Рішення № 112667674, 07.08.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8425/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправними та скасування пунктів рішення, визнання протиправними та скасування розпоряджень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення недоплаченої заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд:

1) визнати протиправними та скасувати пункти 3 та 4 рішення Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області від 10.03.2023 № 1110-VIII «Про затвердження штатного розпису, структури та чисельності, розмірів посадових окладів посадових осіб, службовців, працівників Фонтанської сільської ради та її виконавчого органу на 2023 рік»;

2) визнати протиправним та скасувати розпорядження сільського голови Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області від 28.03.2023 № 80/2023-КР-тр «Про попередження про наступне вивільнення у порядку ст. 49-2 КЗпП України заступника сільського голови Фонтанської сільської ради Стефана Нефідова»;

3) визнати протиправним та скасувати розпорядження сільського голови Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області від 25.05.2023 № 147/2023-КР-тр «Про звільнення у зв`язку з припиненням служби в органах місцевого самоврядування та вивільненням ОСОБА_2 »;

4) поновити ОСОБА_1 на посаді заступника сільського голови Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області;

5) стягнути з Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області на користь ОСОБА_1 29875,15 гривень недоотриманої заробітної плати;

6) стягнути з Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 30.05.2023 i по день поновлення на роботі, із розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 3185,82 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його було призначено на посаду заступника сільського голови, однак оскаржуваним в частині рішенням одну з трьох посад заступника сільського голови було скорочено та припинено службу позивача в органах місцевого самоврядування шляхом звільнення у зв`язку з розпуском та достроковим припиненням повноважень виконавчого комітету на підставі ч. 1 ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Спірним розпорядженням позивача попереджено про наступне вивільнення в порядку ст. 49-2 КЗпП України. Позивач вважає спірні рішення та розпорядження неправомірними та такими, що порушують його права та інтереси. Під час видання спірних актів положення ст. ст. 42, 49-2 КЗпП України на враховані, вимоги щодо переважного права на залишення на роботі не дотримані.

Ухвалою судді від 21.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

08.05.2023 до суду від Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що враховуючи норми Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», КЗпП України, заступник сільського, селищного, міського голови є посадовою особою органу місцевого самоврядування, який призначається на посаду шляхом затвердження новообраною сільською, селищною, міською радою об`єднаної територіальної громади і звільняється з посади рішенням відповідної ради. Твердження позивача щодо незаконності його наступного звільнення через ліквідування (скорочення) посади заступника сільського голови також с безпідставним. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення питання щодо затвердження структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, витрат на їх утримання. На підставі цієї норми Закону, з урахуванням положень ст. 49 КЗпП України сільською радою прийнято рішення від 10.03.2023 № 1110-VIII «Про затвердження штатного розпису, структури та чисельності, розмірів посадових окладів посадових осіб, службовців, працівників Фонтанської сільської ради та її виконавчого органу на 2023 рік». Цим рішенням затверджено штатний розпис, структуру та чисельність посадових осіб, службовців та працівників сільської ради (додаток 1 до рішення). Відповідно до цього додатку, у сільській раді передбачається дві посади заступників сільського голови. При цьому, посаду заступника сільського голови ОСОБА_1 скорочено. Рішення від 10.03.2023 № 1110-VIII стало результатом колективного голосування депутатським корпусом та прийнято шляхом вільного, незалежного голосування більшістю депутатів сільської ради. Будь-яке спонукання чи зобов`язання депутатів щодо голосування тим або іншим чином забороняється. Розпорядження Фонтанського сільського голови від 28.03.2023 № 80/2023-кР-тр прийнято на підставі рішення ради від 10.03.2023 № 1110-VІІІ і містить попередження заступника сільського голови ОСОБА_1 про наступне вивільнення, як це і передбачено ст. 49-2 КЗпП України. Таким чином, сільська рада і сільський голова діяли в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

17.05.2023 до суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, згідно з якою ознайомлення з текстом відзиву свідчить, що незгода сільської ради з позовними вимогами базується на двох хибних висновках: 1) оскільки принципом місцевого самоврядування є правова, організаційна та матеріально-фінансова самостійність, посада заступника сільського голови є виборною, в працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав (ч. 3 ст. 147 КЗпП України), то сільська рада нібито не обмежена у праві звільняти будь-кого з виборних посадових осіб ради та припиняти їх службу в органах місцевого самоврядування; 2) можливість скорочення будь-якої посади у сільській раді передбачена положеннями п. 5 ч. ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 40 КЗпП України і не обмежується будь-якими умовами. Проте, з цією позицією не можна погодитись. Рішення про припинення служби в органах місцевого самоврядування прийнято безпідставно, з порушенням вимог законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про службу органах та в органах місцевого самоврядування». Статтею 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» встановлені підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування, які можуть бути як загальними, що передбачені КЗпП України, так і спеціальними, що визначені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України. З оскаржуваного п. 3 рішення ради від 10.03.2023 № 1110-VII випливає, що підставами припинення моєї служби в органах місцевого самоврядування та звільнення з займаної посади стали: 1) розпуск та дострокове припинення повноважень виконавчого комітету ради відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»; 2) подальше ліквідування посади заступника сільського голови. Однак, ці підстави є вочевидь незаконними і не можуть бути покладені в основу кадрового рішення про припинення служби та звільнення. Надалі наведено обґрунтування вимог, яке є аналогічним наведеному у позові.

29.05.2023 до суду від Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області надійшли заперечення на відповідь, які є аналогічними відзиву на позов.

30.05.2023 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про уточнення позову, яка прийнята ухвалою суду від 06.06.2023.

19.06.2023 до суду від Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області надійшов відзив на уточнену позовну заяву, в якому до попереднього додано мотивування про те, що твердження позивача про незаконну відмову йому у донарахуванні 29875,15 грн є безпідставним, оскільки бюджетний період 2021 року вже минув, про що ОСОБА_1 повідомлено листом від 24.05.2023 № 03.1-12.01/1821.

21.06.2023 до суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив відповідача, згідно з якою за інформацією сільського голови (лист від 05.04.2023 № 03.1-12.01/1150) станом на 05.04.2023 у Фонтанській сільській раді були наявні одразу 8 (вісім) вакантних посад, серед яких, зокрема, посади заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів, діловодів (дві вакантні посади), спеціаліста 1 категорії служби у справах дітей, адміністраторів Центру надання адміністративних послуг (дві вакантні посади). Однак, керівництвом сільської ради попри наявність у позивача вищої юридичної та економічної освіти, жодної іншої роботи за професією чи спеціальністю з моменту попередження про наступне вивільнення йому не запропоновано. Цілком надуманою є така зазначена сільською радою причина відмови у донарахуванні позивачу невиплачених протягом серпня-грудня 2021 року заробітної плати, як «минування бюджетного періоду 2021 року». Відповідно до ст. 22 Закону України «Про оплату праці» суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством. Нараховуючи та виплачуючи позивачу протягом серпня-грудня 2021 року заробітну плату нижче від розміру, встановленого чинною на той час редакцією постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», Фонтанська сільська рада тим самим погіршила умови оплати праці, встановлені законодавством. «Минування бюджетного періоду» як підстава відмови у перерахуванні та виплаті заробітної плати жодним нормативно-правовим актом не передбачена. У зв`язку з цим безпідставно не нарахована та не виплачена заробітна плата у розмірі 29875,15 грн підлягає стягненню з сільської ради.

22.06.2023 до суду від Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області надійшов відзив на уточнену позовну заяву, в якому в черговий раз продубльовано одні й ті ж самі заперечення проти позову.

Ухвалою суду від 31.07.2023 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивач та представник відповідача до суду не з`явилися, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

07.08.2023 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без його особистої участі.

Відповідач у відзивах на позовну заяву та уточнену позовну заяву просив розглядати справу без участі його представника.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, судом розглянуто справу в порядку письмового провадження на підставі наявних в ній матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в січні 2016 року ОСОБА_1 розпочав службу в органах місцевого самоврядування. Перебував на різних, переважно керівних, посадах у Крижанівській сільській раді Комінтернівського (пізніше Лиманського) району Одеської області та Фонтанській сільській раді Одеського району Одеської області.

Розпорядженням Крижанівського сільського голови від 25.02.2020 № 36/2020-КР, прийнятим на підставі рішення Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області від 25.02.2020 № 1135-VII, ОСОБА_1 призначено на посаду заступника голови з правових питань Крижанівської сільської ради.

Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 № 807-IX, рішення Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області від 11.12.2020 № 12-VI «Про реорганізацію Крижанівської сільської ради, Олександрівської сільської ради та Новодофінівської сільської ради» та рішення Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області від 25.12.2020 № 54-VI «Про внесення зміни до найменування Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області», правонаступником Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області стала Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області.

Рішенням Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області від 11.12.2020 № 13-VIII затверджено кандидатуру ОСОБА_1 на посаду заступника сільського голови.

На підставі цього рішення розпорядженням Фонтанського сільського голови від 14.12.2020 № 275/2020-кР ОСОБА_1 призначено на посаду заступника сільського голови в порядку переведення з Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області.

З 15.12.2020 ОСОБА_1 приступив до виконання своїх посадових обов`язків.

10.03.2023 Фонтанською сільською радою прийнято рішення від № 1110-VI «Про затвердження штатного розпису, структури та чисельності, розмірів посадових окладів посадових осіб, службовців, працівників Фонтанської сільської ради та її виконавчого органу на 2023 рік».

Пунктом 1 цього рішення затверджено штатний розпис, структуру та чисельність посадових осіб, службовців та працівників сільської ради (Додаток 1 до рішення).

Відповідно до цього додатку, у сільській раді передбачається 2 (дві) посади заступників сільського голови.

Натомість, відповідно до попереднього рішення сільської ради від 28.09.2022 № 763-ІІІ «Про затвердження штатного розпису, структури та чисельності посадових осіб, службовців, працівників Фонтанської сільської ради та її виконавчого органу» передбачалось 3 (три) посади заступників сільського голови.

Таким чином, одну посаду заступника сільського голови рішенням ради від 10.03.2023 № 1110-ІІІ скорочено.

Пунктом 3 рішення від 10.03.2023 № 1110-VIII припинено службу ОСОБА_1 в органах місцевого самоврядування та звільнено ОСОБА_1 у зв`язку з розпуском та достроковим припиненням повноважень виконавчого комітету відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», та у зв`язку з подальшим ліквідуванням посади.

Пунктом 4 цього рішення доручено сільському голові видати розпорядження про звільнення ОСОБА_1 у перший день виходу на роботу після лікарняного або відпустки.

В свою чергу, з 27.02.2023 по 23.03.2023 позивач перебував у відпустці на підставі розпоряджень сільського голови від 20.02.2023 № 29/2023-кР-тм, від 20.02.2023 № 30/2023-кР-тм та від 15.03.2023 № 68/2023-кР-тр.

На підставі цього рішення розпорядженням Фонтанського сільського голови від 28.03.2023 № 80/2023-кР-тр ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення в порядку ст. 49 КЗпП України.

Згідно з пунктом 1 розпорядження сільського голови Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області від 25.05.2023 № 147/2023-кР-тр «Про звільнення у зв`язку з припиненням служби в органах місцевого самоврядування та вивільненням ОСОБА_2 », звільнити ОСОБА_1 , заступник сільського голови Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області з займаної посади у зв`язку з припиненням служби в органах місцевого самоврядування та вивільненням з 29 травня 2023 року.

Вважаючи пункти 3 та 4 рішення Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області від 10.03.2023 № 1110-VI, а також розпорядження сільського голови від 28.03.2023 № 80/2023-кР-тр, від 25.05.2023 № 147/2023-кР-тр протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07 червня 2001 року № 2493-III регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування (надалі - Закон №2493-III).

Статтею 1 Закону № 2493-III визначено, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

За приписами статті 3 Закону № 2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є:

виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах;

виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою;

посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону № 2493-III правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», цим та іншими законами України.

Статтею 20 Закону № 2493-III передбачено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).

Посадові особи місцевого самоврядування, крім посадових осіб, зазначених у частині другій цієї статті, яких притягнуто до відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією або стосовно яких набрало законної сили рішення суду щодо визнання їх активів або активів, набутих за їх дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави, підлягають звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Рішення про припинення служби в органах місцевого самоврядування може бути оскаржено посадовою особою місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом.

Отже, служба в органах місцевого самоврядування може припинятися у тому числі за загальними підставами, передбаченими Кодексом законів про працю України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 статті 40 цього ж Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Положеннями частини 1 статті 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

За правилами частини 2 статті 42 КЗпП України передбачено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; 11) працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України (частина 3 цієї ж статті).

За правилами частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Повідомлення має містити інформацію про заплановане масове вивільнення працівників, визначену частиною другою статті 49-4 цього Кодексу, та проведення консультацій з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Повідомлення обов`язково подається виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику). У разі наявності кількох первинних профспілкових організацій повідомлення надсилається спільному представницькому органу, утвореному ними на засадах пропорційного представництва, а за відсутності такого органу - виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику), що об`єднує більшість працівників цього підприємства (установи, організації).

Відповідно до підпункту 5 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання.

Відповідно до розпорядження сільського голови Одеського району Одеської області від 28.03.2023 № 80/2023-кР-тр «Про попередження про наступне вивільнення у порядку ст. 49-2 Кодексу законів про працю України заступника сільського голови Фонтанської сільської ради Стефана Нефідова», на підставі рішення Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області від 10.03.2023 № 110-VIII, відповідно до ст. 49-2 КЗпП України, ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»:

1) попередити ОСОБА_1 , заступника сільського голови Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, про наступне вивільнення.

2) ознайомити ОСОБА_1 з даним розпорядженням під підпис.

3) запропоновувати ОСОБА_1 переведення на інші вакантні посади, які відповідають його кваліфікації.

4) начальнику відділу бухгалтерського обліку та фінансової звітності головну бухгалтеру ОСОБА_3 проводити нарахування згідно вимог чинного законодавства.

З вищезазначеним розпорядженням ОСОБА_4 ознайомлений 28.03.2023, про що ним проставлено особисто власноручний підпис.

Отже, відповідачем на виконання вимог статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення позивача, яке відбулося з 29 травня 2023 року (за п. 1 розпорядженням № 147/2023-кР-тр від 25.05.2023), персонально попереджено ОСОБА_2 не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з цим відповідно до п. 3 розпорядження сільського голови від 28.03.2023 № 80/2023-кР-тр запропоновано позивачу переведення на інші вакантні посади, які відповідають його кваліфікації.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 800/538/17 (П/9901/310/18) викладено висновок про те, що оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.

ОСОБА_1 у 2008 році закінчив Одеську національну юридичну академію і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юрист. Рішенням державної кваліфікаційної комісії від 19.06.2010 йому присвоєно кваліфікацію економіст за спеціальністю облік і аудит, згідно диплому про перепідготовку НОМЕР_1 від 30.06.2010.

Таким чином, позивач не відповідав за профільною освітою вимогам до кандидата на вільні посади за штатним розписом, структурою та чисельністю посадових осіб, службовців, працівників Фонтанської сільської ради та її виконавчого органу на 2023 рік.

З огляду на викладене, позивачу були запропоновані всі можливі для зайняття вакантні посади (інша робота), які з`явилися у раді з 11.03.2023 та існували на день його звільнення, кваліфікаційним вимогам яким позивач відповідав.

При цьому суд враховує, що посада заступника сільського голови, одна з трьох, яку обіймав позивач, відносилася до керівного складу апарату Виконавчого комітету Фонтанської сільської ради та не є однорідною з іншими посадами виконавчого комітету сільської ради.

Частиною 3 статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. Сільська, селищна, міська рада утворює у складі виконавчого комітету ради орган з питань містобудування та архітектури.

Згідно із статтею 10 Закону № 2493-III прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється, зокрема, на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, старости шляхом затвердження відповідною радою.

За приписами статті 14 Закону № 2493-III в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад, зокрема:

перша категорія - посади Київського міського голови, голів обласних рад та Севастопольського міського голови;

друга категорія - посади Сімферопольського міського голови, міських (міст - обласних центрів) голів; заступників голів обласних рад та Севастопольського міського голови, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради;

третя категорія - посади перших заступників та заступників міських голів (міст - обласних центрів) з питань діяльності виконавчих органів ради; секретарів міських (міст - обласних центрів та міста Сімферополя) рад, міських голів (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення, крім міст - обласних центрів), голів районних, районних у містах рад;

керуючих справами виконавчих апаратів обласних та Севастопольської міської рад;

четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад;

п`ята категорія - посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост;

шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад;

сьома категорія - посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.

Віднесення інших посад органів місцевого самоврядування, не зазначених у цій статті, до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням керівників відповідних органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 49-2 Кодексу законів про працю України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до пп. 5 п. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання.

Разом з тим, суд враховує, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Зокрема Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.02.2023 №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Вказаний Указ затверджено Законом України від 06.02.2023 № 8419.

Згідно із частиною 9 статті 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" у період дії воєнного стану сільський, селищний, міський голова може призначати осіб на посади та звільняти з посад в органах місцевого самоврядування, керівників комунальних підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління відповідного органу місцевого самоврядування, у порядку, визначеному частинами п`ятою, шостою статті 10 цього Закону.

При цьому, вказаною нормою не обмежено (не конкретизовано) коло осіб, які можуть звільнені з посад в органах місцевого самоврядування, в тому числі не виокремлено посади, які є виборчими.

Аналізуючи приписи Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", суд приходить до висновку, що оскільки позивач займав посаду в органі місцевого самоврядування, є особою, на яку розповсюджується дія частини 9 статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Отже рішення тридцять п`ятої сесії Фонтанської сільської ради VIII скликання № 1110-VIII від 10.03.2023 «Про затвердження штатного розпису, структури та чисельності, розмірів посадових окладів посадових осіб, службовців, працівників Фонтанської сільської ради та її виконавчого органу на 2023 рік» та розпорядження сільського голови від 28.03.2023 № 80/2023-кР-тр, від 25.05.2023 № 147/2023-кР-тр прийняті на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Беручи до уваги те, що позовні вимоги в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30.05.2023 по час фактичного поновлення на роботі є похідними від вимог про визнання звільнення незаконним, у задоволенні вказаних вимог також слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області на користь ОСОБА_1 29875,15 гривень недоотриманої заробітної плати, суд виходить з наступного.

Відповідно до листа сільського голови від 24.05.2023 № 03.1-12.01/1821, заробітна плата ОСОБА_5 з серпня по грудень 2021 року враховувалась, виходячи з редакції постанови КМУ № 268 від 09.03.2006, а саме додатку 50 (який діяв на початку 2021 року під час затвердження посадових окладів усіх співробітників сільської ради).

В цій редакції постанови КМУ заробітна плата позивача вираховувалась, виходячи з посадового окладу 11000 грн оклад встановлено, виходячи з чисельності Фонтанської об`єднаної територіальної громади, яка протягом 2021 р. коливалася в межах 23-24 тис. жителів.

Постановою КМУ від 28.07.2021 № 783 внесено зміни в Додаток 50 до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. № 268 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2021 р. № 783), згідно з яким посадові оклади заступників сільських голів з чисельністю населення 15-70 тис. осіб збільшено з серпня 2021 р. до 12000 грн.

В листі від 24.05.2023 № 03.1-12.01/1821 зазначено, що виходячи з нової редакції постанови КМУ № 268 від 09.03.2006 та посадового окладу в розмірі 12 тис. грн, за серпень-грудень 2021 р. позивачу підлягало нарахуванню 538426,64 грн, замість фактично виплаченого 508551,49 грн, тобто не донараховано 29875,15 грн.

У той же час, сільська рада не має можливості здійснити донарахування виплати зазначеної суми, оскільки нові підвищені місячні оклади заступника сільського голови (12 тис. грн) нараховувались лише з січня 2022 р., тобто з нового бюджетного періоду.

З огляду на вищевикладене, відповідач фактично не заперечує не донараховану в 2021 році позивачу суму в розмірі 29875,15 грн та між сторонами відсутній спір щодо її розміру. Натомість відповідач посилається на неможливість нарахування та виплати зазначеної суми через те, що бюджетний періоді 2021 р. сплинув.

Згідно з п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів»(далі - Постанова) з наступними змінами умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування виходячи з умов оплати праці, встановлених цією постановою, і схем посадових окладів згідно з додатками 48-53 і 57.

Згідно з п.2 Постанови керівникам органів, зазначених у її пункті 1, надано право у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати їх підлеглим посадові оклади та надбавки до них, здійснювати преміювання, надавати матеріальну допомогу та допомогу на оздоровлення. При цьому у разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни зазначена надбавка скасовується або розмір її зменшується, а конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання відповідного органу.

Додатком 50 до Постанови є Схема посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату міських(крім мм. Києва та Севастополя), селищних, сільських рад та їх виконавчих комітетів.

Постановою КМУ від 28.07.2021 № 783 внесено зміни в Додаток 50 до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. № 268 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2021 р. № 783), згідно з яким посадові оклади заступників сільських голів з чисельністю населення 15-70 тис. осіб збільшено до 12000 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 лютого 2000 року №1-рп/2000 визначено, що сільські, селищні, міські ради, як це, в свою чергу, логічно випливає із змісту частини третьої статті 140 Конституції України, а також частини першої статті 10 Закону № 280/97-ВР, є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. Сільські, селищні, міські ради мають свої виконавчі органи, а, отже, - їм підзвітні та підконтрольні.

Суд зазначає, що зі збільшенням посадового окладу Кабінетом Міністрів України (з серпня 2021 р.), відповідач повинен був привести у відповідність розміри посадових окладів згідно з додатком 50 до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. № 268 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2021 р. № 783). При цьому відповідач фактично цього й не заперечує. Однак до суду не надано доказів, що в 2021 р. розміри окладів були приведені у відповідність до внесених КМУ змін (сторони не заперечують, що розмір окладів приведений у відповідність до постанови КМУ з 01.01.2022 р.). Натомість, в листі від 24.05.2023 № 03.1-12.01/1821 відповідач визнає недоплату позивачеві суми в розмірі 29875,15 грн внаслідок неприведення розмірів посадових окладів до винесених КМУ змін.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

З огляду на вищевикладене, з метою відновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне стягнути з Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області на користь ОСОБА_1 29875,15 гривень недоотриманої заробітної плати.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред`явлених вимог.

В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі Голдер проти Сполученого Королівства, згідно з якою саме небезпідставність доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.

Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов`язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його часткового задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області (67571, Одеська область, Одеський район, с. Фонтанка, вул. Степна, 4; ЄДРПОУ 04379746) про визнання протиправними та скасування пунктів рішення, визнання протиправними та скасування розпоряджень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення недоплаченої заробітної плати задовольнити частково.

Стягнути з Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області на користь ОСОБА_1 29875,15 гривень (двадцять дев`ять тисяч вісімсот сімдесят п`ять грн 15 копійок) недоотриманої заробітної плати.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк