Постанова № 11257942, 19.08.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2010 р. № 2-а- 6336/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

при секретарі судового засідання Пузіковій Н.А .

за участю представників сторін:

позивача- Зубко О.О.,

відповідача - Варавіна Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Альтернатива"

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

провизнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство «Альтернатива», звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області, в якому просить суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області №0000312310/0 від 05.05.2010 р. про визначення податкового зобовязання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 10054,00 грн. та 5027,00 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 05.05.2010 р. Дергачівською міжрайонною податковою інспекцією Харківської області було винесено податкове повідомлення-рішення №0000312310/0 по акту перевірки №385/23-104/14083538 від 20.04.2010 р., яке суперечить нормам чинного законодавства України, є необґрунтованим та безпідставним, у звязку з чим підлягає визнанню судом нечинним та скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем порушено вимоги п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2008р. та липень 2009р. на суму 10054 грн.

Заслухавши представників сторін, дослідивши подані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 20.04.2010 р. Дергачівською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області складено акт №385/23-104/14083538 про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Альтернатива» з питань правомірності формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Про-Будмонтаж» (код ЄДРПОУ 34713078) та ТОВ «Техенергоресурс» (код ЄДРПОУ 34566972) за березень 2008 та липень 2009 року.

Відповідачем за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки встановлено порушення п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, п.18 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30.05.1997 р. за №165 зі змінами та доповненнями, встановлено завищення задекларованої суми податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Про-Будмонтаж» (код ЄДРПОУ 34713078) та ТОВ «Техенергоресурс» (код ЄДРПОУ: 34566972) за березень 2008 та липень 2009 року на 10054,00 грн. та відповідно донараховано податок на додану вартість у розмірі 10054,00 грн.

На підставі зазначеного акту відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000312310/0 від 05.05.2010 р. про визначення податкового зобовязання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 10054,00 грн. та 5027,00 грн. штрафних санкцій.

На підставі наданих позивачем до суду документів встановлено, що 25.06.2009 року між ПП «Альтернатива» та ТОВ «Техенергоресурс» укладено договір №25/06 на виконання робіт по поточному ремонту санвузлів ХРТТ за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 18/20. Після виконання робіт 23.07.2009 р. між ПП «Альтернатива» та ТОВ «Техенергоресурс» було підписано акт №1 виконаних підрядних робіт за липень 2009 р. на суму 4158,00 грн., в тому числі ПДВ 693,00 грн.

ПП «Альтернатива» отримало у ТОВ «Техенергоресурс» податкову накладну №997 від 23.07.2009р. всього на суму 4158,00 грн., у тому числі ПДВ 693 грн., яка за своєю формою та змістом відповідає вимогам, які ставляться до податкових накладних, згідно п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки містить всі необхідні реквізити.

Сплата ПП «Альтернатива» повної вартості робіт згідно вказаного договору підтверджується платіжним дорученням № 53 від 03.08.2009 р. на суму 4158,00 грн., у тому числі ПДВ 693 грн.

Податкова накладна № 997 від 23.07.2009 р. відображена позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за липень 2009 р. та включена до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2009 р.

Крім того, 05.01.2008 р. між ПП «Альтернатива» та ТОВ «Про-Будмонтаж» було укладено договір № б/н на поставку сантехнічних і вентиляційних виробів. На виконання умов договору ТОВ «Про-Будмонтаж» надало позивачу рахунок-фактуру №ПБМ-0326 від 26.03.2008 р., який було оплачено позивачем 27.03.2008 р. згідно платіжного доручення №37 від 27.03.2008 р. На підставі проведеної оплати ТОВ «Про-Будмонтаж» видало ПП «Альтернатива» податкову накладну №879 від 27.03.2008 р. всього на суму 56166,00 грн., у тому числі ПДВ 9361,00 грн. та поставило товар згідно видаткової накладної №РН-05-05 від 05.05.2008 р.

Податкова накладна № 997 від 23.07.2009 р. за своєю формою та змістом відповідає вимогам, які ставляться до податкових накладних, згідно п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки містить всі необхідні реквізити. Зазначена податкова накладна відображена позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за березень 2008 р. та включена до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2008 р.

Посилання відповідача на порушення позивачем п.18 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30.05.1997 р. за №165 зі змінами та доповненнями, не знайшло свого підтвердження, оскільки цей пункт Порядку вказує на те, що «Усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця». Вказані реквізити містяться в податкових накладних № 997 від 23.07.2009 р. та № 879 від 27.03.2008 р.

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Тобто, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Такої позиції дотримується і Верховний суд України. Так, Постановою від 09.09.2008 р. по справі №08/158 зазначено, що «у Законі N168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної».

Як зазначено в акті перевірки, Приватним підприємством «Альтернатива» в порушення п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, із зазначенням місця розташування юридичної особи постачальника, яке не відповідає дійсності.

Згідно ч.1, ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

На час складення податкових накладних ТОВ «Техенергоресурс» та ТОВ «Про-Будмонтаж» рахувалися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, були зареєстровані за адресами, вказаними на виданих податкових накладних, були зареєстровані та стояли на обліку як платники податку на додану вартість, щодо них не було внесено змін чи відомостей про відсутність за юридичною адресою до ЄДРПОУ, тому посилання відповідача на те, що в податкових накладних №879 від 27.03.2008 р. та №997 від 23.07.2009 р. вказане місце розташування юридичної особи постачальника, яке не відповідає дійсності - не може бути прийняте судом.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. «а», «в», «г», «д» п.10.1 ст.10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2 ст.10 Закону «Про податок на додану вартість»).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, а також за можливу недостовірність відомостей про продавця (постачальника робіт, послуг), включених до Єдиного державного реєстру, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Ці твердження суду повністю підтверджуються, зокрема, Постановою Верховного суду України від 26.09.2006 р.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість». Заборона на включення до складу податкового кредиту стосується лише тих сум, які не підтверджені податковими накладними.

З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку про відсутність законних підстав у податкового органу для нарахування податкових зобовязань по податку на додану вартість в сумі 10054,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 5027,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист прав та інтересів юридичних осіб, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а саме: Законом України "Про податок на додану вартість", а тому її дії є неправомірними.

Згідно вимог ст.8 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та ст. 9 КАСУ, де передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, таким є Конституція України, що відповідає принципу верховенства права, який закріплений в ст.8 Конституції України та ст.22 Конституції України, де передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Суд вважає, що висновки відповідача щодо порушення Приватним підприємством “Альтернатива” п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” ґрунтуються на довільному тлумаченні норм чинного законодавства України.

За таких обставин, виходячи з приписів ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 9, ч. 3 ст. 70 КАС України, суд приходить до висновку, що прийняте Дергачівською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області спірне податкове повідомлення-рішення № 0000312310/0 від 05.05.2010 року про визначення податкового зобов"язання з податку на додану вартість у розмірі 15081 грн. є протиправним і повинно бути скасовано, як таке, що прийнято з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 19, 22 Конституції України , Законом України „Про податок на додану вартість", ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства “Альтернатива” до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області винесене відносно Приватного підприємства “Альтернатива”, а саме: № 0000312310/0 від 05.05.2010 року про визначення податкового зобов"язання з податку на додану вартість у розмірі 15081 грн. (п"ятнадцять тисяч вісімдесят одна) грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства “Альтернатива”(62370, Харківська область, Дергачівський район, смт. Солоницівка, вул. Пушкіна, 19, к.15, код ЄДРПОУ 14083538) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова виготовлена 25 серпня 2010 року.

Суддя Заічко О.В.