Постанова № 11259797, 14.09.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2а-4125/10/2370 14.09.2010 р. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Паламар П.Г.,

при секретарі Поштаренко О.І.,

за участю представника позивача Савчука Р.А. за довіреністю, представника відповідача Омельченка В.В. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Сміла до відкритого акціонерного товариства „Смілянське автотранспортне підприємство 17128” про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області звернулось до суду з адміністративним позовом про стягнення з ВАТ „Смілянське АТП 17128” 11547 грн. 13 коп., посилаючись на наявність заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за травень липень 2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти позову представник відповідача зазначав, що після призначення ОСОБА_3 пенсії на пільгових умовах останній працевлаштувався водієм в м. Москві. З урахуванням його заробітку управлінням Пенсійного фонду був здійснений перерахунок пенсії. Оскільки за період роботи за кордоном ОСОБА_3 не сплачував внески до Пенсійного фонду України, відповідач вважав, що на нього не може бути покладений обовязок щодо відшкодування виплаченої пенсії в частині її збільшення за відпрацьований час в Російській Федерації. Відповідач також звертав увагу, що протягом спірного періоду він сплачував кошти в рахунок відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі, в якому вважав себе зобовязаним відшкодовувати.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відкрите акціонерне товариство „Смілянське автотранспортне підприємство 17128” є субєктом підприємницької діяльності та з 23.11.1995 року обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ідентифікаційний код 03115436).

Статтею 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 року № 1788-XII (надалі за текстом Закон № 1788-XII) визначені категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Зокрема, пунктами „б”- „з” зазначеної статті Закону визначено, що до цих категорій належать: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно пункту першого статті першої Закону України „Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997 року № 400/97-ВР (надалі за текстом Закон № 400/97-ВР) платниками збору на обовязкове державне пенсійне страхування є: субєкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх обєднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи субєкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до абзацу четвертого пункту першого статті другої Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, обєктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів „б” „з” статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України „Про пенсійне забезпечення”.

Абзацом другим пункту першого статті четвертої Закону № 400/97-ВР встановлена ставка збору на обовязкове державне пенсійне страхування в розмірі 100 відсотків від обєкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Збір на обовязкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду у порядку, визначеному законодавством України (стаття 3 Закону № 400/97-ВР).

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV (надалі за текстом Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абз. 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України „Про пенсійне забезпечення”. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” в таких розмірах: для платників, зазначених у пп. 2.1.1 п. 2.1 цієї Інструкції, - також 100 % фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абз. 1 ч. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, які надсилаються підприємствам до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій. Підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

З огляду на викладені норми Законів та Інструкції, суд приходить до висновку, що відповідач, як платник збору на обовязкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівники якого вийшли на пільгову пенсію, зобовязаний відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій цим працівникам.

На обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області перебуває 2 особи (громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_4Т.), які отримують пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. „б” „з” ст. 13 Закону № 1788-XII, як колишні працівники відповідача.

Згідно наданих управлінням Пенсійного фонду відповідачу розрахунків фактичні витрати позивача на виплату та доставку пенсій на пільгових умовах за травень - липень 2010 року склали 11547 грн. 13 коп.

Вирішуючи даний спір з огляду на аргументацію відповідача суд враховує, що згідно довідки ВАТ „Смілянське АТП 17128” від 14.11.2005 року ОСОБА_3 працював на зазначеному підприємстві водієм автобусів на міських маршрутах перевезення пасажирів з 30.01.1986 року по 30.04.2000 року.

22.11.2005 року згаданому громадянину була призначена пенсія на пільгових умовах, як особі, яка працювала на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.

За даними довідки філії 7-го автобусного парку державного унітарного підприємства міста Москви „Мосгортранс” ОСОБА_3 протягом періоду часу з 2000 року по 2007 рік працював водієм в м. Москва.

На підставі довідки про заробітну плату, яку отримував ОСОБА_3 працюючи в Російській Федерації, та з урахуванням положень статті 42 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” розпорядженням позивача № 138035 від 13.03.2008 року здійснено перерахунок пенсії названому пенсіонеру.

У контексті заперечень відповідача суд зазначає, що згідно зі статтею 19 Закону України „Про міжнародні договори України” від 29.06.2004 року № 1906-IVчинні міжнародні договори України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, статтею 4 якого визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообовязкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Якщо міжнародним договором України, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Угода про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994 року ратифікована Законом України „Про ратифікацію Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів” від 11.07.1995 року №290/95-ВР та набрала чинності для України 22.08.1995 року.

Відповідно до статті 4 цієї Угоди трудовий стаж, включаючи стаж на пільгових умовах та по спеціальності, взаємно визнається Сторонами.

При остаточному виїзді працівника-мігранта із Сторони працевлаштування роботодавцем (наймачем) видається йому довідка чи інший документ, що містить відомості про тривалість і заробітну плату помісячно.

За змістом статті 9 Угоди питання пенсійного забезпечення працівників та членів їх сімей регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав учасників Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року або (та) двосторонніми угодами.

Виходячи з необхідності захисту прав громадян у галузі пенсійного забезпечення, маючи зобовязання щодо непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на території держав учасниць Співдружності незалежних держав або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР, а також реалізуючи це право, 13 березня 1992 року була підписана багатостороння міжурядова Угода про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. Дана Угода підписана такими державами: Російською Федерацію, Україною, Республіками Киргизстан, Вірменія, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан, Казахстан і Білорусь.

Відповідно до статті 1 цієї Угоди пенсійне забезпечення громадян держав учасниць даної Угоди і членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Дана Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлено чи буде встановлено законодавством держав учасниць Угоди (крім пенсій, охоплених спеціальними системами пенсійного забезпечення).

Згідно зі статтею 6 цієї Угоди пенсія громадянам держав учасниць Угоди призначається за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди.

Обчислення розміру пенсії за даною Угодою провадиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж.

Таким чином, Угода від 15.04.1994 року, опираючись на базову Угоду від 13 березня 1992 р., покладає на держави-учасниці обовязок нарахування та виплати пенсії пенсіонерам, відповідно до національного законодавства.

При цьому суд наголошує, що визначальна роль відведена саме національному законодавству при здійсненні пенсійного забезпечення.

Відповідно до листа Пенсійного фонду України від 15.06.2010 року № 10091/02-20, стаж набутий на території будь-якої з держав-учасниць вищезазначеної Угоди, та заробітна плата за цей період, зараховуються лише при призначенні пенсій. Для проведення перерахунку пенсії відповідно до п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 особам, які після призначення пенсії продовжували працювати за межами України, підстав не має, на що у своєму заперечення посилається відповідач.

Суд критично оцінює зазначене розяснення Пенсійного фонду України і не може прийняти його як доказ, тому що розпорядження № 138035 від 13.03.2008 року про перерахунок пенсії ОСОБА_3 позивачем прийняте раніше ніж постанова КМУ № 530.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позивачем правомірно здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_3 виходячи із заробітної плати отриманої ним під час роботи в Російській Федерації, а відповідач, згідно з вимогами Закону України „Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування” та Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” зобовязаний відшкодувати витрати на її виплату та доставку.

При цьому суд враховує, що позивач, одночасно із розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, направляв відповідачеві і вимоги про сплату коштів в рахунок такого відшкодування.

В свою чергу ВАТ „Смілянське АТП 17128” на виконання вимог УПФУ в м. Сміла платіжними дорученнями № 484 від 19.05.2010 року, № 605 від 21.06.2010 року, № 718 від 19.07.2010 року сплатило позивачеві 7055 грн.

За твердженням представника позивача зазначені кошти були зараховані в рахунок погашення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в порядку календарної черговості її виникнення.

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також відповідальність субєктів переказу визначені Законом України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” від 05.04.2001 року № 2346-III.

Відповідно до статті 17 цього Закону реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, обробки та захисту встановлюються Національним банком України.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22.

За змістом пункту 3.8 глави 3 названої Інструкції реквізит „Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення „Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, право визначати призначення платежу належить виключно платнику.

Аналіз наведених норм з точки зору їх внутрішнього взаємозвязку дає підстави для висновку, що самостійне зарахування управлінням Пенсійного фонду сплачених ВАТ „Смілянське АТП 17128” сум у рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за інший період, ніж зазначений відповідачем в призначенні платежу, є неправомірним.

Що стосується посилання позивача на положення статті 106 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, то суд зазначає, що право спрямовувати суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення надано органу Пенсійного фонду лише щодо недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Згідно частини 2 статті 106 цього Закону недоїмка це суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками.

Оскільки суми, що підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не є страховими внесками, суд знаходить згадане посилання позивача таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково на суму 4492 грн. 13 коп. (11547 грн. 13 коп. 7055 грн.).

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем субєктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 159, 162 КАС України,

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Смілянське автотранспортне підприємство 17128” (Черкаська область, м. Сміла, вул. Гордієнко, 108, ідентифікаційний код 03115436) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області (Черкаська область, м. Сміла, вул. Леніна, 35, ідентифікаційний код 21366449) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за травень, червень, липень 2010 року в сумі 4492 (чотири тисячі чотириста девяносто дві) грн. 13 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяП.Г. Паламар