Постанова № 11260475, 03.08.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 серпня 2010 року <Час проголошення >№ 2а-3336/10/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Латишевій Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілкан-Груп»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р»від 18.02.2010р. № 0000082307/0,

за участю представників сторін:

від позивача: Норик Л.М., представника

від відповідача: Піскуна І.О., представника

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено ступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілкан-Груп»з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р»від 18.02.2010р. № 00000823070.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначене рішення винесене на підставі помилкового висновку акту перевірки про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого контрагентам, до податкового кредиту.

При цьому, позивач посилається на те, що податковий кредит позивача підтверджений податковими накладними, виписаними платниками ПДВ. Також відповідач стверджує про те, що всі податкові накладні відповідають нормативно встановленим вимогам.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема, укладення угод, які були кваліфіковані відповідачем, як нікчемні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва було проведено невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Мілкан-Груп»(далі позивач) з питань правових відносин з ТОВ «Случ-2007»(код ЄДРПОУ 35503182) та ТОВ «Еней плюс-2006»(код ЄДРПОУ 34552878) за лютий 2008р., за результатами якої складено Акт про результати перевірки №56/1-23-07-35316313 від 08.02.2010 року (далі акт перевірки).

На підставі даного Акту, ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0000082307/0 від 18.02.2010 року, яким позивачу визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 6229,50грн., з яких 4153,00 грн. основного платежу та 2076,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Прийняття даного повідомлення - рішення мотивовано висновками акту перевірки про порушення позивачем підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Зокрема, в ході перевірки було встановлено, що ТОВ «Мілкан-Груп»до складу податкового кредиту віднесено суми податку на додану вартість, на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Еней плюс-2006»та ТОВ «Случ-2007».

Актом перевірки встановлено, що ТОВ «Мілкан-Груп»придбавало у ТОВ «Еней плюс-2006»товарно-матеріальні цінності, позивач здійснив оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Еней плюс-2006».

Також актом перевірки встановлено, що ТОВ «Мілкан-Груп»укладено договір поставки з ТОВ «Случ-2007», за умовами якого ТОВ «Мілкан-Груп»придбавало у ТОВ «Случ-2007»товарно-матеріальні цінності та здійснило оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Случ-2007».

В акті перевірки зазначено, що відповідно до постанови СВ ПМ ДПА у Одеській області від 06.06.2009р. про проведення документальної перевірки у провадженні СВ ПМ ДПА Одеській області знаходиться кримінальна справа №201200900004 по обвинуваченню ОСОБА_3 у скоєнні злочину передбаченого ч.3 ст. 212 КК України. В ході досудового слідства встановлено, що в період з 2005-2008р.р. громадянин ОСОБА_3 створив та придбав низку фіктивних підприємств, в тому числі ТОВ «Еней плюс-2006»та ТОВ «Случ-2007».

На підставі викладеного, актом перевірки сформульовано висновок, що податкові накладні, виписані ТОВ «Еней плюс-2006»та ТОВ «Случ-2007»не можуть бути підставою для віднесення сум податку, сплаченого вказаному підприємству, до податкового кредиту.

Судом встановлено, що між позивачем та вказаними підприємствами було укладено угоди шляхом замовлення продукції, прийняття за накладними та оплати замовленого. Всі накладні, за якими здійснювалося постачання продукції залучено до матеріалів справи.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначених договорів поставки з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім повязаних з його недійсністю.

Зокрема, судом було скеровано ухвалу про витребування інформації та вироку суду по кримінальній справі №201200900004 відносно посадових осіб ТОВ«Случ-2007»та ТОВ«Еней плюс-2006»до СВ ПМ ДПА у Одеській області, яка зазначена в акті перевірки, натомість суду Прокуратурою Одеської області було надано відповідь, що вирок по даній кримінальній справі відсутній, оскільки справа перебуває на розгляді в апеляційному суді Одеської області.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на час розгляду справи не було встановлено наявність умислу у директора ТОВ «Еней плюс-2006»та ТОВ «Случ-2007»на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків.

Також, Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобовязань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, за вищезазначеними договорами позивачем було придбано товари для використання в своїй господарській діяльності.

Дані товари, придбані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, отриманими внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з купівлі також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Матеріали справи містять докази отримання позивачем товарів, товарність даних угод відповідачем не заперечувалася.

З витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців по ТОВ «Еней плюс-2006»та ТОВ «Случ-2007»судом вбачається, що на час укладання угод купівлі-продажу вказані підприємства мали статус юридичних осіб.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Ухвалою про відкриття провадження у справі у відповідача витребовувалися: копії звітності, наданої ТОВ "Случ-2007" та ТОВ «Еней плюс-2006»у 2008 та 2009 роках.; акти анулювання свідоцтва ДПВ ТОВ «Случ-2007»та ТОВ «Еней плюс-2006»; відомості про стан провадження у кримінальній справі, порушеної щодо посадових осіб вказаних товариств.

Відповідачем вказаних вимог суду виконано не було.

Оскільки матеріали справи містять податкові накладні, надані позивачу його контрагентами, відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо анулювання свідоцтв платника ПДВ контрагентів позивача або несплати ТОВ "Случ-2007" та ТОВ «Еней плюс-2006»податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.

Матеріали справи містять всі податкові накладні, зазначені в акті перевірки.

Виходячи із приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", тільки відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілкан-Груп»задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 18.02.2010р. №0000082307/0.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян