Рішення № 112637471, 04.08.2023, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/4379/23

Справа № 760/12638/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2023 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України /далі - МТСБУ/ (код ЄДРПОУ: 21647131; адреса: 02154 м. Київ, бул. Русанівський, буд. 8; адреса представника: 01033; м. Київ, вул. Тарасівська, буд. 19-Б, оф. 9) до ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (адреса: АДРЕСА_1 ) про відшкодування шкоди в порядку регресу,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

17.05.2021 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 12.05.2021, за підписом представника позивача - Бутенко М.О. (діє на підставі довіреності), в якій позивач просить стягнути з відповідача в порядку регресу завдану шкоду в розмірі 50 116,49 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л.

Ухвалою Солом`янського районного суду від 17.05.2021 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК України/).

Обґрунтування позову

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18.04.2017 в місті Херсон сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів Toyota, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та ВАЗ, реєстраційний номер: НОМЕР_2 , якого відкинуло на транспортний засіб Mercedes, реєстраційний номер: НОМЕР_3 , який також відкинуло на транспортний засіб Peugeot, реєстраційний номер: НОМЕР_4 , у зв`язку з чим, транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам заподіяно матеріального збитку.

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 28.09.2018 у справі № 760/7367/17 ОСОБА_1 визнано винним у настанні вказаної дорожньо-транспортної пригоди.

Зі слів позивача, на дату дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Як зауважує позивач, відповідно до звіту № 41220/16 встановлено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Mercedes, реєстраційний номер: НОМЕР_3 , становить 137 256,54 грн, в той час як ринкова вартість становить 97 005,29 грн.

Також, позивач вказує, що відповідно до розрахунку вартості транспортного засобу Mercedes, реєстраційний номер: НОМЕР_3 , після ДТП, становить 48 055,29 грн, а вартість проведення експертизи та встановлення розміру матеріальної шкоди - 2 061,20 грн.

Крім того в позові звертається увага на те, що позивачем також були понесені додаткові на проведення експертизи та встановлення розміру матеріальної шкоди в сумі 2 061,20 грн, а відтак загальна сума фактично понесених витрат МТСБУ становить 50 116,49 грн з розрахунку: 48 055,29 грн - різниця між вартістю транспортного засобу Mercedes, реєстраційний номер: НОМЕР_3 до та після ДТП + 2 061,20 грн - додаткові витрати).

При цьому, наголошується, що правовою підставою для стягнення регресної виплати є п.п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким передбачено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Щодо вжиття заходів досудового врегулювання спору, зазначається, що позивач направив відповідачеві претензію про відшкодування збитків в порядку регресу, однак вона була проігнорована, відповідач збитки не відшкодував, відповіді на претензію не надав.

Щодо правової позиції відповідача:

Відповідач своїм правом подання відзиву не скористався, копію ухвали про відкриття провадження та позовної заяви із доданими до неї матеріалами отримав 02.12.2022, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 55).

Жодних заяв, клопотань, пояснень з приводу позовних вимог або заперечень на позовні вимоги в будь-якій іншій формі від відповідача на адресу Солом`янського районного суду міста Києва не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити правову позицію останнього щодо предмету спору.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Разом з тим, суд враховує, що як зазначено у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 905/2382/17 відсутність відзиву на позов не є визнанням позовних вимог та не означає доведеність позовних вимог.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

За змістом долученої до матеріалів справи копії постанови Солом`янського районного суду міста Києва від 28.09.2018 у справі № 760/7367/17 (а.с. 6) вказується, зокрема, наступне: «відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 211927 від 18.04.2017 року, водій ОСОБА_1 18.04.2017 о 14.00 год. в м. Херсон, по вул. Героїв Небесної Сотні, 19, керуючи транспортним засобом «Toyota», д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, не врахував дорожньої обстановки та скоїв зіткнення з транспортним засобом «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_5 , якого відкинуло на транспортний засіб «Mercedes», д.н.з. НОМЕР_3 , яку також відкинуло на транспортний засіб «Peugeot», д.н.з. НОМЕР_4 Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 12.1, 13.1, 2.3 (б) тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП».

За результатами розгляду вказаної справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

До позовної заяви також долучено копії: повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 20.04.2017 (а.с. 7), водійського посвідчення водія транспортного засобу Mercedes, реєстраційний номер: НОМЕР_3 (а.с. 8) та полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника вказаного транспортного засобу (а.с. 9).

Зі змісту свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 виданого МРЕВ ДАІ м. Херсон від 06.05.2014 вбачається, що транспортний засіб Mercedes, реєстраційний номер: НОМЕР_3 належить ОСОБА_2 .

На підтвердження того, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована на момент ДТП, позивач надав роздруківку сторінки веб-сайту https://kitsoft.kiev.ua з інформацією про те, що поліс на ТЗ № НОМЕР_1 не знайдено, при цьому, дату проведення перевірки не вказано (а.с. 10).

Зі змісту звіту № 41220/16 про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу на дату 18.04.2017, складеного суб`єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_3 , вбачається, що ринкова вартість транспортного засобу Mercedes, реєстраційний номер: НОМЕР_3 становить 97 005,29 грн, а вартість відновлювального ремонту: 137 256,54 грн (а.с. 11-17).

Відповідно до Наказу МТСБУ від 08.01.2019 № 86 було вирішено сплатити 48 055,29 грн ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 42), які були сплачені 09.01.2019, що підтверджується платіжним дорученням № 149456 (а.с. 45).

Також до позовної заяви долучено копії: протоколу технічного огляду транспортного засобу Mercedes, реєстраційний номер: НОМЕР_3 (а.с. 22), фототаблиць пошкоджень вказаного автомобіля (а.с. 23-30), сертифікату суб`єкта оціночної діяльності від 27.03.2017 № 246/17 виданого Фондом державного майна України з терміном дії до 24.03.2020 (а.с. 32), кваліфікаційного свідоцтва оцінювача серії МФ № 5482 від 24.11.2007 (а.с. 32), посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача від 06.11.2015 серії МФ № 9478-ПК (а.с. 32, зворотній бік), свідоцтва про включення інформації про оцінювача до Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності № 11157 від 18.10.2013 (а.с. 32, зворотній бік), розрахунку вартості транспортного засобу Mercedes, реєстраційний номер: НОМЕР_3 до та після дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 33), заяви про виплату страхового відшкодування від ОСОБА_4 (а.с. 36) та довіреності на її повноваження від ОСОБА_2 (а.с. 38), паспорту ОСОБА_4 (а.с. 37), паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_2 (а.с. 39-40), довідки МТСБУ № 1 від 22.12.2018 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих (а.с. 41).

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Згідно з ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст.. 979 ЦК України).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV).

Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (ст. 2 Закону № 1961-IV).

Статтею 6 Закону № 1961-IV передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Як зазначено у постанові Солом`янського районного суду міста Києва від 28.09.2018 у справі № 760/7367/17: «відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 211927 від 18.04.2017 року, водій ОСОБА_1 18.04.2017 о 14.00 год. в м. Херсон, по вул. Героїв Небесної Сотні, 19, керуючи транспортним засобом «Toyota», д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, не врахував дорожньої обстановки та скоїв зіткнення з транспортним засобом «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_5 , якого відкинуло на транспортний засіб «Mercedes», д.н.з. НОМЕР_3 , яку також відкинуло на транспортний засіб «Peugeot», д.н.з. НОМЕР_4 Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 12.1, 13.1, 2.3 (б) тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП».

За результатами розгляду вказаної справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Частиною першою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (ст. 1188 ЦК України).

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

Згідно з п. 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За змістом ст. 28 Закону № 1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана у тому числі з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 29 Закону № 1961-IV передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

При цьому, ст. 30 Закону № 1961-IV регламентує порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу.

Згідно з п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 вказаного Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п. 1.7 ст. 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до п.п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону № 1961-IV, МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою особою, у формі, що визначається страховиком.

За змістом статті 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц зроблено правовий висновок про те, що згідно з ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

На підтвердження того, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована на момент ДТП, позивач надав: роздруківку сторінки веб-сайту https://kitsoft.kiev.ua з інформацією про те, що поліс на ТЗ № НОМЕР_1 не знайдено, при цьому, дату проведення перевірки не вказано.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Такі тези викладено та застосовано, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 275/732/17 (провадження № 61-15117св21).

Керуючись принципом «балансу вірогідностей», у суду відсутні сумніви в тому, що цивільно-правова відповідальність відповідача на дату ДТП не була застрахована.

Оскільки ОСОБА_1 не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, то на підставі заяви потерпілого ( ОСОБА_2 ) МТСБУ відшкодувало останньому заподіяну шкоду та сплатило витрати, пов`язані із визначенням розміру шкоди.

Отже, позивач має право зворотної вимоги до відповідача, як до водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду і не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

З огляду на такі обставини, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент вчинення ДТП не була застрахована і позивач виконав покладені на нього обов`язки, передбачені ст. 22, п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV, з урахуванням вимог п.п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 цього Закону, ст. 1191 ЦК України, за відсутності доказів про наявність пільг, передбачених п. 13.1 ст. 13 вказаного Закону, а також доказів про сплату відповідачем розміру завданої шкоди, на користь позивача в порядку регресу належить стягнути 48 055,29 грн.

Щодо вимог позивача про відкшодування вартості проведення експертизи та встановлення матеріального збитку у розмірі 2 061,20 грн, то суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи долучено докази понесення відповідних витрат лише на суму 573,20 грн (а.с. 43-44), тому такі вимоги підлягають задоволенню частково.

При цьому, суд бере до уваги, що відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з тим, наголошує, що за змістом ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Положеннями пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29).

Щодо судового збору

Приписами ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено 2 270,00 грн судового збору за подання позову, що підтверджується платіжним дорученням від 05.04.2021 (а.с. 5).

Враховуючи обставину часткового задоволення позову, з відповідача на користь МТСБУ підлягає стягненню 2 201,90 грн судового збору (стягнуті судом за позовом 48 628,49 від 50 116,49 грн, які просив стягнути позивач, складають 97%; 97% від 2 270 грн складає 2 201,90 грн).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ: 21647131; адреса: 02154, м. Київ, бул. Русанівський, 8):

- 48 055,29 грн (сорок вісім тисяч п`ятдесят п`ять гривень двадцять дев`ять копійок) шкоди, заподіяної в дорожньо-транспортній пригоді, в порядку регресу;

- 573,20 грн (п`ятсот сімдесят три гривні двадцять копійок) на відшкодування вартості проведення експертизи та встановлення матеріального збитку;

- 2 201,90 грн (дві тисячі двісті одну гривню дев`яносто копійок) судового збору.

У задоволенні інших вимог позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Суддя Л. Л. Зуєвич