Постанова № 11257872, 16.08.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 серпня 2010 р. № 2-а-7231/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Дейнеко Т.В.,

за участю:

представників позивача - Братух М.М., Вітковської Н.Ю., Колісніченко П.Ю.,

представників відповідача - Король І.І., Бахметьєвої К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові, в якому просить суд: скасуванти податкові повідомлення-рішення відповідача від 02.03.2010 року № 0000010847/0, від 24.03.2010 року № 0000010847/1, від 22.04.2010 року № 0000010847/2 про сплату податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 470904,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 141271,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при виданні вказаного рішення відповідач порушив (невірно застосував) норми ст. 3 п. 3.2 підп. 3.2.7, ст. 7 п. 7.4 підп.7.4.2 Закону України «Про податок на додану вартість», а також припустив порушення процедури проведення невиїзної документальної перевірки, встановлені Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами». В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити посилаючись на обставини, що викладені в адміністративному позові.

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, проти задоволення позову заперечує, посилається на незаконність та необґрунтованість позовних вимог. Відповідно, як вважає відповідач, при виданні оскаржуваного рішення жодних порушень вимог чинного законодавства України припущено не було. В судовому засіданні представники відповідача підтримали заперечення проти позовних вимог в повному обсязі та просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

При розгляді матеріалів справи судом було встановлено, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2008р., № 193 позивач у грудні 2009 р. отримав субвенцію з державного бюджету України у загальній сумі 4882926,49 грн..

Перерахування коштів проведено на підставі договору від 07.08.2009 р. № 21/69 про організацію взаєморозрахунків відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2008р., № 193 на суму 4882926,49 грн..

Всі отримані кошти згідно платіжного доручення № 100 від 11.12.2009 р. були перераховані Комунальним підприємством «Виробничо-технологічне підприємство «Вода»на покриття збитків.

Ці факти встановлені були відповідачем при проведенні невиїзної документальної перевірки позивача, за результатами якої складено акт від 18.02.2010 р. № 481/47-0/33206804, «Про результати невиїзної документальної перевірки Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода», код ЄДРПОУ 33206804 з питання достовірності визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість за грудень 2009 року, визнаються і не оспорені сторонами.

В акті зроблені висновки про те, що позивач в декларації з ПДВ за грудень 2009 року у рядку 3 (операції, що не є обєктом оподаткування) не визначив обсяг поставки без ПДВ у розмірі 4882926,49 грн. (суму отриманої субвенції), в порушення п.п.3.2.7 п.3.2 ст.3 Закону, у звязку із чим не здійснив розподіл податкового кредиту в порушення п.п.7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону. У звязку із цим відповідач дійшов висновку про те, що позивач завищив податковий кредит на суму 470904 грн., у звязку з чим зменшив суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за грудень 2009 року у розмірі 470904 грн..

На підставі матеріалів акту перевірки від 18.02.2010 р. відповідач склав і направив позивачу податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 02.03.2010 року № 0000010847/0, від 24.03.2010 року № 0000010847/1, від 22.04.2010 року № 0000010847/2 про сплату податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 470904,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 141271,20 грн..

Позивач оскаржував вказані вище податкові повідомлення-рішення до керівника відповідача, ДПА у Харківській області та до ДПА України. Але за наслідками розгляду скарг позивача, податкове податкові повідомлення-рішення від 02.03.2010 року № 0000010847/0, від 24.03.2010 року № 0000010847/1, від 22.04.2010 року № 0000010847/2 було залишено без змін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог через таке.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами і доповненнями.

Згідно із змістом ст.7 п.7.4 підп.7.4.1. вказаного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

На відміну від цього загального правила в нормах пп.7.4.2-7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону перелічені випадки, коли фактично сплачені платником податку у складі вартості товарів (послуг) суми ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту, а саме:

- якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника (підпункт 7.4.2);

- у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду (підпункт 7.4.3);

- якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (підпункт 7.4.4).

Отже, для визначення наявності чи відсутності у платника податку на додану вартість права віднести до податкового кредиту певну суму ПДВ сплачену (нараховану) у звязку із придбанням товарів (послуг), необхідно встановити, чи мав платник податку на меті їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Відповідно до визначення, що міститься в ст.3 п.3.1 вказаного Закону, об'єктом оподаткування є операції платників податку поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю), а також операції із ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту).

В свою чергу, під поставкою товарів за правилами ст.1 п. 1.4 Закону розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 04.03.2009 р. № 94 "Про встановлення тарифу на послуги з централізованого водопостачання для населення м. Харкова, яку надає КП "Виробничо-технологічне підприємство "Вода", встановлений тариф на послуги з централізованого водопостачання для населення м. Харкова, яку надає КП "Виробничо-технологічне підприємство "Вода", у розмірі 1,97 грн. за 1 м3 води з урахування ПДВ.

Згідно з листом ДПА України від 07.09.2006 р. № 16715/7/16-1517 зазначено, що операції з перерахування субвенцій з державного бюджету, які призначаються для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, які здійснюються у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2006 р. № 705, не є оплатою вартості поставлених послуг, а тому такі субвенції згідно з діючим законодавством не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Суд також враховує, що відповідно до норми ст.3 п.3.2 пп.3.2.7 Закону, на яку посилається відповідач, визначено, що не є обєктом оподаткування ПДВ операції з виплат у грошовій формі зарплати (інших прирівняних до неї виплат), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або ПФУ чи фондів загальнообовязкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі). Матеріалами справи підтверджується, що позивач не здійснював перелічених виплат, а навпаки отримував кошти. При цьому ці кошти були отримані не як субсидія, дотація та інші перелічені вище виплати, а як субвенція, що має окремий правовий статус.

За таких умов позивач не мав можливості і не повинен був заповнювати рядок 3 податкової декларації з податку на додану вартість (Операції, що не є об'єктом оподаткування (п. 3.2 ст. 3 Закону)». В цьому рядку підлягає наданню інформація тільки щодо тих операцій, які передбачені у відповідних підпунктах ст. 3 п.3.2 Закону України «Про податок на додану вартість». Матеріали справи не підтверджують наявність таких операцій у позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Застосовуючи наведені норми в їх сукупності до встановлених фактичних обставин справи суд приходить до висновку про те, що позивач законно і обґрунтовано відносив до складу свого податкового кредиту суми ПДВ без здійснення їх перерахунку, а визначена відповідачем в оскаржуваному податковому повідомленні-рішення сума податкових зобовязань є безпідставною, у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (61052, м. Харків, вул. К. Маркса, 30, код 24134490) від 02.03.2010 року № 0000010847/0, від 24.03.2010 року № 0000010847/1, від 22.04.2010 року № 0000010847/2 про сплату податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 470904,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 141271,20 грн..

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21.08.2010 року.

Суддя Супрун Ю.О.