Рішення № 112605400, 31.07.2023, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______

_____________

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/163/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Васильєвій Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Рудик В.Р., ордер серія АМ №1044009 від 26.01.2023;

від відповідача: Вітів В.А., ордер серія ВО №1048747 від 23.02.2023;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "ГЕРМЕС АГРО" (м.Житомир)

до Фермерського господарства "СЕРГІЙ-С" (с.Бистрик Бердичівського району Житомирської області)

про стягнення 1725650,99грн.

Приватне підприємство "ГЕРМЕС АГРО" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Фермерського господарства "СЕРГІЙ-С" 1725650,99грн заборгованості, яка виникла на підставі договору поставки №2/2021 від 24.02.2021, з яких: 268528,02грн основного боргу, 460824,06грн пені, 600830,98грн 30% річних, 395467,93грн штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем умов договору поставки в частині оплати отриманого товару.

Ухвалою суду від 31.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 06.03.2023.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 268528,02грн, посилаючись на те, що 23.02.2023 згідно платіжної інструкції №22 вказану суму було сплачено, також просить зменшити нараховані штрафні санкції на 93,3% (т.2, а.с.1-8).

У відповіді на відзив від 03.04.2023 позивач зазначає про безпідставність доводів відповідача, просить викликати в судове засідання та допитати у якості свідка ОСОБА_1 з приводу обставин, викладених у його заяві свідка, відзиві на позовну заяву та відповіді на відзив на позовну заяву (т.2, а.с.80-90).

03.04.2023 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів та заява про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 268 528,02грн, та повернення 50% судового збору позивачу, обґрунтовуючи це тим, що відповідач добровільно сплатив на користь позивача основну заборгованість в розмірі 268 528,02грн, що підтверджується платіжною інструкцією №22 від 23.02.2023 (т.1, а.с.122-123, 125-126).

09.05.2023 представником відповідача подано письмові пояснення щодо фінансової звітності ФГ "СЕРГІЙ-С" за 2021 рік (т.2, а.с.171-172).

30.05.2023 від представника ПП "ГЕРМЕС АГРО" надійшли додаткові пояснення по справі (т.2, а.с.225-229).

У підготовчому засіданні неодноразово оголошувались перерви згідно з ч.5 ст.183 ГПК України.

Ухвалою суду від 30.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/163/23 до судового розгляду по суті на 26.06.2023.

Ухвалою суду від 26.06.2023 відкладено розгляд справи по суті на 31.07.2023.

Представник позивача у судовому засіданні 31.07.2023 позовні вимоги підтримав в частині стягнення штрафних санкцій, просив суд закрити провадження у справі в частині стягнення 268 528,02грн основного боргу та повернути частину сплаченого судового збору.

Представник відповідача просив зменшити розмір штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

24.02.2021 між Приватним підприємством "ГЕРМЕС АГРО" (постачальник, позивач) та Фермерським господарством "Сергій-С" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №2/2021, предметом якого є товар, який належить продавцю на момент укладення договору або буде набутий продавцем у майбутньому.

Відповідно до п.2.1 договору, асортимент товару, його кількість, ціна визначається у додатках та або накладних документах відпуску товару, що є невід`ємною частиною цього договору. У випадку розбіжності даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна.

Товар оплачується на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті, згідно цін вказаних у відповідних додатках до договору, скоригованих пропорційно зміні USD на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару (п.5.3 договору).

Пунктом 5.4. договору сторони погодили, що оплата товару проводиться наступним чином:

- оплата покупцем 100% вартості товару згідно видаткових накладних в строк до 01.11.2021; у випадку якщо курс USD на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати є нижчим курсу USD на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату відвантаження такого товару, покупець зобов`язується використовувати курс USD на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату відвантаження такого товару для цілей оплати такого товару.

Додатками №№1-20 до договору поставки №2/2021 від 24.02.2021 погоджено асортимент, кількість, ціну, еквівалент вартості товару, умови поставки та порядок розрахунків за товар, що поставляється. Додатками визначено офіційний курс долара США щодо гривні станом на день складання кожного з додатків, та погоджено, що якщо курс USD на день оплати вище, ніж курс USD на день підписання додатка, сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті використовують формулу:

S =( A1 / A2) х В, де:

S - ціна товару на момент оплати;

В - ціна товару в гривні на момент підписання додатка;

А1 - курс продажу USD до гривні на час закриття торгів, що склався на міжбанківському валютному ринку України на попередній банківський день складання розрахунку;

А2 - курс продажу USD на міжбанківському валютному ринку України до гривні на час закриття торгів, що склався на міжбанківському валютному ринку України на попередній банківський день до дати перерахування коштів від покупця на рахунок постачальника.

На виконання умов договору поставки №2/2021 від 24.02.2021, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 3954679,31грн, що підтверджується видатковими накладними №1, №4, №5 від 24.02.2021, №40, №41 від 09.04.2021, № 299 від 18.10.2021, №325, №313, №314, №315, №316, №317, №318, №319, №320 від 25.10.2021, №321, №322, №323, №324, №325, №326, №327, №328, №329, №330, №331 від 26.10.2021, №332, №333, №334, №335, №336, №337, №338 від 27.10.2021, №355 від 09.11.2021 (т.1, а.с.63-96).

Оскільки остаточний розрахунок за поставлений товар відповідачем було здійснено без врахування зміни курсу іноземної валюти та з порушенням передбачених договором строку, за розрахунком позивача станом на 25.01.2023 у ФГ "СЕРГІЙ-С" виникла заборгованість в сумі 268528,02грн, що слугувало підставою для звернення ПП "ГЕРМЕС АГРО" із даним позовом до суду. При цьому, окрім 268528,02грн основного боргу, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 460824,06грн - пені; 600830,98грн - 30% річних та 395467,93грн - штрафу внаслідок прострочення виконання зобов`язання за договором поставки №2/2021 від 24.02.2021.

Слід зазначити, що після відкриття провадження у справі відповідач здійснив оплату суми основного боргу у розмірі 268528,02грн, що підтверджується платіжною інструкцією №22 від 23.02.2023 (т.1, а.с.127).

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 268528,02грн основного боргу необхідно закрити за відсутністю предмета спору відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та всі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення 460824,06грн пені, 600830,98грн 30% річних та 395467,93грн штрафу підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Так, за порушення строків оплати товару позивач на підставі п.п.8.2; 8.6 договору нарахував відповідачу пеню у розмірі 460824,06грн та штраф в сумі 395467,93грн (т.1, а.с.117-187).

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, сплату неустойки.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст.551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Умовами п.п.8.2; 8.6 договору передбачено, що за прострочення виконання зобов`язання покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Покупець, у випадку порушення умов оплати товару, сплачує на користь продавця штраф в розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Перевіривши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" суд встановив, що розрахунок штрафує обґрунтованим та арифметично правильним.

Здійснюючи перевірку заявленої до стягнення суми пені, суд приймає до уваги, що при розрахунку позивач залишив поза увагою те, що день фактичного погашення боргу не враховується при обрахунку пені.

Вказане відповідає положенням п.1.9. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013, а також правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.06.2018 у справі №922/1008/16.

Також позивач не врахував, що поставка товару за видатковою накладною №355 на суму 149381,22грн відбулась 09.11.2021 та необґрунтовано здійснив нарахування пені, починаючи з 02.11.2021.

Враховуючи вищевикладене, суд провів перерахунок заявленої до стягнення пені та встановив, що правомірним буде нарахування в сумі 456315,58гр. Вимога про стягнення 4508,48грн пені заявлена необґрунтовано та задоволенню не підлягає.

Крім того, позивачем на підставі п.8.6 договору та ст.625 ЦК України нараховано до стягнення 600830,98грн 30% річних (т.1, а.с.186-219).

Частиною 2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.8.6. договору, сторони згідно ст.625 ЦК України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30% річних.

У ході перевірки розрахунку 30% річних суд з`ясував, що позивач допустився тих самих помилок, що і при нарахуванні пені.

Судом здійснено перерахунок 30%, відповідно до якого правомірною є вимога про стягнення 596385,52грн. Позовні вимоги в частині стягнення 4445,76грн 30% суд заявлені необґрунтовано та задоволенню не підлягають.

Разом з тим відповідно до ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч.1 ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Окрім того, суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, що стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання, тому, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Таким чином, суд, опираючись на встановлені обставини справи, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, з огляду на вимоги розумності та справедливості, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України, вважає за необхідне зменшити розмір пені, штрафу і процентів річних.

При цьому суд враховує:

- правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- ступінь виконання основного зобов`язання, тобто відсутність основного боргу у гривневому еквіваленті станом на день розгляду справи;

- встановлений у договорі збільшений розмір процентів річних є мірою цивільно-правової відповідальності, що є додатковим тягарем для боржника;

- відсутність підстав вважати, що порушення зобов`язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача;

- очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум штрафу, пені і процентів річних, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення неустойки і процентів річних. При цьому вирішення питання та розмір такого зменшення закон відносить на розсуд суду.

З огляду на викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України, зменшує розмір штрафу, пені та процентів річних на 90 %.

Отже, враховуючи вищенаведене, стягненню з відповідача підлягають 45631,56грн пені, 39546,79грн штрафу та 59638,55грн 30% річних.

Відтак, у задоволенні позову в частині стягнення 415192,50грн пені, 355921,14грн штрафу та 544192,43грн 30% річних слід відмовити.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ст.ст.13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст.76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

З врахуванням вищевикладеного, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 144816,90грн, з яких: 45631,56грн пені, 39546,79грн штрафу та 59638,55грн 30% річних. Суд відмовляє в позові в частині стягнення 415192,50грн пені, 355921,14грн штрафу та 544192,43грн 30% річних.

Суд закриває провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 268528,02грн основного боргу на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Судовий збір, покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Згідно з п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи закриття провадження у справі в частині вимоги про стягнення 268528,02грн основного боргу, приймаючи до уваги клопотання позивача про повернення 50% судового збору, суд вважає за правомірне повернути Приватному підприємству "ГЕРМЕС АГРО" з Державного бюджету судовий збір у розмірі 2481,00грн, про що постановити відповідну ухвалу після набрання рішенням законної сили

Керуючись статтями 123, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства "ГЕРМЕС АГРО" до Фермерського господарства "СЕРГІЙ-С" задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені, штрафу та 30% річних на 90%, до відповідно 45631,56грн пені, 39546,79грн штрафу та 59638,55грн 30% річних.

3. Стягнути з Фермерського господарства "СЕРГІЙ-С" (вул.Вчительська, 23, с.Бистрик, Бердичівський район, Житомирська область, 13370, код ЄДРПОУ 38243044) на користь Приватного підприємства "ГЕРМЕС АГРО" (вул.Басейна, 2-А, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 41972460)

- 45631,56грн пені;

- 39546,79грн штрафу;

- 59638,55грн 30% річних;

- 23736,50грн судового збору.

4. Закрити провадження у справі в частині стягнення 268528,02грн суми основного боргу за відсутності предмету спору на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

5. В позові відмовити в частині стягнення 415192,50грн пені, 355921,14грн штрафу та 544192,43грн 30% річних.

6. Повернути Приватному підприємству "ГЕРМЕС АГРО" (вул.Басейна, 2-А, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 41972460) з Державного бюджету України частину судового збору в сумі 2013,96грн, сплаченого на підставі платіжного доручення №1455 від 25.01.2023, про що постановити відповідну ухвалу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1- у справу;

2,3- сторонам (рек)