Ухвала суду № 11263722, 07.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-8742/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Гром Л.М. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б. У Х В А Л А Іменем України

"07" вересня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Глущенко Я.Б,

суддів Коротких А.Ю., Федорової Г.Г.,

при секретарі Дерлі І.І.,

за участю:

представника позивача Жидкого А.М.,

представника відповідача Лисиці О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форсаж»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові, Головного управління Державного казначейства України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у м. Чернігові, Головного управління Державного казначейства України у Чернігівській області, Заступника прокурора м. Чернігова на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2009 року,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2009 року ТОВ «Форсаж»звернулося в суд з позовом, в якому просило визнати дії відповідачів протиправними та стягнути з Державного бюджету України на його користь бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 648516,00 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2009 року позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду, ДПІ у м. Чернігові, ГУ ДКУ у Чернігівській області, заступник прокурора м. Чернігова подали апеляційні скарги, в яких просять її скасувати та ухвалити у справі нове рішення про залишення без задоволення адміністративного позову.

В судовому засіданні позивач надав заяву, в якій він відмовляється від заявлених вимог у звязку з їх добровільним виконанням відповідачем і просить закрити провадження у даній справі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, постанова суду визнанню нечинною, а провадження у справі закриттю з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем обґрунтовано включено до складу бюджетного відшкодування суму в розмірі 648516,00 грн.

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися виходячи з такого.

Колегією суддів встановлено, що з 21 листопада 2002 року позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Чернігові та з 28.11.2002 року зареєстрований платником податку на додану вартість.

Позивачем подано до контролюючого органу декларації з податку на додану вартість за грудень 2007 року, квітень, вересень та жовтень 2008 року. Разом з деклараціями були подані розрахунки суми бюджетного відшкодування і заяви про повернення суми бюджетного відшкодування.

ДПІ у м. Чернігові з метою встановлення достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вказані вище періоди провело позапланові перевірки, за наслідками яких складені довідки № 929/23/31691350 від 15.12.2008 року, № 899/23/31691350 від 05.12.2008 року, № 555/23/31691350 від 24.07.2008 року, № 206/23/31691350 від 06.03.2008 року.

Згідно цих довідок контролюючим органом підтверджено суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість перед позивачем на загальну суму 1365174,00 грн.

Вказана заборгованість позивачу частково повернута, у звязку з чим останнім заявлено до відшкодування сума в розмірі 648516,00 грн., а саме: за грудень 2007 року 72204,00 грн., за квітень 2008 року 10797,00 грн., за вересень 2008 року 92230,00 грн., за жовтень 2008 року 473285,00 грн.

Судова колегія погоджується з такими вимогами позивача, зважаючи на наступне.

Відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі Закон України «Про ПДВ») платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 7.7.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

В обґрунтування апеляційних скарг апелянти зазначають, що відшкодування податку на додану вартість відбувається після включення таких відомостей до реєстру платників податку на додану вартість, по яких передбачається таке відшкодування.

Окрім того, вважають, що передумовою виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість є його сплата до державного бюджету.

Проте, такі ствердження є помилковими з огляду на таке.

Як визначено п. 1.7 та п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. А бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту).

Відповідно до пп. 7.7.1 цієї статті суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом.

Так, пп. 7.7.3 вищенаведеної статті встановлює, що у разі коли за результатами звітного періоду сума податку на додану вартість має відємне значення, то вона підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. При цьому підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. Здійснення відшкодування шляхом зменшення платежів по інших податках, зборах (обовязкових платежах) не дозволялося.

Як встановлено пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вищенаведеного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій, або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.1 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, і платник податку на додану вартість, що придбаває товари у платника податку на додану вартість, має право збільшити податковий кредит на сплачену (нараховану) у складі вартості такого товару суму податку на додану вартість.

Згідно з приписами п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Отже, у випадку, коли податкова накладна складається особами, не зареєстрованими як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону, і у податковій накладній відсутній хоча б один з зазначених у пп. 7.2.1 ст. 7 вищенаведеного Закону реквізитів, це позбавляє покупця права на включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість на підставі такої податкової накладної.

Перевірками позивача встановлено, що отримані позивачем податкові накладні відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Тобто, позивач повністю сплатив постачальнику вартість придбаних товарів, в тому числі і податок на додану вартість.

Таким чином, виходячи з вищевказаних положень Закону України «Про податок на додану вартість» та фактичних обставин, позивач мав всі правові підстави для включення до податкового кредиту сплачені постачальникам суми податку на додану вартість в загальному розмірі 648516,00 грн., оскільки для відшкодування з бюджету податку на додану вартість даний Закон не передбачає обовязкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету.

У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Не може бути підставою для відмови у відшкодуванні надмірно сплаченого податку на додану вартість з державного бюджету і ненадання до реєстру субєктів підприємницької діяльності відомостей з визначенням розміру такого відшкодування, оскільки відповідно до приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою такої відмови є лише відсутність податкових накладних на момент перевірки платника податку.

Отже, доводи апеляційних скарг спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, відповідно до ст. 194 КАС України позивач може відмовитись від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду.

Відповідно до поданої позивачем заяви від 07.09.2010 року, останній просить закрити провадження в справі у звязку з тим, що бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 648516,00 грн. перераховано на його користь у повному обсязі.

Відтак, враховуючи, що дії позивача не суперечать закону та не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, колегія суддів вважає за можливе прийняти відмову від адміністративного позову.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом.

Згідно з вимогами ст. 203 КАС України, постанова суду першої інстанції визнається нечинною, а провадження у справі закривається з підстав встановлених ст. 157 КАС України. Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Чернігові, Головного управління Державного казначейства України у Чернігівській області, Заступника прокурора м. Чернігова залишити без задоволення.

Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Форсаж»від адміністративного позову.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2009 року визнати нечинною та закрити провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Я.Б. Глущенко

Судді:А.Ю. Коротких

Г.Г. Федорова Повний текст ухвали складений 13 вересня 2010 року.