Рішення № 112666497, 03.08.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2023 року Справа № 320/6683/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправними дій, скасування постанов, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) , у якому просить суд:

- визнати протиправними дії щодо відкриття виконавчого провадження №54111555;

- зобов`язати Святошинський відділ Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (код ЄДРПОУ 34999049) прийняти постанову про виправлення допущених у виконавчому провадженні №54111555 помилок, а саме: боржником у виконавчому провадженні №54111555, замість « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 » вважати « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 »;

- зобов`язати Святошинський відділ Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (код ЄДРПОУ 34999049) скасувати постанову Головного державного виконавця Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маціборук Вікторії Олександрівни від 03.10.2017 року про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику;

- зобов`язати Святошинський відділ Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (код ЄДРПОУ 34999049) скасувати постанову прийняту в межах виконавчого провадження №54111555 Головного державного виконавця Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маціборук Вікторії Олександрівни від 09.10.2018 року про завершення виконавчого провадження;

- зобов`язати Святошинський відділ Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (код ЄДРПОУ 34999049) виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідент. код НОМЕР_1 ) з реєстру боржників.

В обґрунтування заявленого до суду позову позивач зазначив про те, що постановою Київської регіональної митниці у справі № 1142/10000/12 від 27.11.2012 за порушення ст. 485 МК України було накладено на позивача стягнення у вигляді штрафу у сумі 75 089,61 грн., яку оскаржено в судовому порядку та постановою Святошинського районного суду міста Києва у справі № 2608/20005/12 від 30.05.2013 у задоволенні позову відмовлено. Вказана постанова митниці № 1142/10000/12 від 27.11.2012 набрала чинності 30.05.2013 та підлягала пред`явленню до виконання протягом трьох місяців. Державним виконавцем в порушення Закону України «Про виконавче провадження» постановою від 19.06.2017 відкрито виконавче провадження №54111555, через чотири роки, постановою від 03.10.2017 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно та постановою від 27.12.2017 накладено арешт на всі грошові кошти, що містяться на рахунках боржника. ОСОБА_1 зауважив, що в даних постановах містяться помилки допущені державним виконавцем щодо ім`я боржника та року народження. Постановою від 09.10.2018 державним виконавцем виконавче провадження завершено та виконавчий документ повернуто стягувачу, але арешт на рухоме та не рухоме майно, на грошові кошти боржника, що містяться на рахунках не знято, що відображено в АСВП за кодом позивача НОМЕР_1 .

Позивач також зауважив, що він звертався до уповноважених осіб виконавчої служби щодо з клопотанням про зняття арешту та виключення його із реєстру боржників, оскаржував дії та бездіяльність виконавця щодо накладення арешту та виключення з реєстру боржників до Окружного адміністративного суду м. Києва, яке своїм рішенням від 02.11.2022 у справі №640/14875/22 зазначив про відсутність доказів у позивача щодо скасування постанов прийнятих в межах виконавчого провадження №54111555, в задоволенні позову відмовлено. Вказаним рішенням суду встановлено обставини, які ставлять під сумнів ідентифікацію особи позивача із боржником за вказаними допущеними помилками державним виконавцем, останнє питання судом не вирішено через відсутність доказів звернення боржника до виконавця щодо усунення допущених помилок.

ОСОБА_1 наполягає, що відповідачем було порушено вимоги чинного законодавства під час прийняття постанови митниці до виконання, оскільки строк пред`явлення такої було пропущено, сплив ще 31.08.2013, виконавче провадження було відкрито незаконного та незаконно накладено спірний арешт на майно та кошти боржника. Позивач вважає, що за ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу, якому підпорядкований державний виконавець мав скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження та за ч. 3 ст. 59 вказаного Закону арешт з майна боржника має бути знято.

27.03.2023 ухвалою суду дана позовна заява була відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 169 КАС України залишена без руху у зв`язку із невідповідністю останньої ч.3 та ч. 6 ст. 161 КАС України та визначено позивачу порядок та строк усунення недоліків позовної заяви.

21.04.2023 представником позивача Усок Т.С. подано до суду заяву про усунення недоліків, в якій просив суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду із позовом та просить суд частково відстрочити сплату судового збору за подання даного позову до суду до ухвалення рішення у справі.

05.05.2023, ухвалою суду, враховуючи положення ст.ст. 118, 121 КАС України, продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви та встановлено позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали шляхом надання до суду належних та достатніх доказів в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору.

26.05.2023, ухвалою суду задоволено заяву представника позивача Усок Т.С., визнано поважними ОСОБА_1 причини пропуску строку звернення до суду із позовом та поновити пропущений строк звернення до суду із позовом до Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій, скасування постанов, зобов`язання вчинити дії, задоволено частково заяву представника позивача ОСОБА_2 та відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 3220,80 грн. до 30.06.2023, із наданням до суду доказів сплати судового збору у вигляді оригіналу квитанції чи платіжного доручення.

Вказаною ухвалою відповідно відкрито провадження, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному положеннями ст. 287 КАС України, призначено розгляд у письмовому провадженні на 08 червня 2023 року 14:40 год. та витребувано докази по справі від відповідача: - завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження №54111555.

Ухвала суду від 26.05.2023 надіслана сторонам по справі належним чином.

06.06.2023 судом отримано відзив від відповідача, в якому просить суд відмовити в задоволені позову, вказав про відкриття виконавчого провадження №54111555 постановою від 16.06.2017 на підставі отриманої постанови Київської регіональної митниці у справі № 1142/10000/12 від 27.11.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у сумі 75089,61 грн., постановою від 03.10.2017 накладено арешт на майно боржника та постановою від 27.12.2017 накладено арешт на кошти боржника. Через встановлення відсутності у боржника майна для стягнення, а вчинені дії державним виконавцем не призвели до бажаного результату, рахунки на яких перебувають кошти боржника, дохід, виявити не стало можливим, рухоме майно та не рухоме майно на праві власності не зареєстровано за боржником, відповідно постановою від 09.10.2018 за п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ було повернуто стягувачу. Враховуючи положення ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника, за відсутності передбачених вказаною статтею підстав, зняття арешту підлягає за рішенням суду.

Відповідач також зазначив, що у відділі перебували на виконанні виконавчі провадження №36132781 та № 50424113, враховуючи положення ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» строк пред`явлення виконавчого документа до виконання стягувачем не було пропущено.

Щодо надання витребуваних судом копії матеріалів виконавчого провадження №54111555 наявні обставини закінчення строку їх зберігання, зокрема, щодо зберігання виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік, визначеного вимогами наказу Міністерства Юстиції України "Про затвердження правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватного виконавця" від 07.06.2017 № 1829/15 зі змінами.

08.06.2023, ухвалою суду витребувано від відповідача Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином завірений акт про вилучення для знищення документів за виконавчим провадженням №54111555, не внесених до Національного архівного фонду.

Також, судом зобов`язано позивача надати до справи докази сплати судового збору у розмірі 3220,80 грн. у визначений судом строк до 30.06.2023, у вигляді оригіналу квитанції чи платіжного доручення та призначено розгляд справи у письмовому провадженні на 06 липня 2023 року об 14:40 год.

09.06.2023 до суду надійшли від представника позивача заперечення на відзив, в якому представник вказує про не підтвердженні твердження відповідача щодо наявності в АСВП виконавчих проваджень №36132781 та № 50424113, жодних прийнятих постанов за вказаними виконавчими провадженнями позивач не отримував, наполягає на задоволенні позову з підстав викладених в позовній заяві.

30.06.2023 представником позивача надано до суду докази сплати судового збору на виконання ухвали суду від 08.06.2023.

03.07.2023 до суду надійшов від відповідача на вимогу ухвали суду від 08.06.2023 акт про вилучення виконавчих проваджень та знищення від 19.02.2022.

Додаткових доказів, пояснень від сторін по справі до суду не надійшло.

06.07.2023, ухвалою суду вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження без повідомлення сторін по справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм наступну правову оцінку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), проживає в АДРЕСА_1 .

Постановою Київської регіональної митниці № 1142/10000/12 від 27.11.2012 за порушення ст. 485 МК України на ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 75 089,61 грн.

ОСОБА_1 оскаржив вказану постанову митниці в судовому порядку та постановою Святошинського районного суду міста Києва у справі № 2608/20005/12 від 30.05.2013 у задоволенні позову відмовлено.

Постанова від 27.11.2012 року №1142/10000/12 вступила в законну силу 08.12.2012.

Із відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається слідуюче:

19.06.2017, постановою головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маціборук В.О. відкрито виконавче провадження №54111555 з примусового виконання виконавчого документа - постанови від 27.11.2012 року №1142/10000/12, виданої ДФС України, про стягнення штрафу у розмірі 75 089,61 грн. Боржником визначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 . В постанові виконавця зазначено по те, що постанова від 27.11.2012 року №1142/10000/12 вступила в законну силу 08.12.2012.

03.10.2017, постановою головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маціборук В.О. накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 82 598,57 грн.

27.12.2017, постановою головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маціборук В.О. накладено арешт на всі грошові кошти боржника, що містяться на рахунках : ПаТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299, рахунок: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 та всі інші рахунки та кошти на них, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

09.10.2018, постановою головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Маціборук В.О. виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно з мотивувальною частиною постанови, у боржника відсутнє майно до стягнення, а вчинені державним виконавцем дії примусового характеру не дали бажаного результату; рахунки на яких перебувають кошти Боржника, дохід, виявити не стало за можливе, рухоме та нерухоме майно на праві власності не зареєстровано за боржником; арешт на майно з метою забезпечення вимог Стягувача - накладено.

Вказані постанови державного виконавця, як стверджує позивач він не отримував, відповідач пояснень щодо належного надіслання вказаних постанов до суду не надав.

За обставинами по справі вбачається, що представник позивача Усок Т.С. в серпні 2022 року направляла начальнику Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві клопотання про зняття арешту з майна на підставі частини третьої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», в якому просила: зняти арешт з майна та грошових коштів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладений в межах виконавчого провадження №54111555 та виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з реєстру боржників, але не отримуючи відповіді та оскільки спірний арешт з коштів та майна позивача не знято, позивач та його представник звернулись із позовом про оскарження дій та зобов`язання вчинити виконавця певні дії до суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва (справа № 640/14875/22) із скаргою до начальника Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із позовними вимогами про визнання протиправними дії Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві щодо накладення арешту на майно та грошові кошти в межах виконавчого провадження №54111555; визнання протиправною бездіяльність Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві щодо не зняття арешту з майна та грошових коштів, накладених в межах виконавчого провадження №54111555; зобов`язання Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34999049) зняти арешт з майна та грошових коштів, накладених в межах виконавчого провадження №54111555; зобов`язання Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34999049) виключити ОСОБА_1 , з реєстру боржників.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2022 у справі № 640/14875/22 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Підставою для відмови в задоволенні позову вказано що за відомостями Єдиному реєстрі боржників у імені та році народження позивача, особа боржника у виконавчому провадженні №54111555 не ідентифікована як особа позивача у справі №640/14875/22, матеріали виконавчого провадження за строком зберігання відсутні, докази звернення позивача до виконавця про виправлення арифметичних помилок у даних про виконавчий документ та даних про боржника, у разі, якщо такі дійсно допущено у процесуальних документах виконавчого провадження №54111555, суду не надано, судом не встановлено протиправності дій або протиправної бездіяльності відповідача щодо не зняття арешту у виконавчому провадженні, завершеному на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону №1404, на переконання суду, позивачем в особі його представника обрано невірний спосіб захисту порушеного права, який, зокрема, виявився передчасним до виправлення технічних помилок у відомостях про боржника та виконавчий документ, які містяться у процесуальних документах, винесених в межах виконавчого провадження №54111555, та відомостях Єдиного реєстру боржників щодо даних імені та року народження ОСОБА_1 , разом з тим, позивач скористався своїм правом на судовий захист та такий захист йому надано згідно способу, обраного останнім.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2022 у справі №640/14875/22 набрало законної сили 05.12.2022.

Представник позивача зверталась до відповідача знову, у листопаді 2022 року із клопотанням про скасування постанов прийнятих в межах виконавчого провадження № 54111555 та виправлення допущених помилок, та відповіді не отримано, спірні постанови відповідно не скасовано.

Суд зазначає, що враховуючи наданий відповідачем Акт про вилучення виконавчих проваджень та знищення від 19.02.2022 з якого судом встановлено передачу до архіву матеріалів виконавчого провадження №54111555 щодо ОСОБА_1 01.02.2019, архівний номер 274255/19 для знищення за технологією подрібнення та пресування (запис №91), у зв`язку з чим, встановити обставини направлення до боржника спірних постанов не вбачається можливим, як і не можливо встановити наявність чи відсутність реагування відповідача на звернення боржника щодо помилок у виконавчому провадженні та виключення з реєстру боржників, а також щодо звернення про скасування спірних постанов та суд враховує, що у даній справі судом в ухвалі від 26.05.2023 поновлено позивачу строк звернення до суду із даними позовом, та підлягають врахуванню судом підстави звернення до суду, вказані позивачем у позовній заяві та позиція відповідача.

Відповідно позивач та його представник звернулись із даним позовом до суду та вказують про допущені помилки державним виконавцем під час відкриття виконавчого провадження щодо зазначення невірно ім`я боржника та року народження, наполягають про пропущений митницею строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, у зв`язку з чим державний виконавець не мав відкривати виконавче провадження, наступні дії та постанови по накладенню арешту на майно та кошти боржника відповідно вважають незаконними.

Відповідач в свою чергу вважає спірні постанови законними, підстав визначених ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника не було, зазначив, що зняття арешту підлягає у інших випадках за рішенням суду.

Таким чином, предметом спору у справі є вчинені дії та винесені постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження №54111555, у зв`язку з чим, суд вважає необхідним встановити протиправність чи законність таких дій та прийнятих рішень, враховуючи наявні відомості з АСПВ, відповідність таких положенням ч. 2 ст. 2 КАС України із дотриманням принципів адміністративного судочинства визначених частиною третьою вказаної статті чинного кодексу адміністративно судочинства.

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень ст. 534 Митного кодексу України (у відповідній редакції) вбачається, що постанови митних органів про накладення адміністративних стягнень за порушення митних правил є обов`язковими для виконання.

Згідно ст. 535 Митного кодексу України постанова митного органу про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил підлягає виконанню після закінчення строку оскарження, зазначеного у статті 529 цього Кодексу.

Митний орган, який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, виконує її самостійно або через державного виконавця.

Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Не підлягає виконанню постанова митного органу про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення (ст. 535 Митного кодексу України).

Зокрема, за ч. 1 ст. 529 Митного кодексу України постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Частиною 6 ст. 530 Митного кодексу України передбачено, що перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Суд зазначає, що згідно ст. 533 Митного кодексу України подання скарги (адміністративного позову) або внесення подання прокурора зупиняє виконання постанови у справі про порушення митних правил до закінчення розгляду скарги (адміністративного позову) або подання.

Штраф повинен бути сплачений особою, яка вчинила порушення митних правил, не пізніше 15 днів з дня вручення або надіслання їй копії постанови митного органу про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови або внесення на неї подання прокурора - не пізніше 15 днів з дня залишення скарги (адміністративного позову) або подання без задоволення (ст. 539 Митного кодексу України).

За ст. 540 Митного кодексу України у разі якщо штраф не буде сплачено у строки, встановлені статтею 539 цього Кодексу, постанова митного органу або суду (судді) надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання або роботи порушника або за місцезнаходженням його майна. Постанова митного органу або суду (судді), по якій стягнення штрафу проведено повністю, з відміткою про виконання повертається до митного органу або до суду, що виніс постанову. Штраф вноситься до державного бюджету.

Відтак, постанова митного органу підлягає виконанню в разі, якщо така не скасована уповноваженим органом або судом, протягом трьох місяців з моменту її винесення. Оскарження такої в судовому порядку зупиняє виконання постанови у справі про порушення митних правил до закінчення розгляду скарги чи рішення суду та може бути пред`явлена до примусового виконання за зверненням митниці до виконавчої служби.

Враховуючи вищезазначене, враховуючи строк на оскарження постанови у справах про порушення митних правил, який складає 10 днів та обчислюється з ухвалення відповідної постанови (стаття 289 КУпАП), постанова митного органу щодо притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил у вигляді, зокрема, штрафу набирає чинності протягом десяти днів з моменту її прийняття.

В даній справі суд зазначає, що постанова Київської регіональної митниці №1142/10000/12 від 27.11.2012 оскаржувалась позивачем до суду, постановою Святошинського районного суду міста Києва у справі № 2608/20005/12 від 30.05.2013 у задоволенні позову відмовлено.

Постанова митного органу від 27.11.2012 №1142/10000/12 набрала чинності 08.12.2012.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII, у відповідній редакції) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За ст. 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 15 Закону № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Статтею 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За вказаною статтею виконавець має право, серед визначеного, зокрема, 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4 ст. 18 № 1404-VIII).

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч. 8 ст. 19 Закону 1404-VIII).

Суд зазначає, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону - за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно, вказана вище постанова митного органу від 27.11.2012 №1142/10000/12 була пред`явлена до виконання до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, як така, що набрала чинності 08.12.2012, за заявою стягувача ДФСУ у м. Києві та постановою головного державного виконавця Маціборук В.О. від 19.06.2017 відкрито виконавче провадження №54111555 з примусового виконання вказаного виконавчого документа - постанови, виданої ДФС України, про стягнення штрафу у розмірі 75 089,61 грн. де Боржником визначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суд також зазначає, що за ч. 1 ст. 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (ч. 2 ст. 12 Закону № 1404-VIII).

Згідно ч. 4 ст. 12 Закону № 1404-VIII строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (ч. 5 ст. 12 Закону № 1404-VIII).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (ч. 5 ст. 37 Закону № 1404-VIII).

Згідно з п. 3 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року № 2274/5 (чинного в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі Порядок №2274/5), діловодство з виконання рішень в органах державної виконавчої служби це - сукупність процесів, що забезпечують документування управлінської інформації і організацію роботи із службовими документами, що віднесені до компетенції органів державної виконавчої служби, з моменту їх створення або надходження до відправлення або передачі в архів.

Документи, віднесені до компетенції органів державної виконавчої служби, складаються з документів виконавчого провадження та інших службових документів.

Документи виконавчого провадження, в тому числі скарги, заяви (клопотання) сторін виконавчого провадження, які подаються відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", та матеріали за наслідками їх розгляду, є невід`ємною частиною виконавчого провадження і приєднуються до нього.

Інші службові документи визначаються номенклатурою справ органу державної виконавчої служби.

За пунктом 9.9 Порядку №2274/5 відлік строків зберігання документів, діловодство яких завершено у поточному році, починається з 1 січня кожного наступного року. Наприклад, справи з трирічним строком зберігання, закінчені у 2008 році, підлягають знищенню не раніше 1 січня 2012 року.

Відповідно до пункту 9.10 Порядку Порядок №2274/5 документи органу державної виконавчої служби через закінчення строків їх зберігання підлягають знищенню.

Таким чином, знищенню підлягають лише завершені виконавчі провадження.

За вказаною справою відповідачем не надано суду доказів існування виконавчих проваджень щодо ОСОБА_1 за № 36132781 та № 50424113, та враховуючи давність постанови митного органу від 27.11.2012 №1142/10000/12, яка набула чинності 08.12.2012, строки зберігання матеріалів виконавчого провадження, суд зазначає про відсутність можливості перевірити твердження сторін.

Також, суд враховує у справі положення пункту 1 Розділу X Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 № 1829/5 (далі Правила № 1829/5) за якими вказано, що завершені виконавчі провадження та виконавчі провадження, за якими виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання, підлягають передачі до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше 01 серпня поточного року та 01 лютого наступного року.

Пунктом 2 Розділу XI Правил зазначено, що строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.

Обчислення строків зберігання документів проводиться з 01 січня року, наступного за роком завершення їх діловодством (наприклад, обчислення строку зберігання виконавчого провадження, яке завершене (виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання) у 2016 році, починається з 01 січня 2017 року.

Передані до архіву органу державної виконавчої служби виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення.

Справи (документи), виконавчі провадження включаються до актів, зазначених в абзацах першому та другому цього пункту, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 01 січня року, в якому складено акт (наприклад, справи з трирічним строком зберігання, закінчені у 2016 році, можуть включатися до акта, що буде складений не раніше 01 січня 2020 року). Відбір виконавчих проваджень для знищення та їх знищення здійснюються один раз на рік не пізніше 01 березня поточного року.

Враховуючи у справі пояснення сторін щодо пред`явлення постанови митного органу до виконання та виходячи з наданого до суду відповідачем Акту про вилучення виконавчих проваджень та знищення від 19.02.2022 з якого судом встановлено передачу до архіву матеріалів виконавчого провадження №54111555 щодо ОСОБА_1 01.02.2019, інформації що знаходиться в АСВП станом на 09.06.2023, суд зазначає, що у суду відсутні підстави для встановлення порушення відповідачем законодавства щодо прийняття постанови митного органу до провадження та відкриття виконавчого провадження №54111555.

Та, суд вказує, що позивачем та його представником не надано суду належних та достатніх доказів порушення відповідачем порядку прийняття та відкриття виконавчого провадження за постановою митного органу від 27.11.2012 №1142/10000/12, постановою від 19.06.2017, твердження позивача не знайшли свого документального підтвердження у даній справі.

Відповідно, суд не вбачає можливості перевірити матеріали виконавчого провадження за згаданими вище обставинами щодо правомірності дій державного виконавця по винесенню спірних постанов за наявності факту знищення матеріалів виконавчого провадження № 54111555 згідно Акту від 19.02.2022.

Щодо зазначених позивачем та його представником допущених помилок у виконавчому провадженні щодо імені позивача та року народження, а саме замість імені « ОСОБА_3 » вказано ім`я « ОСОБА_4 » та рік народження замість « 1955» вказано « 1956», суд зазначає та враховує слідуюче.

Позивач ОСОБА_1 не спростовує обставин застосування щодо нього штрафу постановою митного органу від 27.11.2012 №1142/10000/12 та оскарження такої до суду як позивач ОСОБА_1 , зокрема, за РНОКПП НОМЕР_1 .

Сторонами по справі не заперечується, що відкрито виконавче провадження №54111555 постановою від 19.06.2017, накладення арешту на майно боржника та арешту на кошти боржниками постановами від 03.10.2017 та від 27.12.2017 відносно боржника ОСОБА_1 за РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання в АДРЕСА_1 .

Абз.3 ч.3 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 передбачає право начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавця з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Суд враховує у справі звернення представника позивача до відповідача із заявами в серпні 2022 року та листопаді 2022 року щодо усунення допущених помилок у виконавчому провадженні та виходячи з вищевикладеного, у суду відсутні підстави для врахуванням зауважень позивача та його представника щодо допущених помилок виконавцем у виконавчому провадженні №54111555 стосовно імені позивача та року народження, саме з обставин знищення матеріалів виконавчого провадження згідно вказаних вище Правил, що підтверджено наданим Актом відповідача від 19.02.2022 (запис №91), у зв`язку з чим суд на законодавчому та процесуальному рівні не має письмових доказів на підтвердження чи спростування позиції позивача, відповідного застосування законодавчих наслідків до відповідача, у зв`язку з чим вказана позиція ОСОБА_1 не підлягає дослідженню та вирішенню судом за вказаними обставинами у справі.

Та, оскільки судом встановлено що сторонами не заперечується відкриття та завершення виконавчого провадження №54111555 за постановою митного органу від 27.11.2012 №1142/10000/12, що має відношення до ОСОБА_1 за РНОКПП НОМЕР_1 , задля забезпечення конвенційного права особи на звернення до суду із позовом про захист порушених прав та інтересів, забезпечення судом доступу вказаної особи до суду, суд вважає необхідним застосувати в даній справі, а саме у виконавчому провадженні №54111555 ідентифікацію особи боржника ОСОБА_1 за ідентифікаційним кодом 2036614859.

Щодо постанов виконавця про накладення арешту на майно боржника від 03.10.2017 та про накладення арешту на кошти боржника від 27.12.2017, позивача у справі ОСОБА_1 , суд зазначає, що за ч. 2 ст. 13 Закону № 1404-VIII арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках (ч. 3 ст. 13 Закону № 1404-VIII).

Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна (ч. 4 ст. 13 Закону № 1404-VIII).

Згідно ч. 5 ст. 13 Закону № 1404-VIII постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

За згаданою вище ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, виконавець має право накладати арешт на майно та кошти боржника.

Згідно ст. 48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статей 19-1 та 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Згідно ст. 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим.

У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються:

1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо;

2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди;

3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.

Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Перешкоджання вчиненню виконавцем дій, пов`язаних із зверненням стягнення на майно (кошти) боржника, порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном (коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна (коштів) тягнуть відповідальність, установлену законом.

Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п`ять робочих днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.

Виявлені під час опису цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінного каміння і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів, на які накладено арешт, підлягають обов`язковому вилученню і не пізніше наступного робочого дня передаються на зберігання установам Національного банку України, які зобов`язані прийняти їх на безоплатній основі. Арешт на цінні папери накладається в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України.

Під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку.

Як згадано вище, згідно п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Постановою від 09.10.2018 за виконавчим провадженням №54111555 згідно п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII оскільки у боржника відсутнє майно до стягнення, а вчинені державним виконавцем дії примусового характеру не дали бажаного результату. Рахунки на яких перебувають кошти Боржника, дохід, виявити не стало за можливе, рухоме та нерухоме майно на праві власності не зареєстровано за боржником. Арешт на майно з метою забезпечення вимог Стягувача - накладено. У такому випадку виконавчий документ підлягає поверненню Стягувачу, а виконавче провадження завершенню, відповідно, державним виконавцем виконавчий документ повернуто стягувачу, виконавче провадження завершено.

Згідно ч. 2 ст. 40 Закону № 1404-VIII про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Та, за спірною постановою від 09.10.2018 судом не встановлено постановлення державним виконавцем зняття арешту з майна (коштів) боржника позивача по справі та таких доказів відповідач по справі не надав, зазначив, що зняття арешту може бути вчинено в інших випадках, що не передбачені ч. 4 ст. 59 Закону № 1404-VIII за рішенням суду.

З відомостей в АСВП інформації щодо зняття арешту з майна та коштів ОСОБА_1 не вбачається.

Наявність протягом тривалого часу (з 2017 року) незнятих із майна та коштів боржника обтяжень, за умови відсутності відкритого виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, а також підставою для визнання бездіяльності органу виконавчої служби протиправною і зобов`язання останнього вчинити дії, спрямовані на відновлення порушеного права особи позивача.

Суд також зауважує, що застосування арешту майна та коштів боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених Законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Наведені норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності, а також покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно, ч. 4 ст. 59 чинного Закону № 1404-VIII «Про виконавче провадження» встановлено перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У свою чергу, ч. 5 ст. 59 Закону № 1404-VIII встановлено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Враховуючи, що відповідачем не заперечується відсутність будь-яких виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 у Святошинській РВДВС м. Київ, виконавче провадження №54111555, в рамках якого накладено арешт на майно та кошти позивача, у зв`язку з його завершенням, без застосування передбачених Законом наслідків завершення такого виконавчого провадження, знищено, що підтверджується наданим відповідачем Актом від 19.02.2022, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача, відповідно до ст. 59 Закону № 1404-VIII, є визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо не зняття арешту накладеного постановами від 03.10.2017 та від 27.12.2017, та зобов`язання відповідача вчинити виконавчі дії по зняттю арешту з усього рухомого та нерухомого майна та коштів ОСОБА_1 , накладеного вказаними постановами.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (ч. 3 ст. 59 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 74 Закону № 1404-VIII начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Суд зауважує позивачу, що ч. 3 ст. 59 та абз. 2 ч. 3 ст. 74 Закону № 1404-VIII підлягає застосуванню в разі встановлення саме начальником відповідного відділу державної виконавчої служби порядку накладення арешту за виконавчим провадження. В даній справі такі обставини не підтверджуються жодними письмовими доказами.

Виходячи з вище встановленого та вказаного судом, суд зазначає про відсутність законодавчих підстав для задоволення решти позовних вимог вказані позивачем у позовній заяві, в даному випадку, судом підлягають врахування обставини завершення виконавчого провадження та знищення матеріалів такого виконавчого провадження у відповідності до строків, визначених законодавством, дотримання яких є обов`язком виконавчої служби, у зв`язку з чим суд вважає безпідставним посилання позивача на ч. 3 ст. 74 та ч. 3 ст. 59 Закону №1404-VIII щодо порушення порядку застосування арешту в даному спорі.

Щодо вимог позивача про зобов`язання виключити з реєстру боржників суд враховує, що за ст. 9 Закону № 1404-VIII Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Реєстрація боржника в Єдиному реєстрі боржників не звільняє його від виконання рішення.

Нотаріуси, органи, що здійснюють реєстрацію майна, державні реєстратори речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, до яких з метою вчинення правочину щодо відчуження у будь-який спосіб майна звернувся боржник, внесений на день звернення до Єдиного реєстру боржників, у разі відсутності у них інформації про накладення арешту виконавцем на кошти або майно боржника зобов`язані відмовити у вчиненні реєстраційних дій та в день звернення боржника повідомити зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця про майно, щодо відчуження якого звернувся боржник.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення зобов`язаний прийняти рішення про накладення арешту на майно в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону, та направити відповідну постанову нотаріусу, органам, що здійснюють реєстрацію майна, не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Укладення протягом строку, зазначеного в частині третій цієї статті, правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Єдиний реєстр боржників містить такі відомості:

1) прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження боржника - фізичної особи або найменування, ідентифікаційний код юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань боржника - юридичної особи;

2) найменування органу або прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка видала виконавчий документ;

3) найменування органу державної виконавчої служби або прізвище, ім`я, по батькові приватного виконавця, номер засобу зв`язку та адреса електронної пошти виконавця;

4) номер виконавчого провадження;

5) категорія стягнення (аліменти, штраф тощо).

За ч. 7 вказаної статті 9 Закону № 1404-VIII відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Згідно п. 23 розд. III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 р. № 512/5, передбачено, що у виконавчому провадженні, виконавчий документ за яким повернуто стягувачу, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження на підставі постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.

Постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, зокрема, відомості про боржника підлягають виключенню з Єдиного реєстру боржників на підставі судового рішення.

Відповідач у справі не заперечував проти обставин наявності позивача в Єдиному реєстрі боржників.

Таким чином, з урахуванням встановлених по справі обставин, суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача щодо виключення його з Єдиного реєстру боржників та з підстав наявності рішенням суду.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При цьому, суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах та системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з підстав викладених судом.

Решта доводів та тверджень сторін по справі не впливають на висновки суду.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем сплачено за подання вказаного позову до суду судовий збір у загальному розмірі 4 294,40 грн. та враховуючи висновки суду за вирішенням даної справи, визначення належного способу захисту порушеного права позивача, суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі пропорційно до задоволених позовних вимог саме у сумі 1073,60 грн.

Інших витрат по справі сторонами не заявлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34999049) щодо не зняття арешту накладеного постановами за ВП №54111555 від 03.10.2017 та від 27.12.2017 на все рухоме та нерухоме майно, на всі грошові кошти боржника що містяться на рахунках та всі інші рахунки та кошти на них, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

3. Зобов`язати Святошинський відділ Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34999049) зняти арешт, накладений постановою за ВП № №54111555 від 03.10.2017 на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 82 598,57 грн.

4. Зобов`язати Святошинський відділ Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34999049) зняти арешт, накладений постановою за ВП № №54111555 від 27.12.2017 на всі грошові кошти боржника, що містяться на рахунках : ПаТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299, рахунок: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 та всі інші рахунки та кошти на них, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

5. Зобов`язати Святошинський відділ Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (код ЄДРПОУ 34999049) виключити ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з Єдиного реєстру боржників.

4. В решті вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (код ЄДРПОУ 34999049) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення (підписання).

Суддя Войтович І.І.