Ухвала суду № 11261492, 13.09.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

"13" вересня 2010 р.

Суддя Семенов А.К. розглянувши матеріали

за позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (54017, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1)

до відповідача –Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»(04050, м. Київ, вулиця Артема, 60, код ЄДРПОУ 09807856),

про визнання недійсним пункту 3.6 договору відновлювальної кредитної лінії № 22-02/08 від 27.02.2008 року.

встановив:

13 вересня 2010 року до господарського суду Миколаївської області надійшла позовна зая-ва фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 до публічного акціонерного това-риства «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання недійсним пункту 3.6 договору відновлювальної кредитної лінії № 22-02/08 від 27.02.2008 року. Згідно позовної заяви публічне акціонерне това-риство «Банк «Фінанси та Кредит» (відповідач), знаходиться у м. Києві.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ГПК України справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії.

Виходячи з того, що у переважній більшості господарських договорів, кожна зі сторін зо-бов’язана здійснити на користь другої сторони певні дії, практично неможливо за цим правилом визначити місце розгляду справи. Зазвичай справи цих категорій розглядаються за місцезнаход-женням відповідача.

Предмет кредитного договору № 22-02/08 від 27.02.2008 року, про визнання пункту 3.6 котрого недійсним звернулась в господарський суд ФОП ОСОБА_1, визначений в п.п.1.1. цього договору та передбачає надання Банком (відповідач за позовом) Позичальнику (позивач за позо-вом) Кредиту, а Позичальником прийняття Кредиту, використання його за цільовим призначен-ням, сплату Плати за Кредит та повернення Банку Кредиту в повному обсязі.

Таким чином, за оскарженим договором кожна з сторін зобов’язана здійснити на користь другої сторони певні дії.

Частина 1 статті 15 ГПК України не містить умови щодо визначення територіальної підсуд-ності за місцем знаходження сторони, котра ще не виконала або виконала не в повному обсязі своє зобов’язання за господарським договором та як будь-яка норма права не підлягає розширеному або обмеженому толкуванню.

За таких обставин даний позов має розглядатися за місцезнаходженням відповідача.

Отже, позовна заява направлена до господарського суду Миколаївської області помилково.

Відповідно до п.6 частини 3 статті 104, п.6 частини 2 статті 111-10 ГПК України рішення прийняте господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності вважається порушенням норм процесуального права, котре в будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Це унеможлює прийняття цієї позовної заяви до розгляду господарським судом Миколаїв-ської області.

Відповідно до статті 17 ГПК України позовна заява підлягає надісланню до господарського суду за встановленою підсудністю, яким є господарський суд м. Києва.

Враховуючи викладене, керуючись пунктом ч. 2 статті 15, ст.ст. 17,86 ГПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Надіслати позовну заяву і додані до неї матеріали до господарського суду м. Києва для ви-рішення питання про прийняття до розгляду.

Суддя