Ухвала суду № 112606708, 31.07.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

31.07.2023Справа № 910/11743/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі

За позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про визнання недійсним рішення загальних зборів

Представники: без виклику сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просить суд визнати недійсним рішення загальних зборів власників машиномісць напівпідземного паркінгу в будинку за адресою: АДРЕСА_1 про припинення дії договорів з ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОМПАНІЯ» та передачу функцій з управління, утримання, обслуговування напівпідземним паркінгом статутним органам ОСББ «ОАЗИС 2016», оформлене протоколом загальних зборів власників машиномісць напівпідземного паркінгу в будинку за адресою: АДРЕСА_1 від « 05» квітня 2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача, як власника машиномісця № НОМЕР_1 напівпідземного паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 не було повідомлено, ані про загальні збори власників машиномісць напівпідземного паркінгу, ані про прийняте на них рішення. Позивач вказує, що прийняте на загальних зборах рішення порушує права позивача, як власника, таке рішення є втручанням у дію принципу свободи договору, оскільки у позивача є укладений договір з ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОМПАНІЯ» № 57-241 від 16.04.2008 щодо, зокрема, обслуговування напівпідземного паркінгу.

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСББ «ОАЗИС 2016» здійснювати будь-які дії з управління (утримання, обслуговування) напівпідземним паркінгом в будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Заява обгрунтована тим, що оскаржуване рішення порушує права позивача, зокрема у питанні свободи договору та його правомочностей як власника, оскільки згідно рішення загальних зборів власників машиномісць напівпідземного паркінгу в будинку за адресою: АДРЕСА_1 з 01 червня 2023 року управління паркінгом переходить до Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОАЗИС 2016». Цей перехід не відповідає вимогам закону і як наслідок покладе додатковий фінансовий тягар на позивача, який наразі має чинний договір з ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНА кОМПАНІЯ», що здійснює регулярне обслуговування та утримання паркінгу. Заміна сторони у зобов?язанні ніким зі сторін договору не погоджена, а тому оскаржуване рішення за своєю суттю породжує правову невизначеність у питанні обрання управителя майна та відповідно кредитора щодо оплати наданих послуг.

Враховуючи наявний чинний договір між ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦЙНА КОМПАНІЯ» та позивачем, та набрання оскаржуваним рішенням сили породить, на думку позивача, правову невизначеність, яка полягатиме у тому, що фактично дві організації будуть здійснювати управління і фінансовий тягар з оплати послуг буде покладено обома ними (тобто у подвійному розмірі) на позивача.

У зв`язку з чим позивач вважає, що належним та ефективним заходом забезпечення у цій справі є заборона ОСББ «ОАЗИС 2016» здійснювати будь-які дії з управління напівпідземним паркінгом в будинку за адресою: АДРЕСА_1

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Таким чином, суд відзначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

При цьому, заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, а також майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.06.2020 у справі № 904/5876/19).

Разом з цим, відповідно до частини одинадцятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Враховуючи положення частини одинадцятої статті 137 ГПК України, суд зобов`язаний з`ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду із позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів власників машиномісць напівпідземного паркінгу в будинку за адресою: АДРЕСА_1 про припинення дії договорів з ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНА КОМПАНІЯ» та передачу функцій з управління, утримання, обслуговування напівпідземним паркінгом статутним органам ОСББ «ОАЗИС 2016», оформлене протоколом загальних зборів власників машиномісць напівпідземного паркінгу в будинку за адресою: АДРЕСА_1 від « 05» квітня 2023 року.

З огляду на заявлені позовні вимоги немайнового характеру у даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

Проте, виходячи з предмету позовних вимог, суд зазначає, що в даному випадку заходи забезпечення позову є фактично тотожними задоволенню позовних вимог, оскільки унеможливлюють подальше вчинення відповідних дій, пов`язаних з виконанням рішення загальних зборів власників машиномісць напівпідземного паркінгу в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , оформлене протоколом від « 05» квітня 2023 року.

Тож, запропонований заявником спосіб забезпечення позову, в даному випадку, має ознаки вирішення справи по суті в частині заявлених вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів власників машиномісць напівпідземного паркінгу.

Зважаючи на викладене, суд, надавши повну та всебічну оцінку доводам заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, дійшов висновку щодо недоведеності заявником підстав для вжиття заявлених заходів забезпечення позову, а також неспівмірності заходів забезпечення із заявленими позовними вимогами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанова Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 920/407/18, від 12.12.2019 у справі № 910/13985/19, від 19.12.2019 у справі № 910/12355/19 та від 15.01.2020 у справі № 910/14150/19 та від 16.04.2020 у справі № 910/18680/19.

Відтак, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

За таких обставин, суд визнає подану заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 31.07.2023.

Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Щербаков С.О.