Рішення № 112569296, 08.06.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/16823/21

Провадження № 2/752/1382/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08.06.2023 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Ящук Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДБК-Партнер», ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в:

позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, відповідно до якого просила визнати майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , що придбані на підставі договору купівлі-продажу майнових прав № 9275 від 04.04.2017 р., який укладений ОСОБА_2 з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДБК-Партнер» спільним майном подружжя та визнати за кожним із подружжя право власності на частину майнових прав.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували у шлюбі, який був зареєстрований 23.11.1996 року виконкомом Красногорівської міської ради Марийського району Донецької області, актовий запис №82.

На момент звернення до суду шлюб не розірвано, відповідач звернувся до Мар`їнського районного суду Донецької області з позовною заявою про розірвання шлюбу.

Під час перебування у шлюбі, 04.04.2017 року відповідач ОСОБА_2 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДБК-Партнер» договір купівлі-продажу майнових прав №9275, відповідно до якого були придбані майнові права на квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно копії довідки від 14.12.2017 року, виданої ТОВ «Інвест ДБК», майнові права на квартиру оплачено в повному обсязі - 1 523 890, 00 грн., що становить 100% вартості майнових прав.

14.12.2017 року здійснено прийом-передачу майнових прав на спірну квартиру, що підтверджується Актом прийому-передачі майнових прав на квартиру від 14.12.2017 року.

19.09.2018 року здійснено прийом-передачу квартири покупцю, тобто відповідачу ОСОБА_2 , що підтверджується Актом прийому-передачі квартири від 19.09.2018 року.

Однак, до теперішнього часу відповідачем ОСОБА_2 право власності на спірну квартиру відповідно до чинного законодавства не зареєстроване, правовстановлюючі документи не отримані, жодних дій для цього він не виконав.

Позивач зазначає, що вони з донькою проживають в квартирі, однак, через відсутність зареєстрованого права власності на неї, вони не можуть укласти договір користування електричною енергією та іншими комунальними послугами.

Оскільки, майнові права на спірну квартиру придбані у період шлюбу з відповідачем за спільні кошти подружжя, позивач просить визнати дане майно спільною власністю подружжя та поділити в судовому порядку.

08.07.2021 р. на підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києва відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в загальному позовному провадженні. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву, а третім особам для надання пояснень .

22.10.2021 р. третьою особою - ТОВ «ДБК-Партнер» подані письмові пояснення щодо предмету позову, відповідно до яких ТОВ «ДБК-Партнер» просить розглянути справу відповідно до вимог чинного законодавства за наявними матеріалами.

25.11.2021 р. на підставі ухвали суду до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог залучено ОСОБА_3

01.12.2021 р. ОСОБА_3 подані письмові пояснення з приводу заявленого позову, відповідно до якого вона просить задовольнити вимоги ОСОБА_1 , зазначаючи, що майнові права на квартиру були придбані в період шлюбу, однак відповідач не реєструє умисно право власності на даний об`єкт, не надає документи, чим порушує права як позивача, так і її.

18.02.2022 р. відповідачем подано зустрічний позов, відповідно до якого він просить в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на гараж № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 та за ОСОБА_2 право власності на гараж з підвалом НОМЕР_5 за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину двокімнатної квартири під номером АДРЕСА_3 та за ОСОБА_1 право ті на 1/2 частину двокімнатної квартири під номером АДРЕСА_3 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину нежитлової будівлі загальною площею 130.7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 та ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину нежитлової будівлі загальною площею 130.7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію половини вартості внесеного майна та коштів у Мале Приватне підприємство «АПТЕКА №379» та визнати за ОСОБА_1 право власності на 100% корпоративних прав зазначеного підприємства; визнати за ОСОБА_2 майнові права на квартиру АДРЕСА_1 та призначити грошову компенсацію ОСОБА_1 в розмірі половини вартості майнових прав на зазначену квартиру в сумі 761945 гривень.

Також відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого він просить відмовити у задоволенні первісного позову та розподілити весь обсяг спільного набутого в період шлюбу майна відповідно до вимог, заявлених в зустрічній позовній заяві.

07.12.2022 р. позивачем подано відзив на зустрічну позовну заяву,відповідно до якого позивач просить відмовити у задоволені зустрічного позову, оскільки виплата їй грошової компенсації за майнові права на квартиру АДРЕСА_1 порушує її права, вона є внутрішньо переміщеною особою, оскільки м.Мар`їнка є зоною бойових дій та іншого житла вона немає, господарська діяльність МП «Аптека № 379» була припинена в 2014 році та будь-яка звітність не подається, і відповідачем не надано доказів щодо внесення спільних коштів в статутний капітал підприємства. Позивач заперечує проти вимог щодо поділу гаражів №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , оскільки право власності на гараж № НОМЕР_1 вона набула на підставі рішення суду, доказів придбання зазначених приміщень за спільні кошти подружжя не надано, а крім того, позивач зазначає про фізичне знищення даного майна в зоні бойових дій.

26.12.2022 р. відповідачем подана заява про зміну предмету позову, відповідно до якої з обсягу спільного майна, що підлягає поділу, виключено квартиру АДРЕСА_3 .

27.01.2023 р. позивачем подана заява про зміну предмету позову, відповідно до якої ОСОБА_1 просить визнати спільною сумісною власністю квартиру АДРЕСА_3 та майнові права на квартиру АДРЕСА_1 та розподілити зазначене майно в рівних частках.

23.03.2023 р. судом вирішено питання про закриття підготовчого провадження.

В ході судового розгляду позивач підтримала позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі, просила суд позов задовольнити, та визнати за кожною із сторін право власності на майнові права та квартиру в м.Донецьку, оскільки таке майно придбано в період шлюбу та підлягає розподілу в рівних частках. На отримання грошової компенсації в рахунок вартості майнових прав вона не погоджується, оскільки мешкає в даній квартирі та не має іншого житла. Проти задоволення зустрічного позову заперечувала.

Представник відповідача просив розподілити майно подружжя відповідно до заявлених за зустрічним позовом вимог та зазначив, що фактично відповідач не наполягає на грошовій компенсації вартості внеску в статутному капіталі МП «Аптека № 379».

Третя особа- ОСОБА_3 , підтримала заявлені вимоги за первісним позовом та заперечувала проти задоволення зустрічного позову.

Представник третьої особи - ТОВ «ДБК-Партнер», в судове засідання не з`явився, подавши клопотання про розгляд справи у відсутність представника Товариства.

Вислухавши сторони та третю особу, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який був зареєстрований 23.11.1996 року виконкомом Красногорівської міської ради Марийського району Донецької області, актовий запис №82.

Відповідно до рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 26.11.2021 р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний.

Сторони звернулись до суду з вимогами про поділ спільного майна подружжя.

За положенням ч.ч. 1, 2 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Частиною першою статті 57 СК України встановлено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка, є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

За ч.6 ст.57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте ним, нею за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

За змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі N 372/504/17 (провадження N 14-325цс18).

Як роз`яснено в пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 04.04.2017 року ОСОБА_2 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДБК-Партнер» договір купівлі-продажу майнових прав №9275, відповідно до якого були придбані майнові права на квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно копії довідки від 14.12.2017 року, виданої ТОВ «Інвест ДБК», майнові права на квартиру оплачено в повному обсязі - 1 523 890, 00 грн., що становить 100% вартості майнових прав.

14.12.2017 року здійснено прийом-передачу майнових прав на спірну квартиру, що підтверджується Актом прийому-передачі майнових прав на квартиру від 14.12.2017 року.

19.09.2018 року здійснено прийом-передачу квартири покупцю, тобто відповідачу ОСОБА_2 , що підтверджується Актом прийому-передачі квартири від 19.09.2018 року.

На момент розгляду справи право власності на зазначену квартиру не зареєстровано.

Крім того, судом встановлено, що в період шлюбу сторонами придбана квартира АДРЕСА_3 і такі обставини не заперечувались сторонами, а отже не підлягають доказуванню.

Також в період шлюбу була придбана на підставі договору купівлі-продажу від 28.12.2011 р., посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Курильчук Т.О., нежитлова будівля загальною площею 130.7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

На підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу «Аптека № 379» від 15.02.2002 р. ОСОБА_1 стала власником МПП «Аптека № 379».

Відповідно до Статуту підприємства Статутний фонд складається з внеску власника до статутного фонду, що становить вартість внесеного цілісного майнового комплексу МПП «Аптека № 379» в сумі 2000 гривень та одна тисяча гривень для забезпечення діяльності підприємства.

Згідно інформації, наданої ГУ ДПС у Донецькій області МПП «Аптека № 379» в останнє подавало фінансову звітність 11.02.2013 р.

В ході судового розгляду представник відповідача відмовився від отримання грошової компенсації вартості внеску до статутного капіталу підприємства.

Матеріали справи не містять достовірних, достатніх доказів придбання за спільні кошти подружжя, в період шлюбу гаража № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , гаража з підвалом № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 ; Мале Приватне підприємство «АПТЕКА №379».

Крім того, відповідно до довідок ГУ ДСНС України у Донецькій області, 7 державний пожежно-рятувальний загін, нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_4 , гаражі №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 знищені внаслідок артобстрілу.

Отже, судом достовірно встановлено, що в період перебування у шлюбі сторонами була придбана квартира АДРЕСА_3 та майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , тобто таке майно є спільним майном подружжя і підлягає поділу між ними в рівних частках, оскільки позивач категорично відмовилась від отримання грошової компенсації вартості майнових прав та наполягала на визначення розміру часток у даному майні.

З огляду на встановлені обставини вимоги ОСОБА_1 є доведеними належними та достатніми доказами, обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не доведено факт придбання за спільні кошти приміщень гаразів №№ НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 .

Також суд враховує, що на момент розгляду справи нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_4 , гаражі №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 знищені внаслідок артобстрілу, а отже не можуть бути фактично предметом поділу.

Крім того, суд враховує позицію відповідача, який через свого представника в ході судового розгляду відмовився від отримання грошової компенсації половини вартості внесеного майна та коштів у Мале Приватне підприємство «АПТЕКА №379».

Враховуючи зазначені обставини в їх сукупності, підстав для задоволення зустрічного позову судом не встановлено.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст. 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору, та вирішити питання щодо повернення позивача надмірно сплаченої суми судового збору в розмірі 1782,15 гривень.

Вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат враховується:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем не надано належних та достатніх доказів отримання правничої допомоги, обсягу такої допомоги та детального розрахунку виду робіт і витраченого часу адвокатом.

В зв`язку з відмовою у задоволенні зустрічного позову судові витрати не підлягають відшкодуванню відповідачу з боку позивача.

Керуючись ст.ст.4, 5, 77, 81, 141, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДБК-Партнер», ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя задовольнити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя відмовити.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) право власності на частину наступного майна:

- майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , що придбані на підставі договору купівлі-продажу майнових прав № 9275 від 04.04.2017 р., який укладений ОСОБА_2 з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДБК-Партнер»;

- квартири АДРЕСА_3 , припинивши одноособове право власності на неї за ОСОБА_2 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на частину наступного майна:

- майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , що придбані на підставі договору купівлі-продажу майнових прав № 9275 від 04.04.2017 р., який укладений ОСОБА_2 з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДБК-Партнер»;

- квартири АДРЕСА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір в розмірі 9567,85 гривень.

Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) надмірно сплачений нею судовий збір в розмірі 1782 гривні 15 копійок за квитанцією 0.0.2187815043.1 від 08.07.2021 р.

У стягненні витрат на правничу допомогу з відповідача відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя