Рішення № 112610419, 02.08.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 серпня 2023 р. Справа № 120/5152/23

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справуза позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправною бездіяльністю відповідача щодо не виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 грн на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей у періоди з 07.04.2022 року по 30.04.2022 року, з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року, з 01.06.2022 року по 25.06.2022 року.

Ухвалою суду від 02.05.2023 року було відкрито провадження у цій справі.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Представник відповідача акцентує увагу на тому, що участь позивача у бойових діях або заходах протягом спірного періоду не підтверджена у повній мірі, як того вимагає порядок Наказ № 164-АГ, що підтверджує відсутність у військової частини НОМЕР_2 правових підстав для здійснення виплат. Серед іншого відповідач зазначає, що саме списки військовослужбовців у формі, передбаченій додатком 2 до Наказу № 164-АГ є належним підтвердженням участі у бойових діях.

15.05.2023 року до суду надійшло клопотання від представника військової частини НОМЕР_2 про залишення позовної заяви без руху після відкриття, мотивоване тим, що позивачем не уточнено позовні вимоги стосовно кожного відповідача. Так, ухвалою суду від 22.05.2023 року залишено без руху після відкриття.

У зв`язку з усуненням недоліків позовної заяви, а саме визначення відповідачем - військової частини НОМЕР_2 , ухвалою суду від 12.06.2023 року продовжено розгляд справи.

Окрім того, вказаною ухвалою у військової частини НОМЕР_3 , як розпорядника інформації було витребувано докази.

Відповідач скористався своїм правом на подання відповіді на відзив, у якій зазначив, що позиція відповідача жодним чином не спростовує обставин справи. Окрім того, представником позивача долучено розрахунок витрат на професійну правничу допомогу.

Також відповідачем було подано заперечення, у якому представник відповідача акцентує увагу на тому, що участь позивача у бойових діях у повній мірі не підтверджена.

На виконання вимог ухвали від військової частини НОМЕР_3 надійшли письмові пояснення, у яких зазначено, що довідка про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійсненні заходів в національній безпеці і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії № 1358 від 05.08.2022 року щодо позивача надана до прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому зазначає, рапорти від прикордонної комендатури відносно позивача щодо виплати 30000 грн за період квітень - червень 2022 року не надходили. Окрім того зазначає, що рапорти про виплату доплати у розмірі 70000 грн за квітень та травень місяць були направлені до військової частини НОМЕР_2 . Також рапорт про виплату 70000 грн за червень місяць були направлені до відповідача для прийняття правового рішення в межах компетенції. Разом з тим, дані про позивача в рапорті за червень місяць посадовими особами прикордонної комендатури НОМЕР_1 прикордонного загону не зазначено.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період. У 2022 році проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії 1 відділення інспекторів прикордонної служби 2 прикордонної застави 2 відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування.

Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 07.04.2022 року № 5-вв позивача направлено у службове відрядження до оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " з 07.04.2022 року, з метою прийняття участі у заходах.

Надалі, наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 28.06.2022 року № 38-вв позивача направлено у службове відрядження до НОМЕР_4 прикордонного загону, який перебуває в оперативному угрупуванні військ " ІНФОРМАЦІЯ_3 " з 28.06.2022 року

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_3 від 05.08.2022 № 1211 молодший сержант ОСОБА_2 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022 та з 01.06.2022 по 25.06.2022.

Позивачу з травня 2022 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 виплачується додаткову винагороду в розмірі у розмірі 30000 грн відповідно.

Водночас, позивач вважаючи, що має право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби. Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Згідно пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Згідно із Інструкцією "Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України", затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 25.06.2018 року № 558 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 року за № 854/32306, грошове забезпечення означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168).

Відповідно до п. 1 Постанови № 168 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка", виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах .

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Спірним у досліджуваному випадку є право на отримання збільшеної виплати додаткової винагороди до 100000 грн відповідно до Постанови № 168.

Так, з метою виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (із змінами) та з метою врегулювання виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано наказ від 31.03.2022 № 164-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168" (далі - Наказ № 164-АГ).

Пунктом 1 Наказу № 164-АГ визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби, які проходять військову службу в органах охорони державного кордону (прикордонних загонах) виплачується додаткова винагорода (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірі 30000 грн, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до п. 2 Наказу № 164-АГ під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; з завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання польотів, пов`язаних з евакуацією військовослужбовців, цивільного населення, озброєння та інших матеріальних засобів з районів бойових дій, виконання бойових завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами

Пунктом 3 Наказу № 164-АГ визначено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі одного з таких документів: бойового наказу (бойового розпорядження); журналу бойових дій (вахтового журналу) або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об`єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл); рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням, військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі .

Відповідно до п. 4 Наказу № 164-АГ начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць (додаток 2).

Пунктом 5 цього наказу визначено, що виплату додаткової винагороди здійснювати на підставі наказу начальника (командира) Держприкордонслужби. В наказі про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 грн на місяць, обов`язково зазначати підстави для його видання.

Пунктом 12 Наказу № 164-АГ визначено, що виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).

Відтак, суд наголошує, що підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн є наказ командира, який видається, у разі, якщо особи беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби).

При цьому, документальним підтвердженням такої участі є один із наступних документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об`єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл); рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням, військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Так, судом встановлено, що наказом від 07.04.2022 року № 5-вв позивача направлено у службове відрядження до оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " з 07.04.2022 року, з метою прийняття участі у заходах.

Відповідно до інформації, що містяться у поясненнях військової частини НОМЕР_3 , молодшого сержанта ОСОБА_2 , у відповідності до бойового розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02.04.2022 року № 56-Т, у складі прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) направлено в оперативне підпорядкування НОМЕР_5 прикордонного загону князя ОСОБА_3 .

Відповідно до бойового розпорядження начальника НОМЕР_5 прикордонного загону імені князя Володимира Великого від 09.04.2022 року № 978-Т позивача у складі військової частини НОМЕР_2 приступив до виконання бойових завдань в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_5 прикордонного загону імені князя Володимира Великого.

Представник військової частини НОМЕР_3 у письмових поясненнях наголосив, що бойові розпорядження надати неможливо, оскільки вони мають обмежений гриф доступу "Таємно".

Однак, суд наголошує, що на підтвердження вказаної вище інформації військовою частиною було видано позивачу Довідку про безпосередню участь в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, відповідно до додатку № 1 п. 3 Наказу № 164-АГ, від 05.08.2022 року № 1211 (а.с. 37). Вказана довідка була надана до військової частини НОМЕР_2 , що не заперечується сторонами.

Отже, зважаючи на наявність вищезазначених бойових розпоряджень та довідки про від 05.08.2022 року, суд доходить висновку, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях в період з 07.04.2022 року по 30.04.2022 року, з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року, з 01.06.2022 року по 25.06.2022 року Відповідно, має право на отримання збільшеної виплати додаткової винагороди до 100000 грн відповідно до Постанови №168.

Що ж до необхідності формування "списків військовослужбовців" відповідач зауважує, що відповідно до п. 4 Наказу № 164-АГ начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць (додаток 2).

Пунктом 5 цього наказу визначено, що виплату додаткової винагороди здійснювати на підставі наказу начальника (командира) Держприкордонслужби. В наказі про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень на місяць, обов`язково зазначати підстави для його видання.

Пунктом 12 Наказу № 164-АГ визначено, що виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).

Аналізуючи процитовані вище норми пунктів 3-5 Наказу № 164-АГ, суд доходить висновку, що оформлена відносно позивача довідка від 05.08.2022 (видана на підставі бойового розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України 02.04.2022 № 56) є допустимим, належним, достовірним та достатнім доказом безпосередньої участі позивача (відрядженого військовослужбовця) у бойових діях або заходах, а відтак, і підтверджує його право на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за періоди із 07.04.2022 по 30.04.2022, із 01.05.2022 по 31.05.2022, із 01.06.2022 по 25.06.2022.

Наказом № 164-АГ визначено, що механізм реалізації права на отримання додаткової винагороди поставлено у залежність від вчинення начальником регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів, дій у формі щомісячного повідомлення органів, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах. Це повідомлення здійснюється у спосіб надсилання документів (списків) згідно додатку 2 до наказу № 164-АГ. В подальшому, це повідомлення є підставою для прийняття наказу про виплату військовослужбовцю додаткової винагороди у збільшеному розмірі.

При розгляді цієї справи встановлено, що жоден суб`єкт спірних правовідносин не ставить під сумнів безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах, а відтак, і його право на виплату спірної додаткової винагороди за періоди з 07.04.2022 по 30.04.2022, із 01.05.2022 по 31.05.2022, із 01.06.2022 по 25.06.2022. Однак, із певних причин (об`єктивного чи суб`єктивного характеру) до відповідача не надіслано інформації за встановленою формою та у передбачені строки, як цього вимагає пункт 4 Наказу № 164-АГ, що і стало перешкодою для виплати позивачу додаткової винагороди та причиною порушення його прав на отримання у повному обсязі належних йому сум грошового забезпечення.

За таких обставин суд не може погодитися із аргументами відповідача, що підставою для нарахування додаткової винагороди є виключно списки за формою згідно додатку 2 до Наказу № 164-АГ, які мали направлятись військовою частиною, у відрядженні якої перебував позивач. Суд зауважує, що надіслання цих списків є елементом процедури виплати додаткової винагороди, тоді як право позивача на отримання спірних сум підтверджується довідкою від 05.08.2022 (видана на підставі бойового розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України 02.04.2022 № 56). Тому, враховуючи, що позивач дотримався усіх умов для виплати йому додаткової винагороди, відповідач не може посилатися як на підставу незгоди із позовом на невиконання військовою частиною формальних процедур реалізації права, адже в іншому випадку на позивача буде покладено тягар негативних наслідків за недотримання однією із військових частин встановленого ДПС України порядку, чим порушуватиметься суть права позивача на отримання належного йому грошового забезпечення у повному обсязі.

Аналогічна позиція викладена в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі № 120/9813/22 від 22.05.2023 року.

Окремо , суд вказує, що відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є верховенство права.

При цьому, принцип правової визначеності є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у низці своїх рішень зазначає зокрема Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.

Принцип правової визначеності (певності) - загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.

Так, Конституційний Суд України сформулював у Рішенні від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками, в якому зазначається, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 п. 5 мотивувальної частини). Цим Конституційний Суд України наголосив, що невизначеність, нечіткість правової норми призводить до її неоднакового розуміння та тлумачення, що в практичній площині призводить до різного застосування

У справі "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" має на увазі не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія (ЄСПЛ аналогічної позиції дотримується у справі "Steel and others v. The United Kingdom")

Також у рішенні в справі "The Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.

При цьому ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.

Суд вказує, що постанова КМУ №168 передбачає, що виплата додаткової винагороди до 100000 грн здійснюється на підставі наказів командирів, при цьому, умовою для такої виплати є безпосередня участь у певний період у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи саме в районах здійснення зазначених заходів.

Суд акцентує увагу, що ані постановою КМУ №168, ані наказом №164-АГ не врегульовано питання щодо виплати спірної додаткової винагороди за умови документального підтвердження права на її отримання (тобто безпосередньої участі у бойових діях), однак без видачі командиром наказу про таку виплату.

Тобто фактично командир на власний розсуд вправі вирішувати виплачувати додаткову винагороду чи ні, що не відповідає принципам правової визначеності та порушує вимогу якості закону.

Більше того, п.1 постанови КМУ № 168 вказує, що виплата винагороди до 100000 грн здійснюється військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, тобто підставою є прийняття участі у відповідних заходах.

Відтак, суд не погоджується із доводами відповідача, що підставою для нарахування додаткової винагороди є виключно Списки, які мали направлятись військовою частиною, у відрядженні якої перебував позивач. Хоча й такі й мають бути подані, однак не є визначальною чи єдиною підставою для виплати.

Судом встановлено, що стосовно ОСОБА_1 наявне бойове розпорядження та довідка, яка підтверджує періоди його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди з 07.04.2022 року по 30.04.2022 року, з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року, з 01.06.2022 року по 25.06.2022 року.

При цьому, суд вказує на те, що позивачу не виплачена винагорода у повному розмірі за період з 07.04.2022 року по 30.04.2022 року, з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року, з 01.06.2022 року по 25.06.2022 року, чим допущено протиправну бездіяльність відповідачем. Як наслідок, підлягає задоволенню похідна вимога про зобов`язання виплатити винагороду у зазначені періоди в розрахунку до 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням проведених виплат за цей період.

Щодо розподілу судових витрат у цій справі, суд зазнає наступне.

Так, позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. Сума підтверджена договором про надання правової допомоги від 17.03.2023 року, актом наданих послуг та надано детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом.

Окрім того матеріали справи містять докази сплати адвокату гонорару, а саме, платіжну інструкцію від 02.04.2023 року.

Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд зокрема враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Частиною 5 ст. 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд притримується позиції, що право на відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.

Так, у договорі про надання правової допомоги зазначено фіксований гонорар у сумі 5000 грн та виконана робота.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Суд зазначає, що вказаний розмір витрат на правничу допомогу неспівмірний з складність даної справи та наданих адвокатом послуг.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку, що відшкодуванню за понесені витрати на правничу допомогу підлягає сума у розмірі 1500 грн.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів , суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_6 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ 14321819) про визнання - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей за період з 07.04.2022 року по 30.04.2022 року, з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року, з 01.06.2022 року по 25.06.2022 року, у розрахунку до 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди , встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 07.04.2022 року по 30.04.2022 року, з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року, з 01.06.2022 року по 25.06.2022 року, з розрахунку до 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням проведених виплат за цей період.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн за рахунок бюджетних асигнувань НОМЕР_1 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяАльчук Максим Петрович