Рішення № 112597180, 01.08.2023, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/4331/23

(2/199/1874/23)

РІШЕННЯ

Іменем України

01.08.2023 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Божко А.В., за участі позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Дніпровської міської ради про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, третя особа: Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з даним позовом до відповідача, зазначивши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її рідна сестра ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її племінниця ОСОБА_6 , яка є донькою ОСОБА_5 . Після смерті спадкодавців відкрилась спадщина на нерухоме майно, а саме на 3/5 частини квартири АДРЕСА_1 , 1/5 квартири належала спадкодавцю ОСОБА_4 , 1/5 квартири належала спадкодавцю ОСОБА_5 , 1/5 квартири належала спадкодавцю ОСОБА_6 , на підставі свідоцтва про право власності від 18.12.1996 року, виданого ВАТ «Коминмет» на підставі розпорядження органу приватизації від 18.12.1996 року №501, зареєстроване МЕТІ в книгу №332п за реєстровим №4.

Позивач посилається на те, що її батько успадкував 1/10 частину квартири, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_4 її сестрі ОСОБА_5 , але не встиг оформити свої спадкові права, загалом спадкова частка батька складає 3/10 частини зазначеної квартири, з яких на 3/20 частки квартири позивач отримала свідоцтво про право на спадщину від 12.11.2021 року, реєстровий №3-2526, видане Четвертою дніпровською ДНК, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2504363412000, 3/20 частки успадкувала племінниця.

Крім того, спадкоємицею після смерті сестри позивача та її батька була ще і племінниця ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , спадкова частка якої складає 3/10 частин зазначеної квартири, з яких 1/5 частка власна, 1/10 як спадкоємця після дідуся.

Загалом частки квартири, які передбачені до спадкування складають: 3/20 частини після батька, 6/20 частин після племінниці, загалом частка квартири до спадкування після племінниці складає 9/20.

Для оформлення спадщини після померлої племінниці на 9/20 часток квартири, позивач звернулася до Четвертої Дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 01.02.2022 року, з тих підстав, що згідно ст.1272 Цивільного кодексу України, не подано заяву про прийняття спадщини, оформлену належним чином в строк до 6-ти місяців з дня смерті спадкодавця, та на момент відкриття спадщини не була зареєстрована разом з померлою на день її смерті, тобто фактично спадщину не прийняла. Крім того у постанові зазначено, що згідно довідки відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання управління з питань громадянства, паспортизації реєстрації та еміграції № 12514 від 06.08.2021 року, відомості про місце реєстрації гр. ОСОБА_6 померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 відсутні, що унеможливлює встановлення кола спадкоємців, які належним чином прийняли спадщину.

Позивач посилається на те, що вона є спадкоємцем третьої черги, оскільки є тіткою спадкодавця. У позові посилається на те, що строк для прийняття спадщини вона пропустила з поважних причин, а саме спочатку через карантинні обмеження, встановлені через коронавірус COVID-19 з 12.03.2020 року, потім через збройну агресію російської федерації з 24.02.2022 року. Позивач зазначила, що вона не була зареєстрована на дату смерті із спадкоємцем, тому не знала про відкриття спадщини після померлої племінниці, що також вказує на поважну причину пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. У зв`язку з викладеним просила суд визначити їй додатковий строк тривалістю в три місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 племінниці ОСОБА_6 .

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити, надала пояснення аналогічні викладеним у позові. Пояснила, що з племінницею не спілкувалась, оскільки остання проживала разом з батьком, тому про її смерть нічого не знала.

Представник Дніпровськоїміської радив судовомузасіданні протипозову заперечувала,надавши поясненняаналогічні викладениму відзивіна позов,де зазначила,що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ,причин,які бзаважали позивачціна протязі14років податиз нотаріальноїконтори заявупро видачусвідоцтва проправо наспадщину позовназаява немістить.Також, відповідно до постанови Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори від 01.02.2022 року, відсутні документи, які б підтверджували докази спільного проживання позивача зі спадкодавцем на момент його смерті, також позивач не була зареєстрована разом з ОСОБА_6 на день смерті останньої. Враховуючи вищевикладене, просила відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи до судового засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши докази в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вимогами ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла рідна сестра позивача ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її племінниця ОСОБА_6 , яка є донькою ОСОБА_5 .

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, яка складається з 9/20 частин квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2

Для оформлення спадщини після померлої племінниці, позивач 30 червня 2021 року звернулася до Четвертої Дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. 01 лютого 2022 року державним нотаріусом Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєвою Н.С. була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій на підставі того, що позивачем пропущено термін на прийняття спадщини, та на момент відкриття спадщини згідно довідки відділу обліку проживання фізичних осіб управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради № 14/5-10203 від 06.07.2021 року та копії паспорту ОСОБА_7 не була зареєстрована разом з померлою на день смерті, тобто фактично спадщину не прийняла.

У відповідності до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1, 2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

У судовому засіданні встановлено, що строк для прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_6 закінчився у 2009 році, та позивач ОСОБА_7 в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини у строк, визначений ст.1270 ЦК України не зверталась, таким чином пропустила строк для її прийняття.

Відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила ч.3 ст.1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі №487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі №450/1383/18 (провадження № 61-21447св19), від 26 березня 2020 року у справі №517/82/19 (провадження 61-1340св20).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Разом з тим, Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Таким чином, позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 був пропущений позивачем понад як 13 років.

Звертаючись до суду з вищевказаним позовом, ОСОБА_7 посилається на те, що строк для прийняття спадщини нею був пропущений через коронавірус COVID-19 з 12.03.2020 року, потім через збройну агресію російської федерації з 24.02.2022 року. Однак навіть з урахуванням даних обставин строк пропущений понад 10 років. Позивач зазначила, що вона не знала про відкриття спадщини після померлої племінниці.

Суд приймає до уваги, що якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини немає. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 25 квітня 2019 року у справі №761/794/15.

Інших доводів та доказів, які в вказували на існування у позивача об`єктивних, непереборних та істотних труднощів для подачі заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_6 , позивач суду не надала і таких доказів в ході розгляду справи судом не встановлено.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з огляду на результат розгляду справи, суд вважає за необхідне судові витрати віднести за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 264-265 ЦПК України, ст. 1272 ЦК України, суд-

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_3 до Дніпровської міської ради про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, третя особа: Четверта дніпровська державна нотаріальна контора,- відмовити.

Судові витрати у вигляді судового збору віднести за рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги.

Суддя Руденко В.В.