Рішення № 112606764, 01.08.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.08.2023Справа № 910/7810/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участі секретаря судового засідання Улахли О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут"

до Акціонерного товариства "Мегабанк"

про визнання припиненим зобов`язання

за участі представників:

від позивача: Бериндя О.О.;

від відповідача: Василевська О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Мегабанк" про визнання припиненим зобов`язання за договором про надання гарантії № 392 від 29.10.2021 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" та Акціонерним товариством "Мегабанк" у розмірі 451 232,88 грн, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7810/23, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень та призначено підготовче засідання на 20.06.2023.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 14.06.2023 відповідачем надано відзив, яким заперечено вимоги позову з огляду на неплатоспроможність відповідача та відповідні законодавчі обмеження в частині заборони вчинення правочинів зарахування зустрічних однорідних вимог.

На електронну адресу Господарського суду міста Києва 16.06.2023 від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Суд, для забезпечення процесуальних прав учасників судового процесу, оголосив перерву у підготовчому засіданні до 18.07.2023.

Позивачем 26.06.2023 подано відповідь на відзив, заперечено доводи відповідача викладені у відзиві.

На електронну адресу Господарського суду міста Києва 17.07.2023 позивачем подано клопотання про зупинення провадження у справі.

За результатами підготовчого засідання суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі та прийняв рішення про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 01.08.2023.

У судовому засіданні 01.08.2023 оголошено вступну та резолютивні частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 29.10.2021 укладено договір №392, за умовами якого відповідач надав тендерну гарантію виконання позивачем своїх зобов`язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор Газотранспортної Системи України" за договором транспортування природного газу №1910000135 від 17.12.2019 строком до 28.10.2022.

У свою чергу, пунктом 2.3.1 договору №392 від 29.10.2021 позивач зобов`язався сплачувати відповідачу щомісячно не пізніше останнього робочого дня кожного місяця протягом строку дії гарантії комісійну винагороду в розмірі 3% річних.

Відповідно до розрахунку відповідача, позивач починаючи з лютого 2022 року припинив сплату комісії за видану банківську гарантію.

Станом на 21.06.2022 сума прострочених платежів склала 632 465,62 грн.

Постановою правління Національного банку України №261-рш/БТ від 02.06.2022 відповідача віднесено до категорії неплатоспроможних банків.

Рішенням №383 від 02.06.2022 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочато процедуру виведення відповідача з ринку та призначено з 03.06.2022 тимчасову адміністрацію.

Постановою правління Національного банку України №362-рш від 21.07.2022 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано відповідача.

Рішенням №506 від 21.07.2022 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочато процедуру ліквідації відповідача.

Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" 15.03.2023 укладено договір №12А167-19-23 про відступлення права вимоги грошових коштів за договором банківського вкладу в розмірі 451 232,88 грн.

Позивачем 06.05.2023 направлено на адресу відповідача заяву про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зміст правочину складають права та обов`язки, про набуття, припинення та зміну яких домовилися учасники правочину, а також особи, визначені сторонами в якості учасників цього правочину.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути заміненим іншою особою, у тому числі, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 Цивільного кодексу України).

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (стаття 519 Цивільного кодексу України).

За статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, тобто, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суперечність договору положенням чинного законодавства означає врегулювання правовідносин сторін всупереч імперативним нормам законодавства.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є однією з підстав припинення зобов`язання. Загальні підстави припинення зобов`язань визначені статтею 598 Цивільного кодексу України, за якою зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до положень статей 202 та 203 Господарського кодексу України зобов`язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За приписами статті 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку статті 601 Цивільного кодексу України здійснюється за наявності наступних умов: 1) вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов`язань, між двома особами, де кредитор одного зобов`язання є боржником іншого. Те саме повинно бути і з боржником; 2) вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов`язаннях повинні бути речі одного роду; 3) необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред`явити до зарахування вимоги за таким зобов`язанням, яке не підлягає виконанню.

Основною умовою для можливості припинення зобов`язання шляхом зустрічного зарахування є дійсність та безспірність вимог, тобто такі вимоги повинні існувати на момент зарахування та між сторонами не має бути спору відносно характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання та розміру.

Статтею 602 Цивільного кодексу України встановлено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, 2) про стягнення аліментів, 3) щодо довічного утримання (догляду), 4) у разі спливу позовної давності, 4-1) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом, 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином зобов`язання може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог виключно за наявності умов, установлених статтею 601 Цивільного кодексу України, та за відсутності обставин, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України.

Судом відхилено доводи відповідача в частині відсутності у даному випадку однорідності вимог за зустрічними зобов`язаннями сторін, оскільки вони є грошовими та, відповідно, однорідними. У цій частині суд погоджується з відповідними доводами відповіді на відзив.

У той же час, суд має погодитись з доводами відповідача в частині наявності обставини, що визначена пунктом 4-1 статті 602 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Окремо суд має зазначити, що доводи позивача в частині оскарження рішення регулятора третьою особою та прийняття судового рішення про недійсність рішення регуляторного органу є помилковими, оскільки ці обставини ніяким чином не можуть вплинути на правове регулювання статті 602 Цивільного кодексу України та статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

За загальним правилом недійсне рішення органу влади не породжує будь-яких правових наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Проте, у даному випадку мова йде про виведення з ринку та ліквідацію банківської установи, що зумовлює застосування до правовідносин спеціального режиму правового регулювання, у тому числі статті 602 Цивільного кодексу України, яка встановлює імперативну заборону заліку зустрічних вимог, стороною яких є неплатоспроможний банк.

За визначенням статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" неплатоспроможний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Національний банк України зобов`язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі наявності хоча б однієї з підстав, визначених статтею 76 Закону України "Про банки та банківську діяльність".

Відповідно до статті 76 Закону України "Про банки та банківську діяльність" розпочата процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку не може бути зупинена/припинена, у тому числі в разі визнання протиправними (незаконними) та скасування індивідуальних актів Національного банку України та/або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що були підставою для її початку.

Таким чином, оскарження та визнання у подальшому судом протиправними рішень регулятора не змінює правовий статус відповідача як неплатоспроможного банку, що зумовлює необхідність застосування до даних відносин правового регулювання пункту 4-1 статті 602 Цивільного кодексу України.

Відповідно, вчинений позивачем односторонній правочин про зарахування зустрічних позовних вимог відносно відповідача у справі не може мати жодних правових наслідків, у тому числі пов`язаних з припиненням зобов`язань позивача перед відповідачем.

Враховуючи наведене суд відмовляє у задоволенні позову про визнання припиненими зобов`язань перед неплатоспроможним банком повністю.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 03.08.2023

Суддя Т.Ю.Кирилюк