає, що витрати, пов`язані з перекладом документів є судовими витратами у розумінні ст. 132 КАС України.

Таким чином, враховуючи надані позивачем докази понесення витрат на залучення перекладача, вимоги позивача в частині стягнення з Одеської митниці на користь ТОВ «Аквафрост» витрат, пов`язаних із залученням перекладача, у розмірі 1150,00 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72, 77, 80, 132, 134, 142, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500110/2023/000019/1 від 11.04.2023.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Стягнути з Одеської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» судові витрати, пов`язані із залученням перекладача у розмірі 1150,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» (68000, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, буд. 1-Е, код ЄДРПОУ 33798852);

Відповідач Одеська митниця (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, код ЄДРПОУ ВП 44005631).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА