Ухвала суду № 112658563, 04.08.2023, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 220/921/23

Номер провадження 1-кп/220/191/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2023 року смт Велика Новосілка Донецької області

Великоновосілківський районний суд Донецької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання покурора Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 12023052620000162 від 09.06.2023 р. у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ Київської області, громадянина України, українця, військовослужбовця ЗСУ за мобілізацією, солдата, стрілець - зенітник ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини НОМЕР_1 , не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2023 року до суду надійшов обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні. 02.08.2023 р. прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу, у якому він просить продовжити строк тримання під вартою Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 із утриманням останнього в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 . Клопотання мотивує наступним. ОСОБА_4 обвинувачується у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, на думку прокурора, повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами. На даний час наявні ризики, визначені пунктами п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зникли та не зменшилися, відповідне обґрунтування ризиків вказано в клопотанні. Більш м`які запобіжні заходи, передбачені ч. 1 ст. 176 КПК України, не зможуть запобігти зазначеним у клопотанні ризикам

У судовому засіданні прокурор доводи клопотання про продовження запобіжного заходу підтримав.

Обвинувачений зазначив, що ніякої угрози не становить, на потерпілого впливати не буде, він сам після події викликав швидку та не залишив потерпілого.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши надані суду матеріали кпровадження в межах, необхідних для вирішення клопотання, судом фактично встановлено наступне.

Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу відповідає вимогам ст.184 КПК України і воно отримано обвинуваченим 01.08.2023 р. Розгляд клопотання згідно з вимогами ч. 2 ст. 184 КПК України проведений більш ніж через 3 години після отримання обвинуваченим копії клопотання та матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.

Ухвалою слідчого судді Великоновосілківського районного суд Донецької області обрано відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 07.08.2023 року.

Як передбачено ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Частинами 2 та 3 вказаної норми передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу; за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.

Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Частиною 2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Застосування запобіжного заходу здійснюється у відповідності до положень ст. 194 КПК України та, зокрема, враховується 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

При цьому, відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. Відповідно до п. 4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Поняття "обґрунтована підозра" визначена в рішенні Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, № 300-A). Матеріали клопотання свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчинені обвинуваченим кримінального правопорушення, проте детальна оцінка вказаному буде надана в ході судового розгляду.

Суд погоджується з існуванням ризику передбаченого п. 1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, можливістю обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, та строк покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, є додатковим мотивуючим особу фактором переховуватись від суду.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Обвинувачений не має стійких соціальних зв`язків, оскільки є неодруженим, на утриманні неповнолітніх дітей не має, матеріальний стан дає йому можливість переховуватись від суду так як він являвся військовослужбовцем та отримував доходи. Вказане свідчить, що обвинувачений матиме реальну можливість переховуватись від суду.

Суд вважає, що прокурором доведено також існування ризику, передбаченого п. 3 ст. 177 КПК України, обвинувачений може незаконно впливати на свідків, потерпілого у цьому ж провадженні, які ще не допитані судом, оскільки він володіє інформацією їх анкетних даних. У разі невжиття запобіжного заходу матиме безпосередню можливість впливати них.

Також, на думку суду, є доведеним ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, Цей ризик обґрунтовується стороною обвинувачення тим, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою приховування раніше вчиненого або будучи військовослужбовцем, з метою ухилення від відповідальності самовільно залишити місце проходження служби, вчинивши тим самим кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст. 407-409 КК України. Зі вказаним суд погоджується.

Разом із тим, суд не вважає доведеним ризик, визначений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, який зазначений у клопотанні, оскільки не підтверджена та не обґрунтована жодними доказами реальна можливість обвинуваченого знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Отже, ризики, встановлені слідчим суддею при обранні запобіжного заходу обвинуваченому, не зникли і продовжують існувати, а тому суд не вбачає доцільності у зміні чи скасуванні раніше застосованого щодо обвинуваченого запобіжного заходу та приходить до висновку, що застосування такого слід продовжити, оскільки з урахуванням викладених ризиків, що існують, обставин вчинення і суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_4 , його особи, який є раніше не судимою особою, військовослужбовцем, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти встановленим ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Застосований щодо обвинуваченого запобіжний захід слід продовжити.

Щодо застави. Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 182 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 ст. 183 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Отже, питання про визначення застави у даному провадженні відноситься до дискреційних повноважень слідчого судді.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , положення ст.ст. 177 та 178 КПК України, з огляду на те, що ОСОБА_4 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність визначити заставу підозрюваному з застосуванням наступних положень КПК України.

П. 2 ч. 5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: зокрема щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог частини п 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, та не може бути завідомо непомірним для нього.

Суд приймає до уваги також практику ЄСПЛ, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Так, у рішенні "Мангурас проти Іспанії" від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. При цьому ЄСПЛ також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

Визначаючи розмір застави суд враховує, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення. Тому з врахуванням його матеріального стану, враховуючи вимоги законодавства про те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання покладених на обвинуваченого обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього, суд приходить до висновку про необхідність обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою із альтернативою внесення суми застави у 50 (п`ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (який відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" становить 2 684 гривень), який є достатнім для забезпечення виконання обвинувачним процесуальних обов`язків, запобігання ризикам та не є явно непомірним.

Застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у будь-який момент у розмірі, визначеному в цій ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету АР Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

При цьому обвинуваченому роз`яснюється, що при застосуванні відносно нього запобіжного заходу у виді застави на нього на строк до 02.10.2023 року включно покладаються обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Також, суд зазначає, що до його компетенції не відноситься визначення конкретного місця перебування обвинуваченого під час застосування запобіжного заходу.

Керуючись вимогами ст.ст. 331, 370-372 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 60 днів, тобто до 02.10.2023 року включно .

Визначити суму застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 134200 (сто тридцять чотири тисячі двісті) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26288796, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA828201720355259003000011792) в будь-який момент протягом дії ухвали до 07.08.2023 року включно.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утриматися від спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні. Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику, потерпілому та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Великоновосілківський районний суд Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя: ОСОБА_1