Рішення № 1125801, 28.02.2007, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 22ц - 414/07 Суддя суду 1 - ої інстанції Кваша С.В.

Категорія 5 Суддя-доповідач апеляційного суду Вовненко Г.Ю.

РІШЕННЯ

 Іменем України

28 лютого 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої Вовненко Г.Ю., суддів Галущенка О.І., Колосовського С.Ю., при секретарі судового засідання Плотник С.А.,

за участю позивача ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 грудня 2006 року, постановлене за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки із майна, що є у спільній власності шляхом одержання грошової компенсації,

встановила:

В січні 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про виділ частки із майна, що є спільною частковою власністю з наданням йому грошової компенсації.

Позивач зазначав, що він і відповідачка є співвласниками квартири АДРЕСА_1. Кожному з них належить на праві власності по 1Л частці спірної квартири.

Посилаючись на те, що виділ частки із спільного майна неможливий, позивач просив стягнути з відповідачки на його користь грошову компенсацію вартості його частки в сумі 42604грн. 45 коп. В подальшому позивач уточнив свої вимоги щодо розміру компенсації і просив стягнути грошову компенсацію вартості його частки з розрахунку ринкової вартості одного квадратного метра загальної площі - 4000 грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 грудня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає нормам матеріального права та порушує його права власника, просить про його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення його позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, відповідачки та її представника, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції -скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходив з того, що підстав, передбачених ст. 365 ЦК України для задоволення позову немає.

Проте такий висновок суду не відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Так, ст. 365 ЦК України передбачає випадки, коли допускається виплата співвласникові грошової компенсації вартості його частки у спільному частковому майні без його згоди, на вимогу інших співвласників.

Між тим, позивачем заявлено вимогу про виділ частки із майна з наданням за його згодою грошової компенсації з тих підстав, що виділ у натурі частки неможливий через те, що відповідачка чинить йому перешкоди в користуванні та володінні спірною квартирою.

2

Згідно з ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ частки у натурі є неможливим він за його згодою має право на одержання грошової компенсації вартості його частки.

Право власності позивача на 1/2 частку спірної квартири визнано рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2004 року, яке набрало законної сили(а.с.9-10).

Матеріали справи свідчать, що в спірній квартирі, яка є у спільній частковій власності сторін, проживає відповідачка.

Довід позивача щодо неможливості виділу частки із спільного майна в натурі через те, що позивачка чинить йому опір в користуванні та володінні спільним майном об'єктивно підтверджується письмовими доказами, які є в матеріалах справи та фактичними обставинами.

Так, постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 27 лисстопада 2004 року свідчить, що з приводу неможливості проживання в спірній квартирі позивач звертався в органи міліції. При перевірці знайшов підтвердження той факт, що відповідачка не допускає позивача в спірну квартиру, поміняла замки, в квартиру нікого не допускає (а.с. 7-8).

З повідомлення НДІ судових експертиз вбачається, що відповідачка двічі - 6 липня та 17 жовтня 2006 року не допустила в квартиру і експертів для її огляду та дослідження на виконання ухвали суду про проведення судової будівельно-технічної експертизи (а.с. 72, 73, 76). Про це свідчить і той факт, що проживаючи в спірній квартирі, відповідачка самовільно без належного дозволу та без відома позивача, як співвласника, здійснила внутрішнє перепланування квартири та прибудувала не-житлові приміщення (а.с. 28, 96, 97).

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про доведеність доводів позивача щодо неможливості виділу у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Тому згідно з положеннями ст. 364 ЦК України позивач має право на отримання від іншого співвласника - ОСОБА_2 грошової компенсації.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом неправильно застосовані норми матеріального права, а тому згідно з п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до правоустановлюючих документів загальна площа квартири складає 52,2 кв. м, тобто частка кожного із співвласників дорівнюється 26,1 кв.м.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а за відсутності такої угоди - судом за дійсною вартістю нерухомого майна на час розгляду справи. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку це майно може бути продано у даному населеному пункті чи місцевості.

Для визначення вартості спірної квартири судом призначалась будівельно-технічна експертиза, проведення якої стало неможливим через те, що відповідачка не допустила експерта в квартиру. Зважаючи на це, колегія суддів вважає, що дійсну вартість квартири необхідно визначити на підставі даних товарної біржі нерухомості.

В матеріалах справи є довідка товарної біржі "Нерухомість-Південь" від 1 грудня 2006 року, згідно з якою ринкова вартість 1 кв.м нерухомого майна в районі розташування спірної квартири складає від 4000 грн. до 6200 грн.(а.с. 79). За даними Південної товарної біржі вартість 1 кв. м загальної площі в жилих квартирах в місці розташування спірної квартири станом на 1 грудня 2006 року складає не нижче 800 доларі США (а.с. 80), що за курсом НБУ еквівалентно 4040 грн.

Оскільки позивач просив визначити розмір грошової компенсації з розрахунку вартості 1 кв.м загальної площі 4000 грн., то колегія вважає необхідним прийняти до розрахунку саме цю ціну одного квадратного метру загальної жилої площі.

3

Таким чином, вартість частки позивача дорівнюється 80194 грн. ( 4000 грн. х 26,1 кв.м) і цю суму згідно з ч. 2 ст. 364 ЦК України він має право одержати з іншого співвласника ОСОБА_2

Згідно з ст. 88 ЦПК України з відповідачки підлягають стягненню: на користь позивача судові витрати в сумі 806 грн., на користь держави судовий збір в сумі 426 грн. 44 коп. та витрати на інформаційно-технічний розгляд справи в сумі ЗО грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и p і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 грудня 2006 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виплату грошової компенсації вартості 1/2 частки квартири АДРЕСА_1, що є у їх спільній частковій власності, задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в сумі 80194 (вісімдесят тисяч сто дев'яносто чотири) грн. та у відшкодування судових витрат 806 грн. 47 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 426 грн. 44 коп. та витрати на інформаційно-технічний розгляд справи в сумі 30 грн., яка підлягає зарахуванню: банк УДК в Миколаївській області, код ЄДРПОУ 23613047, розрахунковий рахунок 37319007000229, МФО 826013.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.