Рішення № 112611031, 03.08.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2023 року Справа № 160/12724/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач 2, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якій позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 о/р НОМЕР_1 від 24.02.2023 року щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 21910427) призначити та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 частини 1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що пенсійний орган безпідставно відмовив у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги. За твердження позивача, їй вперше призначено пенсію за віком та вона має право на отримання відповідної грошової допомоги як працівник закладів освіти з огляду на наявність трудового стажу понад 30 років.

Ухвалою суду від 12.06.2023 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від відповідача 1 - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області надійшов відзив, в якому останній повністю заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_1 12.10.2022 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при страховому стажі роботи 36 років. Позивачка повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення їй грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. У зв`язку з впровадженням екстериторіальності звернення заявниці було скероване для опрацювання до Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області, спеціалістами якого було прийняте рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії (рішення від 24.02.2023 року № 047150019238). У трудовій книжці позивачки міститься запис про те, що з 01.09.2022 вона переведена на посаду асистента вчителя закладу загальної середньої освіти ( наказ № 125/1 (к тр) від 31.08.2022. Наступним є запис про те, що запис за номером 30 недійсний. Наступний запис про те, що переведена на посаду вчителя зарубіжної літератури ( наказ 142 125/1 (к тр) від 31.08.2022. Графа 4 трудової книжки має відображати підставу внесення такого запису, тобто відповідний наказ. Запис за номером 31 трудової книжки позивачки не містить посилання на підставу внесення такого запису. Крім того, позивачкою долучено до позову довідку відділу освіти Апостолівської Районної Державної Адміністрації від 06.10.2022 за № 11 про те, що позивачка працювала у закладах освіти Апостолівського району Дніпропетровської області. На другій сторінці даної довідки серед іншого міститься запис про те, що на даний час (06.10.2022) ОСОБА_1 працює на посаді асистента вчителя та вчителя зарубіжної літератури Зеленодольського ліцею № 2 Зеленодольської міської ради Криворізького району Дніпропетровської області. Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909. Посада асистент вчителя закладу середньої освіти цим переліком не передбачена. Оскільки на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058, позивачка не працювала на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" то підстав для виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій немає.

Від відповідача 2 через систему Електронний Суд надійшов відзив, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заперечує проти даного адміністративного позову в повному обсязі з наступних підстав. 11.01.2023 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення їй грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. У зв`язку з впровадженням екстериторіальності звернення заявниці було скероване для опрацювання до Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області, спеціалістами якого було прийняте рішення про відмову в проведенні допризначення пенсії. 17.02.2023 року позивач повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення їй грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. У зв`язку з впровадженням екстериторіальності звернення заявниці було скероване для опрацювання до Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області, спеціалістами якого було прийняте рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії. У трудовій книжці позивача міститься запис про те, що з 01.09.2022 вона переведена на посаду асистента вчителя закладу загальної середньої освіти (наказ № 125/1 (к тр) від 31.08.2022. Наступним є запис про те, що запис за номером 30 недійсний. Наступний запис про те, що переведена на посаду вчителя зарубіжної літератури ( наказ № 125/1 (к тр) від 31.08.2022. Запис за номером 31 трудової книжки позивача не містить посилання на підставу внесення такого запису. Крім того, позивачкою долучено до позову довідку відділу освіти Апостолівської Районної Державної Адміністрації від 06.10.2022 за № 11 про те, що позивачка працювала у закладах освіти Апостолівського району Дніпропетровської області. На другій сторінці даної довідки серед іншого міститься запис про те, що на даний час (06.10.2022) ОСОБА_1 працює на посаді асистента вчителя та вчителя зарубіжної літератури Зеленодольського ліцею №2 Зеленодольської міської ради Криворізького району Дніпропетровської області. Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909. Посада асистент вчителя закладу середньої освіти цим переліком не передбачена.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, про що свідчить пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 , дата видачі 19.10.2022р.

17.02.2023 року гр. ОСОБА_1 повторно звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про проведення перерахунку пенсії щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Її заява про проведення перерахунку пенсії щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 17.02.2023р., за принципом екстериторіальності, розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 24.02.2023 року о/р047150019238, за результатами розгляду заяви було відмовлено в перерахунку пенсії.

В обґрунтування відмови у перерахунку пенсії зазначено наступне.

Пунктом 7-1 Закону передбачено, що при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченою статтею цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної ферми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували пенсію. Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (Постанова КМУ від 04.11.1993 №909) робота на посаді асистент вчителя закладу середньої освіти не зараховується до вислуги років, а, отже, виплата одноразової допомоги не призначається.

З огляду на вищезазначене, ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії.

Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 о/р 047150019238 від 24.02.2023 року щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивач звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон України № 1058-IV) передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цимЗакономта досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-»ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі, не менший, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Положеннями пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 4 червня 2019 року № 2-р/2019) передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема, з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років.

У відповідності до Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою KM України від 23.11.2011 № 1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, в тому числі, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі - Порядок № 909).

Пунктом 5 Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно доЗакону №1058та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченогостаттею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж»статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

За приписами пункту 6 Порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями27і28 Закону №1058, станом на день її призначення.

Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

З аналізу наведених норм права вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж»статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно доЗакону №1058будь-якого іншого виду пенсії.

Правову позицію щодо права особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій також висловив Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 року по справі №234/13835/17, в якій зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно доЗакону №1058будь-якого іншого виду пенсії.

До Переліку закладів та установ освіти, охорони здоров`я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909, віднесено, зокрема, заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію в т.ч. учителі.

Разом з цим, згідно із преамбулоюЗакону України №2145-VIII «Про освіту»(далі - Закон №2145-VIII) цейЗаконрегулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.

Відповідно до підпунктів 6, 21 пункту 1 статті 1 Закону №2145-VIIIзаклад освіти - юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про освіту" невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.

Згідно ст. 52 Закону України "Про освіту" учасниками освітнього процесу є: здобувачі освіти; педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники; батьки здобувачів освіти; фізичні особи, які провадять освітню діяльність; інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України "Про освіту" держава забезпечує педагогічним і науково-педагогічним працівникам: в т.ч. пенсію за вислугу років.

Конституційний Суд України у п. 3.4 Рішення від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якоюКонституціята закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.

У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів заст. 22Конституції Українине допускається (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).

Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а самеКонвенцією про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка була ратифікованаЗаконом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та відповідно дост. 9 Конституції Україниє частиною національного законодавства.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у п. 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якостізакону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннямист. 6 КАС Українивстановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції Українигарантується.

Статтю 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідні положення містить іПостанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Так, згідно з пунктом 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Так, підставою для відмови в перерахунку пенсії позивачу стало те, що відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (Постанова КМУ від 04.11.1993 №909) робота на посаді асистент вчителя закладу середньої освіти не зараховується до вислуги років, а, отже, виплата одноразової допомоги не призначається.

Згідно із записами у трудовій книжці НОМЕР_3 вибірково позивач:

-№ запису 25 - 13.11.1990 року прийнята вчителем російської мови і літератури (Н. №125 від 13.11.1990р.).

-№ запису 30 01.09.2022 року переведена на посаду асистента вчителя закладу загальної середньої освіти (наказ №125/1 від 31.08.2022р.).

-№ запису 31 01.09.2022 року запис за номером 30 недійсний. Переведена на посаду вчителя зарубіжної літератури (наказ №125/1 від 31.08.2022р.).

При цьому зі змісту довідки від 06.10.2022 року №11, виданої відділом освіти Апостолівської районної державної адміністрації вбачається, що позивач дійсно працювала у закладах освіти Апостолівського району Дніпропетровської області. На даний час ОСОБА_1 працює на посаді асистента вчителя та вчителя зарубіжної літератури Зеленодольського ліцею №2 Зеленодольської міської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

Зі змісту довідки від 11.01.2023 року вих. №115, виданої ОСОБА_1 вбачається, що позивач дійсно працює вчителем зарубіжної літератури по теперішній час в Зеленодольському ліцеї №2 Зеленодольської міської ради Дніпропетровської області. Прийнята була вчителем російської мови і літератури 13.11.1990 року (наказ №125 п.5 від 13.11.1990р.). З 01.09.2022р. переведена на посаду вчителя зарубіжної літератури закладу загальної середньої освіти (наказ №125/1-к(тр) від 31.08.2022р.).

Згідно атестаційного листа від 08.04.2021 року, який надано позивачем разом із позовною заявою, ОСОБА_1 була атестована на посаді вчителя зарубіжної літератури «Зеленодольська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2 Зеленодольської міської ради Апостолівського району Дніпропетровської області».

Таким чином, позивач зазначає, що займає посаду вчителя зарубіжної літератури.

Відповідач 1 наголошує, що позивач займає посаду асистент вчителя закладу середньої освіти, а також звертає увагу на недоліки заповнення поданої ОСОБА_1 трудової книжки, що стало підставою для прийняття рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 о/р 047150019238 від 24.02.2023 року щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За даних обставин суд звертає увагу учасників справи, що наказом Міністерства соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.93 р. (далі - Інструкція).

Відповідно до п.1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (2.3 Інструкції).

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (2.3 Інструкції).

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (2.3 Інструкції).

Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці (2.9 Інструкції).

Відповідно до п. 2.10 Інструкції у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний". Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.

Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем.

З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі № 654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18).

Крім того в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

В даному випадку, суд звертає увагу суду, що вказані записи в трудовій книжці зроблені чітко, зрозуміло, відсутні ознаки підчисток та підробок.

Частиною 1 ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно з частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Таким чином суд зазначає, що при виникненні у відповідачів сумнівів щодо права позивача на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 частини 1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсійний орган має право перевіряти достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію, допомогу, тощо.

З вищевикладених норм випливає, що суб`єкт владних повноважень, у разі незгоди з відомостями зазначеними в документах позивача, має право на реалізацію повноважень наданих йому частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV, а саме: вимагати відповідні документи від підприємства, перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню тощо, проте таким правом суб`єкт владних повноважень не скористався.

У зв`язку зі зверненням позивача щодо перерахунку пенсії пенсійний орган зобов`язаний перевірити, зокрема, чи має заявник право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якими документами це підтверджується.

У разі прийняття рішення про відмову в призначенні/перерахунку пенсії пенсійний орган повідомляє про це заявника із зазначає причини відмови.

У свою чергу предметом доказування у даній справі є встановлення, зокрема, чи діяв відповідач обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Суд вважає, що в даному випадку позивач не може бути позбавлений права, що стосується предмету позову через те, що відповідач 1 не отримав (не витребував) та не перевірив деякі підтверджуючі документи зокрема щодо посади, яку займає позивач р, оскільки відповідачем не було вжито всіх передбачених законодавством заходів за для повного, всебічного та об`єктивного розгляду заяви позивача.

Однак матеріали справи не містять доказів щодо здійснення відповідачем 1 перевірки достовірності відомостей про позивача, зокрема щодо посади, яку вона займає.

Наведені обставини свідчать про неналежну перевірку наданих позивачем документів, не повний, не всебічний та об`єктивний розгляду заяви позивача, відсутність належних обґрунтувань рішення суб`єкта владних повноважень та передчасні висновки про відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 о/р 047150019238 від 24.02.2023 року щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» прийнято передчасно, без з`ясування всіх обставин, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо обраного позивачем способу захисту суд зазначає наступне.

У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Статтею 58 Закону № 1058визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку, призначення, перерахунку пенсій громадянам в т.ч. призначення одноразової грошової допомоги.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що порушені права позивача слід відновити шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.02.2023 року про проведення перерахунку пенсії щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

При повторному розгляді заяви пенсійний орган реалізуючи повноваження наданих йому частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV повинен встановити яку посаду займає позивач відповідно до відомостей у поданих разом із заявою документах, зокрема: вимагати відповідні документи від підприємства, перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень рішення якого оскаржується, не виконано покладеного на нього обов`язку доказування правомірності прийнятого рішення та не спростовано доводи позивача в цій частині.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 15), відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 о/р НОМЕР_1 від 24.02.2023 року щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.02.2023 року про проведення перерахунку пенсії щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

У задоволені іншої частини позовних вимог, відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 268 (двісті шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 268 (двісті шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 03.08.2023 року.

Суддя О.М. Неклеса