Ухвала суду № 112580612, 24.07.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/3302/21

Провадження № 1-кп/761/1554/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участі:

секретаря судових засідань ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6

потерпілої ОСОБА_7

перекладача ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в режимі відеоконференції з ДУ «Київський слідчий ізолятор» кримінальне провадження відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120201001000048836 від 14.06.2020 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ( ОСОБА_6 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Регенсбург, Федеративної Республіки Німеччини, громадянина Німеччини, без реєстрації та визначеного місця проживання на території України, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.115; ч. 2 ст. 194 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 заявив клопотання зміну, скасування запобіжного заходу ( в порядку ст.331 КПК України ).

Своє клопотання мотивує тим, що ОСОБА_6 з 11.05.2021 року незаконно перебуває під вартою, оскільки рішенням Європейського суду з прав людини від 06.07.2023 ( у об`єднаній справі Коцаба та інші (Худобець, Шек) проти України № 20293/16), була задоволена скарга ОСОБА_6 № 4406/21 від 30.08.2021 та встановлено порушення з боку Держави Україна п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо відсутності відповідних та достатніх причин для тримання ОСОБА_6 під вартою (затримання). Зокрема, Європейський суд з прав людини встановив такі специфічні елементи порушення п.3 ст.5 Конвенції як: відсутність оцінки особистих ситуацій заявника, що зменшує ризик повторного вчинення злочину, змови або втечі; використання припущень, за відсутності будь-якої доказової бази про ризики переховування або перешкоджання правосуддю. Цим же рішенням Європейський суд стягнув з України на користь ОСОБА_6 суму компенсації за моральну шкоду у розмірі 2000 євро та суму компенсації за судові витрати на позовну заяву у розмірі 250 євро. Відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006 ( зі змінами та доповненнями), з метою забезпечення відновлення порушених прав Стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру, якими є відновлення настільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції. Крім того, зовнішній вигляд підзахисного, чисельні документи, які містяться в матеріалах справи, вказують на очевидність незадовільного стану здоров`я та на потребу тривалого лікування та реабілітації, які не можливо здійснювати в умовах слідчого ізолятору. Зважаючи на наведене вцілому, на даний час відпала необхідність в раніше застосованому відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказав, про можливість перебування обвинуваченого в пансіонаті для людей похилого віку в Бортничах.

Захисник ОСОБА_5 клопотання підтримав та просив його задовольнити, з мотивів наведених.

Прокурор заперечував щодо задоволення клопотання та вказав, що судом апеляційної інстанції здійснювався перегляд ухвали Шевченківського районного суду м.Києва від 16.06.2023 якою продовжено строк дії запобіжного заходу ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою до 14.08.2023 та залишено її без змін.

Потерпіла заперечувала щодо задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу, зазначила, що обвинуваченим порушено права її доньки на життя, на народження дитини та права всієї їх родини.

Суд, заслухавши думки сторін кримінального провадження, потерпілої, вивчивши матеріали кримінального провадження, не вбачає підставі для задоволення клопотання захисника, виходячи із наступного.

Так, ОСОБА_6 висунуте обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115; ч.2 ст.194 КК України.

Надані стороною обвинувачення докази досліджені судом є вагомими, щоб переконати стороннього спостерігача, що саме ОСОБА_6 причетний до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, внаслідок вчинення яких позбавлено життя молоду дівчину та знищено майно, шляхом влаштування пожежі.

Очевидним є факт, що підпал у даному випадку було здійснено з метою приховування слідів вчинення умисного вбивства.

Також, з досліджених доказів, убачається, що ОСОБА_6 перешкоджав працівникам Державної служби України з надзвичайних ситуацій потрапити до приміщення квартири для її гасіння, а також перешкоджав своїй безпечній евакуації, після чого самостійно виплигнув з третього поверху на асфальтне покриття. Тобто має місце само спричинення собі тілесних ушкоджень.

Отже, з самого початку з моменту, як сталася подія кримінального правопорушення за фактом умисного вбивства та умисного пошкодження майна, з боку обвинуваченого ОСОБА_6 мають місце дії, які мають ознаки приховування слідів кримінального правопорушення, для перешкоджання встановленню об`єктивної істини у даному кримінальному провадженні.

23.06.2020 до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який 15.12.2020 року було змінено на особисте зобов`язання.

Після надходження справи до суду в призначені судові засідання обвинувачений ОСОБА_6 особисто не з`являвся, самостійно ні обвинуваченим, ні його захисником не вживались заходи для безпосереднього прибуття у судові засідання, а також не вживались заходи для організації участі обвинуваченого в судових засіданнях в режимі відеоконференції з використанням власних технічних заходів.

Неможливість безпосереднього прибуття обвинуваченого у судові засідання сторона захисту, обґрунтовувала перебуванням на стаціонарному лікуванні обвинуваченого в лікарні.

Разом із тим, як убачається із наявних у розпорядженні суду даних, що містяться у медичній документації, стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_6 дозволяв йому прибути до приміщення суду на спеціалізованому транспорті в супроводі відповідних медичних працівників.

Однак, ні обвинуваченим, ні його захисником, жодних заходів вжито не було для організації свого безпосереднього прибуття у судові засідання. Оскільки відповідні витрати, враховуючи застосований запобіжний захід та наявність обов`язку щодо прибуття у судові засідання, мав нести сам обвинувачений.

При порушенні судом питання перед стороною захисту щодо необхідності забезпечення участі обвинуваченого ОСОБА_6 безпосередньо в судовому засіданні захисником було зазначено про те, що сторона захисту не має можливості забезпечити прибуття обвинуваченого на спецтранспорті - реанімобілі до суду, а організацію відеоконференції має забезпечувати сторона обвинувачення.

У зв`язку із чим, з метою забезпечення дотримання розумності строків кримінального провадження судом вживались заходи для організації участі обвинуваченого в судових засіданнях в режимі відеоконференції з приміщенням Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, однак мали місце переривання зв`язку з незрозумілих причин, що унеможливлювало здійснення судового розгляду.

Крім того, в численних клопотаннях та заявах сторони захисту містились посилання на незадовільний стан здоров`я обвинуваченого внаслідок само спричинених ним собі травм, а також на ненадання йому належного лікування в Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги.

При цьому, судом враховано, що з 15.12.2020 ОСОБА_6 перебував на особистому зобов`язанні та мав можливість самостійно обирати медичний заклад та необхідних медичних фахівців на власний розсуд та вподобання, для отримання необхідного йому лікування. Однак, жодних дій для обрання необхідного медичного закладу, підшукання фахового лікаря, тощо в період дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання обвинуваченим здійснено не було.

Також, з отриманої відповіді директора КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» ОСОБА_10 від 23.04.2021 убачалося, що ОСОБА_6 програму реабілітації та лікувальної фізкультури свідомо не виконував, ігнорував рекомендації медичного персоналу, станом на 23.04.2021 не потребував подальшого стаціонарного лікування в умовах КНП «КМКЛШМД», його виписку унеможливлювала відсутність постійного місця проживання в Україні. Неодноразові звернення до адвоката про вирішення питання з місцем перебування ОСОБА_6 ігнорувалися, звернення до консульства ФРН не мали ефекту.

Крім того, наявні в матеріалах дані, зокрема, що містяться у листі начальника філії ДУ «Центр охорони здоров`я державної кримінально виконавчої служби України» в м. Києві та Київської області ОСОБА_11 , вказують про свідоме невиконання обвинуваченим рекомендацій медичного персоналу та відмови від лікування й під час перебування під вартою.

Наведене у сукупності очевидно вказує на перешкоджання здійсненню правосуддя з боку обвинуваченого, створення передумов для можливої втечі, що полягає у навмисному невиконанні рекомендацій лікарів по реабілітації, свідоме не вжиття обвинуваченим заходів для лікування, що стало основною причиною для зміни судом запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 11.05.2021 та й подальших рішень щодо необхідності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою досягнення реалізації завдань кримінального провадження, здійснення судового розгляду у розумні строки, дотримання прав не тільки обвинуваченого, а й прав потерпілої на розгляд кримінального провадження у розумні строки та отримання судового рішення .

Крім того, забезпечення безпосередньої участі обвинуваченого у судових засіданнях, шляхом його доставки в судові засідання, а також організація відеоконференції з ДУ «Київській слідчий ізолятор» покладається на суд лише у випадках застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому, з метою дотримання розумних строків судового розгляду та безпосередньої участі в судовому засіданні обвинуваченого, і виникла необхідність у застосуванні до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Також, слід зазначити й про те, що з 11.05.2021, тобто з моменту застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 було призначено 54 судових засідань з яких 12 були відкладені через неявку захисника обвинуваченого в судові засіданні або залишення ним самовільно зали судових засідань до закінчення судового засідання, а три з яких були відкладені, у зв`язку із заявленими необґрунтованими відводами головуючому судді.

При цьому, одне судове засідання 06.09.2022 було зірване, у зв`язку із справлянням природніх потреб обвинуваченим ОСОБА_6 безпосередньо в залі судового засідання під час здійснення судового розгляду даного кримінального провадження у присутності учасників кримінального провадження та суду. Такі дії обвинуваченого ОСОБА_6 у подальшому стали підставою для внесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення.

Наведені обставини самі по собі свідчать про перешкоджання правосуддю та у сукупності очевидно вказують на бажання обвинуваченого ухилитись від кримінальної відповідальності, усвідомлюючи неминучість покарання у разі доведення його винуватості, що підтверджує продовження існування ризиків, які стали підставою для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на тримання під вартою.

Крім того, внаслідок вищезазначених непроцесуальних дій сторони захисту розгляд кримінального провадження здійснюється протягом тривалого часу, що не сприяє виконанню завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України та порушує право потерпілої на справедливий розгляд кримінального провадження упродовж розумного строку і фактично чиняться перешкоди у доступі до правосуддя.

Наведене у сукупності свідчить про те, що продовжують існувати обставини, які стали підставою для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на тримання під вартою, крім того мають місце обставини, які вказують на те, що ризики враховані на час застосування запобіжного заходу не тільки не зменшились, а збільшились.

Керуючись ст.ст. 176-199,206, 331 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про скасування обвинуваченому ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 ) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та або його зміну на інший не пов`язаний з триманням під вартою.

Ухвала остаточна оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1