Постанова № 11257745, 20.08.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 серпня 2010 р.                                                                                 № 2-а- 7030/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д. ,

при секретарі судового засідання - Тайцеві А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проф-связь" до Державної податкової адміністрації у Харківській області, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд, з урахуванням уточнень, скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова № 0000101800/0 від 02.03.2010 року та № 0000101800/1 від 06.04.2010 року. Від іншої частини позовних вимог позивач відмовився та просив закрити провадження у справі в цій частині. Позивач, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив задовольнити позов у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача-Державної податкової адміністрації у Харківській області в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, вважав його безпідставним та необґрунтованим.

Представник відповідача-Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, вважав його безпідставним та необґрунтованим, надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, вислухавши представника позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Старшим державним податковим ревізором — інспектором відділу відпрацювання схем мінімізації платежів до бюджету в ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "ПРОФ-СВЯЗЬ" з питань повноти обчислення та своєчасне внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.10.2008 року по 30.09.2009 року. За результатами перевірки складено акт №1078/1800/33478590 від 22.02.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення, а саме: занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в грудні 2009 року на 55000 грн. на тій підставі, що ТОВ "ПРОФ-СВЯЗЬ" включило до податкового кредиту податкову накладну отриману від ООО "Будпласт-1", яке, в свою чергу, за результатами невиїзної перевірки, проведеної ДПІ Московського району в м. Харкові з 01.10.2008р. по 30.09.2009 року не мало можливості реального ведення фінансово- господарської діяльності.

02.03.2010 року Державною податковою інспекцією в Дзержинському районі м. Харкова прийнято рішення № 0000101800/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість за основним платежем 55000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 27500 грн.

06.04.2010 року позивачем отримано рішення про результати розгляду первинної скарги від 01.04.2010 року за №7877/10/25-007, згідно якого скаргу залишено без задоволення.

ТОВ "ПРОФ-СВЯЗЬ" подано скаргу до Державної податкової адміністрації у Харківській області.

Рішенням Державної податкової адміністрації в Харківській області від 27.04.2010 року за №1732/10/25-203 залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДШ у Дзержинському районі в м. Харкові від 02 березня 2010 року №0000101800/0 (від 6 квітня 2010 року №0000101800/1) та рішення від 01 квітня 2010 року №7877/10/25-007, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу директора ТОВ "ПРОФ-СВЯЗЬ" без задоволення.

Судом встановлено, згідно договору № 25-12/08 від 01.12.2008 року з ТОВ "Будпласт-1" ТОВ "ПРОФ-СВЯЗЬ" замовило та оплатило, та ТОВ "Будпласт-1" прийняло на себе зобов'язання, виконало роботи по будівництву та монтажу кабеля, на загальну суму 330000,00 грн. На виконання умов договору виписана податкова накладна №1505 від 30.12.2008 року на загальну суму 330000 грн., у тому числі ПДВ 55000 грн. Розрахунки за виконані роботи було здійснено в повному обсязі. Оплату за роботи виконано шляхом перерахування ТОВ "ПРОФ-СВЯЗЬ" з банківського рахунку №26009996105428 в філії № 4 ПУМБ м. Харків, МФО 350385 в сумі 330 000,00 грн. платіжними дорученнями: №1 52 від 28.01.2009 року на суму 90 000,00 грн.; №1 57 від 03.03.2009 року на суму 40 000,00 грн.; №1 58 від 10.03. 2009 року на суму 100 000,00 грн.; №1 62 від 16.03.2009 року на суму 100 000,00 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ "Будпласт-1" № 26008310056901 в ХФ филії АБ "Пивденний" (м. Харків, МФО 350761). За договором роботи виконані в повному обсязі, що підтверджується актом виконаних робіт від 30.12.2008 року на суму 330 000,00 грн.

Також судом встановлено, що станом на грудень 2008 року ТОВ "Будпласт-1" зареєстровано платником податку на додану вартість з індивідуальним податковим номером 35348712032 свідоцтво №100151136, в січні 2009 року у зв'язку зі зміною місця реєстрації було замінено на свідоцтво №100160461.

Відповідно до п.п. 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.7.5. Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

7.5.1. дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п.п. 7.4.5. вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Податкові накладні, надані позивачем, виписані з додержанням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 с. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Виходячи із вищевикладеного, позивач, у відповідності до п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», правомірно включив до складу податкового кредиту суму ПДВ.

Що стосується порушення позивачем п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.7.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

До висновку про порушення позивачем вищезазначених норм чинного законодавства України відповідач дійшов з огляду на результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Будпласт-1», проведеної за період з 01.10.2008 року по 30.09.2009 р., акт перевірки від 26.11.2009 року №6908/18/35348717, яким встановлено наступне:

За результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ «Будпласт - 1» (код за ЄДРПС 5348717), проведеної за період з 01.10.2008 року по 30.09.2009 року, складено акт перевірки від 26.11.2009 року за № 6908/18/35348717 та встановлено наступне: неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій ТОВ «Будпласт - 1» ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді; порушення ч. 1 ст. 203, 215 , п. 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настав правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Будпласт - 1" з постачальниками та покупцями у перевіряємому періоді; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, 4, 7 Закону України від 03.04.1997 року "Про податок на додану вартість" за № 168/97- ВР із змінами та доповненнями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. З, 4, 5 Закону України від 28.12.1994 року "Про оподаткування прибутку підприємств" за № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями.

Враховуючи викладене в п. 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3 акту перевірки у ТОВ «Будпласт - 1» (код ДРПОУ 35348717) відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст. З, ст. 4, ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року "Про податок на додану вартість" № 168/97- ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями. Дані, наведені в вищезазначених деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит — не є дійсними.

Тобто угоди - укладені та такі що виконувались протягом перевірочного періоду між ТОВ "Будпласт - 1» (код за ЄДРПОУ 35348717) та ТОВ „Проф-зв'язок" (код за ЄДРПОУ 33478590) не причиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Беручи до уваги вищевикладене, правочини вчинені ТОВ «Будпласт - 1» (код за ЄДРПОУ 1348717) та ТОВ „Проф-зв'язок" (код за ЄДРПОУ 33478590) є нікчемними.

При цьому, слід зазначити, що до висновку про порушення позивачем положень Закону України «Про ПДВ», відповідач дійшов з огляду на обставини діяльності іншої особи, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за її дії.

Відповідачем не надано доказів що позивачем придбано матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності.

Таким чином ТОВ "Проф-зв'язок" обгрунтовано та законно включило в склад податкового кредиту податкову накладну, отриману по зазначеній операції згідно Закону України "Про податок на додану вартість".

Що стосується висновку відповідача про те, що перевіркою встановлені порушення ч. 1 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ТОВ «Будпласт-1» з ТОВ «Проф-зв'язок», суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача в акті перевірки щодо нікчемності правочину не є підставою для визнання такого правочину нікчемним, оскільки відповідачем не доведено на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочин, вчинений між позивачем та ТОВ "Будпласт-1" є нікчемним.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано доказів про те, що договір який був укладений між позивачем та ТОВ "Будпласт-1" визнаний судом недійсним. Також слід зазначити, що до компетенції відповідача не входить визнання договорів недійсними.

Стаття 207 Господарського кодексу України також передбачає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним застосовуються після визнання правочину недійсним відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України.

Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що правочин, який був вчинений між позивачем та відповідачем є правомірним та відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, його недійсність прямо не встановлена законом, а також він не визнаний судом недійсним.

Згідно приписів п.п. 2.3.4 „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Отже, такі висновки органу податкової служби, що договір є нікчемним, що є підставою для визнання суми ПДВ, віднесеної позивачем до дозволеного податкового кредиту як неправомірної, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході вирішення питання щодо законності прийнятого суб’єктом владних повноважень рішень суд відповідно до вимог ст.2 КАС України зобов’язаний перевірити чи прийнято воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України ; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов висновку про те, що відповідач ні документально, ні нормативно не довів правомірність прийнятого ним спірного рішення, тому адміністративний позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним рішення Державної податкової адміністрації Харківської області № 1732/10/25-203 від 27.04.2010 року, позивач відмовився від цієї частини позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом. Підстав для не прийняття відмови від адміністративного позову судом не встановлено. Дії позивача не суперечать закону і не порушують чиї - небудь права, свободи або інтереси. З урахуванням вищенаведеного, суд, вважає за необхідне прийняти відмову від адміністративного позову та закрити провадження у справі в частині позовних вимог стосовно визнання недійсним рішення Державної податкової адміністрації Харківської області № 1732/10/25-203 від 27.04.2010 року.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Проф-связь" до Державної податкової адміністрації у Харківській області, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова № 0000271800/0 від 22.12.2009 року.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова № 0000271800/1 від 11.03.2010 року.

В частині позовних вимог про визнання недійсним рішення Державної податкової адміністрації Харківської області № 1732/10/25-203 від 27.04.2010 року - закрити провадження у справі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проф-связь" судові витрати в розмірі 1.70 (одна гривня сімдесят копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 24.08.2010 року.

Суддя                                                                                          М.Д. Кухар