Постанова № 11258883, 29.06.2010, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2010 р. Справа № 2-а-11178/08/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кравченко К.В.,

при секретарі: Садовій Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства «Александр А.Синенко»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

встановив:

Відповідно до позовних вимог Херсонське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів (надалі-позивач) просить стягнути з приватного підприємства «Александр А.Синенко» (надалі-відповідач) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році, а також пеню за порушення термінів сплати цих адміністративно-господарських санкцій. За розрахунком позивача розміри санкцій та пені за 2007 рік складають 13260 грн. та 1277,30 грн. відповідно. Позивач стверджує, що у 2007 році відповідач не виконував норматив робочих місць для інвалідів на дві одиниці, а тому відповідно до ст.. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідач повинен був самостійно нарахувати та сплатити до 15.04.2008р. адміністративно-господарську санкцію в розмірі середньомісячної заробітної плати за кожне не створене місце, не зайняте інвалідом. Оскільки відповідач самостійно вказані штрафні санкції не сплатив, то на суму штрафів нараховується пеня, розмір якої визначений вказаною статтею.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити з зазначених в позові підстав, а також зазначив, що відповідач не подавав звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік, а за результатами проведеної позивачем 22.08.2008 року перевірки відповідача з питань дотримання вимог Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні» було встановлено, що у 2007 році норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів складав для відповідача 3 особи, проте працевлаштовано було лише одного інваліда. Результати перевірки свідчать про невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році у кількості двох осіб, що покладає на відповідача обовязок по сплаті передбаченої ст.. 20 вказаного Закону адміністративно-господарської санкції та пені за несвоєчасну сплату санкції. Представник позивача також зазначив, що відповідач не подавав до районного центру зайнятості звітів про наявність вакансій за формою 3-ПН.

Відповідач надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в якому зазначив, що обовязок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обовязком самостійно підбирати та працевлаштовувати інвалідів. Вказує на те, що позивачем не доведено того факту, чи фактично створювалися відповідачем місця для інвалідів; чи здійснювалось уповноваженими органами направлення інвалідів до відповідача для працевлаштування; не встановлено факту відмови відповідача у працевлаштуванні інвалідів. Вважає, що позивач не надав переконливих доказів на підтвердження факту не створення відповідачем робочих місць для інвалідів у встановленій законодавством кількості, що виключає склад господарського правопорушення в діях відповідача та свідчить про безпідставність позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав, наведених у запереченнях, а також надала суду ксерокопію звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік форми 10-ПІ.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст..19 цього ж Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч.3 ст.19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Тобто цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

При цьому, частиною 3 ст.18 Закону чітко визначені обов'язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Судом встановлено, що 22.08.2008р. спеціалістами Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів проведена виїзна планова перевірка відповідача щодо дотримання вимог ст.. 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» за 2006-2007 роки, результати якої відображені у відповідному акті перевірки.

Згідно акту перевірки середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача у 2007 році складала 70 чоловік; середньооблікова численність працівників, яким встановлена інвалідність 1 особа; кількість інвалідів, які повинні працювати у відповідача, - 3 особи; фонд оплати праці 464,1 тис. грн.., середньорічна заробітна плата штатного працівника 6630 грн.. В акті перевірки також зазначено, що звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік (форма №10-ПІ) відповідач не подавав.

Представник відповідача в судовому засіданні надав ксерокопію звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік (форма №10-ПІ), в якому відповідач вказав показники середньооблікової чисельності штатних працівників, чисельності працівників, яким встановлена інвалідність, кількості інвалідів, які повинні працювати, фонду оплати праці та середньорічної заробітної плати штатного працівника, які аналогічні показникам акту перевірки, а також зазначив про фактичне створення 3 робочих місць для інвалідів.

Представник позивача зазначила, що вищевказаного звіту до позивача не надходило, і належних доказів, які б підтвердили факт надання цього звіту позивачу відсутні.

Суд не приймає надану представником відповідача ксерокопію звіту форми №10-ПІ за 2007 рік, як належних та допустимий доказ виконання відповідачем свого обовязку по наданню такого звіту, оскільки оригінали звіту та доказів його відправлення та отримання позивачем на вимогу суду відповідачем не надані, а надана ксерокопія поштової квитанції про відправку свідчить про направлення кореспонденції в адрес фонду інвалідів у м.Гола Пристань, однак в районах Херсонської області не створювались відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідач також не надав суду належних доказів на підтвердження помилкового визначення позивачем середньооблікової чисельність штатних працівників, фонду оплати праці або ж середньорічної заробітної плати штатного працівника.

Виходячи з положень ст.. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів складав для відповідача у 2007 році 3 чоловіка.

В акті перевірки вказується на невиконання відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів у кількості двох осіб, оскільки з трьох інвалідів відповідачем в 2007 році працевлаштований було лише один інвалід ОСОБА_2.

Докази того, що відповідач у 2007 році працевлаштував будь-яких інших інвалідів відсутні.

З листа Голопристанського районного центру зайнятості від 20.02.2009р. №164 вбачається, що відповідачем в 2007 році звіт за формою 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», на які можуть бути працевлаштовані особи з обмеженими фізичними можливостями, до центру зайнятості не надавався.

Даний факт свідчить про невиконання відповідачем вимог ч.3 ст.18 зазначеного Закону в частині надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, на яких працює інвалідів менш, ніж встановлено нормативом, повинно перераховувати до відділення ФУСЗІ штрафні санкції на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі середньомісячної заробітної плати за кожне не створене місце, не зайняте інвалідом.

Оскільки відповідач не виконав всіх покладених на нього Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» обовязків щодо створення робочих місць для інвалідів та працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був сплатити адміністративно-господарську санкцію за 2007 р. в сумі 13260 грн..

Згідно зі ст.. 20 цього ж Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

В звязку з тим, що відповідачем не сплачена вищевказана сума адміністративно-господарської санкції, позивачем обґрунтовано нарахована пеня в сумі 1277,30 грн..

Таким чином загальний борг відповідача за 2007р. складає 14537,30 грн..

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оскільки відповідач не надав доказів вжиття всіх передбачених законом заходів щодо працевлаштування інвалідів у звітному періоді, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства «Александр А.Синенко» (Херсонська обл.. Голпристаньский район, с.Чулаківка, вул..Калініна, 61, код ЄДРПОУ 31652568) на користь Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Херсон, пр.. 40-річчя Жовтня, 5а, отримувач УДК у м. Херсоні, банк отримувача: ГУДКУ по Херсонській області, рахунок: 31219230700002, МФО 852010) адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 14537,30 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот тридцять сім грн. 30 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01 липня 2010 р..

Суддя Кравченко К.В.

кат. 6.11