Рішення № 112578287, 25.07.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2023м. ХарківСправа № 922/1405/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Пономар Є.А.

розглянувши заяву представника відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд", м.Харків (адреса: 61058, м. Харків, вул. Клочківська, 98-А) до Фізичної особи-підприємця Черсунова Дмитра Сергійовича, с.Глушківка (адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення 434519,43 грн за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.07.2023 року у справі №922/1405/23 в позові відмовлено частково, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Черсунова Дмитра Сергійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" 338810,00 грн боргу, 5082,15 грн судового збору, 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Представником відповідача до закінчення судових дебатів у справі заявлено клопотання про подання доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу після ухвалення рішення.

Судом призначено судове засідання для вирішення питання щодо судових витрат на 25.07.2023 року о 10:40, встановивши відповідачу строк у 5 днів для надання суду докази понесених судових витрат.

18.07.2023 року до суду надійшла заява представника відповідача від 17.07.2023 року (вх.№18643) про стягнення 25000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, та докази наданих послуг, виконаних адвокатом по справі №922/1405/23 на вказану суму.

24.05.2023 року представник відповідача надав до суду заяву (вх.№19402), в якій просив суд розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення без його участи.

25.07.2023 року представник позивача надав до суду заперечення (вх.№19431 від 24.07.2023) щодо задоволення витрат на правничу допомогу ФОП Черсунова Д.С.

Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 25.07.2023 року о 10.40 заперечував проти задоволення витрат на правничу допомогу ФОП Черсунова Д.С.

В судовому засіданні 25.07.2023 року було оголошено перерву до 25.07.2023 року до 13:20, після перерви в судове засідання представник позивача не з`явився.

Представник відповідача у судове засідання 25.07.2023 року не з`явився, раніше надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст.221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.4 ст.244 ГПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Представником відповідача в судовому засіданні 25.07.2023 року заявлено усне клопотання про подання доказів на адвокатські витрати після ухвалення рішення.

На виконання приписів ч.8 ст.129 ГПК України представником відповідача надіслано відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до чч.1,3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як передбачено ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представником відповідача надано до суду наступні докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу:

- ордер серія ВІ №1118605 від 28.12.2022 року;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ПТ №4147 від 18.10.2022 року;

- договір про надання правової допомоги №28/12 від 28.12.2022 року;

- додаткова угода від 28.05.2023 року до договору про надання правової допомоги №28/12 від 28.12.2022 року;

- акт про надану правову допомогу від 14.07.2023 року.

Судом встановлено, що між відповідачем та адвокатом Годуновим В.С., який здійснює свою діяльність, як фізична особа-підприємець, укладено договір про надання правової допомоги №28/12 від 28.12.2022 року та відповідно до додаткової угоди до договору про надання правової допомоги №28/12 від 28.12.2022 року адвокат Годунов В.С. надає правничу допомогу в межах справи №922/1405/23.

Пунктом 3 Додаткової угоди від 28.05.2023 року до договору про надання правової допомоги №28/12 від 28.12.2022 року, вартість правової допомоги встановлюється сторонами в Актах про надану правову допомогу з урахуванням обсягу виконаних робіт (наданих послуг), складності справи, кваліфікації виконавця та інших істотних обставин, але не може бути меншою, ніж 25 тисяч гривень в суді першої інстанції.

Відповідно до п.4 Додаткової угоди остаточна вартість наданих виконавцем послуг встановлюється в Актах про надання правової допомоги, які підписуються сторонами або їх уповноваженими представниками. В актах вказується обсяг наданої виконавцем правової допомоги і її вартість.

Остаточна оплата за договором має бути здійснена у строк 60 днів з дня набрання законної сили рішенням по суті спору у справі №922/1405/23. В разі подання касаційної скарги - після винесення судового рішення судом касаційної інстанції.

Відповідно до акту про надану правову допомогу від 14.07.2023 року виконавець надав, а клієнт прийняв послуги за договором про надання правової допомоги №28/12 від 28.12.2022 (з додатковою угодою) в межах справи №922/1405/23 в суді першої інстанції на загальну суму 25000,00 грн, а саме:

- надання усних консультацій по справі, в тому числі щодо правової позиції, вчинених учасниками справи, в тому числі судом, процесуальних дій та прийняття рішень;

- аналіз первинного позову, підготовка відзиву на позов, в тому числі вивчення доказів, аналіз норм законодавства та судової практики;

- аналіз відповіді на відзив, підготовка заперечень, подання їх до суду;

- підготовка та подання до суду додаткової заяви/клопотання;

- прибуття та участь в судових засіданнях (5 засідань);

підготовка заяви про розподіл судових витрат та подання її до суду.

Відповідно до правової позиції Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що викладена у додатковій постанові від 21.01.2020 року по справі №904/1038/19 за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати:

- консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, з означених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до чч.1,2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та в надання інших видів правової допомоги клієнту.

Судова практика свідчить, що українські суди, здійснюючи розподіл витрат на послуги адвоката, керуються практикою Європейського суду з прав людини. У своїх рішеннях у справах "Баришевський проти України" від 26.02.2015, "Гімадуліна та інші проти України" від 10.12.2009, "Двойних проти України" від 12.10.2006 p., "Меріт проти України" від 30.03.2004, "East/West Jinnee Limited" проти України" від 23.01.2014 ЄСПЛ указував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Сформована практика Європейського суду з прав людини заснована на тому, що заявник має право на відшкодування витрат в розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений. Зокрема, у справі "Неймайстер проти Австрії" було вирішено, що витрати на правову допомогу присуджуються в тому випадку, якщо вони були здійснені фактично, були необхідними і розумними в кількісному відношенні (пункт 43 рішення "Неймайстер проти Австрії").

Згідно з ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 5 цієї ж статті встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес,

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо,

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з процесуальним законодавством розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірний із:

1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та/або значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020: "Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони".

На підставі договору про надання правової допомоги №28/12 від 28.12.2022, додаткової угоди від 28.05.2023 року до договору про надання правової допомоги №28/12 від 28.12.2022 року, акту про надану правову допомогу від 14.07.2023 року визначена загальна вартість послуг в розмірі 25000,00 грн. Така ж сума була зазначена відповідачем в орієнтовному розрахунку судових витратах у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача в заяві про розподіл витрат на професійну правничу допомогу просить стягнути з позивача 25000,00 грн.

В акті здачі-приймання робіт адвокатом не зазначено вартість окремих етапів наданих послуг, проте надані послуги перелічені, відповідають дійсності (реальності) та пов`язані з розглядом даної справи.

В акті про надану правову допомогу від 14.07.2023 року зазначено, що загальна вартість наданих адвокатом послуг складає 25000,00 грн.

Обсяг наданих адвокатом послуг підтверджується наявними в матеріалах справи доказами: договором про надання правової допомоги, додатковою угодою від 28.05.2023 року до договору про надання правової допомоги №28/12 від 28.12.2022 року, актом про надану правову допомогу від 14.07.2023 року. Отже відповідачем надані до суду належні докази на підтвердження виконання наданих послуг з правничої допомоги.

Представником позивача не подано до суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу чи про їх неспівмірність.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позову, судові витрати відповідача в розмірі 25000,00 грн розподіляються пропорційно розміру відмовлених позовних вимог, у зв`язку з чим на позивача покладаються витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5506,63 грн.

Враховуючи вищевикладене, заява відповідача про розподіл витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.

Щодо заперечень представника позивача.

Представник позивача зазначає, що фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність (має статус адвоката), не може бути підприємцем у межах такої адвокатської діяльності. Адвокатська діяльність не є підприємницькою і не може здійснюватись. Згідно з договором про надання правової допомоги №28/12 від 28.12.2023 року, укладеним між Адвокатом Годуновим В.С. та Черсуновим Д.С., можна побачити, що вищевказаний договір був укладений як між двома фізичними особами підприємцями. Отже ТОВ «Овіс Трейд» не бачить жодної підстави у задоволенні судом витрат ФОП Черсунов Д.С. на правничу допомогу, так як Годунов В.С. взагалі на підставі такого договору не може вважатись належним представником. І витрати Черсунова Д.С. якщо навіть і такі б були, то не можуть вважатись на правових підставах адвокатським гонораром за надання правничої допомоги на підставі вищевикладених законодавчих норм.

Суд не погоджується з твердженням представника позивача, з огляду на наступне.

Адвокатська діяльність є незалежною професійною діяльністю в силу Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому відповідач не може вважатися незайнятою особою з часу отримання ним свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, якщо право на заняття адвокатською діяльністю не зупинено, незалежно від часу взяття його на облік органами Державної фіскальної служби України.

Згідно з пунктом 14.1.226 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа- платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік в органах державної податкової служби за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік (пункту 187.1 статті 187 ПК України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

У статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено підстави припинення та поновлення права на заняття адвокатською діяльністю. Зокрема, у разі зупинення права з підстави подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності, таке право поновлюється з дня, наступного за днем отримання радою адвокатів регіону заяви адвоката про поновлення права на заняття адвокатською діяльністю.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави вважати, що адвокат є самозайнятою особою, незалежно від того чи зареєстрований він як фізична особа-підприємець (висновки Верховного Суду у постанові від 06.10.2021 у справі № 754/17336/19).

Таким чином, суд зазначає, що вид оподаткування діяльності не впливає на професійний статус особи, яка надала професійну правничу допомогу, та про те, що перерахування коштів адвокату як фізичній особі-підприємцю не може нівелювати наявність у такої особи статусу адвоката.

В свою чергу, відповідно до встановлених обставин справи: на момент вчинення у справі договору №28/12 від 28.12.2023 року свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №4147 від 18.10.2022 року, видане на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області №15 від 18.10.2022 року передбаченому законом порядку не було визнано недійсним і право представника відповідача на заняття адвокатською діяльністю не було зупиненим чи припиненим.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, а також позивачем не доведено, яку саме норму чинного законодавства України порушено відповідачем під час укладання договору на правничу допомогу, та яким чином зазначення у договорі №28/12 від 28.12.2023 року відповідача у статусі адвоката фізичної особи-підприємця зумовлює порушення цим договором вимог закону.

Договір про надання правничої допомоги №28/12 від 28.12.2023 року укладено у письмовій формі, сторони в належній формі досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, договір підписаний уповноваженими представниками обох сторін, що підтверджує відповідність договору внутрішній волі сторін та вимогам законодавства, що звичайно ставляться до них.

З огляну на вказані обставини, керуючись критеріями, що визначені ч.4 ст.129 ГПК України, виходячи із загальних засад судочинства - справедливості, добросовісності та розумності, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, з урахуванням часткової відмови в позові, з урахуванням пропорційності розміру задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість та співмірність витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з позивача, в розмірі 5056,63 грн.

Відповідно до ч.5 ст.244 ГПК України додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 79, 80, 86, 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково заяву представника відповідача про розподіл судових витрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" (адреса: 61058, м.Харків, вул.Клочківська, 98-А; код ЄДРПОУ 34392042) на користь Фізичної особи-підприємця Черсунова Дмитра Сергійовича (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5506,63 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 02.08.2023

Суддя К.В. Аріт