Ухвала суду № 112582653, 01.08.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в задоволенні відводу судді

01 серпня 2023 року Київ № 320/21137/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Громадської організації "Всеукраїнський Союз Таеквон-До" про відвід судді Дудіна С.О. в адміністративній справі № 320/21137/23 за позовом Громадської організації "Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України" до Міністерства молоді та спорту України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Громадської організації "Всеукраїнський Союз Таеквон-До", про визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася Громадська організація "Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України" з позовом до Міністерства молоді та спорту України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Громадської організації "Всеукраїнський Союз Таеквон-До", у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства молоді та спорту України від 16 вересня 2020 р. № 1557 "Про визнання, відмову у визнанні видів спорту та внесення змін до Реєстру визнаних видів спорту в Україні" в частині окремих положень пунктів 1 та 4 щодо визнання "Таеквон-до" видом спорту в Україні та включення до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, затвердженого наказом Мінмолодьспорту від 11 березня 2015 р. № 639 у Розділ ІІ "Неолімпійські та національні види спорту" пункту "ІІ.125.Таеквон-До";

- зобов`язати Міністерство молоді та спорту України виключити з "Реєстру визнаних видів спорту в Україні" вид спорту "Таеквон-До", зазначений у Розділі ІІ "Неолімпійські та національні види спорту" за номером "ІІ.125.Таеквон-До".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

25.07.2023 до суду від представника Громадської організації "Всеукраїнський Союз Таеквон-До" надійшла заява про відвід судді Дудіна С.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2023 відвід судді Київського окружного адміністративного суду Дудіна С.О. у справі № 320/21137/23 визнано необґрунтованим, матеріали адміністративної справи передано до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід відповідно до частини першої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

У результаті автоматизованого розподілу судової справи між суддями було визначено суддю Київського окружного адміністративного суду Басая О.В. для розгляду заяви про відвід судді.

Згідно з частиною восьмою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Відповідно до частини одинадцятої статті 40 КАС України питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід, а у випадку розгляду заяви про відвід судді суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід.

Розглянувши заяву про відвід судді Дудіна С.О., дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.

В обґрунтування заяви про відвід судді заявник зазначив, що під час дослідження позовної заяви з додатками останній звернув увагу на обставини, що можуть свідчити про упередженість суду під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції, зокрема: позивачем не сплачено судовий збір за звернення до суду із позовною заявою; позивач звернувся до суду із позовом з пропуском строку звернення до адміністративного суду; у позовній заяві не зазначено відомостей, встановлених пунктами 6, 7, 10 та 11 частини п`ятої та шостої статті 160 КАС України; судом не розглянуто вчасно клопотання про постановлення ухвали про розгляд справи № 320/21137/23 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. На думку заявника суд повинен був залишити позовну заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, чого суд не зробив і що свідчить про упередженість та необ`єктивність судді Дудіна С.О., а також про заінтересованість судді в результаті розгляду справи. При цьому заявник зазначив, що подання заяви про відвід не є незгодою з приводу прийнятих суддею рішень, а є наслідком необґрунтованого, необ`єктивного та упередженого ставлення до сторін у цій справі. З урахуванням зазначеного заявник вважає, що наявні підстави для заявлення суддею самовідводу.

За змістом КАС України процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об`єктивності суду є право відводу (самовідводу). Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема щоб запобігти упередженості судді під час розгляду справи. Норми, які регулюють порядок відводу (самовідводу) в адміністративному процесі визначені у статті 36 КАС України.

Так, відповідно до частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 36 КАС України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Також, до складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя (частина третя статті 36 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 37 КАС України суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.

Згідно з частиною першою статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи (частина друга статті 39 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Частиною четвертою статті 39 КАС України передбачено, що встановлення обставин, вказаних у пунктах 1 - 3, 5 частини першої статті 36, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.

У заяві про відвід судді заявник ставить під сумнів неупередженість, об`єктивність і безсторонність судді Дудіна С.О., що на думку заявника, порушує його право на розгляд справи № 320/21137/23 незалежним і безстороннім судом.

Згідно з частиною першою статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України; вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом.

Зміст наведених у статті 126 Конституції України гарантій незалежності суддів розкрито у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 19-рп/2004, відповідно до якого незалежність суддів є невід`ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які під час здійснення правосуддя підкоряються лише закону.

Згідно з статтею 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань (прямих чи непрямих) з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді - як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. № 3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон № 3477-ІV) встановлено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Визначаючись щодо наявності підстав для відводу судді необхідно враховувати, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі "Білуха проти України" ("Belukha v. Ukraine", заява № 33949/02) Європейський суд з прав людини у пункті 49 рішення від 09.11.2006 дійшов висновку, що наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. При цьому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення у справі "Білуха проти України"). Відносно об`єктивного критерію Суд зазначив, що під час вирішення питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі "Білуха проти України", пункт 44 рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення у справі "Мікалефф проти Мальти").

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не виключно, чи йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Разом з цим, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто неодмінно мають бути зазначені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.05.2018 в адміністративній справі № 800/592/17, від 01.10.2018 в адміністративній справі № 9901/673/18 та від 04.10.2018 (провадження № 11-429сап18).

Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід судді, суд також бере до уваги той факт, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу судді a priori не може бути підставою для застосування такого процесуального інституту.

За правилами частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.

Неможливість для учасників справи заявляти відвід судді з підстав незгоди з процесуальними рішеннями судді обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі).

Зазначені заявником аргументи свідчать саме про незгоду учасника справи з процесуальними рішеннями судді, що з імперативних приписів частини четвертої статті 36 КАС України не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу судді.

З аналізу аргументів і доводів заяви представника третьої особи не встановлено будь-якої залежності чи взаємозв`язку, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість судді Дудіна С.О. щодо учасників справи, або ж зацікавленості у вирішенні справи на чиюсь користь. Суд також не встановив інших підстав, передбачених статтями 36, 37 КАС України, які б унеможливлювали розгляд справи суддею Дудіним С.О. та викликали б необхідність його відводу.

Варто зазначити, що незгода осіб, які беруть участь у справі, з процесуальними діями та рішеннями суду під час розгляду справи, є підставою для оскарження, прийнятих за результатами розгляду справи, рішень в апеляційному чи касаційному порядку. Оцінку процесуальним діям суду можуть надавати лише суди вищих інстанцій.

Роз`яснення з цього питання сформував у пункті 10 Пленум Верховного Суду України у постанові від 13.06.2007 № 8 "Про незалежність судової влади", відповідно до якого судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Відтак процесуальні дії судді, законність та обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом. Відповідно незгода сторони з винесенням суддею судового рішення, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін у справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Підсумовуючи зазначене, перевіривши доводи та аргументи, які зазначені представником Громадської організації "Всеукраїнський Союз Таеквон-До" Зорбою В.П. на обґрунтування заяви про відвід судді Дудіна С.О., суд дійшов висновку, що вони не містять обґрунтованих посилань на обставини, які за суб`єктивними чи об`єктивними критеріями виключають участь судді Дудіна С.О. у розгляді цієї справи, а тому відсутні визначені законодавством підстави для відводу судді. У зв`язку з чим заява представника Громадської організації "Всеукраїнський Союз Таеквон-До" про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Дудіна С.О. в адміністративній справі № 320/21137/23 не належить задоволенню, як немотивована.

Керуючись статтями 36-40, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні заяви представника Громадської організації "Всеукраїнський Союз Таеквон-До" Зорби Валентина Петровича про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Дудіна С.О. в адміністративній справі № 320/21137/23.

Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.

Суддя Басай О.В.