Постанова № 11259917, 14.09.2010, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2010 р. м. Чернівці Справа № 2а-2234/10/2470

11:05

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Боднарюка О.В.;

при секретарі судового засідання Самокішин М.І.;

з участю:

представників позивача Марусяка М.В., Галан І.Ю.;

представників відповідача Колотило К.Г., Ганевича А.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Чернівецької області доКонтрольно- ревізійного управління в Чернівецькій областіпро визнання нечинними окремих пунктів вимог,-

ВСТАНОВИВ :

Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Чернівецької області (позивач) звернувся з адміністративним позовом до Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області (відповідач), в якому просив суд: визнати нечинними, тобто такими, що не підлягають виконанню окремі пункти вимог від 17.05.2010 року №24-04-10-14/3397 про усунення виявлених ревізією недоліків і порушень, а саме: перерахувати в дохід державного бюджету кошти в сумі 4810,00 грн. (п.2 вимог); відшкодувати за рахунок коштів спеціального фонду кошторису Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Чернівецької області та перерахування в дохід Державного бюджету витрат на оплату праці працівників, які проводили навчання на платній основі, на загальну суму 5344,07 грн. (п.5 вимог).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач в частині п.2 вимог посилається на те, що планування видаткової частини кошторису на 2007 рік, а саме виплати матеріальної допомоги в тому числі на оздоровлення педагогічним працівникам, виконано у відповідності до вимог встановлених Постановою КМУ №1298 від 13.08.2002 року «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» та Умов оплати праці працівників бюджетних установ, закладів та організацій МНС України, що затверджені Наказом МНС України №431 від 10.07.2006 року, а також відповідного до вимог ст.57 Закону України «Про освіту», п.1 Постанови КМУ №78 від 31.01.2010 року, а тому вимога про перерахування в дохід Державного бюджету коштів в сумі 4810,0 грн. є неправомірною.

В частині п.5 вимог посилається на те, що оплата праці працівників, які проводили навчання на платній основі здійснена у відповідності до діючих норм, згідно запланованих видатків кошторису із загального фонду оплати праці, а тому вимога про відшкодування коштів в сумі 5344,07 грн. за рахунок коштів спеціального фонду в дохід Державного бюджету є неправомірною (а.с.4-10).

Відповідач не погоджуючись з позовними вимогами 09.09.2010 року подав суду заперечення на позов, де посилається на наступне.

В частині п. 2 письмових вимог позивачем у розрахунку до кошторису на 2007 рік було заплановано виплату педагогічним працівникам матеріальної допомоги у розмірі двох посадових окладів. Фактично виплачено лише матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі, що не перевищувала один посадовий оклад на рік. У відповідності до діючих норм працівники мають право на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі одного посадового окладу на рік згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №1298 та на виплату матеріальної допомоги згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 №78.

В частині п.5 письмових вимог позивачем при наданні платних послуг із проходження обласних курсів з цивільної оборони, оплата праці на загальну суму 5344,07 грн. проводилася за рахунок бюджетних коштів, що є порушенням п.5 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 (надалі - Порядок № 228) та підпункту «а» пункту 3 Переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 № 65 (надалі Постанова №659), де зазначено, що власні надходження бюджетних установ використовуються на покриття витрат, пов'язаних із організацією та наданням установою послуг.

Також, згідно з п.23 Порядку №228, видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються за визначеною метою, на погашення заборгованості установи та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не з забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

Враховуючи вище, викладене, представники відповідачів вважають позов необґрунтований та безпідставний, а тому просять у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

В ході судового розгляду представники позивача позов підтримали в повному обсязі та наполягали на його задоволені посилаючись на обґрунтування викладенні в позовній заяві.

Представники відповідачів проти позову заперечували, посилаючись на обґрунтування викладені в поданих запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

В період з 04.03.2010 року по 09.04.2010 року працівниками Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області проведено ревізію Навчально-методичного центра цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Чернівецької області, за результатами якої було складено акт №24-04/171 від 14.04.2010 року ревізії використання бюджетних коштів виділених для забезпечення діяльності сил цивільного захисту Навчально-методичним центром цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Чернівецької області за період з 2007-2009 роки та січень-лютий 2010 року.

17.05.2010 року КРУ в Чернівецькій області винесено письмові вимоги № 24-04-10-14/3397 про усунення виявлених ревізією недоліків, де окрім іншого визначено та зобовязано виконати позивачу наступне:

В частині п.2 вимог встановлено - порушення п. 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року №228 із змінами і доповненнями та п. 1.7.2. Умов оплати праці та установлення схем тарифних розрядів працівників бюджетних установ, закладів та організацій МНС України, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 10.07.2006 року №431, педагогічним працівникам Центру на 2007 рік було заплановано дві матеріальні допомоги, з яких фактично виплачено одну матеріальну допомогу на оздоровлення, а другу використано на преміювання працівників Центру.

У зв'язку з вказаним вище, необхідно:

- в зв'язку із закінченням бюджетного періоду та виплатою заробітної плати у завищених розмірах за 2007 рік, кошти в сумі в сумі 4810,00 грн. перерахувати в дохід державного бюджету на рахунок №31119090700002, код платежу 21080500 „Інші надходження".

В частині п.5 вимог встановлено - порушення вимог Порядку складання, розгляд, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, із змінами і доповненнями та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 №659 “Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання”, а саме за рахунок коштів загального, а не спеціального фонду кошторису виплачено зарплату працівникам, які проводили навчання на платній основі на загальну суму 5344,07 грн.

У зв'язку з вказаним вище, позивачу необхідно:

- не допускати в подальшому покриття видатків спеціального фонду за рахунок коштів загального фонду кошторису;

- у зв'язку із закінченням бюджетного періоду та виплатою заробітної плати за надання платних послуг у 2007 та 2009 роках за рахунок коштів загального, а не спеціального фонду, перерахувати зі спеціального рахунку в дохід Державного бюджету кошти в сумі 5344,07 грн. на рахунок №31119090700002, код платежу 21080500 „Інші надходження".

Позивач не погодився з окремими положеннями акту ревізії та надав до КРУ в Чернівецькій області свої заперечення (а. с. 67-72). Відповідач не прийняв жодного пункту заперечень позивача та 12.05.2010 надав на них свої висновки №24-04-10-14/3232 (а. с. 75-83).

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, їх функції та правові основи діяльності визначені Законом України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” від 26.01.1993р. № 2939-ХІІ (далі Закон № 2939).

Статтею 8 Закону № 2939 на Головне контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі покладено функції з проведення у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобовязань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Права державної контрольно-ревізійної служби визначено ст. 10 цього Закону.

Так, відповідно до п. 1, 7, 8, 9, 10 ст. 10 Закону № 2939 органам контрольно-ревізійної служби надано право: перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); предявляти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами, за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства; накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ, адміністративні стягнення.

Відповідно до ст. 15 Закону № 2939 службові особи державної контрольно-ревізійної служби є представниками органів державної виконавчої влади, їх законні вимоги є обовязковими для виконання службовими особами обєктів, що ревізуються.

Відповідно до ч.1 ст.57 Закону України «Про освіту» №1060-ХІІ від 23.05.1991 року (далі Закон №1060), держава забезпечує педагогічним та науково-педагогічним працівникам в тому числі:

- надання педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків;

- виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.

Відповідно до п.п. б) п.4 умов оплати праці педагогічних та науково-педагогічних працівників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1298 від 30.08.2002 року (далі Постанова №1298) «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», надати право керівникам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівникам бюджетних установ, закладів та організацій в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків: надавати працівникам матеріальну допомогу, в тому числі на оздоровлення, в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік, крім матеріальної допомоги на поховання.

Підпунктом 1.7.2. п.1.7 Умов оплати праці працівників бюджетних установ, закладів та організацій МНС України, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 10 липня 2006 р. N 431 (далі Наказ №431), визначено, що керівникам установ, закладів, організацій у межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків, надається право: надавати працівникам матеріальну допомогу, у тому числі на оздоровлення, за винятком матеріальної допомоги на поховання, у сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік.

По своїй суті у вказаних вище нормах Постанови №1298 та Наказу №431 передбачено одне й теж, тобто «право» керівника установи надавати матеріальну допомогу, в тому числі на оздоровлення.

Відповідно до Штатного розпису №7 Навчально методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Чернівецької області на 2007 рік, який затверджений 05 березня 2007 року (а.с.88-90), позивачем заплановано видатки:

- матеріальна допомога;

- матеріальна допомога педагогічним працівникам;

- щорічна винагорода педагогічним працівникам;

Аналізуючи спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що позивачем неправомірно включено до штатного розпису два види матеріальної допомоги, виходячи із того, що ст.57 Закону №1060 передбачено виключно два види виплат: щорічна винагорода та матеріальна допомога, в тому числі на оздоровлення (не більше ніж один посадовий оклад), а тому планування матеріальної допомоги у розмірі двох посадових окладів не відповідає діючим нормам.

Посилання позивача про правомірність дій у плануванні вказаних вище виплат, посилаючись при цьому на вимоги Постанови Кабінету Міністрів України №78 від 31.01.2001 року (далі Постанова №78) є помилковими, оскільки частиною 1 цього нормативного акту постановлено - Запровадити починаючи з 1 січня 2001 р. передбачену абзацами восьмим і десятим частини першої статті 57 Закону України "Про освіту" виплату педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти надбавок за вислугу років і допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки.

При цьому зазначеною Постановою №78 не визначено, і не передбачено двох видів матеріальної допомоги педагогічним працівникам, або ж матеріальної допомоги у розмірі двох посадових окладів.

З огляду на вказане вище, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовної вимоги по визнанню нечинною, тобто такою, що не підлягає виконанню п.2 вимоги №24-04-10-14/3397 від 17.05.2010 року, слід відмовити.

Щодо іншої частини позовних вимог, а саме визнання нечинним вимоги п.5, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. N 228(далі Порядок №228), - кошторис бюджетних установ (далі - кошторис) має такі складові частини:

- загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків на виконання бюджетною установою (далі - установа) основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету;

- спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету.

Відповідно до п.49 та п.23 Порядку №228, видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

Відповідно до п.п. а) п.3 Постанови Кабінету Міністрів №659 від 17.05.2002 року «Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання» (далі Постанова №659), власні надходження бюджетних установ використовуються відповідно до закону про державний бюджет чи рішення про місцевий бюджет за такими напрямами:

- на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням зазначених у підгрупі послуг, а також за погодженням з Мінфіном витрат капітального характеру, пов'язаних з наданням послуг із створення умов для початку реалізації інфраструктурних проектів;

- на організацію зазначених у підгрупі видів діяльності, а також на господарські видатки бюджетних установ;

- на утримання, обладнання, ремонт майна бюджетних установ;

- на ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів (крім будівель і споруд) та матеріальних цінностей, на покриття витрат, пов'язаних з організацією збирання і транспортування відходів і брухту на приймальні пункти, на преміювання осіб, які безпосередньо зайняті збиранням відходів і брухту, а також на господарські потреби бюджетних установ.

З аналізу вказаних вище норм вбачається, що кошти спеціального фонду спрямовуються виключно на організацію і покриття витрат установи. При цьому діючими нормами Постанови №659 не передбачено планування і здійснення видатків в частині оплати праці, а фінансування і оплата праці педагогічних працівників із загального фонду в розумінні п.3 Постанови №659 не може розцінюватись.

З встановлених обставин справи, що також і не заперечувалось сторонами, вбачається, що в ході навчального процесу проводилось навчання учнів, як на платній, так і безоплатній основі одним навчальним процесом.

В судовому засіданні представниками відповідача не вказано будь-який нормативний акт, який б передбачав, чи зобовязував позивача проводити пропорційний розрахунок робочого часу і відповідно планувати видатки в цій частині послуг з загального та спеціального фонду.

Виходячи з пояснень сторін, досліджених доказів та встановлених на підставі них фактів і правовідносин, аналізу приведених норм Закону, суд приходить до висновку, що дії відповідача в частині наданих вимог викладених в п.5, а саме відшкодувати за рахунок коштів спеціального фонду кошторису Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Чернівецької області та перерахування в дохід Державного бюджету витрат на оплату праці працівників, які проводили навчання на платній основі, на загальну суму 5344,07 грн. - не відповідають вимогам ст. 19 Конституції України.

Згідно п.1 ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Оскаржувані вимоги Контрольно-ревізійного управління, не є нормативно-правовим актом, а є рішенням в розумінні акту індивідуальної дії, а тому належним способом захисту в цій частині позовних вимог, суд вважає визнати спірні вимоги викладені в п.5 протиправними, а не нечинним, та скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході судового розгляду відповідач, як субєкт владних повноважень, в частині вимог п.5, не довів належним чином правомірність вчинених ним дій, а надані заперечення не спростовують обставини на які посилається позивач - тому адміністративний позов в частині заявлених вимог підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково на користь позивача, судові витрати (судовий збір), відповідно до вимог ст. 94 КАС України, підлягають стягненню частково на користь останнього в сумі 1,70 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 72, 76, 79, 86, 94, 156, 158-163, 167 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати вимоги Конрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області №24-04-10-14/3397 про усунення виявлених ревізією порушень в частині пункту 5 вимог, щодо відшкодування за рахунок коштів спеціального фонду кошторису Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Чернівецької області та перерахувати в дохід Державного бюджету витрат на оплату праці працівників, які проводили навчання на платній основі, на загальну суму 5344,07 грн.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету на користь Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Чернівецької області судові витрати (судовий збір) в сумі 1,70 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова в повному обсязі складена 17 вересня 2010 року.

Суддя О.В. Боднарюк