Рішення № 112624086, 27.07.2023, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 27.07.2023Справа № 643/1067/22 Провадження № 2/554/910/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2023 року Октябрський районний суд м.Полтави

в складі головуючого судді Чуванової А.М.

при секретарі Проскурня Я.О.,

за участю учасників справи:

представник позивача: адвокат Вакім В.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 у січні 2022 року звернувся до Московського районного суду м.Харкова з позовом до Харківської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом, в якому просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після свого батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . 15.09.2021 року ОСОБА_1 , син ОСОБА_2 , звернувся до державного нотаріуса Сукачова М.О. із заявою про прийняття спадщини. У спадковому реєстрі зареєстровано спадкову справу щодо ОСОБА_2 за номером НОМЕР_1 . Після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Однак, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29.12.2021 року нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Підставою відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус визначив те, що ОСОБА_2 прийняв від своєї матері ОСОБА_3 , але за своє життя не оформив право на спадкове майно квартиру за адресою : АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати спадкодавця ОСОБА_3 . Оскільки спадщина ОСОБА_3 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до набрання чинності ЦК України та була прийнята ОСОБА_2 , до правовідносин щодо спадщини ОСОБА_3 підлягають застосуванню положення ЦК Української РСР 1963 року.

ОСОБА_3 за свого життя склала заповіт, посвідчений 25.09.1979 року державним нотаріусом Третьої харківської міської державної нотаріальної контори Сідоровою К.Д. Також, в постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус підтвердив наявність такого заповіту на підставі інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 15.09.2021 року за №66438296 та зазначив про його дійсність і відсутність інших заповітів. Відповідно до вказаного заповіту, ОСОБА_3 заповідала все своє майно сину - ОСОБА_2 . Нотаріусом встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_2 . Отже, вказана квартира ввійшла до спадкового майна ОСОБА_3

ОСОБА_3 постійно, і в тому числі на час відкриття спадщини, проживала за адресою: АДРЕСА_2 , що вбачається із заповіту ОСОБА_3 від 25.09.1979 року. ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ОСОБА_2 було 14 років, тому відповідно до ст.17 ЦК УРСР, місцем проживання ОСОБА_2 було місце проживання матері - АДРЕСА_2 . Таким чином, оскільки ОСОБА_2 постійно проживав зі своєю матір`ю, у тому числі на момент відкриття спадщини ОСОБА_3 , після її смерті він фактично вступив у володіння спадковим майном, а тому є таким, що прийняв спадщину.

Після 04.03.1971 року ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі не перебувала. Відомості щодо наявності на момент відкриття спадщини ОСОБА_3 , інших, окрім ОСОБА_2 , спадкоємців, зокрема й тих, що мають право на обов`язкову частку, та які прийняли спадок, відсутні. Таким чином, ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину ОСОБА_3 , а саме квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

На час відкриття спадщини ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) спадкоємцем першої черги є його син ОСОБА_1 (позивач), який є єдиним спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 постійно та на момент своєї смерті проживав зі своїм сином ОСОБА_1 та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , про що на підставі відомостей з Реєстру територіальної громади м.Харкова зазначено нотаріусом в постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Факт постійного проживання ОСОБА_1 за вказаною адресою підтверджується відомостями щодо реєстрації місця його проживання, зазначеними в паспорті. ОСОБА_1 не заявляв про відмову від спадщини, інших спадкоємців немає.

Чинне на час прийняття ОСОБА_2 спадщини законодавство не пов`язувало виникнення права власності на нерухоме майно з фактом його реєстрації. Причиною для відмови нотаріуса від видачі свідоцтва про право на спадщину стала відсутність реєстрації права власності спадкодавця на квартиру в Державному реєстрі речових права на нерухоме майно.

Оскільки ОСОБА_2 отримав у спадщину нерухоме майно, належним чином не оформив прав на нього, ОСОБА_1 як спадкоємець ОСОБА_2 позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину з огляду на відсутність правовстановлюючих документів на нерухоме майно та факту реєстрації прав на нього за спадкодавцем.

Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 08.03.2022 року №2/0/9/-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», змінено територіальну підсудність Московського районного суду м.Харкова на Октябрський районний суд м.Полтави.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим по справі визначено суддю Чуванову А.М.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 28.10.2022 року прийнято до провадження цивільну справу, вирішено розгляд проводити за правилами загального позовного провадження та розпочати підготовче провадження з дня винесення цієї ухвали.

Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовна вимога про визнання права власності на квартиру за позивачем підміняє порядок вчинення нотаріальної дії нотаріусом, оскільки підставою для відмови у видачі свідоцтва про право власності була відсутність підтвердження права власності спадкодавця на нерухоме майно. Позивач не звертався до уповноважених органів для реєстрації права власності на спірну квартиру та не отримував відмови, а тому в даному випадку відсутній спір між позивачем та Харківською міською радою. Також позивачем до суду не надано відомостей щодо прийняття спадкодавцем спадщини після смерті ОСОБА_3 , зокрема доказів щодо його проживання разом з нею на час відкриття спадщини.

В додатках до позову відсутня інформація щодо інших спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, після смерті ОСОБА_3 . Відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.109-11).

Представник позивача надала до суду відповідь на відзив, в якій просила задовольнити позовні вимоги. Зазначила, що перешкодою для оформлення права власності на квартиру в нотаріальному порядку стала відсутність оригіналу правовстановлюючого документа на квартиру, оскільки спадкодавець ОСОБА_2 за життя не отримав свідоцтво про право на спадщину на квартиру та не здійснив державну реєстрацію права власності на неї. Визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за рішенням суду у цьому випадку є належним способом захисту. Спадкодавець ОСОБА_2 фактично прийняв спадщину після своєї матері ОСОБА_3 , оскільки проживав у спірній квартирі усе своє життя, хоча і не отримав свідоцтва про право на спадщину на квартиру та не здійснив державну реєстрацію права власної на неї. Водночас відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Таким чином, у спадкоємця ОСОБА_1 виникає право прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_2 до складу якої входить право на спірну квартиру, яке ОСОБА_2 успадкував від своєї матері ОСОБА_3 . А отже, право власності ОСОБА_1 на спірну квартиру в порядку спадкування може бути визнане судом (а.с.118-119).

Ухвалою суду від 15.02.2023 року було закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача адвокат Вакім В.Е. в судовому засіданні позов підтримала, просила вимоги задовольнити. Зазначила, що батько позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , він прийняв спадок від матері, але не оформив власність. ОСОБА_3 померла в 1980 році, вона була членом ЖБК, батько жив у квартирі, сплатив повністю внесок за квартиру у 1983 році. В шлюб позивач вступив вже після виплати паю (через 5 років), його дружина немає відношення до майна.

Представник відповідача Харківської міської ради у судові засідання, призначені до розгляду справи по суті: 10.03.2023 року, 24.04.2023 року, 12.05.2023 року, 08.06.2023 року, 18.07.2023 року, 27.07.2023 року, жодного разу не з`явився, про місце та час слухання справи повідомлений належним чином, двічі повідомив суд про неможливість явки до суду з причин його зайнятості, які суд не відносить до поважних.

При цьому, суд зазначає, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії», на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення слухання.

Тому, суд вважає можливим, у відповідності до ст.223 ЦПК України, розглянути справу у відсутність представника відповідача, на підставі наявних у справі даних і доказів.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1ст.19 ЦПК України,суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідност.13 ЦПК України,суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 47 Конституції Українигарантовано, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

В силу ч. 1ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 батько позивача (а.с.17 свідоцтво про смерть, а.с.15 свідоцтво про народження).

15.09.2021 року ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_2 , у спадковому реєстрі зареєстровано спадкову справу за номером 68308468 (а.с.18 - Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29.12.2021 року нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька, оскільки ОСОБА_2 прийняв від своєї матері ОСОБА_3 спадок, але за своє життя не оформив прав на спадкове майно квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10 постанова).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати спадкодавця ОСОБА_3 (а.с.14- свідоцтво про смерть).

ОСОБА_3 за свого життя склала заповіт, посвідчений 25.09.1979 року державним нотаріусом Третьої харківської міської державної нотаріальної контори Сідоровою К.Д., яка все своє майно заповіла своєму сину ОСОБА_2 , 1966 року народження, який проживає з нею (а.с.13 заповіт).

Згідно матеріалів справи, спадковим майном, на яке претендує позивач є квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Батько позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнявши спадок після померлої в 1980 році своєї матері ОСОБА_3 .

Крім того, наданою стороною позивача довідкою №28 від 21.07.2004 року ЖБК «Центральний» підтверджується, що ОСОБА_2 був членом ЖБК та у 1983 році повністю сплатив вартість паю за квартиру за адресою : АДРЕСА_1 . Також, в зазначеній квартирі зареєстрований ОСОБА_1 ,1990 року народження (а.с.148).

ОСОБА_2 на період сплати повної вартості квартири в шлюбі не перебував (а.с.177-178 Витяг).

Таким чином, спадкове майно, яке залишилося після смерті батька ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 прийняв за законом, згідно зі ст.1261 Цивільного кодексу України.

Крім позивача інших спадкоємців за законом згідно із статтею 1261 Цивільного кодексу України, немає.

Спадкоємців за законом передбачених ст. 1266 Цивільного кодексу України, немає.

Заповіт не складався, тому спадкоємців за заповітом також немає.

Згідно із ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкоємцем, має подати у встановлений законодавством шестимісячний строк до нотаріуса відповідну заяву про прийняття спадщину, оскільки постійно не проживав із спадкодавцем, а мешкав в місці, яке є іншим від місця проживання спадкодавця.

П`ятою харківською міською державною нотаріальною конторою на підставі заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини за законом в порядку ст.1261 Цивільного кодексу України від 15.09.2021 року була заведена спадкова справа №1052/2021 року після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька позивача - ОСОБА_2 .

До складу спадкового майна входить квартира за адресою : АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якої за заповітом був її син ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.

На час відкриття спадщини, тобто на ІНФОРМАЦІЯ_2 - це дата смерті ОСОБА_3 - матері ОСОБА_2 діяв Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963 року.

У статті 5 Цивільного кодексу України визначені загальні правила дії актів цивільного законодавства в часі, за якою акти цивільного законодавства регулюють цивільні відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Певні особливості передбачені розділом «Прикінцеві та перехідні положення». Відповідно до п. 4 вказаного розділу щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК, положення ЦК застосовуються до тих прав та обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Пункт 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК 2003 року встановлює, що правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цього Кодексу.

Про це також зазначено в п.1 постанови № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» Пленуму Верховного Суду України, а саме: «У разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР 1963 року».

Відповідно до ст.525 ЦК УРСР 1963 рокучасом (моментом) відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу УРСР 1963 року та пункту 5 прикінцевих та перехідних положень до Цивільного кодексу України 2003 року дії, що свідчать про прийняття спадщини визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом після смерті своєї матері, який проживав, будучи неповнолітнім, із спадкодавцем у квартирі по АДРЕСА_1 та який прийняв спадщину згідно з п.1., п.2 ч.І ст.549 ЦК УРСР 1963 року, так як фактично вступив в управління (володіння) майном своєї матері. Зазначене підтверджується вищевказаними матеріалами справи та не було спростовано відповідачем.

Крім того, відповідно матеріалів справи, ОСОБА_2 набув права власності на спірну квартиру і будучи членом ЖБК та повністю сплативши пай.

Так,відповідно п.5-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 вересня 1987 року № 9 "Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи", судам слід мати на увазі, що згідно із ст.15 Закону

України "Про власність" ( 697-12 ) член ЖБК, який повністю вніс

свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування,

набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на

свій розсуд.

Отже з 1983 року квартира вже належала на праві власності ОСОБА_1 .

В силу положеньстатті 1216 ЦК Україниспадкування - це перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до положеньстатті 1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК Українипередбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина другастатті 1220 ЦК України).

Відповідно до частини першоїстатті 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістом частини п`ятоїстатті 1268 ЦК Українинезалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною третьоюстатті 1296 ЦК Українивідсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.

Встановлено, що покійний батько позивача у встановленому законом порядку та строк прийняв спадщину після померлої матері ОСОБА_3 , яка складається ізквартири за адресою : АДРЕСА_2 , а позивач у свою чергу прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_2 , до складу якої увійшло вказане нерухоме майно, суд приходить до висновку про визнання за ОСОБА_1 права власності на цю квартиру.

Суд не приймає доводи відповідача про те, що спірна квартира не входить до спадкової маси після смерті батька позивача, оскільки відсутність реєстрації права власності на спірну квартиру за спадкодавцями, а також відсутність у ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , не є перешкодою для реалізації ОСОБА_1 права на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , так як виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.

Схожий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2019 року у справі № 523/3522/16-ц (провадження № 61-21211св18), та у постанові Верховного Суду від 19.05.2021 року (справа №645/713/19-ц).

Частиною 1 ст.1298 ЦК Українивстановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцем після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст.1297 ЦК Українипередбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до глави 10 п. 4.15 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5 передбачено, що «видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання оригіналів правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкоємцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна».

Якщо нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Пленум Верховного Суду України упостанові від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування"також роз`яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" має місце роз`яснення щодо розгляду цивільних спорів, зокрема, у випадку неможливості спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. За змістом цих роз`яснень видно, що не міститься прямої заборони щодо визнання судом права власності за спадкоємцем на нерухоме майно в разі, коли спадкодавець на законних підставах володів та користувався цим майном, але відсутній оригінал правовстановлюючого документу або в силу об`єктивних причин спадкодавець не встиг за життя здійснити реєстрацію нерухомого майна в БТІ.

Відповідно до ст. ст.12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги, наявність у позивача по справі права на спадкування після смерті батька, своєчасне прийняття позивачем спадщини у встановленому законом порядку, належність майна, щодо якого заявлені позовні вимоги, спадкодавцю на день його смерті, наявність мотивованої відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки вимоги позивача по справі є законними і обґрунтованими, не порушують прав, свобод чи інтересів інших осіб, обраний спосіб захисту відповідає вимогам закону та спрямований на захист спадкових прав позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,223,259,263-265,268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після свого батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1ст. 354 ЦПК Українипротягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358цього Кодексу.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ;

відповідач: Харківська міська рада, місцезнаходження: майдан Конституції, буд.7, м.Харків, 61003, код ЄДРПОУ: 04059243.

Повний текст судового рішення складено 04.08.2023 року.

Суддя А.М.Чуванова