Постанова № 11259567, 02.09.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2а-3337/10/2370 02.09.2010 р. м. Черкаси

09 год. 05 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гараня С.М.,

при секретарі Лисенко С.С.,

за участю представника позивача Державної інспекції з контролю за цінами в Черкаській області Шевченко А.Л. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Черкаській області до Звенигородського виробничо-житлового ремонтно-експлуатаційного управління про стягнення економічних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Державна інспекція з контролю за цінами в Черкаській області звернулася до суду з адміністративним позовом до Звенигородського виробничо-житлового ремонтно-експлуатаційного управління про стягнення економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Звенигородським виробничо-житловим ремонтно-експлуатаційним управлінням застосована плата за послуги з утримання будинків та прибудинкових територій з завищенням витрат по обслуговуванню внутрішньо будинкових електромереж за рахунок включення до суми цієї плати відшкодування витрат Звенигородським районом електричних мереж. Таким чином за період з 01.08.2008 р. по 01.08.2009 р. сума необґрунтовано отриманої виручки склала 87009 грн. 48 коп. З цих підстав позивачем було винесене рішення № 135 від 26.08.2009 р. про застосування економічних санкцій у розмірі 26128 грн. 44 коп. В звязку з тим, що сума економічних санкцій відповідачем в добровільному порядку не сплачена, то Державна інспекція з контролю за цінами в Черкаській області звернулася до суду про її стягнення у судовому порядку.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявився та направив до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Заслухавши пояснення та доводи представника позивача, вивчивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Згідно до плану роботи Державної інспекції з контролю за цінами в Черкаській області на третій квартал 2009 року на підставі посвідчення на проведення планової перевірки № 1851 від 23.07.2009 р., нею проведена перевірка Звенигородського виробничо-житлового ремонтно-експлуатаційного управління. За її результатами був складений акт № 1851 від 21.08.2009 р., відповідно до якого перевіркою правильності формування тарифів встановлено завищення собівартості послуг з утримання будинків та прибудинкових територій в звязку з тим, що при розрахунку з суми витрат по обслуговуванню внутрішньо будинкових електромереж не знято суму відшкодування даних витрат Звенигородським районом електричних мереж, і таким чином за період з 01.08.2008 р. по 01.08.2009 р. сума необґрунтовано отриманої виручки склала 8709 грн. 48 коп.

За наслідками перевірки відповідачем було винесене рішення № 135 від 26.08.2009 р. про застосування до позивача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, а саме вилучення у дохід бюджету суми порушення в розмірі 8709 грн. 48 коп. та штрафу в сумі 17418 грн. 96 коп.

Основні засади організаційних та господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги»від 24 червня 2004 року № 1875-IV (далі - Закон № 1875-IV).

Відповідно до статті 30 Закону № 1875-IV, що визначає принципи державного регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах: 1) доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій; 2) нормативного регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам за цінами/тарифами, затвердженими в установленому законом порядку; 3) відповідності рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво; 4) відкритості, доступності та прозорості структури цін/тарифів для споживачів та суспільства; 5) відповідності оплати житлово-комунальних послуг їх наявності, кількості та якості; 6) відповідальності виконавців/виробників за недотримання вимог стандартів, нормативів, норм, порядків та правил; 7) гарантії соціального захисту населення при оплаті за житлово-комунальні послуги та випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.

Спеціальним законом який визначає основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території республіки є Закон України «Про ціни і ціноутворення»від 3 грудня 1990 року № 507-XII (далі - Закон № 507-XII).

Статтею 13 Закону № 507-XII передбачено, що державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Органами, на які ці функції покладено Урядом України. Вказані органи здійснюють контроль у взаємодії з профспілками, спілками споживачів та іншими громадськими організаціями.

Відповідно до вимог статті 14 Закону № 507-XII вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету з місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Відповідно до статті 13 Закону № 507-XII та Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 р. № 1819, на позивача покладені контрольно-наглядові функції з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів. У зв'язку з чим йому надано право проводити перевірки документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності, а також одержувати необхідні довідки, приймати рішення про застосування до суб'єктів підприємницької діяльності передбачених чинним законодавством економічних санкцій за порушення порядку встановлення і застосування цін.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону № 507-XII вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди стягується штраф в подвійному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.

Пунктом 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 3 грудня 2001 року № 298/519, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 р. за № 1047/6238 (далі - Інструкція), визначено, що підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

26.08.2009 р. позивачем, відповідно до вимог пункту 3.5 Інструкції, направлено відповідачу рішення та претензію про перерахування економічних санкцій, а також вимоги про усунення виявлених порушень законодавства про порядок встановлення і застосування цін.

Звенигородським виробничо-житловим ремонтно-експлуатаційним управлінням були видані накази № 31 від 07.09.2009 р. «Про перерахунок вартості послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій»відповідно до акту перевірки позивача від 21.08.2009 р. № 1851, та аналогічний наказ № 34 від 23.09.2009 р., що свідчить про визнання відповідачем порушення державної дисципліни цін.

Пунктом 3.6 Інструкції визначено, що у разі невиконання рішення, повного або часткового відхилення претензії чи залишення її без відповіді орган державного контролю за цінами подає позов до суду про примусове стягнення суми економічних санкцій.

З підстав викладеного суд прийшов до висновку, що позов Державної інспекції з контролю за цінами в Черкаській області до Звенигородського виробничо-житлового ремонтно-експлуатаційного управління про стягнення економічних санкцій про стягнення економічних санкцій є законним та обґрунтованим, а відповідно таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державної інспекції з контролю за цінами в Черкаській області до Звенигородського виробничо-житлового ремонтно-експлуатаційного управління про стягнення економічних санкцій - задовольнити повністю.

Стягнути з Звенигородського виробничо-житлового ремонтно-експлуатаційного управління, ідентифікаційний код 03356789, в дохід бюджету через Державну інспекцію з контролю за цінами в Черкаській області економічні санкції в розмірі 26128 (двадцять шість тисяч сто двадцять вісім) грн. 44 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги яка подається до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість тримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений 6 серпня 2010 року.

СуддяС.М.Гарань