Рішення № 112611605, 02.08.2023, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 серпня 2023 року Справа № 280/5655/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Такапромторг» (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, б. 72, прим. 188, ЄДРПОУ 33961192) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, б. 13, ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Такапромторг» (далі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якій позивач, з урахуванням уточнень, просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 71140184 від 22 червня 2023 року, винесену заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001. м. Київ, вул. Архітектора Городецького, б. 13, код ЄДРПОУ 00015622) Заєць Тетяною Ігорівною, з примусового виконання виконавчого листа у справі № 280/6142/21, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 07 лютого 2023 року.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 05 жовтня 2021 року Запорізьким окружним адміністративним судом ухвалено рішення у справі № 280/6142/21, яким повністю задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Такапромторг» до ДПС України, ГУ ДПС Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії. Вказане судове рішення набрало законної сили 14 квітня 2022 року.

Виконавчий лист по справі № 280/6142/21 пред`явлено до примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що слугувало підставою для відкриття державним виконавцем виконавчого провадження № 71140184 з примусового виконання виконавчого листа Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року у справі № 280/6142/21. В свою чергу, 10 липня 2023 року позивачем отримано постанову про закінчення виконавчого провадження № 71140184 від 22 червня 2023 року на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Позивач вважає вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню в судовому порядку.

Ухвалою суду від 25 липня 2023 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статей 12, 257, 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), призначено судове засідання на 01 серпня 2023 року на 10 год. 30 хв. Також, вказаною ухвалою судді у Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України витребувано належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 71140184.

27 липня 2023 року відповідачем через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» до суду подано відзив на позовну заяву, який містить заперечення проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне. Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 27 лютого 2023 року відкрито виконавче провадження № 71140184 з примусового виконання виконавчого листа № 280/6142/21, виданого 07 лютого 2023 року Запорізьким окружним адміністративним судом, про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, датою їх подання на реєстрацію, податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «Такапромторг»: № 1 від 09 січня 2021 року, № 2 від 10 січня 2021 року , № 3 від 12 січня 2021 року, № 4 від 13 січня 2021 року, № 5 від 15 січня 2021 року, № 7 від 16 січня 2021 року та зобов`язано Державну податкову службу України виконати рішення суду, про що повідомити державного виконавця. 27 березня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. на Державну податкову службу України за невиконання рішення суду без поважних причин та повторно зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів. У зв`язку з повторним невиконанням судового рішення 25 квітня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 10200 грн. на Державну податкову службу України за невиконання рішення суду без поважних причин та повторно зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів. 25 квітня 2023 року державним виконавцем направлено подання (повідомлення) про кримінальне правопорушення до Національної поліції України за фактом умисного невиконання посадовими/службовими особами виконавчого листа № 280/6142/21. З урахуванням положень статей 63,75 Закону України «Про виконавче провадження» та керуючись вимогами пункту 11 частини першої статті 39, Закону України «Про виконавче провадження» 22 червня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 280/6142/21, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 07 лютого 2023 року. Таким чином, приймаючи дану постанову державний виконавець виходив з того, що ним вжито усіх необхідних заходів щодо примусового виконання рішення, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», що є підставою для закінчення виконавчого провадження згідно пункту 11 частини першої статті 39, Закону України «Про виконавче провадження». З огляду на вказане у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.

01 серпня 2023 року представниками позивача та відповідача до суду подано заяви про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, подальший розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, письмові докази, надані сторонами, суд встановив такі обставини.

В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 280/6142/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Такапромторг» до Головного управління ДПС у Запорізькій області Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року по справі № 280/6142/21, яке набрало законної сили 14 квітня 2022 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Такапромторг» задоволено.

Вказаним рішенням суду:

- визнано протиправним та скасовано Рішення Комісії Головного управління ДПС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації:

№ 2599323/33961192 від 27 квітня 2021 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 09 січня 2021 року;

№ 2599308/33961192 від 27 квітня 2021 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 10 січня 2021 року;

№ 2599315/33961192 від 27 квітня 2021 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 3 від 12 січня 2021 року;

№2599317/33961192 від 27 квітня 2021 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 4 від 13 січня 2021 року;

№2599325/33961192 від 27 квітня 2021 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 5 від 15 січня 2021 року;

№2599286/33961192 від 27 квітня 2021 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 7 від 16 січня 2021 року;

- зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, датою їх подання на реєстрацію, податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «Такапромторг»: № 1 від 09 січня 2021 року, № 2 від 10 січня 2021 року, № 3 від 12 січня 2021 року, № 4 від 13 січня 2021 року, № 5 від 15 січня 2021 року, № 7 від 16 січня 2021 року;

- стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Такапромторг» (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, б. 72, прим. 188, код ЄДРПОУ 33961192) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 6810,00 грн. (шість тисяч вісімсот десять гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663);

- стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Такапромторг» (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, б. 72, прим. 188, код ЄДРПОУ 33961192) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 6810,00 грн. (шість тисяч вісімсот десять гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа,8, код ЄДРПОУ 43005393).

07 лютого 2023 року позивачем через канцелярію Запорізького окружного адміністративного суду одержано виконавчі листи по справі № 280/6142/21.

Заявою від 09 лютого 2023 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Такапромторг» виконавчі листи по справі № 280/6142/22 пред`явлено до виконання.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України примусового виконання виконавчого листа № 280/6142/21, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 07 лютого 2023 року, про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, датою їх подання на реєстрацію, податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «Такапромторг»: № 1 від 09 січня 2021 року, № 2 від 10 січня 2021 року , № 3 від 12 січня 2021 року, № 4 від 13 січня 2021 року, № 5 від 15 січня 2021 року, № 7 від 16 січня 2021 року та зобов`язано Державну податкову службу України виконати рішення суду, про що повідомити державного виконавця.

27 березня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. на Державну податкову службу України за невиконання рішення суду без поважних причин та повторно зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів.

У зв`язку з повторним невиконанням судового рішення 25 квітня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 10200 грн. на Державну податкову службу України за невиконання рішення суду без поважних причин та повторно зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів.

25 квітня 2023 року державним виконавцем направлено подання (повідомлення) про кримінальне правопорушення до Національної поліції України за фактом умисного невиконання посадовими/службовими особами виконавчого листа № 280/6142/21.

22 червня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 280/6142/21, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 07 лютого 2023 року.

Вказана постанова обґрунтована наступним. Постановою про відкриття виконавчого провадження боржника зобов`язано виконати судове рішення в адміністративній справі № 280/6142/21. За невиконання вказаного судового рішення державним виконавцем винесено постанову про накладення на державну податкову службу України штрафу у розмірі 5100,00 грн. та зобов`язано боржника виконати рішення суду, про що повідомити державного виконавця. У зв`язку з повторним невиконанням боржником рішення суду у справі № 280/6142/21 державним виконавцем винесено постанову, про накладення штрафу на Державну податкову службу України у розмірі 10200,00 гр. З урахуванням положень статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки боржником не вжито заходів щодо виконання рішення суду, законні вимоги державного виконавця щодо його виконання боржником не виконані, державним виконавцем до Національної Поліції України направлено подання (повідомлення) про кримінальне правопорушення щодо порушення кримінального провадження за фактом умисного невиконання посадовими особами Державної податкової служби України рішення суду. Згідно пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною 3 статті 63 цього закону.

Вважаючи протиправною постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.

Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Право на судовий захист відображене і у частині першій статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписами статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частиною 2 статті 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону №1404 передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згіно частини 1 статті 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктами 1, 3, 14 частини 3 статті 18 Закону №1404 визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону №1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно із частиною 6 статті 26 цього Закону за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення врегульований статтею 63 Закону №1404.

Так, згідно частини 1 статті 63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина 2 статті 63 Закону №1404).

Відповідно до частини 3 статті 63 Закону №1404 виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 75 Закону №1404 визначено відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Так, згідно частин 1, 2 статті 75 Закону №1404 у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 39 Закону №1404 виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Отже, з урахуванням викладених норм права державний виконавець, як суб`єкт владних повноважень, в силу положень Основного Закону, повинен виконувати свої повноваження лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та зобов`язаний вчинити всі заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання судового рішення. Прийняттю державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження мають передувати певні дії відносно боржника, послідовність яких визначена Законом №1404. Лише після здійснення всіх необхідних заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду, державний виконавець має можливість винести постанову про закінчення виконавчого провадження.

Як було зазначено вище, згідно з пунктом 11 частини 1 статті 39 Закону №1404 виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною 3 статті 63 цього Закону.

Відповідно до частини 3 статті 63 Закону № 1404 у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Разом з тим, відповідно до статті 75 Закону №1404 у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника (на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) та встановлює новий строк виконання, а у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до зазначеної норми, накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності визначено наслідком повторного невиконання боржником без поважних причин рішення суду, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії. Однак звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання

В ході судового розгляду справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, що головним державним виконавцем в рамках виконавчого провадження № 71140184 виконано певні дії, передбачені статтями 18, 63, 75 Закону №1404, з примусового виконання виконавчого листа, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 07 лютого 2023 року у справі №280/6142/21, а саме: направлено боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження із встановленням строку протягом 10 робочих днів для виконання рішення суду, згідно з постановами державного виконавця від 27 березня 2023 року та 25 квітня 2023 року накладено штрафи на боржника, попереджено боржника про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду за ознаками злочину, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України, 25 травня 2023 року за № 71140184/1-20 направлено до Національної поліції України подання (повідомлення) про кримінальне правопорушення.

Проте, суд вважає, що відповідачем не вчинено всіх дій, направлених на примусове виконання судового рішення, позаяк державний виконавець не скористався своїм правом, передбаченим пунктами 3, 14 частини 3 статті 18 Закону №1404 та з метою захисту інтересів стягувача не одержав від боржника пояснень, довідок та іншої інформації щодо того, які дії вчинив боржник для виконання рішення суду, не викликав посадових осіб боржника з приводу виконання рішення суду.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що державним виконавцем не було вжито всіх можливих та необхідних заходів щодо виконання судового рішення, тому не було законних підстав для закінчення виконавчого провадження №71140184 з підстав, передбачених пунктом 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 18 червня 2019 року у справі №826/14580/16.

Відтак, здійснюючи примусове виконання судових рішень немайнового характеру, за якими боржники зобов`язані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру після внесення відповідного подання, оскільки не вийде за межі наданих йому повноважень та не буде діяти не у спосіб, встановлений Законом, оскільки сам факт направлення подання до правоохоронних органів не є підставою закінчення виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 826/14580/16, від 14 травня 2020 року у справі №408/7181/16-а.

Отже, якщо у держаного виконавця залишаються засоби, способи і можливість, визначені Законом України "Про виконавче провадження" для продовження вчинення виконавчих дій щодо виконання рішення суду, провадження не може бути закінченим.

Формальний підхід до виконання судового рішення, як ведення переписки між державними органами та/або іншими юридичними та/або фізичними особами, яка не забезпечує реальне виконання рішення суду, не можуть вважатися достатніми та вичерпними заходами для його повного та фактичного виконання.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31 липня 2019 року по справі №240/3698/14508/19.

При цьому, за приписами статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, винесення оскаржуваної постанови за обставин встановлених у цій справі, з позбавленням права стягувача у виконавчому провадженні повторно звернутись з цим же виконавчим листом з приводу примусового виконання рішення суду, повністю нівельовано гарантії держави щодо виконання судових рішень, а також гарантії, надані статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не може відповідати суті приписів статті 129-1 Конституції України, статтям 370, 372 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, суд вважає, що постанова заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни про закінчення виконавчого провадження №71140184 з примусового виконання виконавчого листа №280/6142/21, виданого 07 лютого 2023 року Запорізьким окружним адміністративним судом, прийнята не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Частиною 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 2684,00 грн., підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись статтями 242-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 71140184 від 22 червня 2023 року, винесену заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001. м. Київ, вул. Архітектора Городецького, б. 13, код ЄДРПОУ 00015622) Заєць Тетяною Ігорівною, з примусового виконання виконавчого листа у справі № 280/6142/21, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 07 лютого 2023 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Такапромторг» (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, б. 72, прим. 188, ЄДРПОУ 33961192) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, б. 13, ЄДРПОУ 00015622) судові витрати зі сплати судового збору сумі 2684,00 грн. (дві тисячі чотириста шістсот вісімдесят чотири гривні).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня проголошення судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 02 серпня 2023 року.

Суддя Д.В. Татаринов