Рішення № 112617623, 27.07.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2023 року Справа № 160/11488/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергомакс» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 14.04.2023 року №0002359-1310-0436;

- визнати протиправним та скасувати рішення №0002359-1310-0436 про опис майна у податкову заставу від 14.04.2023 року;

- визнати протиправним та скасувати акт №500/34614593/482 опису майна від 24.04.2023 року;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вчинити дії щодо припинення обтяження рухомого майна, внесеного 25.04.2023 р. №30482172 згідно із актом №500/34614593/482 опису майна від 24.04.2023 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що податковий борг не є узгодженим, оскільки ТОВ «Компанія «Енергомакс» були оскаржені дії контролюючого органу до суду, та за результатами розгляду яких, було прийнято рішення Дніпропетровським окружним адміністративним судом 31.05.2023 року (справа №160/5077/23). Крім того, оскаржувана вимога надіслана із порушенням Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків та не відповідає вимогам ПК України, що на думку позивача, також є підставою для її скасування. Щодо рішення про опис майна у податкову заставу зазначає, що акт №500/34614593/482 опису майна від 24.04.2023 року містить в собі узагальнюючу інформацію про будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності у день виникнення права податкової застави і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, а також інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому. Цим Головне управління ДПС у Дніпропетровській області порушило визначений порядок застосування податкової застави, а також фактично заблокувала господарську діяльність ТОВ «Компанія «Енергомакс», що не співмірно із розміром, навіть неузгодженого податкового боргу. Оскільки позивач не погоджується з прийнятою податковою вимогою, рішенням про опис майна у податкову заставу, актом опису майна та реєстрації обтяження на рухоме майно ТОВ «Компанія «Енергомакс», то змушений був звернутися знову до суду з позовом за захистом своїх прав та обов`язків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність приписам ст.ст.160, 161 КАС України та запропоновано позивачу, у десятиденний строк з дня отримання ухвали суду, усунути недоліки позовної заяви шляхом доплати судового збору у розмірі 5192,56 грн.

На виконання ухвали суду, позивачем 07.06.2023 року були усунуті недоліки позовної заяви, а саме до суду надано квитанцію про доплату судового збору у зазначеному розмірі.

Ухвалою суду від 09.06.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

До суду 26.06.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що станом на теперішній час відповідно до інформаційно-комунікаційних систем органів ДПС за ТОВ «Компанія «Енергомакс» обліковується податковий борг у сумі 262351,86 грн., який виник у зв`язку з несплатою платником самостійно задекларованих податкових зобов`язань по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки. Дата виникнення податкового боргу - 31.10.2022 р. Відповідно до ст.59 ПК України в автоматичному режимі сформовано податкову вимогу форми «Ю» від 14.04.2023 року №0002359-1310-0436 про сплату податкового боргу у загальній сумі 262 351,86 грн., у т.ч. по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (ККДБ 18010401), Центрально-Міський район м.Кривого Рогу (82 район). Податкову вимогу направлено рекомендованим листом за юридичною адресою позивача та отримано останнім 09.05.2023 р. Керуючись ст.ст.88, 89 ПК України Головним управлінням ДПС прийнято рішення про опис майна ТОВ «Компанія «Енергомакс» у податкову заставу від 14.04.2023 року №0002359-1310-0436. На підставі рішення керівника податкового органу складено акт опису майна позивача в податкову заставу від 24.04.2023 р. №500/34614593/482, до якого включено будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності у день виникнення права податкової застави і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, а також, інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому на загальну суму 262351,86 грн. Податкову заставу 25.04.2023 р. зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Таким чином, оскільки станом на дату винесення податкової вимоги, сума податкового боргу була узгодженою, та не було оскаржено, а ні в адміністративному порядку, а ні в судовому порядку, відповідач вважає що відсутні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

16.07.2023 року від позивача до суду надійшла відповідь, в якій зазначено, що в своєму відзиві відповідач згадує уявний податковий борг, який, на його думку, став підставою для формування податкової вимоги, опису майна у податкову заставу та реєстрації податкового обтяження. Вказаний податковий борг не є узгодженим податковим боргом через те, що він виник внаслідок протиправних дій відповідача, який відмовився приймати уточнюючі декларації ТОВ «Компанія «Енергомакс», і щодо протиправності таких дій сторони мають судовий спір. Решта аргументів позивача щодо протиправності дій відповідача у відзиві на позовну заяву не викликає у нього заперечень та не наводяться аргументи щодо неправомірності заявлених вимог, а саме: несвоєчасність направлення податкової вимоги; невідповідність змісту податкової вимоги та детального розрахунку до податкової вимоги чинному законодавству; протиправність рішення про опис майна у заставу та акту опису майна; необґрунтованість включення майна платника податків до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Кожен з цих аргументів є самостійною належною підставою для задоволення позовних вимог позивача повністю.

До суду 25.07.2023 року від позивача також надійшли додаткові докази, а саме копія рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 року у справі №160/5077/23, з відмітною про набрання рішенням законної сили.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача викладену у позовній заяві та у відповіді на відзив, враховуючи позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ТОВ «Компанія «Енергомакс» (код ЄДРПОУ 34614593) перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

Видами діяльності ТОВ «Компанія «Енергомакс» за КВЕД є: 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення (основний); 28.11 Виробництво двигунів і турбін, крім авіаційних, автотранспортних і мотоциклетних двигунів; 28.29 Виробництво інших машин і устатковання загального призначення, н.в.і.у.; 85.32 Професійно-технічна освіта; 91.01 Функціювання бібліотек і архівів; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 25.62 Механічне оброблення металевих виробів; 25.50 Кування, пресування, штампування, профілювання; порошкова металургія; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 52.10 Складське господарство; 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.; 35.13 Розподілення електроенергії; 81.22 Інша діяльність із прибирання будинків і промислових об`єктів; 81.29 Інші види діяльності із прибирання.

Судом також встановлено, що позивачем було подано податкову декларацію №3, розрахунок №1 у частині об`єктів нежитлової нерухомості, якою визначено суму податкового зобов`язання за 2022 рік 398 181,11 грн. 28.07.2022 року позивачем подано уточнюючу податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, якою визначено податкове зобов`язання, що уточнюється до зменшення 262351,86 грн. Вказана податкова декларація зареєстрована відповідачем за №9143986622, що підтверджується квитанцією від 29.07.2022 року №2. Позивачем подано податкову декларацію №6, розрахунок №1 у частині об`єктів нежитлової нерухомості, якою визначено суму податкового зобов`язання за 2022 рік 141 147,18 грн. 28.07.2022 року позивачем подано уточнюючу податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, якою визначено податкове зобов`язання, що уточнюється до зменшення 1 933,76 грн. Вказана податкова декларація також зареєстрована відповідачем за №9143987178, що підтверджується квитанцією від 29.07.2022 року №2.

Листом відповідача від 05.08.2022 року №40862/6/04-36-04-12-14 позивачу повідомлено, що у наданих уточнюючих податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік найменування платника не відповідає наявній інформації в базах даних ДПС України. Так як, згідно із п.48.3 ст.48 ПК України повне найменування платника податків згідно з реєстраційними документами є обов`язковим реквізитом, а форма податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачає обов`язкове заповнення повного найменування платника, податкова звітність, яка складено з порушенням норм пункту 48.3 статті 48 та відповідно до п.48.7 ст.48 ПК України не вважається податковою декларацією.

Вважаючи таку відмову відповідача у прийнятті податкової звітності протиправною позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 року у справі №160/5077/23, яке набрало законної сили 03.07.2023 року, позовну заяву ТОВ «Компанія «Енергомакс» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме:

- визнано протиправною відмову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у прийнятті уточнюючих податкових декларацій ТОВ «Компанія «Енергомакс» за 2022 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, №9143986622, №9143987178, викладену у листі від 05.08.2022 року №40862/6/04-36-04-12-14;

- зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області прийняти уточнюючі декларації ТОВ «Компанія «Енергомакс» за 2022 рік №3 (№9143986622) та №6 (9143987178) з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та вважати їх прийнятими в день їх фактичного подання 29.07.2022 року;

- в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено;

- вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач зазначає, що станом на 26.06.2023 року відповідно до інформаційно-комунікаційних систем органів ДПС за ТОВ «Компанія «Енергомакс» обліковується податковий борг у сумі 262 351,86 грн., який виник у зв`язку з несплатою платником самостійно задекларованих податкових зобов`язань по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (ККДБ 18010401), Центрально-Міський район м.Кривого Рогу (82 район). Дата виникнення податкового боргу - 31.10.2022 р.

У зв`язку з наявністю податкового боргу Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано податкову вимогу форма «Ю» від 14.04.2023 р. №0002359-1310-0436 на суму 262 351,86 грн.

Судом також встановлено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято рішення №0002359-1310-0436 про опис майна ТОВ «Компанія «Енергомакс» у податкову заставу на підставі якого складено акт №500/34614593/482 опису майна.

Згідно із витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №83655560 від 25.04.2023 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області зареєстровано податкову заставу щодо майна ТОВ «Компанія «Енергомакс» відповідно до акту опису майна від 24.04.2023 року №500/34614593/482, з терміном дії25.04.2028 р.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановленіПодатковим кодексом України.

Підпунктом16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК Українивизначено, що платник податку зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із підпунктом14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК Україниподатковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до підпункту266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно із п.87.1ст.87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

На підставі п.287.3 ст.287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно із п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до вимог п.59.3 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Крім того, розділом II Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №610 від 30.06.2017 року, визначено, що податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується контролюючим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції. Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов`язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.

Враховуючи вказане та виходячи з аналізу вищенаведених норм, підставою для формування та направлення контролюючим органом податкової вимоги платнику податків є встановлення відповідної обставини, зокрема, платником податків не сплачено узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки.

Крім того, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (п.88.1 ст.88 ПК України).

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг (п.89.3 ст.89 ПК України).

Крім того, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (п.88.1 ст.88 ПК України).

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішень керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, які пред`являється платнику податків, що має податковий борг (п.89.3 ст.89 ПК України).

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно із п.271.1 ст.271 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Так, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області сформовано податкову вимогу форма «Ю» від 14.04.2023 р. №0002359-1310-0436 на суму 262 351,86 грн. у т.ч. по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (ККДБ 18010401), Центрально-Міський район м.Кривого Рогу (82 район).

Судом також встановлено, що нарахування податкового боргу відбулось з підстав того, що інформація щодо фактичних задекларованих ТОВ «Компанія «Енергомакс» зобов`язань щодо оплати податку на нерухоме майно не відповідала розміру зобов`язань, які обліковувались Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області та відображені в особовому кабінеті платника. І саме неприйняття уточнюючих декларацій №3 та №6 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2 квартал 2022 року, зареєстровані квитанції за номерами 9143986622 та 9143987178, призвели до нарахування податкового боргу, зазначеного у податковій вимозі.

Як вже встановлено судом, позивач 15.03.2023 року оскаржив вказані дії відповідача в судовому порядку та рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 року у справі 160/5077/23, яке набрало законної сили 03.07.2023 року, зокрема, зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області прийняти уточнюючі декларації ТОВ «Компанія «Енергомакс» за 2022 рік №3 (№9143986622) та №6 (9143987178) з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та вважати їх прийнятими в день їх фактичного подання 29.07.2022 року.

Таким чином, позивач скористався правом на оскарження дій Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті податкової звітності, тому у відповідача були відсутні правові підстави для винесення податкової вимоги від 14.04.2023 року №0002359-1310-0436 та як наслідок рішення №0002359-1310-0436 про опис майна у податкову заставу від 14.04.2023 року.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем правомірність своїх дій не доведена, податкова вимога Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 14.04.2023 року №0002359-1310-0436 та рішення №0002359-1310-0436 про опис майна у податкову заставу є протиправними, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування акту опису майна від 24.04.2023 року, суд зазначає наступне.

За приписами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Рішення суб`єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Тобто, обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

Однак, оскаржуваний акт опису майна лише фіксує певний перелік майна та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій. Складання акта опису, по суті полягає у викладенні/відображенні на паперовому носії певної інформації, що є фактично технічним процесом створення документа та завершальною стадією виконання організаційно-технічних дій по завершенню створення документа.

Таким чином, суд вважає, що акт опису майна не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінніКАС України, оскільки він лише фіксує відповідні обставини, на підставі зазначеного акту не створюються відповідні правовідносини та не порушуються права позивача. Отже, такий акт як і дії по його складенню не підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства та оскарження такого акту не підпадає під судову юрисдикцію взагалі. У спірній ситуації належним способом захисту може бути визначено зобов`язання контролюючого органу виключити з державного реєстру відповідний запис щодо встановлення обтяження згідно з актом опису майна у податкову заставу. Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.02.2020 у справі №560/495/19, від 20.08.2020 у справі №808/2726/16.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.5ст.242 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що підстави для скасування акту опису майна №500/34614593/482 від 24.04.2023 року - відсутні.

В свою чергу позовна вимога щодо зобов`язання відповідача вчинити дії щодо припинення обтяження рухомого майна, внесеного 25.04.2023 р. №30482172 згідно із актом №500/34614593/482 опису майна від 24.04.2023 року, визнається судом похідною від встановлення факту протиправності податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, оскільки є інструментом захисту прав платника податків у спірних правовідносинах.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 серпня 2020 року у справі №808/2726/16.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що 14.01.2022 року з метою отримання професійної правничої допомоги позивачем укладено з адвокатом Мельничуком В.В.договір про надання правової допомоги №14/01/2022-1.

Відповідно до пункту 1 договору адвокат приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту з питань, які пов`язані із захистом прав та законних інтересів останнього, у тому числі здійснювати захист інтересів клієнта у якості його представника в правоохоронних органах, органах нотаріату (приватних нотаріусів), прокуратурі, Службі безпеки України, НАБУ, ДБР, виконавчій службі (приватного виконавця), судах загальної та/чи спеціальної юрисдикції, Європейському суді з прав людини тощо.

За надання правової допомоги та/або представлення інтересів клієнт сплачує адвокату гонорар, сума якого визначається в окремих додатках до цього договору. Цими додатками також регулюються кількість, обсяг наданих послуг, питання авансування, умови роботи у нічний час, вихідні та святкові дні тощо (п.4 договору).

Сплата гонорару/витрат провадиться клієнтом шляхом внесення грошових коштів на банківський рахунок та/або оприбутковуються адвокатом (п.7 договору).

Відповідно до додатку №2 до договору №10/01/2022-1 про надання правової допомоги від 14.01.2022 року сторони погодили наступне:

1. адвокат приймає на себе зобов`язання надати клієнту адвокатські послуги по представництву інтересів клієнта в судах адміністративної юрисдикції в спорі з Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області щодо визнання недійсною податкової вимоги від 14.04.2023 року №0002359-1310-0436;

2. з?а надання послуг відповідно до п.1 додатку, за взаємною згодою сторін клієнт сплачує адвокату наступний гонорар: 25 000 грн. (без ПДВ) за представництво інтересів клієнта в суді першої інстанцій; 25000 грн. (без ПДВ) за представництво інтересів клієнта в суді апеляційної інстанцій; 25 000 грн. (без ПДВ) за представництво інтересів клієнта в суді касаційної інстанцій.

В підтвердження факту оплати наданих адвокатським об`єднанням послуг, позивачем надано платіжну інструкцію №3552 від 19.05.2023 року про сплату 25 000 грн.

Відповідач у відзиві заперечував щодо стягнення понесених позивачем витрат на правничу допомогу та зазначив, що розмір зазначених витрат на правничу допомогу у цій справі не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Згідно із п.3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009, зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

Частиною 5 ст.134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із постановою від 03 жовтня 2019 р. Об`єднаної палати Касаційного господарського суду по справі №922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гічайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

З огляду на викладене, враховуючи заперечення відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, враховуючи що позовну заяву задоволено частково, суд дійшов висновку, що вказані витрати, не є співмірними зі складністю справи та наданих адвокатом обсягом робіт (наданих послуг).

Враховуючи, викладене, суд доходить висновку, що сплачені позивачем витрати на правову допомогу підлягають поверненню лише в розмірі 5 000 грн.

Згідно із ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 7876,56 грн.

Враховуючи, що позов задоволено частково, суд вважає за необхідно повернути позивачу частину понесених судових витрат по справі у розмірі 3 938,28 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн., що разом складає 8 938,28 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 14.04.2023 року №0002359-1310-0436.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про опис майна у податкову заставу від 14.04.2023 року №0002359-1310-0436.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити відомості з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, які внесені 25.04.2023 року, стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергомакс».

У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17А, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергомакс» (вул.І.Мазепи, буд.34, м.Київ, 01015, код ЄДРПОУ 34614593) судові витрати по справі у розмірі 8 938,28 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя К.С. Кучма