Постанова № 11259632, 03.09.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2а-3384/10/2370 03.09.2010 р. м. Черкаси

15 год. 25 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Чубар Т.М.,

секретар Кузнецов В.С.,

за участю представника позивача відкритого акціонерного товариства «Темп»Чепурної С.А. за довіреністю № 1.6-01/16 від 18.06.2010р.,

представника відповідача державної податкової інспекції у м. Черкаси Левенець А.М. за довіреністю № 21461/10-017 від 24.09.2009р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Темп»до державної податкової інспекції у м.Черкаси про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулося відкрите акціонерне товариство «Темп», в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0006521503/0 від 14.04.2010р. та № 0006521503/1 від 03.06.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, обґрунтовуючи їх тим, що 22 березня 2006 року між відкритим акціонерним товариством «Темп» та Черкаською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки. Відповідно до умов даного договору за користування земельною ділянкою позивач сплачує орендну плату в розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Разом з тим, за результатами камеральної перевірки відповідач неправомірно дійшов висновку щодо обов'язку товариства сплачувати орендну плату в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та прийняв спірні податкові повідомлення-рішення, адже сторонами не вносились зміни до договору оренди від 22.03.2006р., як наслідок, у відповідача не було підстав для донарахування орендної плати та, відповідно, застосування штрафних (фінансових) санкцій. Більше того, 14.10.2004р. відносно відкритого акціонерного товариства «Темп»порушено провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Проте відповідачем всупереч вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів відкритого акціонерного товариства «Темп»застосовано до позивача фінансові санкції в розмірі 14 095 грн. 80 коп.

Представник відповідача проти заявленого адміністративного позову заперечує, мотивуючи це тим, що згідно Закону України «Про оренду землі»річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають в державній або комунальній власності, не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»та становить 1 % від грошової оцінки земельної ділянки. Мораторій на задоволення вимог кредиторів, на який посилається позивач, розповсюджує свою дію лише на вимоги конкурсних кредиторів, на вимоги ж, що виникли після порушення провадження у справі про банкрутство штрафні (фінансові) санкції нараховуються без будь-яких обмежень.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відкрите акціонерне товариство «Темп»зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Черкаської міської ради 10 червня 1992 року, ідентифікаційний код 14308948.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»№ 1251-XII від 25 червня 1991 року плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) віднесена до загальнодержавних податків і зборів.

Стаття перша Закону України «Про оренду землі»№ 161-XIV від 06 жовтня 1998 року (надалі по тексту Закон № 161-XIV) визначає, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

22 березня 2006 року між Черкаською міською радою та відкритим акціонерним товариством «Темп»укладено Договір оренди землі, за умовами якого позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку в м. Черкаси по вул. Горького, 27. Строк дії договору встановлено до 31.01.2055р.

Згідно статті 21 Закону № 161-XIV орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»).

На період укладення зазначеного Договору оренди землі частиною четвертою статті 21 Закону № 161-XIV було встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю», та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Спеціальним Законом, який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку є Закон України «Про плату за землю»№ 2535-XII від 03 липня 1992 року (надалі по тексту Закон № 2535-XII).

Статтею 2 Закону № 2535-XII визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Станом на 22 березня 2006 року розмір земельного податку, визначений статтею 7 Закону № 2535-XII, з земель, грошову оцінку яких встановлено, складав однин відсоток від їх грошової оцінки.

З урахуванням вимог Закону № 161-XIV та Закону № 2535-XII пунктом 4.1. Договору оренди землі від 22.03.2006р. передбачено, що за користування земельною ділянкою відкрите акціонерне товариство «Темп»сплачує орендну плату на рік в розмірі 139 292 грн., що відповідає 1 відсотку від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка становить 13929218 грн.

Відповідно до статті 14 Закону № 2535-XII платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно статті 17 Закону № 2535-XII податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

На виконання вимог Закону № 2535-XII позивачем подана податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік.

Згідно даних зазначеної декларації позивач зазначив розмір орендної плати, що підлягає сплаті протягом 2010 року, виходячи із умов Договору оренди землі від 22.03.2006р., тобто 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509-XII від 04грудня 1990 року передбачено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідно до вимог вказаного Закону, 31 березня 2010 року посадовими особами державної податкової інспекції у м. Черкаси було проведено камеральну перевірку поданої позивачем декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Результати перевірки оформлено актом № 2333/15-31/14308948 від 31.03.2010р.

За даними зазначеного акту перевіркою встановлено, що розмір податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, зазначений позивачем в декларації, є меншим, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки при заповнені податкової декларації платником податку не вірно визначено розмір орендної плати, чим порушено вимоги Закону України «Про оренду землі».

Відповідного висновку відповідач дійшов виходячи з того, що з січня 2008 року законодавчо встановлений мінімальний розмір річної орендної плати, яка не може бути меншою 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Законом який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-III від 21 грудня 2000 року (надалі по тексту Закон № 2181-III).

Стаття перша Закону № 2181-III визначає податкове зобов'язання, як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України

Відповідно до пункту 1.3. статті 1 названого Закону податковий борг (недоїмка) це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Підпункт «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-III визначає обов'язок контролюючого органу самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

За приписами підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З огляду на викладені вище положення Закону № 2181-III, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0006521503/0 від 14.04.2010р., яким визначив податкове зобов'язання позивача зі сплати 296 011 грн. 72 коп. орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, в тому числі 281 915 грн. 92 коп. за основним платежем та 14 095 грн. 80 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами апеляційного оскарження податкового повідомлення-рішення №0006521503/0 від 14.04.2010р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006521503/1 від 03.06.2010р., яким змінено термін сплати податкового зобов'язання, а його розмір залишено незмінним.

Оцінюючи обґрунтованість доводів позивача суд бере до уваги, що підпунктом 4 пункту 8 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 107-VI від 28.12.2007р. викладено в новій редакції частину четверту статті 21 Закону № 161-XIV та встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Суд враховує, що згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. положення пункту 8 розділу II названого Закону визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 309-VI від 03.06.2008р. до Закону України «Про оренду землі»внесено аналогічні зміни.

Таким чином, з урахуванням положень статті 7 Закону № 2535-XII, безсумнівним є те, що з 01 січня 2008 року мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки.

У цьому контексті суд звертає увагу, що відповідно до пункту 4.2. Договору оренди землі від 23.03.2006р. розмір грошової оцінки та орендної плати не є сталим і змінюється в зв'язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства. В таких випадках розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної орендної плати змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього Договору.

Щодо посилання позивача на введення згідно ухвали господарського суду Черкаської області від 18.10.2004р. мораторію на задоволення вимог кредиторів відкритого акціонерного товариства «Темп» та, як наслідок, заборону нарахування санкцій за невиконання зобовязань зі сплати податків, суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 1 та 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»№ 2343-XII від 14.05.1992р., мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у звязку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобовязання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не повязується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобовязання.

З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобовязань поточних кредиторів, то за цими зобовязаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобовязаннями, які забезпечують належне виконання основного зобовязання, і є похідними від основного зобовязання.

Таким чином, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобовязань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за не виконання згаданих зобовязань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Враховуючи те, що строк виконання податкових зобовязань зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності настав у позивача після 18 жовтня 2004 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, дія мораторію на виконання цих податкових зобовязань не розповсюджується. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 06.02.2007р. у справі №21-564во06.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що оскаржувані відкритим акціонерним товариством «Темп»податкові повідомлення-рішення № 0006521503/0 від 14.04.2010р. та №0006521503/1 від 03.06.2010р. про визначення позивачеві податкового зобов'язання зі сплати 296 011 грн. 72 коп. орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, в тому числі 281 915 грн. 92 коп. за основним платежем та 14 095 грн. 80 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями прийнято на підставах та з дотриманням вимог чинного законодавства, а отже не знаходить підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяТ.М. Чубар

Повний текст постанови виготовлений 07 вересня 2010 року.