Постанова № 11258784, 16.06.2010, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2010 р. Справа № 2-а-10217/09/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченка К.В.,

при секретарі Садовій Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонес»до Державної податкової інспекції у м.Херсоні про визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій та за позовом Державної податкової інспекції у м.Херсоні до товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонес» про стягнення фінансових санкцій,

встановив:

В травні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонес» (надалі Підприємство) звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні (надалі ДПІ), в якому просило визнати недійсним рішення ДПІ від 02.04.2009р. №0003452307 про застосування фінансових санкцій на суму 2685 грн. за порушення п. 13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР.

За даним позовом ухвалою суду від 14.05.2009р. відкрито провадження в адміністративній справі №2а-10217/09/2170.

В січні 2010 року ДПІ звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило стягнути з Підприємства фінансові санкції в сумі 2685 грн., які застосовані рішенням про застосування фінансових санкцій від 02.04.2009р. №0003452307.

За даним позовом ухвалою суду від 01.02.2010 року відкрито провадження у справі №2а-528/10/2170.

Ухвалою суду від 14.05.2010р. адміністративні справи №2а-10217/09/2170 та №2а-528/10/2170 обєднані в одне провадження для спільного розгляду.

Позов Підприємства ґрунтується на помилковості висновків ДПІ щодо порушення Підприємством вимог п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР.

В судовому засіданні представник Підприємства ОСОБА_1 пояснила, що зазначена в акті перевірки сума 537 грн. не знаходилась на місці проведення розрахунків, а зберігалась в сейфі бухгалтера, якій стоїть в тому ж кабінеті, де і реєстратор розрахункових операцій. Зазначає, що в день проведення перевірки розрахункові операції через РРО взагалі не проводились, а 537 грн. знаходились в касі підприємства ще з 11.03.09р. у межах ліміту каси. Вважає, що законодавство не вимагає, щоб місце проведення розрахунків і каса бухгалтерії знаходились в різних приміщеннях. Просить позов Підприємства задовольнити, а в позові ДПІ відмовити.

Позов ДПІ ґрунтується на тому, що застосована до Підприємства рішенням від 02.04.2009р. №0003452307 фінансова санкція в розмірі 2685 грн. за порушення п.13 ст.3 Закону № 265/95-ВР добровільно Підприємством не сплачена, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.

Представник ДПІ в судовому засіданні позовні вимоги ДПІ підтримав, а в позові Підприємства просив відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.

На підставі акту перевірки від 31.03.09р. №273/21/03/23/14113558 ДПІ прийнято рішення №0003452307 від 02.04.2009р. про застосування до ТОВ «Херсонес» штрафної санкції в розмірі 2685 грн. за порушення п. 13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР.

Порушень порядку проведення вказаної перевірки Підприємства, які б могли бути підставою для висновку про незаконність перевірки та винесених за її результатами рішень, судом не встановлено, і Підприємство на таких фактах не наголошує.

Щодо правомірності рішення ДПІ від 02.04.2009р. №0003452307 суд зазначає наступне.

Відповідно до акту перевірки, зазначене у спірному рішенні порушення п. 13 ст.3 Закону №265/95-ВР полягає у незабезпечені Підприємством відповідності сумі коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а саме: на місці проведення розрахунків ревізорами виявлено 537 грн., а в поточному звіті РРО за 31.03.09р. на час проведення перевірки обсяг операцій складає 0 грн., тому невідповідність складає 537 грн..

Факт виявлення на місці проведення розрахунків 537 грн. ДПІ доводить описом наявних готівкових коштів на місці проведення розрахунків, який складений та підписаний під час перевірки бухгалтером Підприємства Чекмаківською Г.Г..

В акті перевірки зазначено наступне: «Всі готівкові кошти знаходились на місці проведення розрахунків із споживачами, а саме у сейфі, який знаходиться у одній кімнаті з касовим апаратом та особою, яка проводить розрахунки (бухгалтер). Зі слів бухгалтера, всі готівкові кошти, які отримуються підприємством від споживачів у розрахунок за отриманий товар, знаходяться безпосередньо у вищезазначеному сейфі.».

Викладені ревізорами в акті перевірки обставини зберігання готівкових коштів на місці проведення розрахунків Підприємством ні в позовній заяві, ні вході судового розгляду не спростовувались.

Обґрунтовуючи свій позов, Підприємство посилається на те, що сума 537 грн. не була отримана в результаті розрахункових операцій і не знаходилась на робочому місті «проведення розрахунків», а знаходилась на робочому місці «каса» і була оприбуткована в касовій книзі.

Відповідно до пункту 13 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Відповідно до ч.23 ст.2 Закону № 265/95-ВР: «Місце проведення розрахунків місце, де здійснюється розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо сплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо».

Відповідно пп.4.5. п.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України від 1 грудня 2000 року №614 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 1 грудня 2000 року за №107/5298 «унесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій «Службове внесення» та «службова видача», якщо таке внесення чи видача не повязані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція «службове внесення» використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z - звіту».

Встановлені судом фактичні обставини справи та наведені правові норми дають підстави для висновку, що Підприємство не дотрималось вимог законодавства щодо відокремленого зберігання готівки, яка протягом робочого дня надходить до каси Підприємства за реалізовані товари (послуги) і повинна проводиться через РРО, від готівки, яка не повязана з проведенням розрахункових операцій.

Таким чином, слід погодитись з твердженням ДПІ, що зазначені в акті перевірки 537 грн. виявлені саме на місці проведення розрахунків.

Сам факт того, що в день проведення перевірки через касовий апарат Підприємства не проводились розрахункові операції, наведеного висновку суду не спростовує.

У тому випадку, якщо на місці проведення розрахунків знаходиться сума, яка не повязана із проведення розрахункових операцій за товари (послуги), ця сума відповідно до пп.4.5 п.4 вищевказаного Порядку повинна бути зареєстрована через РРО з використанням операції «службове внесення», що не було зроблено Підприємством.

Згідно зі ст. 22 Закону № 265/95-ВР у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Розмір застосованої спірним рішення ДПІ до Підприємства штрафної санкції відповідає ст.. 22 Закону № 265/95-ВР.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Підприємства не підлягають задоволенню, а позов ДПІ є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив:

В задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонес» до Державної податкової інспекції у м.Херсоні про визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій - відмовити.

Позовні вимоги Державної податкової інспекції у м.Херсоні до товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонес» про стягнення фінансових санкцій задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонес» (73000, м.Херсон, вул.. Червоностудентська, 36-В, код ЄДРПОУ 14113558) на користь Державного бюджету України (код платежу 21080900 на р/р 31118104700002, Держказачейство у м. Херсоні, код ЗКПО 24104230, в установі банку УДК у Херсонській області, м. Херсон, МФО 852010) 2685 (дві тисячі шістсот вісімдесят пять гривень).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17 червня 2010 р..

Суддя Кравченко К.В.

кат. 2.11.8