Рішення № 112582511, 31.07.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2023 року № 320/6753/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, в якому просить суд:

- про визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , без обмеження її максимальним розміром;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві проводити нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсію, без обмеження її максимальним розміром починаючи з 01.04.2019 довічно.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зазначив, що на виконання рішення суду від 31.05.2022 у справі №640/10894/21 було здійснено перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки, проте відповідачем протиправно було застосовано обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Заперечуючи проти позову зазначив, що позивач безпідставно посилається на рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, тому що з 01.01.2017 року застосовується стаття 43 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону № 1774-VІІІ від 06.12.2016 року.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугою років відповідно Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2022 у справі №640/10894/21 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення відповідно до довідки від 25 лютого 2021 року №ВСЗ/1343. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи із розміру грошового забезпечення в сумі 24 880,00 грн. з урахуванням таких складових: посадовий оклад 7 190,00 грн; оклад за військовим званням 1 410,00 грн; надбавка за вислугу років 50% - 4 300,00 грн; надбавка за особливості проходження служби 65% - 8 385,00 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям (за роботу з таємними виробами, носіями, документами) 15% - 1 078,50 грн; премія 35% - 2 516,50 грн. відповідно до довідки від 25 лютого 2021 року №ВСЗ/1343, починаючи з 01 квітня 2019 року.

На виконання цього рішення суду відповідачем здійснено перерахунок пенсії. Проте, згідно із Законом №2262-ХІІ від 09.04.1992 застосовано обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві із заявою, в якій просив зробити перерахунок його пенсії без обмеження максимального розміру та із врахуванням індексації.

Листом від 28.12.2022 №28716-27646/О-02/8-2600/22 Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві позивачу повідомлено, що згідно статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» максимальний розмір пенсії (з урахуванням набавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Також, зазначено що рішенням суду від 31.05.2022 у справі №640/10894/21 не покладено зобов`язань перерахунку пенсії без обмежень максимального розміру.

Вважаючи протиправною виплату пенсії в обмеженому розмірі, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначено Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі по тексту Закон №2262-ХІІ).

Згідно преамбули, Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України. Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до статті 1 Закону №2262-ХІІ, особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років (частина перша).

Обмежуючи виплату пенсії позивачу максимальним розміром, відповідачем застосовано положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою визначено, зокрема, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 №107-VI статтю 43 Закону №2262-ХІІ доповнено частиною наступного змісту: «Максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Конституційного Суду від 22.05.2008 №10-рп/2008 вказану зміну визнано неконституційною.

В подальшому Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI частину п`яту статті 43 Закону №2262-ХІІ викладено в такій редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».

Внесення змін до положень Закону №2262-XII шляхом викладення в іншій редакції частини п`ятої статті 43 не могло бути здійсненим, оскільки положення до яких вносились зміни втратили чинність, тобто такі зміни є нереалізованими (наприклад, постанова Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №295/2039/17 (85804342)).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016, частину п`яту статті 43 Закону №2262-ХІІ доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону №2262-XII зі змінами, зокрема, частина сьома статті 43, згідно з якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Зазначені положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII зі змінами втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України свого Рішення, тобто 20.12.2016.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», від 06.12.2016 №1774-VIII, який набув чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону №2262-XII слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року». Перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», від 06.12.2016 №1774-VIII визначено коло осіб, щодо яких обмеження з виплати пенсій протягом визначеного періоду не застосовуються.

Втім, як уже зазначалось, згідно рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 частина сьома статті 43 Закону №2262-XII зі змінами втратила чинність 20.12.2016.

Відтак, внесення змін до положень Закону №2262-XII у спосіб заміни слів і цифр «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року» також не могло бути здійсненим, оскільки положення до яких вносились зміни втратили чинність.

Отже, враховуючи те, що виплата пенсії позивачу обмежена, в тому числі, на підставі частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII (втратила чинність з 20.12.2016 на підставі рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016), до якої внесено зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», від 06.12.2016 №1774-VIII, які, за висновком суду є нереалізованими, така підстава для обмеження максимального розміру пенсії є протиправною.

Відтак, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві з виплати позивачу пенсії в обмеженому розмірі на підставі частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.

На думку суду, невиплачена позивачу пенсія є майном у розумінні статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, втручання в право мирно володіти майном повинно бути законним, що, в свою чергу, вимагає дотримання відповідних положень законодавства та відповідності принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (наприклад, рішення в справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, пункт 167). Цей принцип також означає, що застосовні положення національного законодавства мають бути достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні (наприклад, рішення в справі «Будченко проти України», заява №38677/06, пункт 40).

У даному випадку, суд дійшов висновку, що втручання в право позивача, гарантоване статтею 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, здійснено на підставі закону, який не відповідає наведеним критеріям, оскільки зміни внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», від 06.12.2016 №1774-VIII до статті 43 Закону №2262-XII, яка втратила чинність, тобто внесені зміни не були реалізованими.

Суд також вважає, що положення проаналізованих законів стосовно обмеження максимального розміру пенсії, у тому числі частина сьома статті 43 Закону №2262-XII, не відповідають критеріям чіткості та передбачуваності.

Так, визначивши максимальний розмір пенсії Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI та встановивши, що наведене обмеження не поширюється на осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом, вносяться зміни до статті 43 Закону №2262-XII, яким визначено інший максимальний розмір пенсії. При цьому після рішення Конституційного Суду України, який визнав відповідні зміни щодо максимального розміру пенсії, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII неконституційними, ухвалюється Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», від 06.12.2016 №1774-VIII, метою якого є продовження визнаного неконституційним обмеження на 2017 рік.

За таких обставин застосуванню підлягають положення Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI щодо непоширення на позивача обмежень максимального розміру пенсії, які є більш сприятливими для позивача, оскільки, як уже зазначалось, втручання у право мирно володіти майном, гарантоване Конвенцією, має здійснюватись на підставі закону, який повинен відповідати критеріям, зокрема, чіткості та передбачуваності.

З огляду на зроблені судом висновки, зважаючи на судову практику у подібних відносинах, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01.04.2019, відповідно порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити з 01.04.2019 ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії без обмеження її максимальним розміром, та виплатити різницю з урахуванням раніше виплачених сум.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.04.2019.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01.04.2019.

Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (ідентифікаційний код 22869069, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.