Рішення № 112606883, 02.08.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.08.2023Справа № 910/5510/23Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Нова пошта»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламний текстиль»

про стягнення 361796,90 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Маринич А.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.04.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальності «Нова пошта» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламний текстиль» про стягнення штрафних санкцій у загальному розмірі 361796,90 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідачем було прострочено поставку товару за Договором поставки №3/04/2015 від 03.04.2015, з огляду на що позивачем заявлено до стягнення з відповідача: 1) штраф у загальному розмірі 81377,10 грн (за Специфікацією №58 від 29.09.2022 штраф у розмірі 33375,60 грн, за Специфікації №59 від 12.10.2022 штраф у розмірі 7992,00 грн, за Специфікацією №60 від 12.10.2022 штраф у розмірі 40009,50 грн), 2) пеню у загальному розмірі 280419,80 грн (за Специфікацією №58 від 29.09.2022 пеню у розмірі 79349,45 грн, за Специфікації №59 від 12.10.2022 пеню у розмірі 13478,40 грн, за Специфікацією №60 від 12.10.2022 пеню у розмірі 187591,95 грн).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 відкрито провадження у справі №910/5510/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.05.2023, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Підготовче засідання, призначене на 03.05.2023, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 підготовче засідання у справі №910/5510/23 призначено на 24.05.2023.

У підготовчому засіданні 24.05.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадяої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 07.06.2023.

30.05.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав на безпідставність нарахування позивачем пені, яка передбачена умовами договору поставки, та про наявність обставин форс-мажору, які звільняють відповідача від відповідальності.

07.06.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 07.06.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 28.06.2023.

28.06.2023 відповідачем подано заяву про зменшення розміру штрафних санкцій.

У підготовчому засіданні 28.06.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.08.2023.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.08.2023 надав усні пояснення по справі, частково заперечив проти задоволення позову.

Представник позивача у судове засідання 02.08.2023 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, 02.08.2023 подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні 02.08.2023 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламний текстиль» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальності «Нова пошта» (покупець) укладено Договір поставки №3/04/2015, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується постачати товар для використання його покупцем у підприємницькій діяльності, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору поставки №3/04/2015 від 03.04.2015 предметом поставки є швейні вироби, що узгоджується сторонами в специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору.

Згідно з п. 2.2.1 Договору поставки №3/04/2015 від 03.04.2015 товар поставляється покупцю окремими партіями, відповідно до окремої заявки покупця та підписаної відповідної специфікації.

Відповідно до п. 3.1 Договору поставки №3/04/2015 від 03.04.2015 поставка товару здійснюється за підписаною сторонами специфікацією, складеною на підставі письмової заявки покупця.

Всі заявки повинні бути оформлені на офіційному бланку та надіслані факсом або відправлені електронної поштою (п. 3.2 Договору поставки №3/04/2015 від 03.04.2015).

Згідно з п. 3.3 Договору поставки №3/04/2015 від 03.04.2015 заявка покупця має бути затверджена постачальником протягом 3 робочих днів з моменту її одержання постачальником.

Відповідно до п. 3.4 Договору поставки №3/04/2015 від 03.04.2015 поставка товару відбувається згідно з строком вказаного у відповідній специфікації.

Відповідно до п. 3.5 Договору поставки №3/04/2015 від 03.04.2015 датою поставки товару вважається дата приймання товару, вказана у видатковій накладній.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2016, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що виникли за цим договором (п. 10.1 Договору поставки №3/04/2015 від 03.04.2015).

Відповідно до п. 10.5 Договору поставки №3/04/2015 від 03.04.2015 у випадку, якщо жодна із сторін не повідомила іншу сторону про бажання розірвати договір за 30 днів до моменту закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на 1 рік на тих же умовах.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідачем було прострочено поставку товару за Договором поставки №3/04/2015 від 03.04.2015, з огляду на що позивачем заявлено до стягнення з відповідача: 1) штраф у загальному розмірі 81377,10 грн (за Специфікацією №58 від 29.09.2022 штраф у розмірі 33375,60 грн, за Специфікації №59 від 12.10.2022 штраф у розмірі 7992,00 грн, за Специфікацією №60 від 12.10.2022 штраф у розмірі 40009,50 грн), 2) пеню у загальному розмірі 280419,80 грн (за Специфікацією №58 від 29.09.2022 пеню у розмірі 79349,45 грн, за Специфікації №59 від 12.10.2022 пеню у розмірі 13478,40 грн, за Специфікацією №60 від 12.10.2022 пеню у розмірі 187591,95 грн).

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказав на безпідставність нарахування позивачем пені, яка передбачена умовами договору поставки, та про наявність обставин форс-мажору, які звільняють відповідача від відповідальності.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Розмір кожної партії товару визначається на підставі заявки та специфікації, виконаної в письмовій формі, в якій зазначається: найменування товару, кількість товару, що повинна постачатися в кожній окремій партії, коротка характеристика товару, дата поставки (п.2.2.3 Договору поставки №3/04/2015 від 03.04.2015).

29.09.2022 між сторонами укладено Специфікацію №58 до Договору поставки №3/04/2015 від 03.04.2015, в якій сторони погодили найменування та кількість товару, що постачається відповідачем, його загальну вартість - 669036,00 грн; встановили строк поставки товару - 35 робочих днів з моменту отримання заявки та внесення передплати. Умови оплати: 50% передплати та 50% післясплати, відтермінування платежу - 20 календарних днів з дня постачання товару.

У п. 5 Специфікації №58 від 29.09.2022 сторонами погоджено, що у випадку прострочення постачання більш ніж на 5 робочих днів постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 5% від вартості несвоєчасно поставленого товару. При цьому, умови договору, які регулюють аналогічні питання, передбачені цим пунктом специфікації, не застосовуються до поставки товару за цією специфікацією.

Судом встановлено, що 18.10.2022 позивач сплатив відповідачу грошові кошти у розмірі 334518,00 грн, що є 50% попередньої оплати за Специфікацією №58 від 29.09.2022.

Крім того, судом встановлено, що 21.11.2022 відповідач поставив позивачу товар на суму 1524,00 грн (видаткова накладна №494 від 21.11.2022), 16.12.2022 - товар на суму 53340,00 грн (видаткова накладна №525 від 16.12.2022), 20.12.2022 - товар на суму 54102,00 грн (видаткова накладна №527 від 20.12.2022), 27.12.2022 - товар на суму 50292,00 грн (видаткова накладна №539 від 27.12.2022), 03.01.2023 - товар на суму 102108,00 грн (видаткова накладна №1 від 03.01.2023), 10.01.2023 - товар на суму 132588,00 грн (видаткова накладна №11 від 10.01.2023), 17.01.2023 - товар на суму 275082,00 грн (видаткова накладна №15 від 17.01.2023), що разом становить 669036,00 грн.

У кожній з вказаних видаткових накладних міститься посилання, що поставка здійснюється відповідно до замовлення клієнта №134 від 03.10.2022.

Таким чином, зважаючи на те, що строк поставки товару становить 35 робочих днів з моменту отримання заявки та внесення передплати, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був поставити товар за Специфікацією №58 від 29.09.2022 у строк до 06.12.2022.

Отже, за Специфікацією №58 від 29.09.2022 відповідачем було прострочено поставку товару на суму 667512,00 грн.

12.10.2022 між сторонами укладено Специфікацію №59 до Договору поставки №3/04/2015 від 03.04.2015, в якій сторони погодили найменування та кількість товару, що постачається відповідачем, його загальну вартість - 159840,00 грн; встановили строк поставки товару - 35 робочих днів з моменту отримання заявки та внесення передплати.

Умови оплати: 50% передплати та 50% післясплати, відтермінування платежу - 20 календарних днів з дня постачання товару.

У п. 5 Специфікації №59 від 12.10.2022 сторонами погоджено, що у випадку прострочення постачання більш ніж на 5 робочих днів постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 5% від вартості несвоєчасно поставленого товару. При цьому, умови договору, які регулюють аналогічні питання, передбачені цим пунктом специфікації, не застосовуються до поставки товару за цією специфікацією.

Судом встановлено, що 20.10.2022 позивач сплатив відповідачу грошові кошти у розмірі 79920,00 грн, що є 50% попередньої оплати за Специфікацією №59 від 12.10.2022.

Крім того, судом встановлено, що 27.12.2022 відповідач поставив позивачу товар на суму 10800,00 грн (видаткова накладна №540 від 27.12.2022), 03.01.2023 - товар на суму 136080,00 грн (видаткова накладна №4 від 03.01.2023), 04.01.2023 - товар на суму 12960,00 грн (видаткова накладна №5 від 04.01.2023), що разом становить 159840,00 грн.

У кожній з вказаних видаткових накладних міститься посилання, що поставка здійснюється відповідно до замовлення клієнта №161 від 06.10.2022.

Таким чином, зважаючи на те, що строк поставки товару становить 35 робочих днів з моменту отримання заявки та внесення передплати, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був поставити товар за Специфікацією №59 від 12.10.2022 у строк до 08.12.2022.

Отже, за Специфікацією №59 від 12.10.2022 відповідачем було прострочено поставку товару на суму 159840,00 грн.

12.10.2022 між сторонами укладено Специфікацію №60 до Договору поставки №3/04/2015 від 03.04.2015, в якій сторони погодили найменування та кількість товару, що постачається відповідачем, його загальну вартість - 800190,00 грн; встановили строк поставки товару - 35 робочих днів з моменту отримання заявки та внесення передплати.

Умови оплати: 50% передплати та 50% післясплати, відтермінування платежу - 20 календарних днів з дня постачання товару.

У п. 5 Специфікації №60 від 12.10.2022 сторонами погоджено, що у випадку прострочення постачання більш ніж на 5 робочих днів постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 5% від вартості несвоєчасно поставленого товару. При цьому, умови договору, які регулюють аналогічні питання, передбачені цим пунктом специфікації, не застосовуються до поставки товару за цією специфікацією.

Судом встановлено, що 20.10.2022 позивач сплатив відповідачу грошові кошти у розмірі 400095,00 грн, що є 50% попередньої оплати за Специфікацією №60 від 12.10.2022.

Крім того, судом встановлено, що 27.12.2022 відповідач поставив позивачу товар на суму 24990,00 грн (видаткова накладна №541 від 27.12.2022), 03.01.2023 - товар на суму 10200,00 грн (видаткова накладна №2 від 03.01.2023), 17.01.2023 - товар на суму 19380,00 грн (видаткова накладна №16 від 17.01.2023), 24.01.2023 - товар на суму 122400,00 грн (видаткова накладна №40 від 24.01.2023), 09.02.2023 - товар на суму 140760,00 грн (видаткова накладна №80 від 09.02.2023), 16.02.2023 - товар на суму 143310,00 грн (видаткова накладна №84 від 16.02.2023), 23.02.2023 - товар на суму 339150,00 грн (видаткова накладна №86 від 23.02.2023), що разом становить 800190,00 грн.

У кожній з вказаних видаткових накладних міститься посилання, що поставка здійснюється відповідно до замовлення клієнта №163 від 06.10.2022.

Таким чином, зважаючи на те, що строк поставки товару становить 35 робочих днів з моменту отримання заявки та внесення передплати, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був поставити товар за Специфікацією №60 від 12.10.2022 у строк до 08.12.2022.

Отже, за Специфікацією №60 від 12.10.2022 відповідачем було прострочено поставку товару на суму 800190,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У зв`язку з тим, що відповідачем було прострочено поставку товару, позивачем заявлено до стягнення з відповідача:

1) штраф у загальному розмірі 81377,10 грн (за Специфікацією №58 від 29.09.2022 штраф у розмірі 33375,60 грн, за Специфікації №59 від 12.10.2022 штраф у розмірі 7992,00 грн, за Специфікацією №60 від 12.10.2022 штраф у розмірі 40009,50 грн),

2) пеню у загальному розмірі 280419,80 грн (за Специфікацією №58 від 29.09.2022 пеню у розмірі 79349,45 грн, за Специфікації №59 від 12.10.2022 пеню у розмірі 13478,40 грн, за Специфікацією №60 від 12.10.2022 пеню у розмірі 187591,95 грн).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У п. 6.4 Договору поставки №3/04/2015 від 03.04.2015 зазначено, що за порушення строків поставки товару з вини постачальника постачальник сплачує неустойку у розмірі 0,5% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення поставки.

Відповідно до п. 6.5 Договору поставки №3/04/2015 від 03.04.2015 за порушення строків поставки товару з вини постачальника понад 10 робочих днів постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від вартості непоставленого у строк товару.

У п. 5 специфікацій сторонами погоджено, що у випадку прострочення постачання більш ніж на 5 робочих днів постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 5% від вартості несвоєчасно поставленого товару. При цьому, умови договору, які регулюють аналогічні питання, передбачені цим пунктом специфікації, не застосовуються до поставки товару за цією специфікацією.

Суд відхиляє заперечення відповідача про безпідставність нарахування неустойки (пені) на підставі п. 6.4 Договору поставки №3/04/2015 від 03.04.2015, оскільки у специфікаціях сторони дійшли згоди про незастосування ними саме тієї умови договору, яка передбачає нарахування штрафу, тобто п. 6.5 договору.

Отже, за висновком суду позивач вправі нараховувати як неустойку (пеню), передбачену п. 6.4 Договору поставки №3/04/2015 від 03.04.2015, так і штраф, передбачений п. 5 специфікацій.

Перевіривши розрахунки штрафу у загальному розмірі 81377,10 грн (за Специфікацією №58 від 29.09.2022 штраф у розмірі 33375,60 грн, за Специфікації №59 від 12.10.2022 штраф у розмірі 7992,00 грн, за Специфікацією №60 від 12.10.2022 штраф у розмірі 40009,50 грн) та пені у загальному розмірі 280419,80 грн (за Специфікацією №58 від 29.09.2022 пеню у розмірі 79349,45 грн, за Специфікації №59 від 12.10.2022 пеню у розмірі 13478,40 грн, за Специфікацією №60 від 12.10.2022 пеню у розмірі 187591,95 грн), суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості.

Що стосується пояснень відповідача про існування обставин форс-мажору, суд зазначає наступне.

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина перша статті 614 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

У пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини другої статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, норма частини другої статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

В статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Відповідач вказує, що військова агресія російської федерації проти України, внаслідок якої 10-19 жовтня 2022 року війська загарбника завдавали масовані ракетного удару по енергетичній інфраструктурі України, призвели до критичної ситуації в енергобезпеці нашої держави. З метою подолання наслідків ракетних обстрілів об`єктів енергетики в місті Києві почали застосовуватись екстерні відключення електроенергії. Оскільки виробничі потужності відповідача прямо залежать від наявності електроенергії та підприємство не є об`єктом критичної інфраструктури з метою подолання дефіциту було замовлено генератор дизельний потужністю 30 кВт, що підтверджується копією Договору поставки №16122022/02 від 16.12.2022 та видаткової накладної №РН-0000006 від 04.01.2023. Вказаний генератор після прийняття був наданий у користування відповідачу.

При цьому, відповідач повідомив про те, що він звернувся до ТПП України з метою отримання відповідного Сертифікату для засвідчення обставин форс-мажору.

Однак, суд критично оцінює вказані твердження відповідача, зважаючи на те що спірні специфікації були складені між сторонами вже під час війни з росією (версень - жовтень 2022 року), а тому посилання відповідача на воєнні дії та обстріли об`єктів енергетичної інфраструктури як на обставини форс-мажору судом відхиляються.

Крім того, відповідного Сертифікату ТПП відповідачем суду не надано.

Що ж відносно клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №904/4685/18, від 21.11.2019 у справі № 916/553/19).

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.

Суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення.

Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена і в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.

Як вбачається з матеріалів справи, прострочення відповідача з поставки товару було незначним, та він поставив товар у повному обсязі.

Зважаючи на викладені обставини, беручи до уваги мету нарахування неустойки, та приймаючи до уваги, що позивачем не вказувалось на понесення ним будь-яких збитків у зв`язку з простроченням виконання відповідачем обов`язку з поставки товару, суд дійшов висновку зменшити розміру штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, на 50%, та пені - на 70%.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальності «Нова пошта» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламний текстиль» пені у розмірі 280419,80 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 84125,94 грн, та позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 81377,10 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 40688,55 грн.

У разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Таким чином, судовий збір покладається на відповідача (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламний текстиль» (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 21; ідентифікаційний код: 37897482) на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Нова пошта» (03026, м. Київ, Столичне шосе, буд. 103, корпус 1, поверх 9; ідентифікаційний код: 31316718) пеню у розмірі 84125 (вісімдесят чотири тисячі сто двадцять п`ять) грн 94 коп., штраф у розмірі 40688 (сорок тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн 55 коп. та судовий збір у розмірі 5426 (п`ять тисяч чотириста двадцять шість) грн 95 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 03.08.2023.

Суддя О.М. Спичак