Ухвала суду № 11261536, 23.06.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

УХВАЛА

про припинення провадження у справі

"23" червня 2010 р. Справа № 32-2/88-09-3912

За заявою кредитора: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2;

До божника: Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Група СТГ” (м. Одеса, вул. Садова, 14, кв. 6; код ЄДРПОУ 26302224)

про визнання банкрутом

Суддя Грабован Л.І.

Представники сторін:

від кредитора: ОСОБА_2, Дворянченко І.В. представник ДПІ у Приморському районі м. Одеси за довіреністю №42106/Д/10-117 від 03.08.2009р., Каліберда В.В. представник ВД ООВ ФСС з ТВП за довіреністю №04 від 05.01.2010р.;

від боржника: не зявився.

СУТЬ СПОРУ: про визнання банкрутом

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.08.2009р. (т.1 а.с.1-2) порушено провадження у справі №2/88-09-3912 про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Група СТГ” банкрутом.

Постановою господарського суду Одеської області від 25.08.2009р. (т.1 а.с.56-57) Товариство з обмеженою відповідальністю „Бізнес Група СТГ” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2010р. (т. 2 с.а.106-107) задоволено касаційну скаргу ДПІ у Приморському районі м. Одеси, скасовано постанову суду від 25.08.2009р., справу передано на розгляд до господарського суду Одеської області.

Ухвалою суду від 05.05.2010р. справу прийнято до провадження суддею Грабован Л.І.

31.05.2010р. до суду від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надійшла уточнена заява, у якій кредитор наполягає на визнанні Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Група СТГ” банкрутом.

Ухвала про прийняття справи до провадження та призначення судового засідання від 05.05.2010р. та ухвала суду про відкладення розгляду справи від 26.05.2010р. надіслані судом на юридичну адресу боржника, повернуті відділенням поштового звязку через незнаходження боржника за вказаною адресою, таким чином боржник вважаються належним чином повідомленим про дату і місце судового засідання, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, про що зазначено у розясненнях, викладених у п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/530 від 10 грудня 2009р.

Однак, боржник у засідання суду не з`явився, витребувані ухвалою суду документи не надав у звязку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності зі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення кредитора, суд встановив наступне:

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Згідно ч. 1 ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

У постанові Вищого господарського суду України від 20.04.2010р. звернено увагу суду першої інстанції на необхідність встановити наявність обставин, які підтверджують правомірність порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора ( кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Стаття 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яка має назву „Особливості банкрутства відсутнього боржника”, передбачає вказані „інші випадки” та особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 ст. 6 Закону, зокрема, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону містить загальні норми, а стаття 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

При розгляді питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існують дві особливості, які притаманні процедурі за ст. 52 Закону в площині безспірності грошових вимог, а саме справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку, передбаченого ч. 3 ст. 6 Закону, встановленого для їх погашення, з моменту відкриття виконавчого провадження всі інші підстави для порушення провадження у справі про банкрутство, у тому числі і вимоги щодо складу грошового зобов'язання, передбаченого ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, регулюються загальними нормами Закону.

Таким чином, справа про банкрутство може бути порушена господарським судом за заявою кредитора за наявності безспірних вимог до кредитора, які сукупно складають менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати та не були задоволені боржником менше ніж протягом трьох місяців, у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених статтею 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Кредиторські вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Група СТГ” ґрунтуються на договорі технічного обслуговування та ремонту автомобілів №14 від 01.12.2008р., акті виконаних робіт №1-14 від 26.12.2008р., акті звірки взаєморозрахунків від 06.02.2009р., претензії №38 від 18.06.2009р.

Однак, статтею 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що вимоги кредиторів набувають характеру безспірних якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.

З 14.04.2006р. чинності набула нова редакція Закону України „Про виконавче провадження”, відповідно до вимог ст. 3 якого, передбачений перелік документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою. У вказаному переліку відсутні такі документи, як акт виконаних робіт або претензія.

В матеріалах справи відсутні докази відкриття виконавчого провадження та примусового стягнення заборгованості державною виконавчою службою.

Таким чином, ініціюючим кредитором при зверненні до суду з заявою про порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою не надано суду доказів наявності безспірних грошових вимог до боржника.

У частині 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року „Про судову практику в справах про банкрутство” зазначено, що за змістом частини третьої статті 6 та частин першої і восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Тому судам на підставі частини другої статті 8 Закону та пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України слід відмовляти у прийнятті заяв кредитора (кредиторів) про порушення справи про банкрутство, якщо безспірність його (їх) вимог не підтверджено відповідними документами.

Крім того, щодо наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, господарський суд зазначає, що незважаючи на запис про відсутність юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Група СТГ” за місцезнаходженням, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Витяг серії АГ №817124 станом на 28.07.2009р.), наявні у матеріалах справи документи, а саме податкові декларації з податку на додану вартість за 1,2,3,4,5 місяці 2009 року, свідчать про те, що боржник належним чином звітував до податкових органів та вказував про фінансові обороти, наявні грошові кошти у боржника, що спростовує твердження ініціюючого кредитора про припинення боржником фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.52 Закону господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Відповідно до ст.1 Закону банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Враховуючи відсутність доказів наявності безспірних вимог кредитора до боржника, наявність фактичних даних про звітування боржника до податкових органів та ведення підприємницької діяльності боржником, господарський суд вважає, що вимога Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Група СТГ” банкрутом як відсутнього боржника у порядку ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” заявлена безпідставно.

Відповідно до ч.36 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року „Про судову практику в справах про банкрутство” у разі коли, законом не врегульовано подальший перебіг провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство, судам слід припиняти провадження у справі про банкрутство на підставі п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 11 ч.1 ст. 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Вказана позиція викладена, зокрема у постанові Вищого господарського суду України від 30.03.32010р. по справі №Б-13/200.

Оскільки, підстави для розгляду справи про банкрутство за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Група СТГ” у порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” відсутні, господарський суд припиняє провадження по справі №32-2/88-09-3912.

Також, стосовно роботи ліквідатора ініціюючого кредитора Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, призначеного постановою суду від 25.08.2009р., та погашення ним вимог кредиторів, як вбачається з ліквідаційного звіту ліквідатора, суд зазначає слідуюче.

Відповідно до ч.3 ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у разі виявлення майна відсутнього боржника ліквідатора має бути замінено за клопотанням кредитора арбітражним керуючим, про що господарський суд виносить ухвалу.

Згідно ч.6 вказаної статті Закону за клопотанням ліквідатора у разі виявлення ним майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом, господарський суд може винести ухвалу про припинення процедури ліквідації, передбаченої цією статтею, і переходу до загальних судових процедур у справі про банкрутство, передбачених цим Законом.

Частина 7 ст. 52 Закону передбачає, що задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку черговості, передбаченому статтею 31 цього Закону. Кредитори можуть оскаржити результати розгляду їх вимог ліквідатором до господарського суду до затвердження господарським судом ліквідаційного балансу.

Однак, під час процедури ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Група СТГ” при виявлені майнових активів банкрута ліквідатор (ініціюючий кредитор) товариства не замінювався на арбітражного керуючого, не здійснювався перехід зі спрощеної процедури до загальних процедур банкрутства, заяви кредиторів не розглядались у передбаченому законом порядку та не формувався реєстр вимог кредиторів. Таким чином, погашення вимог кредиторів здійснювалось з порушенням вимог ст.ст. 31, 32, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Приймаючи до уваги вказані обставини та те, що провадження у справі №32-2/88-09-3912 підлягає припиненню, керуючись ст.ст. 25, 31, 32 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суд зазначає, що задоволення вимог кредиторів, отримане внаслідок дій ліквідатора - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, що порушують положення законодавства про банкрутство, підлягають поверненню боржнику за його позовом на підставі ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Також, суд припиняє провадження по розгляду заяв кредиторів: ДПІ у Приморському районі м. Одеси (з урахуванням уточнень) у сумі 18199,80 грн.; гр. ОСОБА_6 у сумі 550000,00 грн., УПФУ у Приморському районі м. Одеси у сумі 903,09 грн., Виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у сумі 9,27 грн.

Керуючись ч.7 ст. 12 п., 7 ч.1 ст. 40, ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 68, п.11 ч.1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1.Провадження у справі №32-2/88-09-3912 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Група СТГ” (м. Одеса, вул. Садова, 14, кв. 6; код ЄДРПОУ 26302224) припинити.

2.Припинити провадження по розгляду заяви кредитора ДПІ у Приморському районі м. Одеси (з урахуванням уточнень) у сумі 18199,80 грн.

3.Припинити провадження по розгляду заяви кредитора гр. ОСОБА_6 у сумі 550000,00 грн.

4.Припинити провадження по розгляду заяви кредитора УПФУ у Приморському районі м. Одеси у сумі 903,09 грн.

5. Припинити провадження по розгляду заяви кредитора Виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у сумі 9,27 грн.

6.Припинити дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою суду від 06.08.2009р.

7.Скасувати заборону боржнику та іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню майна боржника, де б воно не було, здійснювати дії по реорганізації боржника, внесення майна та інших активів як внеску у підприємства, організації, що засновуються, накладену ухвалою суду від 07.10.2009р.

Копію ухвали надіслати: кредиторам, боржнику, державному органу з питань банкрутства, державному реєстратору Виконавчого комітету Одеської міської ради, ПершомуВДВС у Приморському районі м. Одеси.

Суддя