Ухвала суду № 112568845, 02.08.2023, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3185/23

Номер провадження 2/711/1305/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2023 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого- судді Кондрацька Н.М.

при секретарі Мелещенко О.В.

за участю представника позивача згідно довіреності Вітранюк В.В.,

представника відповідача Прошкіної А.В.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Черкаси клопотання представника відповідача про закриття провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ,-

встановив:

У провадженні Придніпровського районного суду міста Черкаси перебуває справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Представником позивачаподано досуду клопотанняпро закриттяпровадження усправі,у якомууказує,що уст.1Цивільного кодексуУкраїни (далі ЦКУкраїни),якою закріпленоколо суспільнихвідносин,що регулюютьсяцивільним законодавством,зазначено,що цивільнимзаконодавством регулюютьсяособисті немайновіта майновівідносини (цивільнівідносини),засновані наюридичній рівності,вільному волевиявленні,майновій самостійностіїх учасників.Натомість,до майновихвідносин,заснованих наадміністративному абоіншому владномупідпорядкуванні однієїсторони другійстороні,а такождо податкових,бюджетних відносинцивільне законодавствоне застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Позивач у поданій позовній заяві просить суд визнати незаконним та скасувати наказ Голови комісії з реорганізації Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області від 10.04.2023 № 61-к Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити Позивача на посаді начальника відділу-головного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку та звітності Головного управління або на рівнозначній посаді; стягнути на користь Позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу; рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1, 2 частини 1 статті 19 КАС України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Згідно із пунктом 12 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485, головне управління Фонду є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс та кошторис видатків, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Таким чином, Головне управління є суб`єктом владних повноважень. Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Публічна служба є різновидом трудової діяльності, службово-трудові відносини хоча і існують на перетині двох галузей права - адміністративного та трудового, проте докорінно різняться методом правового регулювання. Саме тому відносини, пов`язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням, регламентуються нормами адміністративного законодавства, а спори, які виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 426/160/14-ц; постанова від 31.10.2018 у справі № 761/33941/16-ц).

Позовні вимоги Позивача стосуються, зокрема, поновлення його на публічній службі, а саме на посаді начальника відділу-головного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку та звітності Головного управління або на рівнозначній посаді в Головному управлінні.

Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 22.01.2020 у справі № 813/1045/18 у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Таким чином, у даній справі для вирішення позовних вимог Позивача про відшкодування шкоди заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень необхідно вирішити публічно-правовий спір.

Відповідно до частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст. ст. 43, 48, 49, 255 ЦПК України, просять закрити провадження у справі № 711/3185/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління про стягнення визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивачем до суду 13.06.2023 надіслано заперечення про закриття провадження у справі. Так, зазначається, що як вбачається із клопотання про закриття провадження у справі Відповідач вважає, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки для вирішення позовних вимог Позивача необхідно вирішити публічно-правовий спір, так як позовні вимоги Позивача стосуються, зокрема, поновлення її на публічній службі, а саме на посаді начальника відділу головного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку та звітності Головного управління або на рівнозначній посаді в Головному управлінні.

Згідно зіст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1ст. 2 КАС України).

Пунктом 1, 2, ч. 1ст. 4 КАС Українипередбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною цих функцій.

За ч. 1ст. 19 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктом 17 ч. 1ст. 4 КАС Українивизначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

З аналізу вказаних норм вбачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише ті, які пов`язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з неї.

Разом з цим, при наданні спору статусу публічно-правового з приводу прийняття громадян на публічну службу, проходження, звільнення з публічної служби, необхідно встановити наявність таких підстав: 1) чи проходила особа конкурс на заняття вакантної посади; 2) чи складала така особа присягу посадової особи; 3) чи присвоювався їй ранг у межах відповідної категорії посад.

Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, єЗакон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу»(далі -Закон № 889-VIII).

Відповідно до ч. 2ст. 1 Закону № 889-VIII державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби. Разом з цим, до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ та інше.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції чинній до 01.01.2023) Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Фонд є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, символіку, яка затверджується його правлінням.

Статтею 5 вищезазначеного Закону передбачено, що управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців.

Отже Фонд соціального страхування України є юридичною особою приватного права некомерційною самоврядною організацією.

Позивач не була державним службовцем, не складала Присягу державного службовця, і їй не присвоювався ранг державного службовця. Посада, з якої її було незаконно звільнено, не відноситься до публічної служби, оскільки не пов`язана з діяльністю на державних політичних посадах, професійною діяльністю суддів, прокурорів, військовою службою, альтернативною (невійськовою) службою, дипломатичною службою, іншою державною службою, службою в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідач у цих правовідносинах виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як роботодавець у трудових відносинах, оскільки відповідно до ст.104 ЦК України у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа-правонаступник, до якої внаслідок приєднання перейшли майно, права та обов`язки припиненої юридичної особи, несе відповідальність за її зобов`язаннями в повному обсязі.

З огляду на наведене та ураховуючи суть спірних правовідносин, цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 815/6096/17 та постанові Верховного Суду від 19.05.2022 у справі №640/4301/20.

Відповідно до ч. 1ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України(далі -ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Застаттею 19 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Посилання відповідача в клопотанні про закриття провадження у справі на постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №426/160/14-ц та від 22.01.2020 у справі № 813/1045/18 як на правові висновки щодо застосування до спірних правовідносин відповідних норм права є необґрунтованим, оскільки спір, який розглядався у зазначених справах, пов`язаний із проходженням позивачами публічної служби, а отже для розгляду таких спорів КАС України встановлює юрисдикцію адміністративних судів.

Проте, у справі, яка розглядається відсутній спір з приводу прийняття Позивача на публічну службу та її проходженням, а є виключно трудовим спором, у зв`язку з чим повинен вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Отже правовідносини у справах на які посилається Відповідач не є подібними до правовідносин у справі №711/3185/23.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Враховуючи вищевикладене, просить розглянути вказане заперечення проти клопотання про закриття провадження у справі та відмовити Відповідачу у задоволенні вказаного клопотання.

У судовому засіданні представник позивача заперечувала щодо задоволення клопотання з підстав, зазначених у заперечені.

Представник відповідача у судовому засіданні наполягала на закритті провадження у справі.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання.

Відповідно до частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Статтею 15ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідач у клопотанні зазначає та робить висновки щодо того, що між сторонами виник публічно-правовий спір, який з врахуванням суб`єктного складу його учасників та правовідносин, що виникли між сторонами, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, з посиланням на те, що ця справа не підлягає розгляду в судах за правилами ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За матеріалів справи встановлено, що позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області і просила суд визнати незаконним та скасувати наказ Голови комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області про її звільнення з посади у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, а також просила суд поновити її на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Відповідно до статті 19ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини 1статті 2КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням, або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і підстава виникнення (з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій, причому такі функції суб`єкт владних повноважень повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір).

У своїй постанові Велика Палата Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 757/15346/18-ц дала тлумачення терміну публічно-владні управлінські функції. У розумінні пункту 2 частини 1статті 4КАС України термін публічно означає, що такі функції суб`єкта спрямовані на задоволення публічного інтересу, тоді як зміст поняття владні полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин. Управлінські функції - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 19КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

За положеннями пункту 17 частини 1статті 4КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Стаття 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»(в редакції, що діяла до 01 січня 2023) визначала наступне:

Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Фонд, якщо інше не передбачено законами України, не може займатися іншою діяльністю, крім тієї, для якої його створено, та використовувати свої кошти на цілі, не пов`язані з цією діяльністю.

Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються тільки за цільовим призначенням.

При цьому питання реорганізації Фонду, його управлінь, подальшого приєднання до Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади, не впливає на правову природу правовідносин щодо перебування позивачки на посаді та звільнення з управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області та не може розглядатись судом як перебування на публічній службі.

Спір між сторонами виник у зв`язку із виданням Головою комісії з реорганізації Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області наказу про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників.

Отже видача наказу про звільнення позивачки не є реалізацією уповноваженими особами Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області публічно-владних управлінських функцій та не було спрямовано на задоволення публічного інтересу, а є суто трудовими відносинами працівника та роботодавця.

У постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 460/280/19 зазначено, що для розгляду позову в порядку адміністративного судочинства необхідно встановити: по перше, чи є спір за своєю природою правовим, тобто чи звернення з позовом спрямоване на вирішення юридичного конфлікту між учасниками правовідносин; по друге, чи має такий спір ознаки публічно-правового, тобто чи позовні вимоги ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо особи не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. У протилежному випадку суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі.

Отже, спірні правовідносини є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі.

З огляду на викладене клопотання представника відповідача не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.260, 255 ЦПК України, -

ухвалив:

Відмовити у задоволенні клопотання про закриття провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Н. М. Кондрацька