Постанова № 11260123, 10.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 червня 2010 року 16:29 № 2а-179/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Концерн Енергоміра"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.12.2008 №349/22-4/26409778

За участю представників:

позивачаШабанов Р.І. (довіреність від 14.04.2009р.)

відповідача Василевська А.С. (довіреність від 15.01.2010р. №182/9/10-209)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10.06.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Концерн Енергоміра»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання нечинним акту перевірки від 30.12.08р. №349/22-4/26409778 та скасування податкового повідомлення рішення від 15.01.2009р. №0000092240/0.

В судовому засіданні 16.03.2010 року представником позивача подано уточнення до адміністративного позову та просить суд визнати нечинним та скасувати повністю податкове повідомлення - рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 15.01.2009р. №0000092240/0.

В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав в повному обсязі та в обґрунтування зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийняте відповідачем безпідставно, без врахування всіх обставин та вимог пп. «б»п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення податкових зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому вважає його незаконними та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, за наслідками проведення позапланової невиїзної перевірки встановлено, що позивачем в порушено вимоги п. 13.8 ст. 13 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі Закон №334/94-ВР) в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 63931 грн. На підставі пп. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п. 7.1.3, п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (далі Закон №2181) відповідачем винесені податкове повідомлення рішення №0000092240/0 від 15.01.2009р., які вважає правомірними та такими що відповідають вимогам чинного законодавства. Також відповідач стверджує, що пільга згідно з п. 1 ст. 7 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, підписаної 08.02.95 р., яка набула чинності з 03.08.99 р., щодо звільнення від оподаткування доходів нерезидента, надається лише за умови дотримання певного порядку, визначеного постановами Кабінету Міністрів України від 18.05.2000 р. N 825 та від 06.05.2001 р. N 470, зокрема, на підставі подання нерезидентом довідки, а особою, яка виплачує доходи нерезидентові, звітів про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Відкрите акціонерне товариство «Концерн Енергоміра» є резидентом Російської Федерації, що зареєстроване 20 травня 1996 року Адміністрацією міста Ставропіль за №0387/96, адреса місцезнаходження: 355029, Росія, м. Ставропіль, вул. Леніна, 415.

29.07.2003 року Позивачем в Міністерстві економіки та з питань європейської інтеграції України зареєстроване Представництво ВАТ «Концерну Енергоміра»в м. Києві, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію від 29.07.2003р. №ПІ-3168, яке діє на території України, на підставі Положення про Представництво та не є юридичною особою.

Працівниками Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва була проведена позапланова невиїзна перевірка Представництва Відкритого акціонерного товариства «Концерн Енергоміра»(код ЄДРПОУ 26409778) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 29.07.2003 року по 23.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 29.07.2003 року по 23.12.2008 року та складений акт від 30.12.2008 року №349/22-4/26409778.

Перевірка проведена згідно п. 6 ч. 6 ст. 11 1 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», відповідно до поданої Представництвом ВАТ «Концерн Енергоміра» заяви про зняття з обліку за формою 8-ОПП від 15.07.2007р. №37681/10.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.13.8 ст. 13 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі Закон №334/94-ВР) в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 63931 грн.

Зокрема в акті перевірки зазначено, що оподаткування доходів, що виникають із джерел на території України і які отримують резиденти регулюються Конвенцією між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна та попередження податкових ухилень від сплати податків, яка набула чинності 03.08.1999. р.

Так перевіркою встановлено, що в перевіряємому періоді Представництво ВАТ «Концерн Енергоміра»здійснювало види діяльності, які відповідно до пп. «г»п. 4 ст. 5 Конвенції не утворюють постійного представництва, а саме: утримання постійного місця діяльності виключно з метою здійснення для підприємства будь - якої іншої діяльності підготовчого або допоміжного характеру.

При цьому, Представництво ВАТ «Концерн Енергоміра»подавало до ДПІ у Печерському районі м. Києва «Розрахунок оподатковуваного прибутку по податку на прибуток постійного представництва нерезидента, що здійснюється податковим органом»та відомості про доходи, що звільнені від оподаткування за період з 01.10.2005р. по 23.12.2008р.

За період з 01.10.2005р. по 23.12.2008р. відповідно документів, наданих до перевірки, Представництво ВАТ «Концерн Енергоміра»не нараховувало та не сплачувало податок на прибуток.

Так податковим органом зроблений висновок, що Представництво ВАТ «Концерн Енергоміра»звільняється від оподаткування на території України як таке, що не утворює постійного представництва при наявності довідки стосовно підтвердження резиденції головної компанії ВАТ «Концерн Енергоміра»(Росія).

Згідно наданих до перевірки документів, Представництво надало довідку Федеральної податкової служби Росії, м. Москва, вул. Нетлінна, 23, стосовно підтвердження резиденції ВАТ «Концерн Енергоміра»за 2005 рік.

Однак, довідки про підтвердження резиденції головної компанії ВАТ «Концерн Енергоміра»разом із деклараціями про прибуток за 2007 та 2008 роки до ДПІ у Печерському районі м. Києва не подавались.

На підставі пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 та п.п. 7.1.3, п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ відповідачем винесене податкове повідомлення рішення №0000092240/0 від 15.01.2009р. про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі95896,00 грн., з яких 63931,00 грн. - основного платежу, 31965,00 грн. штрафних (фінансових ) санкцій.

Позивач не погоджується з позицією податкового органу та вважає, що висновки акту перевірки зроблені без врахування вимог пп. «б»п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення податкових зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»оскільки контролюючі органи під час проведення документальної перевірки платника податків зобовязані визначати як заниження його податкових зобовязань та і їх завищення. Крім того, зазначає, що на момент перевірки у податкового органу була наявна довідка Федеральной налоговой служби России про підтвердження резиденції ВАТ «Концерн Енергоміра»за 2005 рік. Аналогічні довідки про підтвердження президентства Росії за 2006, 2007 та 2008 роки не були надані, оскільки вся документація представництва передана до центрального офісу у м. Ставрополь, Росія з метою зберігання до закінчення процедури ліквідації.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 2.1.2 статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платниками податку на прибуток з числа нерезидентів є фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом.

Відповідно до підпункту 2.1.4 статті 2 Закону № 334/94-ВР, платниками податку на прибуток є постійні представництва нерезидентів, які отримають доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників.

Оподаткування доходів, що виникають із джерел на території України і які отримують резиденти регулюються Конвенцією між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, підписаної 08.02.95 р., ратифікованої 16.10.95 р. (а набрала чинності 03.08.99 р.), а саме: прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Договірній Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво.

Відповідно до п. 1.17 ст. 1 Закону України від 28.12.94 N 334/94-ВР постійні представництва нерезидентів в Україні - розташовані в Україні представництва іноземних компаній і фірм, міжнародних організацій та їх філій, що не мають дипломатичного імунітету та дипломатичних або прирівняних до них привілеїв, наданих міжнародним договором або законом, створені у будь-якій організаційній формі і не мають статусу юридичної особи, через які повністю або частково проводиться підприємницька діяльність нерезидента, а також фізичні особи, які представляють в Україні інтереси нерезидента та перебувають з ним у цивільно-правових відносинах, і українські юридичні особи, що представляють нерезидентів в Україні. Нерезиденти здійснюють підприємницьку діяльність на території України через постійні представництва. Реєстрація постійних представництв як платників податку здійснюється у порядку, встановленому центральним податковим органом.

Згідно ст. 12 і 17 Закону України від 22.12.93 р. N 3767-XII "Про міжнародні договори" міжнародні договори України підлягають неухильному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Зокрема, ст. 19 Закону України від 18.02.97 р. N 77/97-ВР "Про систему оподаткування" визначено, що якщо міжнародним договором України, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містять закони України про оподаткування, то застосовуються правила міжнародного договору.

Аналогічно ст. 18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" регламентовано, що якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору. У разі укладення договорів з нерезидентами не дозволяється включення до контракту податкових застережень, згідно з якими підприємства, що виплачують доходи, беруть на себе зобов'язання щодо сплати податків на доходи нерезидентів.

Оподаткований прибуток нерезидента, який проводить свою діяльність на території України через постійне представництво визначається згідно п. 1 «Про затвердження порядку складання розрахунку податку на прибуток нерезидента, що проводить діяльність на території України через постійне представництво", який затверджено Наказом ДПА України від 31.07.97 №274 (зареєстровано в Міністерстві юстиції І України 28.08.97 № 352/2156).

Згідно п. 3.1 ст. 3. Наказу №274 у разі неможливості шляхом прямого підрахування визначити прибуток, одержаний нерезидентом з джерелом його походження в Україні, оподатковуваний прибуток визначається податковим органом як різниця між валовим доходом та валовими витратами, визначеними шляхом застосування до суми одержаного (нарахованого) валового доходу коефіцієнта 0,7.

У разі, якщо представництво нерезидента здійснює виключно види діяльності, які відповідно до пп. «г»п. 4 cт. 5 вказаної Конвенції не утворюють постійного представництва, то у відповідності до п. 4 Наказу разом з декларацією про прибуток або з розрахунками визначення оподаткованого прибутку та податку на прибуток заповнює та подає до державного податкового органу відомості про доходи, що звільнені від оподаткування або оподатковуються за спеціальними ставками на підставі міжнародних договорів України за формою, що наведена в додатку № 3 до Порядку.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 16.01.98 р. N 28 затверджений Порядок надання звітів про утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів, а також Постановою КМУ від 06.05.2001 р. N 470 затверджено Порядок звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування.

Згідно з п. 4 ст.5 Постанови КМУ №470, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір. Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за встановленою формою або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та містити певну інформацію. Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

Позивач подавав до ДПІ у Печерському районі м. Києва «Розрахунок оподатковуваного прибутку та податку на прибуток постійного представництва нерезидента, що здійснюється податковим органом»та відомості про доходи, що звільнені від оподаткування за період з 01.10.2005р. по 23.12.2008р.

Актом перевірки підтверджено, що за період з 01.10.2005р. по 23.12.2008р. Представництво ВАТ «Концерн Енергоміра»не нараховувало та не сплачувало податок на прибуток.

При цьому, як встановлено судом, довідки про підтвердження резиденції головної компанії ВАТ «Концерн Енергоміра» разом із деклараціями про прибуток за 2006, 2007 та 2008 роки до ДПІ не подавались.

Посилання позивача на факт фактичного існування вказаних довідок, що є підставою для оподаткування не приймається судом до уваги, оскільки позивачем не дотриманий порядок встановлений Постановою КМУ №470 подання нерезидентом довідки разом з декларацією (розрахунком) в межах календарного року до податкового органу.

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З огляду на викладене, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку, що визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 63931 грн. грн. за порушення п.13.8 ст. 13 Закону №334/94-ВР та застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 31965 грн. та винесення податкового повідомлення рішення №0000092240/0 від 15.01.2009р є правомірним.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Субєкт владних повноважень, на думку суду, довів правомірність винесеного рішення.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги ВАТ «Концерн Енергоміра»задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В адміністративному позові відмовити повністю.

Постанова відповідно до вимог ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя П.О. Григорович