Рішення № 11261863, 01.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2010 р. Справа № 49/111-10

вх. № 5022/3-49

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Грищенюк Д.І., дор. № 2-19 від 17.12.2009 року

відповідача - Зубрич Д.О., дор. № 06/06 від 04.01.2010 року

розглянувши справу за позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства "Харківміськгаз" НАК "Нафтогаз України" м. Харків

про стягнення 180938,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за надані послуги з транспортування природного газу згідно договору № 117В-624-163/5/1 від 24.12.2007 року. Згідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума становить 180938,69 грн., з яких 126636,04 грн. - сума основного боргу, 13858,91 грн. - інфляційні витрати, 4896,94 грн. - три відсотки річних, 19372,44 грн. - пеня та 16174,36 грн. - штраф 7%.

01.09.2010 року позивач надав в судовому засіданні заяву про збільшення позовних вимог, в який просить суд стягнути заборгованість станом на 19.05.2010 року у розмірі 184171,62 грн., з яких 126636,04 грн. - сума основного боргу, 14246,90 грн. інфляційні витрати, 6599,36 грн. - три відсотки річних, 20514,96 грн. - пеня та 16174,36 грн. - 7% штрафу. У відповідності до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. У зв'язку з цим суд приймає заяву про збільшення позовних вимог до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення в повному обсязі, просить суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнає частково. 25.08.2010 року надавав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд зменшити розмір пені.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

24.12.2007 року між сторонами був укладений договір №117В-624-163/5/1 про транспортування природного газу.

Відповідно до умов договору позивач зобов’язався надати послуги з транспортування трубопровідним транспортом природного газу від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільчих станцій, а відповідач зобов’язався сплатити за транспортування газу встановлену плату.

Відповідно до п.6.2. договору відповідач зобов’язався здійснювати оплату послуг по транспортуванню природного газу шляхом щоденного зарахування коштів на поточний рахунок позивача в порядку встановленому Алгоритмом (порядком) розподілу коштів, затвердженим Національною комісією регулювання електроенергетики України. Остаточний розрахунок за фактично надані послуги по транспортуванню газу здійснюється відповідачем протягом місяця, наступного за звітним місяцем, в якому здійснювалось транспортування газу.

Позивач свої зобов’язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору протранспортував природний газ в період з січня по грудень 2009 року на загальну суму 975094,82 грн., що підтверджується актами здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу за відповідні місяці, копії яких долучені до матеріалів справи. Але відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання за договором, лише частково оплатив надані позивачем послуги, внаслідок чого станом на 19.08.2010 року утворилась заборгованість в сумі 126636,04 грн., яка до цього часу не сплачена.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких підстав суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 126636,04 грн. основного боргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

У відповідності до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов’язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу. За таких обставин суд вважає вимогу позивача про стягнення 14246,90 грн. інфляційних витрат та 6599,36 грн. 3% річних обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п.7.2. договору за несвоєчасну оплату послуг по транспортуванню газу відповідач сплачує, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та відповідно якого належна до сплати сума пені становить 20514,96 грн.

Але розглянувши надане суду клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд вважає його таким, що підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Отже, відповідно до ч.1 ст. 233 ГК України та п.3 ст. 83 ГПК України) суд приймає до уваги значну ступінь виконання зобов’язання відповідачем, причини неналежного виконання зобов'язання, та враховуючи відсутність вини відповідача в допущених порушеннях строків платежів, які стались з причин несвоєчасних оплат спожитого газу кінцевими споживачами, що призвело до скрутного фінансово - економічного стану підприємства відповідача, суд вважає можливим зменшити розмір пені на 50 % і стягнути з відповідача пеню в сумі 10257,48 грн. В іншій частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 10257,48 грн. відмовити.

В позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 7% штрафу у розмірі 16174,36 грн., нарахованих відповідно на ст.231 ГК України.

Згідно ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

При цьому пунктом четвертим ч. 3 Прикінцевих положень ГК України на Кабінет Міністрів України покладений обов'язок визначити суб'єктів господарювання, що належать до державного сектору економіки, відповідно до вимог цього Кодексу.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За загальним правилом обов’язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов’язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких заявлено позовні вимоги.

Отже, суд вважає необхідне в задоволенні вимог в частині стягнення 7% штрафу відмовити, оскільки позивачем не надано до суду належних доказів того, що позивач визначений Кабінетом Міністрів України, відповідно до Прикінцевих положень Господарського кодексу України, як суб’єкт господарювання, що належить до державного сектору економіки.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 1679,97 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 215,27 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Прийняти заяву про збільшення позовних вимог до розгляду.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" (61004, м.Харків, вул. Жовтневої революції, 57/59, у тому числі п/р 26001353410 в ВАТ "Перший інвестиційний банк" м. Київ, МФО 300506, код ЄДРПОУ 03359552) на користь Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, у тому числі п/р 26003103442001 в ЗАТ "Альфа-Банк", м. Київ, МФО 300346, код ЄДРПОУ 30019801) 126636,04 грн. - основного боргу, 10257,48 грн. - пені, 14246,90 грн. - інфляційних витрат, 6599,36 грн. - 3% річних, витрати по сплаті державного мита у сумі 1679,97 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 215,27 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог про стягнення 10257,48 грн. пені та 16174,36 грн. 7% штрафу.

Суддя

Повний текст рішення підписаний 06.09.2010 року.