Рішення № 112607100, 27.07.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2023 Справа № 914/1132/23

За позовом: Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Перехрестя», м. Львів,

про: скасування державної реєстрації права приватної власності на об`єкт нерухомого майна

Суддя Н.Є. Березяк

Секретар судового засідання Р.Р. Волошин

За участю представників сторін:

від позивача Кулик А.Я. - представник

від відповідача: Царук А.П. - засновник ТзОВ «Перехрестя», Лосин О.Б. - представник, Кузь А.В. - представник

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перехрестя» про скасування державної реєстрації права приватної власності на об`єкт нерухомого майна.

Ухвалою суду від 17.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Ухвалою суду від 06.07.2023 закрито підготовче провадження у справі №914/1132/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.07.2023.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державна реєстрація права власності на неіснуючий об`єкт на земельній ділянці комунальної власності порушує права власника такої земельної ділянки - територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, яка не в змозі нею розпорядитися.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі з підстав наведених у відзиві на позовну заяву (вх. №14291/23 від 08.06.2023). В обґрунтування своїх заперечень посилається на наступне:

- Пунктом 75 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 № 1127 передбачено, що для державної реєстрації припинення права власності на закінчений будівництвом об`єкт чи об`єкт незавершеного будівництва у зв`язку з його знищенням подаються, передбачено, що виключно власник закінченого будівництвом об`єкта чи об`єкта незавершеного будівництва має право звернутися з відповідною заявою до уповноваженого суб`єкта для державної реєстрації припинення права власності на такий об`єкт у зв`язку з його знищенням;

- державна реєстрація не є способом набуття чи припинення права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав;

- акт обстеження земельної ділянки на вул. Поліська, 2 у м. Львові від 28.10.2022 №22 складено в одноособовому порядку;

-акт обстеження підписаний виключно представниками Львівської міської радив односторонньому порядку жодним чином не підтверджує, що майно Відповідача знищене повністю .

Через відділ документообігу суду, 08.06.2023 за вх. №14336/23 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, в якому просить суд долучити до матеріалів справи оригінал проекту відновлення будівлі шашличної по вул. Поліська, 2 у м. Львові.

Через відділ документообігу суду, 20.06.2023 за вх. №15365/23 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, в якому просить суд долучити до матеріалів справи оригінал звіту за результатами технічного обстеження конструкцій шашличної по вул. Поліська, 2 у м. Львові, який, як зазначає позивач, підтверджує, що існуючий фундамент будівлі шашличної є нормальним і на ньому можна відновити дану будівлю у попередніх розмірах та поверховості згідно представленого проєкту та технічного паспорту.

На електронну пошту суду, 06.07.2023 за вх. №16870/23 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких просить суд в задоволенні позовних відмовити.

На електронну пошту суду, 10.07.2023 за вх №16993/23 від позивача надійшли письмові пояснення, в яких він зазначає, що відновлення будівель чи споруд може відбуватись шляхом капітального ремонту, реконструкції чи реставрації, відтак, будь яке будівництво вул. Поліська, 2 у м. Львові - заборонено.

Як стверджує позивач, ЛКП «Львівське міжміське бюро технічної інвентаризації» за результатами обстеження земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Поліська, 2 виявлено, що будівля шашличної площею 79,4 кв.м зруйнована. Отже, на думку позивача, факт знищення шашличної на вул. Поліській, 2 засвідчений уповноваженим органом на здійснення технічної інвентаризації.

В судовому засіданні 27.07.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» було здійснено реєстрацію права власності ТОВ "Перехрестя" на будівлю шашличної площею 79,4 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Поліська, 2. Підставою виникнення права власності є рішення Господарського суду Львівської області від 14.09.2001 по справі № 1/485-22/316.

22.10.2022 провідним спеціалістом відділу державного контролю за використанням та охороною земель м. Львова управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради, провідним спеціалістом відділу районних архітекторів управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради, начальником відділу укладання договорів оренди землі управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради було здійснено обстеження земельної ділянки на вул. Поліській, 2. За результатами було складено акт обстеження земельної ділянки №22 від 28.10.2022.

Результати обстеження земельної ділянки: виявлено, що будівля шашличної загальною площею 79,4 кв.м (реєстраційний номер майна 23772437), яка перебуває у власності ТзОВ «Перехрестя» на вул. Поліській, 2 у м. Львові зруйнована. На земельній ділянці виявлено залишки бетонної стяжки та будівельного сміття.

Як зазначає позивач, внаслідок реєстрації права власності на неіснуючий об`єкт було порушено права, майнові інтереси законного власника земельної ділянки - територіальної громади м. Львова, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду про скасування державної реєстрації права приватної власності на об`єкт нерухомого майна по вул. Поліській, 2 у м. Львові.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтовані та такі що не підлягають до задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до частини першої статті 316 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами першою та другою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За змістом частин 1, 2 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. Зокрема, право на справедливий суд (стаття 6), право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла (стаття 8).

Згідно зі статтею 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення.

Дана позиція узгоджується з постановами Верховного Суду від 17.01.2019 у справі №708/254/18 та від 09.06.2022 №759/18854/20.

Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт чи об`єкт незавершеного будівництва у зв`язку з його знищенням проводиться за наявності відомостей про факт знищення, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 75 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (надалі - Порядок) передбачено, що для державної реєстрації припинення права власності на закінчений будівництвом об`єкт чи об`єкт незавершеного будівництва у зв`язку з його знищенням подаються:

1) заява власника закінченого будівництвом об`єкта чи об`єкта незавершеного будівництва, справжність підпису на якій засвідчується відповідно до Закону України «Про нотаріат»;

2) документ, що посвідчує право власності на закінчений будівництвом об`єкт чи об`єкт незавершеного будівництва (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли такий документ відсутній у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням).

Тобто, із урахуванням пункту 75 Порядку виключно власник закінченого будівництвом об`єкта чи об`єкта незавершеного будівництва має право звернутися з відповідною заявою до уповноваженого суб`єкта для державної реєстрації припинення права власності на такий об`єкт у зв`язку з його знищенням.

У власності Відповідача перебуває об`єкт нерухомого майна, а саме: будівля шашличної площею 79,4 кв.м, яка знаходиться по вул. Поліська, 2 у м. Львові , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових права на нерухоме майно від 06.04.2023 №328331078, реєстраційним посвідченням Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 22.10.2001 серія КММ №013019, а також витягом з реєстру права власності на нерухоме майно ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 26.06.2008 №19331486.

Позивачем в підтвердження позовних вимог до позовної заяви долучено, зокрема, акт обстеження земельної ділянки на вул. Поліська, 2 у м. Львові від 28.10.2022 №22, в якому зазначено, що в результаті обстеження земельної ділянки виявлено, що будівля шашличної загальною площею 79,4 кв.м (реєстраційний номер майна 23772437) на вул. Поліській, 2 у м. Львові зруйнована. На земельній ділянці виявлено залишки бетонної стяжки та будівельного сміття. Тобто сам позивач не заперечує наявність на даній ділянці бетонної стяжки.

В той же час, як вбачається з долученого до матеріалів справи звіту за результатами технічного обстеження конструкцій шашличної по вул. Поліська, 2 у м. Львові , існуючий фундамент будівлі шашличної є таким, на якому можна відновити дану будівлю у попередніх розмірах та поверховості згідно представленого проєкту та технічного паспорту. Крім того, як зазначає відповідач, в звязку із знищенням будівлі внаслідок пожежі, він, як власник , вчиняє відповідні дії для відновлення будівлі у попередніх розмірах та поверховості.

Враховуючи можливість відновлення зруйнованого внаслідок пожежі обєкта, про скасування державної реєстрації якого, без згоди власника, просить позивач, враховуючи висновки викладені у вказаних постановах Верховного Суду, а також те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують факт повного знищення майна Відповідача та не підтверджено обставин, які свідчать що право позивача є порушене, а відтак у суду відсутні правові підставі для задоволення позовних вимог.

Відтак вимога щодо скасування державної реєстрації права приватної власності на об`єкт нерухомого майна є необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На думку суду, надані відповідачем докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Позивач не подав доказів на спростування вірогідності доказів наданих відповідачем та не подав доказів, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Окрім того, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак судовий збір залишається за позивачем.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10,12,20,73,74,75,76,79,123,129,232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного

господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 03.08.2023.

Суддя Березяк Н.Є.