Рішення № 112611056, 03.08.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2023 року Справа № 160/12657/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (далі позивач, ТОВ «АТБ-маркет») до Одеської митниці (далі відповідач, митниця), в якій позивач просить

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б. 21-А, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44005631) про коригування митної вартості товарів від 24.02.2023 №UА 500500/2023/000172/1.

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б. 21-А, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44005631) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів. транспортних засобів комерційного призначення від 24.02.2023 №UА 500500/2023/000360.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ТОВ "АТБ-маркет" з метою митного оформлення товарів подало до Одеської митниці митну декларацію та документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. Під час декларування товарів за вказаною митною декларацією позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема контракт, специфікацію, рахунок-фактуру (інвойс) та інші документи, зазначені в графі 44 митних декларацій. Вказує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу. Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару наявні у підприємства та надані під час митного оформлення товару. З огляду на викладене товариство вважає, що оскаржувані ними рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови є безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 12.06.2023 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

27.06.2023 року відповідачем надано до суду відзив, в якому останній просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що при перевірці поданої ТОВ "АТБ-маркет" митної декларації, а також документів, долучених до декларацій, митним органом здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В результаті такого контролю було встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності. Враховуючи, що декларантом не надано додаткові документи, спірне рішення про коригування митної вартості товарів є цілком обґрунтованим, а підстави для задоволення позову відсутні.

Від представника позивача 29.06.2023 року надійшла відповідь на відзив на позовну заяву в якій він зазначає, що доводи представника відповідача викладені у відзиві вважають необґрунтованими, безпідставними такими, що суперечать нормам діючого законодавства та не відповідають дійсності. В своєму відзиві відповідач не надає пояснень стосовно викладеного в позовній заяві, а лише дублює рішення про коригування митної вартості товарів та зазначає, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Дані твердження відповідача є безпідставні, оскільки для митного оформлення позивачем були подані документи, встановлені ч.2 ст. 53 МКУ.

05.07.2023 року від митниці до суду надійшли заперечення, в яких відповідач наголошує, що аналізуючи подані спочатку та надані додатково документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, митний орган приходить до висновку про неможливість визнання заявленої митної вартості, враховуючи положення п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України. Також декларантом не було за власним бажанням надано додаткові, наявні у нього, інші документи, які б переконливо спростували (пояснили) розбіжності у наданих документах, а

також не було надано всі витребувані митним органом документи, зокрема: каталоги, специфікації фірми - виробника товару; виписку з бухгалтерської документації та висновок про вартісні характеристики товарів, копію митної декларації країни відправлення. Отже, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано. Таким чином, надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Від представника позивача 10.07.2023 року надійшли додаткові пояснення.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 12 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ - маркет» (Позивач/Покупець/декларант) та LUCK SIAM TRADE CO., LTD (Таїланд) (Продавець), було укладено контракт на поставку продукції № 3592-PN/TN (надалі - Контракт). відповідно до умов якого Продавець зобов`язується поставити товар, а Покупець прийняти та оплатити його на умовах, визначених у Контракті. Товар, що поставляється, повинен бути виготовлений і поставлений партіями в повній відповідності з вимогами, на умовах і за цінами, вказаними в Додатках і Специфікаціях до Контракту, які є його невід`ємною частиною.

На виконання умов Контракту, згідно з інвойсом від 22.12.2022 № INV2022-395-ATB-01 та Специфікацією від 01.11.2022 р. № 6 на умовах поставки FOB Бангкок. FOB Лаем Чабанг (згідно з Incoterms 2010) на адресу покупця була поставлена наступна продукція:

- Шматочки манго в легкому сиропі, в жест./банках по 425 г, в картонних коробках по 24 банки в кожній, у кількості 126 000 ж/б на загальну суму 75 600 доларів США (у 5 250 коробках по 14.40 дол. за коробку).

Зазначений товар розроблений та виготовлений LUCK SIAM TRADE CO., LTD в Таїланді. Товар був поставлений у відповідності до умов Контракту. Загальна вартість поставленої партії Товару склала 75 600 доларів США. Товар поставлявся партіями у трьох контейнерах. Одна з трьох партій товару, поставлена в одному контейнері складала 1750 коробок на загальну суму 25 200 доларів США.

З метою митного оформлення поставленого вищевказаної однієї партії товару, останній подав до Одеської митниці митну декларацію № UA500500/2023/006062 від 24.02.2023 р.

Митна вартість товарів у поданій митній декларації № UA500500/2023/006062 від 24.02.2023 р, розрахована позивачем згідно ст. 58 Митного кодексу України за методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються та у сукупності по товарам та склала 25 200 доларів США.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що на підтвердження заявленої митної вартості товару разом з декларацією позивачем було подано наступні документи:

- декларація митної вартості№ UА500500/2023/006062 від 24.02.2023.

- контракт на поставку продукції від 12.08.2020 № 3592-PN/TN.

- специфікація від 01.11.2022 р. № 6.

- декларація про походження товару № IN V2022-395-ATB-01 від 22.12.2022.

- сертифікат якості б/н від 22.12.2022.

- інвойс від 22.12.2022 № INV2022- 395-АТВ-01.

- пакувальний лист б/н від 22.12.2022.

-виписка із бухгалтерської документації 63.2 станом на 17.03.2023 р. надавалася пізніше разом з заявою, вих. № М-2023- 1714/5 від 18.04.2023 р.

- банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за послуги перевезення: платіжні доручення №415968 від 27.01.2023р.. №202379 від 10.03.2023р., №202384 від 10.03.2023р.. №202404 від10.03.2025р. надавалися пізніше разом з заявою вих. № М-2023- 1714/5 від 18.04.2023 р.

- автотранспортна накладна б/н від 21.02.2023.

- договір транспортного експедирування № 88178 від 09.03.2019 р.

- рахунки-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору № 88178 від 09.03.2019р. транспортного експедирування: № СФ-30360 від 17.01.2023 року, № СФ-30850 від 23.02.2023 року, № СФ-30851 від 23.02.2023 року, №ОУ-0000833, № ОУ-0000834, № ОУ 0000824, № ОУ-0000832 від 23.02.2023 від ТОВ "ТГЛ УКРАЇНА" до Договору транспортного експедирування №88189 від 09.04.2019 року надавалися пізніше разом з заявою, вих. № М-2023-1 714/5 від 18.04.2023р.

-документ, що підтверджує вартість страхування - заява на страхування окремого перевезення вантажу № 11420 від 07.02.2023 р. до Договору №040г0д від 11.03.2020 р. добровільного страхування вантажів

- копія митної декларації країни відправлення №А0261651205237 від 15.01.2023р. надавалася пізніше разом з заявою, вих, № М-2023-1 714/5 від 18.04.2023 р.

?24.02.2023 року відповідачем було надіслано Товариству повідомлення, в якому митний орган вимагав від позивача надати додаткові документи щодо підтвердження митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, а саме:

1) відповідно до п п.в) п. 1 ч. 10 cт.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару:

2) згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий страховий документ 11420 від 07.02.2023 не відповідає вище зазначеній умові

3) в специфікації від 01.11.2022 №6 до зовнішньоекономічного контракту зазначені такі умови оплати: «оплата протягом 10 днів з дати отримання транспортних документів», однак документи, які підтверджують передоплату за товар, до митного оформлення не надавалися.

Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларант зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару: 3) копію митної декларації країни відправлення: 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів».

У відповідь на повідомлення позивачем 24.02.2023 року листом, вих. № 2402/23 від 24.02.202.3 р. було надано пояснення з питань викладених у повідомленні та наступні документи:

- swift б/н від 18.01.2023р.

- рахунок проформа-інвойс № S331-003-2022 від 30.11.2022р.

- прайс-лист б/н від 01.11.2022р.

У відповідь на цей лист відповідачем надіслано позивачеві 24.02.2023 р. повідомлення (ідентифікатор повідомлення 9c705b6d-2bl5-4a8b-9943-cс11bа0ff258), яким відповідач відмовив в оформленні митної декларації та про обрання відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару.

24.02.2023 року митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000172/l, яким відповідач відмовив в оформленні митної декларації та повідомив про обрання резервного методу визначення митної вартості товару, а саме: митну вартість товару «Шматочки манго в легкому сиропі, в жест./банках по 425 г, в картонних коробках по 24 банки в кожній, у кількості 1750 коробок на загальну суму 25 200 доларів США (по 14,40 дол. за коробку)» визначено за резервним методом митної вартості згідно з ст. 64 МК України на рівні: «1,95 дол. США/шт (МД від 03.01.2023 № UA500500/2023/121), тобто більше ніж заявлено декларантом 1,6548 дол. США/шт.»,

Відповідно до рішення митним від 24.02.2023 Товариству надіслано картку відмови № UA500500/2023/000360 від 24.02.2023 р. в прийнятті митної декларації № UA 500500/2023/006062 від 24.02.2023р.

Вважаючи рішення про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

За приписами частини 8 статті 52 Митного кодексу України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частин 4, 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що метод визначення митної вартості товару за ціною договору є основним. На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, що визначена за першим методом, митному органу необхідно надати відповідні документи. При цьому, застосування кожного наступного методу у їх послідовності можливе лише у разі обґрунтованої та об`єктивної неможливості застосування попереднього методу.

В ході перевірки правильності визначення митної вартості товарів, Одеська митниця дійшла висновку про неможливість застосування методу за ціною договору, оскільки в ході перевірки правильності визначення митної вартості товару виявлені невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару, ціни, що фактично сплачена.

Проте, суд вважає необґрунтованими висновки митного органу з огляду на наступне.

Як зазначалося вище, відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Суд враховує, що орган доходів і зборів має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас, цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. І на підставі тих, що надані додатково з ініціативи декларанта чи на вимогу митного органу.

Стосовно доводів митниці про відсутність даних про вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.3. Контракту ціна на товар розуміється відповідно до умов FOB BANGKOK, Thailand (у відповідності до «Інкотермс - 2010»), якщо інше не зазначено в специфікаціях, та включає в себе вартість навантаження товару у продавця, вартість усіх митних формальностей у країні продавця, вартість сертифікації товару, вартість упаковки та маркування товару, не включаючи податки та мита на території України.

В специфікації від 01.11.2022 р. № 6 зазначені умови поставки товару FOB Бангкок.

Отже, умовами Контракту від 12.08.2020 № № 3592-PN/TN визначено, що ціна на товар включає в себе вартість пакування, у зв`язку із чим відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості товару.

Відповідно до пп. в п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Отже, умовами контракту визначено, що вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням підлягає додатковому включенню до ціни товару лише у випадку, якщо така вартість не була включена до ціни товару.

Однак, як підтверджено наданими до митного органу та до суду матеріалами, вартість упаковки включена у ціну товару.

Таким чином, доводи митного органу в цій частині є необґрунтованими.

Щодо посилань митного органу на те, що згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору, а наданий документ, що підтверджує вартість страхування, №11420 від 07.02.2023 не відповідає вищезазначеним умовам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Розділом 9. «Терміни» Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» в редакції 2000 р. передбачено, що існують тільки два терміни, пов`язані із страхуванням, це терміни CIF і СІР. Відповідно до них продавець зобов`язаний забезпечити страхування на користь покупця. В інших випадках сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі.

Термінами CIF і СІР дійсно передбачено обов`язок продавця за власний рахунок застрахувати вантаж відповідно до договору купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття. Мінімальне страхування повинне покривати ціну договору купівлі-продажу плюс 10 відсотків (тобто 110%) і бути обумовленим у валюті договору купівлі-продажу.

Проте, згідно з умовами Контракту товар був поставлений на адресу ТОВ «АТБ-маркет» на умовах поставки FOB Бангкок.

Відповідно до пунктів А.3. та Б.3. «Договори перевезення та страхування» терміну поставки FOB як у продавця та і покупця відсутні зобов`язання щодо укладення договорів страхування. Отже, при поставці товару на умовах FOB сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі.

Отже, фактично зобов`язання щодо укладення договору страхування у позивача відсутні, але позивач вирішив за Генеральним договором добровільного страхування вантажів укладеним з AT «Страхова компанія «АРКС». здійснити добровільне страхування Товару. Про що під час митного оформлення наданий Страховий сертифікат № 11420 від 07.02.2023 р. (Заява на страхування окремого перевезення вантажу) відповідно до Генерального договору страхування № 04гОд від 11.03.2020.

Стосовно зауважень митного органу про те, що згідно умов доповнення до зовнішньоекономічного договору передбачена передплата протягом 10 днів з дати коносаменту, однак документи, які підтверджують передоплату до митного оформлення не надавалися, суд звертає увагу на таке.

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується надання ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» банківського документу Swift від 18.01.2023 року на суму 75 600 доларів США та Рахунок проформа-інвойс № S331-003-2022 від 30.11.2022р. надавалися разом з листом № 2402/23 від 24.02.2023 р., проте жодної оцінки митного органу вказаному платіжному документу оскаржуване рішення не містить.

Більш того, суд наголошує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта.

Наведені висновки щодо умов оплати за товар неодноразово висловлювались Верховним Судом при прийнятті рішень по справам про коригування митної вартості, зокрема у постановах від 11.04.2018 у справі №804/4680/16, від 30.11.2018 у справі №815/4044/15, від 11.06.2019 у справі № 813/1755/17 від 29.07.2020 у справі №420/1709/19.

Щодо інших запитуваних митницею під час проведення консультації додаткових документів, суд вважає за необхідне зазначити, виписка з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, каталоги фірми - виробника в силу положень ч.3 ст. 53 МК України є додатковими документами та надаються декларантом за наявності виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте, митним органом у повідомленні про необхідність надання додаткових документів жодним чином не обґрунтовано які саме розбіжності можуть усунути саме вказані митним органом документи.

Отже, з урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.

Відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи, проте не надання додаткових документів не є підставою для здійснення коригування митної вартості.

Водночас, суд наголошує, що приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Проте, відповідачем під час судового розгляду не надано жодних доказів недостовірності заявленої ТОВ «АТБ- МАРКЕТ» вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Наведений висновок корелюється з правовою позицією, що викладена в постанові Верховного Суду від 13.02.2020 по справі №810/1175/16.

Отже, з огляду на фактичні обставини справи та, враховуючи правові позиції Верховного Суду, суд приходить до висновку, що в заявленому розгляду спорі розбіжності, на які посилається відповідача, не могли свідчили про наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 МК України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).

Відповідно до п.4 ст.57 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 МК України.

Судом також враховано, що в спірному рішення митним органом не було підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар; не спростована правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом; не доведена наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем.

Також, суд звертає увагу, що митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини 2 статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.

Наведена позиція узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 09.04.2020 по справі №826/4827/16.

Таким чином, суд приходить до висновку, що митний орган в ході судового розгляду не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Суд також звертає увагу, що Європейським Судом з прав людини неодноразово підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», зокрема, у справі «Рисовський проти України» (рішення від 20.10.2011 заява №29979/04). Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

В рішенні «Щокін проти України» від 14.10.2010 (заяви №23759/03 та №37943/06) ЄСПЛ вказав, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.03.2006 №3477-ІV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Більш того, суд звертає увагу, що Верховний Суд у справі №815/1670/17 зазначив, що в силу частини другої статті 55 МК України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства. Крім того, якщо у спірних рішеннях не наведено обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, що є самостійною підставою для їх скасування.

Вказана правова позиція застосована також у постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 1.380.2019.004752.

З огляду на викладене, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд приходить до висновку про протиправність спірного рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товару вартості від 24.02.2023 №UА 500500/2023/000172/1 та наявність підстав для його скасування.

Водночас, згідно з частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України, у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З тлумачення даних норм у їх системному зв`язку між собою та з положеннями пункту 2 частини шостої статті 54, частини третьої статті 53 МК України, вбачається що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими недоліками, у зв`язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.

Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року по справі №815/3142/17.

Оскільки прийняття оскаржуваної картки відмови обґрунтовано митним органом як наслідок прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, то суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправними та скасування прийнятої Одеською митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.02.2023 №UА 500500/2023/000360.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Водночас, відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття спірних рішень.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 5,72, 77,241, 243-246, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (49000, м. Дніпро, пр. О.Поля, 40, код ЄДРПОУ 30487219) до Одеської митниці (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б. 21-А, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови,- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б. 21-А, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44005631) про коригування митної вартості товарів від 24.02.2023 №UА 500500/2023/000172/1.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б. 21-А, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44005631) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів. транспортних засобів комерційного призначення від 24.02.2023 №UА 500500/2023/000360.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (код ЄДРПОУ 30487219) судовий збір у розмірі 5368,00 грн. (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 копійок).

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 03.08.2023 року.

Суддя О.М. Неклеса