Ухвала суду № 112631451, 04.08.2023, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/6291/23

Провадження № 2/461/2561/23

УХВАЛА

04.08.2023 року,суддя Галицького районного суду м. Львова Мироненко Л.Д., вивчивши матеріали позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Львівської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

03.08.2023 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Галицького районного суду м.Львова з цивільним позовом в якому просить:

-визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 03.08.2018р. № 858 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво гр. ОСОБА_2 багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом на АДРЕСА_1 зі знесенням існуючих будівель»;

-скасувати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на будівництво багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом на АДРЕСА_1 зі знесенням існуючих будівель, затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 03.08.2018р. № 858;

-cкасувати дозвіл на виконання будівельних робіт від 22.12.2018 р. № ЛВ 112183560649, виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові;

-зобов`язати ОСОБА_2 знести об`єкт самочинного будівництва, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 4610136900:04:002:0043 за адресою: АДРЕСА_2 .

Вивчивши матеріали позовної заяви, доходжу висновку про відмову у відкритті провадження у зазначеній справі з таких підстав.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключено суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Частиною першою ст.18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

За змістом ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Статтею 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Позовні вимоги, заявлені ОСОБА_1 у її позовній заяві не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки витікають з адміністративних правовідносин, що виникли між позивачем та суб`єктом владних повноважень з питань скасування рішень, прийнятих останнім.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; 3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1 - 3 частини першої цієї статті; 5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років".

Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відтак, суд вважає, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до компетенції адміністративного суду з огляду на наявність у ньому таких критеріїв адміністративної юрисдикції: між учасниками справи виникли публічно-правові відносини; присутність у спірних правовідносинах суб`єкта владних повноважень; дії вчинені суб`єктом владних повноважень; суб`єкт владних повноважень здійснює адміністративні повноваження у сфері публічного адміністрування; спірні правовідносини врегульовані адміністративним законодавством.

Оцінюючи вид цього правового спору, слід враховувати вказані критерії адміністративної юрисдикції:

- присутність у спірних публічно-правових відносинах суб`єкта владних повноважень - у спорі суб`єктом владних повноважень є Виконавчий комітет Львівської міської ради;

- спірні відносини мають саме адміністративно-правову природу - у цій справі існують відносини з приводу затвердження містобудівних умов та, які є саме адміністративно-правовими відносинами;

- суб`єкт владних повноважень у спірних публічно-правових відносинах, здійснює адміністративні повноваження - відповідачем було ухвалено адміністративний акт (акт індивідуальної дії);

- спірні публічно-правові відносини регулюються нормами адміністративного права, зокрема, - Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2001 № 3038-VI, Законом України «Про основи містобудування» від 16 листопада 1992 року № 2780-XII, тощо;

- спірні публічно-правові відносини виникли у сфері публічного адміністрування реалізації адміністративних повноважень Виконавчим комітетом Львівської міської ради своїх щодо видачі вихідних даних на здійснення містобудівної діяльності.

Отже, усі критерії адміністративної юрисдикції притаманні цьому публічно-правовому спору.

Відповідно до положень статті 13 Закону України Про архітектурну діяльність до уповноважених органів містобудування та архітектури належать, зокрема, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури.

Органи місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність у сфері містобудування та архітектури відповідно до Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон № 280/97-ВР).

Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правовий статус і відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначені Законом №280/97-ВР.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР установлено, що до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин.

Конституційний Суд України у справі № 7-рп/2009 (рішення від 16 квітня 2009) дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти.

Отже, органи місцевого самоврядування у спірних (конкретних) правових відносинах є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції.

Таким чином, на переконання суду, спір у цій справі є адміністративно-правовим, належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та не підлягає розгляду в порядку цивільного.

Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 02 червня 2022 року у справі № 380/1075/20.

Посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15 квітня 2020 року у справі №727/8819/16-а, суд вважає помилковими, оскільки вони стосуються інших обставин у справі, мають різні підстави та нормативно-правове обґрунтування, зокрема, стосуються захисту свого майнового інтересу безпосереднім користувачем земельної ділянки, на якій планувалось будівництво господарських споруд, тоді як у цій справі позивачка не є власником (співвласником) ані житлового комплексу, який будується, ані власником земельної ділянки на якій він розташований.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.186ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Отже, суддя дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , оскільки подана позовна заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст.186, 206, 353 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Львівської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- відмовити.

Роз`яснити позивачу право звернутись з адміністративним позовом до Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення строку для оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Суддя: Л.Д. Мироненко