Рішення № 112638164, 04.08.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2023 року Справа № 160/13414/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

15.06.2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Коваль Олександр Володимирович звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, які виразилися у протиправній відмові у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, скасувавши рішення про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.03.2023 року № 045750020999 та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 10.05.2023 року № 045750022623;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи до страхового стажу ОСОБА_1 , а саме: з 01.04.1988 року по 30.07.1992 року; з 01.09.1992 року по 30.08.1993 року; з 30.09.1993 року по 19.11.1998 року; з 02.04.1999 року по 20.11.2001 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України № 1058 ОСОБА_1 з моменту першого призначення з 25.11.2022 року, повернувши утримані кошти.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13.01.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Відділу обслуговування громад № 1 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Позивачці було призначено пенсію та належні пенсійні кошти було зараховано на банківську картку. В кінці березня позивачка дізналась, що з її карткового рахунку на який зараховували пенсійні виплати були зняті кошти на запит Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області. ОСОБА_1 звернулась на урядову гарячу лінію з питанням, що, призначення пенсії та її виплати. В середині квітня 2023 року отримала відповідь на звернення від 12.04.2023 року № 15684-14055/01/8-0400/23 в якому зазначалось, що відповідно до чинного законодавства, заява позивачки та надані документи для призначення пенсії за віком, відпрацьовувались та перевірялись за принципом єдиної черги спеціалістів Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Після всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів органами Пенсійного фонду, в призначені пенсії відмовлено, в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в 24.03.2023 року). На підставі записів трудової книжки ОСОБА_1 до страхового стажу не можливо зарахувати періоди роботи: в колгоспі з 01.04.1988 року по 30.07.1992 року, з 30.09.1993 року по 19.11.1998 року, з 02.04.1999 року по 20.11.2001 року, оскільки відсутні відомості про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві (про час роботи за фактичною тривалістю); в суспільстві з обмеженою відповідальністю ІВЕХС з 01.09.1992 року по 30.08.1993 року, оскільки підставою внесення даних в графі №4 записів №№10-11 документу є договір від 01.09.1992 року №2 (необхідна наявність обґрунтованої інформації про сплату страхових внесків в цей час). Виплату призупинено в зв`язку з відсутністю законних підстав для її призначення. Вважає рішення відповідачів про відмову в призначенні пенсії за віком протиправними, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 19.07.2023 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

12.07.2023 року на адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому він не погоджується, з наступних підстав. Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13.01.2023 року звернулася до територіальних органах Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (№ 045750020999 від 24.03.2023 року). За наданими документами, не зараховано до загального стажу періоди роботи в колгоспі, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.09.1980 року, з 01.04.1988 року по 30.07.1992 року, з 30.09.1993 року по 19.11.1998 року, 02.04.1999 року по 20.11.2001 року, оскільки відсутня довідка про вироблені вихододні, встановлений мінімум та довідка про реорганізацію колгоспу. Також, не зараховано період роботи з 01.09.1992 року по 30.08.1993 року, так як у підставі на прийняття та звільнення з роботи вказано договір, договору не надано. Страховий стаж позивача - 21 рік 9 місяців 18 днів. Необхідний страховий стаж - 29 років. Відповідно до зазначеного, вважає, що Головне управління здійснювало свої повноваження в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, а отже своїми діями права та законні інтереси позивача не порушило. Враховуючи наведене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області письмовий відзив на позов на адресу суду не надходив.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13.01.2023 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України № 1058-ІV).

Заява та документи ОСОБА_1 від 13.01.2023 року відпрацьовувались та перевірялись за принципом екстериторіальності спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та було винесене рішення про призначення пенсії з 25.11.2022 року.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області, за результатом перевірки рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 , було виявлено недоліки по обчисленню стажу та до зазначених управлінь надіслано листи щодо перегляду стажу по пенсійній справі заявниці.

За результатом повторно перегляду пенсійної справи ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було винесене рішення від 24.03.2023 року № 045750020999 про відмову в призначенні пенсії. В рішенні зазначено, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 21 рік 09 місяців 18 днів. На підставі записів трудової книжки ОСОБА_1 до страхового стажу не були зараховані періоди роботи в колгоспі з 01.04.1988 року по 30.07.1992 року, з 30.09.1993 року по 19.11.1998 року, з 02.04.1999 року по 20.11.2001 року, оскільки, відсутні відомості про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві (про час роботи за фактичною тривалістю) та в суспільстві з обмеженою відповідальністю ІВЕХС з 01.09.1992 року по 30.08.1993 року, оскільки, підставою внесення даних в графі №4 записів №№10-11 документу є договір від 01.09.1992 року №2 (необхідна наявність обґрунтованої інформації про сплату страхових внесків в цей час).

Враховуючи викладене, виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено, в зв`язку з відсутністю законних підстав для її призначення.

Зараховані на картковий рахунок ОСОБА_1 суми пенсії за період з 25.11.2022 року по 31.03.2023 року у розмірі 15100,72 грн. повернуті банківською установою на вимогу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області.

02.05.2023 року ОСОБА_1 повторно звернулась Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою №6635 про призначення пенсії за віком, надавши архівну довідку з Петриківської селищної ради про нарахування заробітної плати та відпрацьовані вихододні з 1988 року по 1991 рік в колгоспі Дружба, за інші періоди роботи відомості відсутні.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 10.05.2023 № 045750022623 в якому зазначено, що її страховий стаж складає 21 рік 9 місяців 18 днів. До страхового стажу не зараховані ті самі періоди, що і зазначались раніше, а надана довідка про нарахування заробітної плати та відпрацьовані вихододні з 1988 року по 1991 рік не взята до уваги, оскільки в первинних документах прізвище, ім`я, по-батькові не відповідають первинним документам.

Не погоджуючись із такими рішеннями відповідачів про відмову в призначенні пенсії за віком, позивач звернулася до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Згідно із ст. 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058), який набрав чинності 01.01.2004 року.

Частиною першою статті 9 Закону №1058 передбачено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058.

Відповідно до п.1 ст. 26 Закону №1058 у 2022 році право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мали особи за наявності страхового стажу не менше 29 років, а у 2025 році будуть мати відповідно до п. 2 цієї ж статті, - у віці 63 роки, за наявності страхового стажу від 22 років, у 2027 році будуть мати відповідно до п. З цієї ж-статті, - у віці 65 років, за наявності страхового стажу від 15 років.

За змістом статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058).

Частиною 1 ст. 44 Закону України № 1058- ІV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до статті 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

У відповідності до п.1 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України, Радою Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з`їздом колгоспників 27.11.1969 року і затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969 року, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року).

Як вбачається із копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 01.09.1980 року вбачається, що ОСОБА_1 у спірні періоди працювала:

- з 01.04.1988 року по 30.07.1992 року в колгоспі «Дружба» Царичанського району;

- з 01.09.1992 року по 30.08.1993 року в суспільстві з обмеженою відповідальністю «ІВЕХС» продавцем консультантом;

- з 30.09.1993 року по 19.11.1998 року в колгоспі «Дружба» Царичанського району;

- з 02.04.1999 року по 20.11.2001 року в колгоспі «Дружба» Царичанського району.

Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що підставою для відмови в призначенні позивачу пенсії за віком стала відсутність необхідного страхового стажу, оскільки до страхового стажу не були зараховані періоди роботи в колгоспі з 01.04.1988 року по 30.07.1992 року, з 30.09.1993 року по 19.11.1998 року, з 02.04.1999 року по 20.11.2001 року, оскільки, відсутні відомості про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві (про час роботи за фактичною тривалістю) та в суспільстві з обмеженою відповідальністю ІВЕХС з 01.09.1992 року по 30.08.1993 року, оскільки, підставою внесення даних в графі №4 записів №№10-11 документу є договір від 01.09.1992 року №2 (необхідна наявність обґрунтованої інформації про сплату страхових внесків в цей час).

Відповідно до п. 5, 6 основних положень про порядок видачі трудових

книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та

затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року № 310 до трудової книжки колгоспника заносились наступні дані: відомості про колгоспника, відомості про членство в колгоспі, відомості про роботу, відомості про трудову участь (прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання), відомості про нагородження та заохочення переведення на іншу роботу, припинення роботи. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.

Враховуючи, що обчислення стажу роботи селян має певні особливості, з огляду на те, що в багатьох із них праця сезонна, слід мати на увазі, що період праці в колективному господарстві після 1965 року зараховують до стажу залежно від виконання встановленого мінімуму трудової участі. Якщо, для прикладу, член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховують тільки час його роботи за фактичною тривалістю.

Тобто для розрахунку стажу за період роботи в колгоспі необхідні дані про встановлений мінімум трудоднів та про кількість фактично відпрацьованих трудоднів.

Так, копія трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 01.09.1980 року не містить відомості щодо встановленого мінімуму трудоднів (людиноднів) за рік та кількості відроблених людиноднів за рік.

Однак, позивачем пенсійному органу було надано архівну довідку з Петриківської селищної ради про нарахування заробітної плати та відпрацьовані вихододні від 27.04.2023 року за №Т-208, за період роботи позивача з 1988 року по 1991 рік в колгоспі Дружба.

Однак вказана архівна довідка пенсійним органом не була не взята до уваги, оскільки в первинних документах прізвище, ім`я, по-батькові не відповідають первинним документам.

Суд не погоджується із такою позицією відповідача, оскільки архівна довідка з Петриківської селищної ради про нарахування заробітної плати та відпрацьовані вихододні від 27.04.2023 року за №Т-208 видана саме на ім`я ОСОБА_1 , що співпадає з паспортними даними та є підставою вважати, що довідка стосується саме особи позивача, що виключає підстави для її неврахування під час визначення страхового стажу позивача.

Щодо інших періодів роботи позивача в колгоспі, які не зараховані відповідачами з підстав відсутності відомостей про встановлений та вироблений мінімум трудової участі слід зазначити, що частиною 3 статті 44 Закону №1058 передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідні положення кореспондуються і в Законі №1788.

Так, згідно з ч. 1 ст. 101 Закону №1788 органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1).

На підставі пункту 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, чинним законодавством України передбачено право органів Пенсійного фонду при призначенні/перерахунку пенсії перевіряти обґрунтованість видачі документів та достовірність поданих відомостей.

Проте, в даному випадку відповідач не здійснив запитів до колгоспу «Дружба» Царичанського району або архівних установ з метою отримання відомостей про встановлений та фактично відпрацьований мінімум трудової участі у громадському господарстві ОСОБА_1 .

Щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 01.09.1992 року по 30.08.1993 року, суд зазначає наступне.

Згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 10.05.2023 року № 045750022623 вказаний період роботи позивача не зараховано, оскільки запис на звільнення внесено з порушенням п.2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року №162.

Як вже було зазначено судом, в копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 01.09.1980 року міститься запис, що ОСОБА_1 з 01.09.1992 року по 30.08.1993 року працювала в суспільстві з обмеженою відповідальністю «ІВЕХС» продавцем консультантом.

Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженоїнаказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року № 58(далі -Інструкція № 58).

Відповідно до п.2.4Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1Інструкції № 58).

З аналізу вказаних норм судом встановлено, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Суд зазначає, що відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбаченихзакономвипадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі № 677/277/17.

Також слід наголосити, що ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової книжки, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.

Також, як вже зазначалося, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи щодо якої внесені такі відомості.

Таким чином, суд наголошує, що позивач не несе відповідальність за порушення третіми особами вимог ведення трудових книжок. Формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Також суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Таким чином, судом встановлено, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу позивача у період з 01.09.1988 року по 30.08.1993 року, ці записи є належними та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.

Суд, оцінюючи допустимість трудової книжки позивача, як доказу в підтвердження його страхового стажу, враховує, що відповідач не навів жодного аргументу, який би вказував на невідповідність трудової книжки позивача чи записів у ній вимогам чинного законодавства.

Слід зазначити, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Натомість, відповідач не здійснював ніяких запитів на підтвердження періоду роботи позивача з 01.09.1992 року по 30.08.1993 року, та не надав доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачі протиправно не зарахували до страхового стажу позивача період роботи з 01.09.1992 року по 30.08.1993 року, тому Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області слід зобов`язати зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 01.09.1992 року по 30.08.1993 року в суспільстві з обмеженою відповідальністю «ІВЕХС».

Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в призначенні пенсії від 24.03.2023 року № 045750020999 та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 10.05.2023 року № 045750022623 щодо відмови в призначені пенсії за віком ОСОБА_1 прийняті без урахуванням вищевказаних обставин, тому є такими, що прийняті всупереч нормам чинного законодавства, тому є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні відомості про встановлений та вироблений мінімум трудової участі позивача в колгоспі, та з огляду на те, що відповідачі при визначенні страхового стажу позивача не здійснили відповідних запитів до підприємств з метою отримання всіх необхідних відомостей щодо роботи позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 02.05.2023 року №6635, з урахуванням висновків суду в даному рішенні.

Також суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 13.01.2023 року, з урахуванням висновків суду в даному рішенні.

Водночас, з приводу позовних вимог зобов`язального характеру, які заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, суд зазначає про таке.

Як вже було вказано у цьому рішенні, за результатами автоматичного розподілу справ у електронній підсистемі за принципом екстериторіальності розгляд заяв про призначення пенсії за віком, поданих позивачкою, було розподілено на відділ пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Тобто, розгляд вказаної заяви позивача та прийняття відповідного рішення здійснювалися саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, а не Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Суд зазначає, що дії зобов`язального характеру, як спосіб поновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом виключно до того органу, дії, бездіяльність чи рішення якого визнані протиправними та (або) скасовані.

Відтак, у даній справі дії зобов`язального характеру можуть бути застосовані лише до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, як до органів, рішення яких визнається судом протиправними і скасовуються.

Відтак, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача, а тому виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у загальній сумі 1073,60 грн.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 805,20 грн.

Згідно з ч.5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в призначенні пенсії від 24.03.2023 року № 045750020999 та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 10.05.2023 року № 045750022623 щодо відмови в призначені пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Майдан Свободи, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) та Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) період роботи з 01.09.1992 року по 30.08.1993 року в суспільстві з обмеженою відповідальністю «ІВЕХС».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про призначення пенсії за віком від 02.05.2023 року №6635, з урахуванням висновків суду в даному рішенні.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Майдан Свободи, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про призначення пенсії за віком від 13.01.2023 року, з урахуванням висновків суду в даному рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 402,60 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Майдан Свободи, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 402,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна