Рішення № 112579116, 19.07.2023, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 19.07.2023Справа № 753/4596/22 Провадження № 2/554/1019/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.07.2023 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави в складі:

Головуючого судді - Тімошенко Н.В.,

за участю секретаря - Панасенко А.С.,

представника позивача - адвоката Лабик Р.Р.,

представника відповідача - адвоката Терзі О.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Полтави цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, -

встановив:

17.05.2022 року позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ПАТ «Страхова компанія «Саламандра», в якому просить стягнути з відповідача на його користь: 28338 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілої; 85014 грн. страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника та 18000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову посилався на те, що 12.04.2020 року, близько 21 год. 30 хв., на проїзній частині вулиці Харківське Шосе у м. Києві, в районі зупинки громадського транспорту «Інститут Хімії», службовим автомобілем марки «Skoda Octavia» Управління поліції охорони у Київській області, під керуванням ОСОБА_2 скоєно наїзд на пішохода ОСОБА_3 .

В наслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_3 від отриманих травм загинув на місці події.

14.04.2020 року ТУ ДБР, розташованого в м. Києві матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України внесено до ЄРДР за № 62020100000000767.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 31.07.2020 року . проведеної в межах вищевказаного кримінального провадження, ОСОБА_3 отримав поєднану травму (головного мозку, грудей та живота), що призвела до набряку-набухання головного мозку та важкого травматичного шоку і спричинила смерть.

Постановою старшого слідчого ТУ ДБР, розташованого в м. Києві від 02.10.2021 року кримінальне провадження № 62020100000000767 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України - закрито, у зв`язку з відсутністю в діянні складу злочину.

Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Skoda Octavia», була застрахована у ПАТ «Страхова компанія «Саламандра», відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО 3311658.

В результаті вищевказаного ДТП та наслідків від нього, матері потерпілого - ОСОБА_1 було завдано шкоди, у зв`язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача.

12.06.2020 року представником позивача на адресу відповідача була направлена заява про виплату страхового відшкодування.

Листом від 21.10.2021 року відповідач повідомив про відмову у виплаті страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяне смертю потерпілого, у зв`язку з відсутністю вини забезпеченого транспортного засобу.

Щодо виплати страхового відшкодування пов`язаного із втратою годувальника, вищевказаним листом відповідачем було повідомлено позивача, що для прийняття рішення в частині виплати даного страхового відшкодування, потрібно надати документи, що підтверджують перебування на утриманні у потерпілого.

Позивач з таким рішенням ПАТ «Страхова компанія «Саламандра» не погоджується та вважаєть його безпідставним, оскільки внаслідок ДТП загинула третя особа - пішохід, цивільно-правова відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу «Skoda Octavia», в силу вимог ст.ст. 1166, 1187 ЦК України, настає незалежно від вини.

Позивач вказує, що вона є особою, яка, за життя свого сина, була на його утриманні та мала право на утримання, оскільки досягла пенсійного віку встановленого законом у 2019 році та відносилась до непрацездатних осіб, а тому підпадає під дію п. 2 ч. 1 ст. 1200 ЦПК України. Факт досягнення пенсійного віку позивачем підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 виданого 23.04.2019 року.

Отже, позивачка являється особою пенсійного віку, якого вона досягла у 2019 році та яка разом із сином проживала та вела спільне господарство, тому вона має право на відшкодування шкоди у зв`язку із смертю сина, оскільки на день його смерті булу на його утриманні та мала право на одержання від нього утримання

Особами, які мають право на отримання страхового відшкодування пов`язаного із втратою годувальника у зв`язку із смертю ОСОБА_3 , є його мати, ОСОБА_1 та донька, ОСОБА_4 .

Загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 72000 грн., тобто по 24000 грн. на кожну особу.

Представник позивача провів розрахунок заборгованості завданої шкоди, встановивши, що 85014 грн. це сума відшкодування шкоди пов`язаної із втратою годувальника та 28338 грн. це сума страхового відшкодування моральної шкоди заподіяної смертю потерпілого.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13.06.2022 року вказана цивільна справа передана на розгляд до Полтавського районного суду Полтавської області за підсудністю.

13.10.2022 року ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області вказану цивільну справу передано на розгляд до Октябрського районного суду м. Полтави за підсудністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2022 року головуючим суддею визначена Тімошенко Н.В.

11.11.2022 року ухвалою суду відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючи на те, що відмова ПрАТ «СК «Саламандра» є законною, обґрунтованою, вмотивованою та такою, що відповідає вимогам законодавства про страхування та правовим позиціям Верховного Суду, а відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення.

Крім цього, до позовної заяви позивачем не додано документів, які б посвідчували наявність в годувальника на день смерті страхового стажу, що в свою чергу, не підтверджує її статус «утриманця».

ОСОБА_3 не мав самостійного доходу, що фактично свідчить про об`єктивну неможливість надання фінансової допомоги іншим особам;

ОСОБА_3 на час дорожньо-транспортної пригоди мав 2 групу інвалідності, тобто, був особою, яка сама фактично потребувала додаткового догляду та утримання.

Таким чином, наданими позивачем доказами не підтверджується факт перебування на утриманні у загиблого ОСОБА_3 , а відтак, у позивача відсутнє право на отримання страхового відшкодування у зв`язку з втратою годувальника.

У судовому засіданні представник позивача, підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.04.2020 року, близько 21 год. 30 хв., на проїзній частині вулиці Харківське Шосе у м. Києві, в районі зупинки громадського транспорту «Інститут Хімії», службовим автомобілем марки «Skoda Octavia» Управління поліції охорони у Київській області, під керуванням ОСОБА_2 скоєно наїзд на пішохода ОСОБА_3 .

В наслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_3 від отриманих травм загинув на місці події, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .

14.04.2020 року ТУ ДБР, розташованого в м. Києві матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України внесено до ЄРДР за № 62020100000000767.

Згідно висновку судово-медичної експертизи від 31.07.2020 року, проведеної в межах вищевказаного кримінального провадження, ОСОБА_3 отримав поєднану травму (головного мозку, грудей та живота), що призвела до набряку-набухання головного мозку та важкого травматичного шоку і спричинила смерть.

Відповідно до постанови старшого слідчого ТУ ДБР, розташованого в м. Києві Куліцького М.В. від 02.10.2021 року кримінальне провадження № 62020100000000767 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України - закрито, у зв`язку з відсутністю в діянні складу злочину.

Відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № АО 3311658, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Skoda Octavia», реєстраційний номер на синьому фоні НОМЕР_3 , була застрахована у ПАТ «Страхова компанія «Саламандра».

Відповідно до преамбули Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-ІV) цей Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 6 вказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону, забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Згідно п. 1.6 ст. 1 Закону, власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Згідно п. 1.4 ст. 1 Закону, особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, законом встановлено вичерпний перелік випадків, коли не настає цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу як джерела підвищеної небезпеки - це якщо шкода була завдана внаслідок непереборної сили або мав місце умисел потерпілого.

09.06.2020 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «Саламандра»» із заявами, в яких просив здійснити виплату страхового відшкодування, а саме відшкодування пов`язане із втратою годувальника в розмірі 71662 грн. та моральну шкоду у розмірі 28338 грн.

З листа начальника відділу врегулювання збитків ПрАТ «СК «Саламандра» Шевельова О.І. від 21.10.2021 року, слідує, що страхова компанія не визнає майнові вимоги позивачки в частині виплати страхового відшкодування в якості моральної шкоди на підставі ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування Цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та п. 5 ст. 1187 ЦК України.

Станом на 25.10.2021 року ОСОБА_1 не надано документів, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцем в наслідок втрати годувальника.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача, коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Враховуючи вищенаведене, вина водія у вчиненому кримінальному правопорушенні не має правового значення для вирішення справи щодо виплати страхового відшкодування.

Верховний Суд України 03.12.2014 року, при розгляді цивільної справи №6-183цс14 зробив правовий висновок, відповідно до якого законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен довести факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Таким чином, відмова ПрАТ «СК «Саламандра» у виплаті страхового відшкодування через постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діянні складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України є необґрунтованою та такою, що порушує право позивача на отримання страхового відшкодування.

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ст. 3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

За змістом Закону №1961-ІV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до копії свідоцтва про народження № НОМЕР_4 від 05.09.1980 року матір`ю ОСОБА_3 , є ОСОБА_1 (а. с. 46).

Відповідно до ч.22.1 ст.22 Закону №1961-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст.23 Закону №1961-ІV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно ч.27.2 ст.27 Закону №1961-ІV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Ч. 27.3 ст.27 Закону №1961-ІV передбачено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відповідно до ст.8 ЗУ «Про державний бюджет України на 2020 рік» мінімальну заробітну плату у 2021 році встановлено у місячному розмірі з 1 січня у розмірі 4723 грн.

Згідно ч.27.5 ст.27 Закону №1961-ІV відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

В позовній заяві позивач зазначає, що право на отримання страхового відшкодування, у зв`язку зі смертю потерпілого, мають дві особи - мати потерпілого та його донька, яка до суду про відшкодування моральної шкоди не зверталася.

За таких обставин суд приходить до висновку, що у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 , ПрАТ «СК «Саламандра» зобов`язане відшкодувати ОСОБА_1 , моральну шкоду в розмірі 28338 грн.

Щодо позовних вимог про страхове відшкодування, пов`язане із втратою годувальника, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується:

1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);

2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно;

3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності;

4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років;

5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Тобто, коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, можна розділити на дві групи: а) непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання утримання; б) дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

З доданих до матеріалів справи повідомлення про ДТП та заяви на виплату страхового відшкодування вбачається, що страховику не було подано документи, які підтверджують перебування позивача на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання ДТП) календарний рік, розміри пенсій, наданих ОСОБА_1 , як утриманцю внаслідок втрати годувальника.

Отже, матеріали справи не містять доказів надання страховику всіх визначених пункті 35.2 статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" документів, які є передумовою для прийняття відповідачем рішення щодо виплати страхового відшкодування.

Листом ПрАТ «СК «Саламандра» відмовив ОСОБА_1 , у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з тим, що страховику не надано належних доказів перебування позивача на утримання померлого годувальника.

Позовних вимог про встановлення факту перебування на утриманні позивачка не заявляла.

Згідно ч. 1 ст. 13, ч.2 ст. 264 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Також у матеріалах справи відсутні докази, що позивач, після отримання листа від страхової компанії, надала страховику документи, які зазначені у цьому листі, для прийняття рішення про відшкодування шкоди у зв`язку зі смертю годувальника.

Таким чином, дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог про стягнення страхового відшкодування у порядку статті 1200 ЦК України та пункту 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки ОСОБА_1 , належними та допустимими доказами не довела, що перебувала на утриманні померлого ОСОБА_3 , потребувала допомоги та така допомога була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про ОСОБА_1 стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра» страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника.

Згідно ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», а тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір відповідно до пп.1 п.1 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір».

За таких обставин суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 283,38 грн. (пропорційно до розмірі задоволених вимог).

На підставі викладеного, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.1187 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 206, 247, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 988, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192 ЦК України, ст.ст. 5, 6 ЗУ «Про судовий збір», суд, -

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» на користь ОСОБА_1 - 28338 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» на користь держави судовий збір у сумі 283,38 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» на користь ОСОБА_1 - 85014 грн. страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника - відмовити.

Копію повного судового рішення направити учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні протягом 2 (двох) днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

Представник позивача - Лабик Руслан Романович, АДРЕСА_2 ;

Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра», м. Полтава, вул. Колективна, буд. 10, код ЄДРПОУ: 21870998.

Повне рішення проголошено 28.07.2023 року.

Суддя Н.В.Тімошенко