Рішення № 11261841, 25.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2010 р. Справа № 50/98-09

вх. № 5548/2-50

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Заїка Я.О., дов. від 16.09.2009 р.

представника відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом ВАТ "Володимир-Волинська птахофабрика"

до ТОВ "Спіка-І" м. Харків

про стягнення 27167572,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості в розмірі 17651952,59 грн., яка виникла внаслідок невиконання відповідачем умов Договору комісії № 10-07/08 від 10.07.2008 р., а також 9515620,00 грн. безпідставно перерахованих відповідачу.

Ухвалою суду від 16.07.2009 р. порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 29.07.2009 р.

В судове засідання 29.07.2009 р. відповідач надав клопотання про зупинення провадження у справі у зв"язку з поданням ним касаційної скарги на ухвалу суду про вжиття заходів до забезпечення позову від 16.07.2009 р., докази чого надав суду.

В даному судовому засіданні представник позивача заперечував проти зупинення провадження у справі у зв"язку з тим, що це затягне процес.

Вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі, враховуючи, що відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом., суд зупинив провадження у справі до розгляду Вищим господарським судом України наданої касаційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2009 р. ухвалу господарського суду Харківської області від 16.07.2009 р. залишено без змін та матеріали справи повернуто до першої інстанції.

В період знаходження справи в касаційній інстанції до господарського суду Харківської області надійшла апеляційна скарга відповідача на ухвалу господарського суду Харківської області від16.09.2009 р., у зв"язку з чим справи була направлена до апеляційної інстанції.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.11.2009 р. відмовлено ТОВ "Спіка-1" у прийнятті апеляційної скарги та справу повернуто до суду першої інстанції.

Під час знаходження справи в апеляційній інстанції до господарського суду Харківської області з Вищого господарського суду України надійшов лист з вимогою направити матеріали цієї справи до Вищого господарського суду України з метою направлення їх до Верховного суду України за касаційною скаргою відповідача на постанову Вищого господарського суду України від 13.10.2009 р., у зв"язку з чим справа була направлена до касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду України від 03.12.2009 р. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 13.10.2009 р.

16.12.2009 р. від Харківського апеляційного господарського суду надійшла касаційна скарга відповідача на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 06.11.2009 р., у зв"язку з чим справа була знов направлена до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.05.2010 р. ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 06.11.2009 р. залишено без змін.

Враховуючи повернення справи з касаційної інстанції, суд поновив провадження у справі та призначив її до розгляду в судовому засіданні на 21.07.2010 р.

В період знаходження справи на розгляді у вищих інстанціях, до господарського суду Харківської області надійшла заява відповідача (вх. № 100 від 08.10.2009 р.) про перегляд ухвали від 16.07.2009 р. за нововиявленими обставинами, яка враховуючи ненадання відповідачем доказів здійснення оплати державного мита за подання заяви про перегляд ухвали суду за нововиявленими обставинами, судом не прийнята та повернута відповідачу.

В судовому засіданні 21.07.2010 р. представник позивача зазначив, що для надання всіх витребуваних судом документів, а також додаткових доказів в підтвердження вимог позивача до відповідача необхідний додатковий час.

В дане судове засідання відповідач не з"явився, витребувані документи не представив, причин неявки не повідомив.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 21.07.2010 р. продовжений строк розгляду справи на один місяць до 26.08.2010 р.

Враховуючи нез"явлення представника відповідача та необхідність отримання витребуваних документів, суд відклав розгляд справи на 16.08.2010 р.

В судове засідання 16.08.2010 р. представник позивача надала документи в підтвердження своїх вимог до боржника, проте заявила клопотання про відкладання розгляду справи у зв"язку з необхідністю надання додаткових доказів.

Представник відповідача в судове засідання 16.08.2010 р. не з"явився, витребуваних документів не представив.

Враховуючи нез"явлення представника відповідача в судове засідання та необхідність надання сторонами витребуваних та додаткових документів, суд задовольнив клопотання позивача та відклав розгляд справи на 25.08.2010 р.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази в їх обґрунтування, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

10.07.2008 р. між сторонами укладений договір комісії №10-07/08 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач як комітент доручив, а відповідач як комісіонер зобов’язався від свого імені та за рахунок позивача укласти з третіми особами (постачальниками) договори по поставці продукції (найменування, асортимент, кількість, якість та мінімальна ціна якої визначена специфікацією, що є додатком №1 до договору) – далі товар.

Сторонами в пункті 1.3. Договору визначено загальну суму договору, що складає 66000010,00 грн.

Відповідно до пункту 3.1. Договору, відповідач зобов’язаний здійснювати правочини на умовах, найбільш вигідних комітентові та за його вказівками; проводити переговори з постачальниками товару, підписувати від свого імені та за рахунок комітента договори на поставку товару; прийняти від постачальників товар та організувати його передачу комітенту на умовах, вказаних в договорі; передати комітенту товар по акту прийому-передачі товару; самостійно здійснювати розрахунки за договорами, укладеними з третіми особами (постачальниками). Встановлено обов’язок комісіонера після виконання комісійного доручення пред’явити комітенту звіт, а також всі підтверджуючі документи не пізніше 10 банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі товару.

Відповідно до пункту 3.2. Договору, позивач зобов’язаний перечислити комісіонеру грошові кошти в розмірі вартості товару та прийняти від нього товар, поставлений відповідно до умов цього договору.

Пунктом 5.1. Договору встановлена 100% передоплата загальної суми договору позивачем для розрахунків між сторонами.

Позивач на виконання умов договору здійснив попередню оплату в сумі 77613330,00 грн., що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи платіжними дорученнями та банківськими виписками.

Суд встановив, що сума зайво перерахованих позивачем грошових коштів на рахунки відповідача становить 11613320,86 грн., оскільки загальна сума договору відповідно до пункту 1.3. договору комісії №10-07/08 від 10.07.2008 року складає 66000010,00 грн.

Позивачем подано до суду докази звернення до відповідача із вимогами повернути зайво перераховані грошові кошти, а саме: лист вих. №863-1 від 15.06.2009 року.

Відповідач своє зобов’язання за договором виконав не в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 31.05.2009 р. комісіонер (відповідач) передав комітенту (позивачеві), а комітент, в свою чергу, прийняв товар, на загальну суму у розмірі 59921775,14 грн., про що складено акти прийому-передачі за договором №10-07/08 від 10.07.2008 року – за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2008 року, січень, лютий, березень, квітень та травень 2009 року відповідно до пунктів 2.2., 2.3. цього ж Договору.

Разом з тим, суд встановив, що відповідач здійснив поставку товару позивачеві також в червні 2009 року на суму в розмірі 3139827,60 грн., про що було складено акти прийому-передачі за договором №10-07/08 від 10.07.2008 року за червень 2009 року.

Комісійна винагорода згідно пункту 3.2.5. договору комісії №10-07/08 від 10.07.2008 року за весь об’єм поставленого товару склала станом на 31.05.2009 р. 48181,03 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за №ОУ-0000027 від 31.08.2008 року – 5899,09 грн., за №ОУ-0000031 від 30.09.2008 року – 4428,50 грн., за №ОУ-0000039 – 12348,40 грн., за №ОУ-0000001 від 31.12.2008 року – 5472,05 грн., за №ОУ-0000004 від 31.01.2009 року – 3134,21 грн., за №ОУ-0000008 від 28.02.2009 року – 8320,88 грн., за №ОУ-0000022 від 31.05.2009 року – 8577,90 грн.

Також позивачем в порядку статті 33 ГПК України на підтвердження своїх вимог та наявності заборгованості відповідача за договором комісії №10-07/08 від 10.07.2008 року надано до суду довідку про заборгованість відповідача станом на день подання позову.

Згідно з довідкою відповідачем поставлено товару на суму 59961378,27 грн. Вказане підтверджується також актом звіряння розрахунків між ВАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» та ТОВ «СПІКА І» станом на 31.05.2009 року, оформлений належним чином з боку позивача, відповідно до якого сума поставлено товару відповідачем становить 59961378,27 грн.

Суд встановив, що сума комісійної винагороди у розмірі 8577,90 грн. не була включена до загального акту звіряння розрахунків між ВАТ «Володимир-Волинська птахофабрика», складеним станом на 31.05.2009 року, проте підтверджується дослідженим судом актом №ОУ-0000022 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2009 року, складеним сторонами.

Суд вважає подані докази належними та допустимими, такими, що задовольняють вимогам статей 32, 34 ГПК України. Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вказані акти прийому-передачі є первинними документами у визначенні статті 9 цього ж Закону та п. 2.1., 2.2., 2.3., 2.4., 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та підтверджують проведення господарських операцій з поставки товару.

Згідно з ч. 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Різниця між загальною сумою договору у 66000010,00 грн., перерахованою як передоплата позивачем та сумою поставленого позивачеві відповідачем товару із врахуванням комісійної винагороди 63109783,77 грн., складає 2890226,23 грн., яка є коштами комітента, переданими позивачем відповідачу на виконання договору комісії та придбання товару.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором у вигляді попередньої оплати складає 2890226,23 грн.

З огляду на подані докази та встановлені обставини щодо виконання господарського зобов’язання за договором комісії №10-07/08 від 10.07.2008 року, суд застосовує до правовідносин, що склалися, наступні вимоги чинного законодавства.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов’язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України.

За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із статтею 173 ГК України та статтею 509 ЦК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених; цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами .

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 1011 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 8.1. договору комісії №10-07/08 від 10.07.2008 року договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2008 року, а в частині розрахунків – до повного взаєморозрахунку між сторонами договору.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання: оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується; на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України; доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи встановлену статтею 43 ГПК України змагальність судового процесу та вимоги статті 33 ГПК України щодо обов’язку доказування, вивчивши всі докази по справі, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги в частині стягнення попередньої оплати в сумі 2890226,23 грн, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення залишку попередньої оплати в сумі 2890226,23 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

В частині стягнення заборгованості за договором комісії №10-07/08 від 10.07.2008 року на суму 3148405,50 грн., суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, оскільки поданими актами підтверджується поставка продукції відповідачем позивачеві на цю суму, у зв"язку з чим відмовляє в її задоволенні.

Щодо вимоги позивача про повернення зайво сплачених грошових коштів в сумі 11613320,86 грн., а також безпідставно отриманих в сумі 9515620,00 грн., суд зазначає наступне.

Як встановлено судом при дослідженні матеріалів справи, різниця між сумою 77613330,86 грн., перерахованою позивачем відповідачу як попередня оплата із посиланням на договір комісії №10-07/08 від 10.07.2008 року, та ціною договору у 66000010,00 грн., складає 11613320,86 грн. та є зайво перерахованою сумою передоплати.

Позивачем подано до суду докази звернення до відповідача із вимогами повернути зайво перераховані грошові кошти, а саме: лист вих. №863-1 від 15.06.2009 року.

Проте, відповідач відповіді не отримано та кошти не повернуті.

Суд також дослідив докази, що свідчать про перерахування ВАТ «Володимир-Волинська птахофабрика»на користь ТОВ «СПІКА І» суми грошових коштів у розмірі 9515620,00 грн. Перерахування вказаних коштів з боку позивача підтверджується наданими суду платіжними дорученнями із призначенням: «попередня оплата за сировину для виробництва комбікормів згідно договору комісії №20-05/09к від 20.05.2009 року» та довідкою вих. №999 від 13.07.2009 року.

Суд встановив, що ВАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» помилково перерахувала вказану суму грошових коштів у розмірі 9515620,00 грн. на користь ТОВ «СПІКА І», оскільки, як вбачається із довідки товариства вих. №545-1 від 15.06.2010 року договір комісії №20-05/09к від 20.05.2009 року ВАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» не укладався та керівником підприємства не підписувався, а примірник договору на підприємстві відсутній.

Крім того, із листа ВАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» вих. №862-1 від 15.06.2009 року вбачається, що позивач звертався із вимогами до ТОВ «СПІКА І» про повернення безпідставно перерахованих фабрикою коштів у сумі 9515620,00 грн.

Відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував повернення безпідставно отриманих від позивача коштів у сумі 9515620,00 грн., а також зайво перерахованих грошових коштів в сумі 11613320,86 грн.

Відповідно до статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за; рахунок; іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи, що відповідачем не було надано доказів укладання договору № 20/05/09 від 20.05.2009 р., доказів поставки позивачу товару на ці суми, а також доказів повернення цих сум, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення безпідставно отриманих від позивача коштів у сумі 9515620,00 грн., а також зайво перерахованих грошових коштів в сумі 11613320,86 грн. заявленими правомірно, тому вони підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 ГПК України, суд покладає відшкодування судових витрат на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 610 611, 612, 629, 693, ст. 1212 ЦК України, статтями 193, 198 ГК України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49 та 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СПІКА І» (код ЄДРПОУ 33204524, 63503 Харківська область, місто Чугуїв, бульвар Комарова, буд. 1, п/р 26009301000619 в Харківській філії ВАТ ВТБ Банк м. Харкова, МФО 350631) на користь відкритого акціонерного товариства «Володимир-Волинська птахофабрика» (код ЄДРПОУ 00851376, 44700, Волинська область, Володимир-Волинський район, с. Федорівка, вул. Ужвій, 1, п/р 26004301000551 в Харківській філії ВАТ ВТБ Банк, МФО 350631) грошові кошти у сумі попередньої оплати в розмірі 2890226,23 грн, безпідставно отримані коштів у сумі 9515620,00 грн., зайво перераховані грошові кошти в сумі 11613320,86 грн., 25274,55 грн. державного мита та 312,23 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів у сумі 3148405,50 грн. за договором комісії №10-07/08 від 10.07.2008 року відмовити.

Суддя

Рішення виготовлено 30.08.2010 р.