Вирок № 112567858, 02.08.2023, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

02.08.2023

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/3152/21

Провадження № 1-кп/553/60/2023

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2023 року м. Полтава

Ленінський районний суд м.Полтави у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , його захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12021170460000122 від 14.03.2021 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Балта Одеської області, громадянина України, із неповною середньою освітою, розлученого, маючого на утриманні неповнолітню доньку, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

07.07.2004 вироком Балтського районного суду Одеської області за ч.3 ст.187 КК України до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, звільненого 13.09.2013 за відбуттям строку покарання;

08.06.2015 вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області за ч.2 ст. 190 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільненого умовно-достроково 10.11.2016;

30.03.2018 вироком Онуфріївського районного суду Кіровоградської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч. 1 ст.70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

21.12.2018 вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1, ч.4 ст.70 КК України до 3 років 8 місяців позбавлення волі;

20.06.2019 виркоом Крюківського районного суду м. Кременчука за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1, ч.4 ст.70 КК України до 3 років 9 місяців позбавлення волі, звільненого 20.11.2020 за відбуттям строку покарання;

20.08.2021 вироком Крюківського районного суду м. Кременчука за ч.2 ст.185 КК України до 3 місяців арешту;

12.11.2021 вироком Крюківського районного суду м. Кременчука за ч.2 ст.185, ч.2 ст.190, ст.ст.70,71,72 КК України до 1 року 1 місяця позбавлення волі;

14.04.2022 вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука за ч.2 ст.185, ст. 71 КК України до 1 року 2 місяців позбавлення волі;

23.05.2022 вироком Голосіївського районного суду м. Києва за ч.1 ст. 309, ч.4 ст.70 КК України до 1 року 2 місяців позбавлення волі

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

в с т а н о в и в :

11.03.2021 в першій половині дня ОСОБА_5 діючи умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, проник до приміщення сараю, розташованого на подвір`ї будинку АДРЕСА_2 , звідки викрав бойлер марки «GARANTERM GTN 80 V», об`ємом 80 літрів, вартістю 1250 грн, лопату штикову з дерев`яним держаком, вартістю 100 грн, лопату совкову з дерев`яним держаком вартістю 100 грн, граблі садові з дерев`яним держаком, вартістю 100 грн, лопату снігову (робоча частина металева) з дерев`яним держаком вартістю 100 грн, граблі веєрні з дерев`яним держаком вартістю 100 грн, сапу з дерев`яним держаком, вартістю 100 грн, після чого з місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденим на власний розсуд, заподіявши потерпілій ОСОБА_4 матеріального збитку загальним розміром 1850 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_5 частково визнаючи себе винним показав, що взимку 2021 року приїхав до м. Полтави з м. Харкова, на вокзалі познайомився з чоловіком на ім`я ОСОБА_7 , у якого мешкав близько 8-12 днів по АДРЕСА_2 . В подальшому у нього зникла сумка з речами, вони разом з ОСОБА_8 шукали сумку на подвір`ї, проте не знайшли. ОСОБА_7 сказав що є бойлер та разом з ним вони зайшли в сарай, двері були відкриті, там знаходився бойлер у неробочому стані. Разом з ОСОБА_8 вони витягли бойлер з сараю, розібрали його на подвір`ї та відвезли до пункту прийому металобрухту. Здавав бойлер ОСОБА_7 , за це виручив 200 грн, після цього пішов до магазину і не повернувся. Не дочекавшись повернення ОСОБА_8 , обвинувачений поїхав з міста та вже потім дізнався, що сарай не належав цій особі.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що 11.03.2021 з її сараю була здійснена крадіжка. Зазначила, що будинок має декілька господарів та спільний двір, за кожною квартирою закріплений сарай. Зараз вони з родиною не проживають в цьому будинку, однак періодично навідуються та прохають приглядати сусідів, сестру. Наприкінці лютого вона особисто навідувалась до помешкання щоб зняти показники лічильника, пізніше приходила сестра та на той час сарай був закритий. Двері у сарай дерев`яні на петлях з навісним замком, ключі від нього в одному екземплярі зберігаються вдома. Сестра, яка проживає в тому ж будинку, повідомила про те, що двері в сарай зірвані з петель, сарай відчинений. Вказала, що окрім вказаного в обвинувальному акті, з сараю було викрадено й інше майно, зокрема, велосипед, точило, пилосос та інші речі. Викрадений бойлер був в робочому стані, садові інструменти вона пізніше впізнала під час огляду в поліції. Обвинуваченого вона бачила один раз, так як він проживав у квартирі АДРЕСА_3 , а сестра частіше. Також вказала, що в квартирі АДРЕСА_3 часто проживали антисоціальні особи, один з яких повідомив їй про те, що речі з сараю виносила одна особа на ім`я ОСОБА_9 .

Потерпілою заявлено цивільний позов про відшкодування заподіяної їй моральної та майнової шкоди, який вона повністю підтримала. Питання про призначення покарання залишила на розсуд суду. Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що до початку 2020 року проживав у квартирі АДРЕСА_4 , яка належить його батькові. У батька стався інсульт, потерпіла ОСОБА_4 є дружиною батька, вони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Після того як він переїхав з цього будинку, він постійно навідувався туди, приглядав за господарством. У березні 2021 року йому зателефонувала сестра матері та повідомила про крадіжку, за місяць до того він особисто бачив, що двері у сарай були зачинені. Коли він приїхав до будинку, виявив, що замок на дверях замкнутий, а зірвана сама конструкція і двері зняті з петель, з сараю зникли бойлер та садові інструменти, на подвір`ї свіжі сліди пилки, пінопласту. Пізніше вони згадали, що в сараї знаходились й інші речі, зокрема велосипед, точило, розетки, які не вказані в обвинувальному акті. Бойлер знаходився у справному стані, і оскільки ним не користувались зберігався в сараї. У квартирі АДРЕСА_3 проживав ОСОБА_11 , був одинокий, вживав спиртні напої, іноді в нього проживали сторонні особи, безхатченки, вони ж повідомили про те, що до крадіжки причетний чоловік на ім`я ОСОБА_9 . Самого обвинуваченого свідок раніше не бачив.

Свідок ОСОБА_12 показала що проживала по АДРЕСА_2 в квартирі ОСОБА_13 , цей будинок поділений на 4 квартири, за кожною закріплений сарай. Обвинувачений також тимчасово мешкав в цьому будинку в квартирі ОСОБА_8 . Навесні обвинувачений проник до дальнього сараю, звідки виніс бойлер та розібрав його на подвір`ї будинку. Господарі цього сараю у будинку не проживали, однак навідувались, прохали приглядати за приміщеннями сусідів. В цей день свідок не помітила чи був сарай відчинений або закритий, але ОСОБА_7 повідомив, що сарай замикався на замок. ОСОБА_12 не бачила як обвинувачений проникав до сараю, однак була свідком як останній розбирав бойлер, маючи при собі інструменти. При цьому обвинувачений повідомив, що бойлер не з цієї квартири, є неробочим і він його знайшов.

Окрім показань потерпілої, свідків, винуватість обвинуваченого також підтверджується наступними доказами, які були досліджені судом в ході здійснення судового провадження.

Так, згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань та протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення, на підставі заяви ОСОБА_4 від 14.03.2021 до реєстру були внесені відомості про те, що у період часу з 11 год. 09.03.2021 по 10 год. 14 хв. 14.03.2021 невстановлена особа, шляхом зламу замка вхідних дверей, проникла до підсобного приміщення на території домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 , звідки таємно викрала господарський інструмент та електричний водонагрівач на загальну суму 4600 грн.

Відповідно до заяви ОСОБА_4 , остання надала згоду на огляд домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з протоколом огляду від 14.03.2021 із фототаблицею та план-схемою до нього, було проведено огляд за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого встановлено, що на території знаходиться житловий будинок на чотирьох господарів з розташованими напроти дерев`яними підсобними приміщеннями. Напроти квартири АДРЕСА_5 знаходиться дерев`яне підсобне приміщення (сарай) з одностворчатими дерев`яними дверима, цілісність яких не порушена, на яких встановлено запираючий механізм у вигляді двох металевих петель та навісного замка. На момент огляду одна з петель, що фіксувалась на дверях - зірвана та з`єднується за допомогою навісного замка з іншою металевою петлею, що зафіксована на лівому одвірку. В приміщенні сараю знаходяться стелажі з господарськими інструментами та побутовими речами.

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.08.2021, свідок ОСОБА_14 у присутності понятих впізнав обвинуваченого як особу, який 11.03.2021 назвавшись на ім`я ОСОБА_9 запропонував придбати у нього частини водонагрівача та господарський інструмент (лопати, граблі).

За заявою ОСОБА_14 від 13.08.2021, останній добровільно видав працівникам поліції дві лопати та граблі, які він придбав 11.03.2021 у чоловіка на ім`я ОСОБА_9 та у його присутності за протоколом огляду від 13.08.2021 з фототаблицею вказані предмети були оглянуті.

Будучи допитаним в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показав, що зі збігом тривалого часу він не пам`ятає обставин справи, обвинуваченого зараз впізнати не зможе та не заперечував обставин щодо проведеного впізнання та видачі ним працівникам поліції господарських інструментів.

Відповідно до протоколів пред`явлення речей для впізнання від 14.08.2021 з фототаблицями, потерпіла ОСОБА_4 впізнала викрадені у неї господарські інструменти, а саме дві лопати та граблі.

Згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи від 17.08.2021, ринкова вартість бойлера «Garanterm GTN 80 V», об`ємом 80 літрів на момент вчинення злочину - 11.03.2021 з урахуванням зносу могла складати 1250 грн, ринкова вартість лопати штикової, лопати совкової, грабель садових станом на момент вчинення злочину - 11.03.2021 з урахуванням зносу складає по 100 грн за кожне.

Згідно з протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 22.09.2021, протоколу огляду цифрового носія та перегляду інформації від 23.09.2021 з схемою, абонентський номер НОМЕР_1 11.03.2021 знаходився в районі дії вишки, яка розташована у АДРЕСА_6 , азимут дії 220, що розташована в безпосередній близості до АДРЕСА_2 .

Оцінивши кожний досліджений та перевірений в судовому засіданні доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд, поза розумного сумніву, вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням в приміщення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Так, в ході судового розгляду обвинувачений пояснив, що він зайшов у сарай разом із господарем квартири, в якій мешкав, звідки вони витягли бойлер, який потім разом розібрали та здавав його не він і гроші не отримував. При цьому обвинувачений ствердив, що не знав про належність приміщення іншим особам. Також обвинувачений заперечив ту обставину, що ним був зламаний замок на вхідних дверях до сараю, викрадення господарського інвентаря потерпілої, а також наполягав на тому, що бойлер знаходився у неробочому стані.

Водночас, згідно з показаннями свідка ОСОБА_12 та виходячи з досліджених письмових доказів, саме ОСОБА_5 на подвір`ї будинку розбирав бойлер, інші особи поряд з ним були відсутні, та в подальшому частини бойлеру, садовий інвентар були придбані у нього свідком ОСОБА_14 . Також свідок ОСОБА_12 показала, що пояснюючи свої дії ОСОБА_5 повідомив про те, що він знайшов цей бойлер у неробочому стані.

В судовому засіданні ОСОБА_14 не заперечував придбання ним частин водонагрівача та садового інвентаря, однак зі спливом тривалого часу не зміг впізнати обвинуваченого та пояснив, що не пам`ятає обставин справи.

При цьому, добровільно видані ОСОБА_14 дві лопати, граблі були оглянуті і в ході пред`явлення їх потерпілій, остання впізнала їх як викрадені у неї речі.

Впізнання обвинуваченого свідком ОСОБА_14 було проведено за фотознімками 13.08.2021 та згідно із нормами кримінального процесуального Закону, останній не виключає такої можливості.

Згідно із ч.6 ст.228 КПК України, за необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред`явленні особи для впізнання.

За змістом протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.08.2021, свідок ОСОБА_14 у присутності понятих впізнав обвинуваченого як особу, який 11.03.2021 назвавшись на ім`я ОСОБА_9 запропонував придбати у нього частини водонагрівача та господарський інструмент (лопати, граблі). При цьому протокол містить відомості за якими ознаками зовнішності свідок впізнав обвинуваченого, впізнання проводилось в присутності понятих, що відповідає вимогам ст.228 КПК України.

Твердження обвинуваченого щодо несправності бойлера спростовуються показаннями потерпілої та свідка ОСОБА_10 , які пояснили, що бойлер був демонтований з квартири, оскільки ним не користувались, був у робочому стані та тимчасово зберігався у сараї.

Разом із тим, обвинуваченому було пред`явлено звинувачення у вчиненні крадіжки, поєднаній з проникненням у приміщення шляхом зламу замка вхідних дверей, що категорично було заперечено ОСОБА_5 .

Так, в судовому засіданні потерпіла вказала, що вхідні двері сараю закривались на замок, однак, ні потерпіла, ні інші допитані свідки не вказали, що 11.03.2021 замок знаходився на дверях. Свідок ОСОБА_12 пояснила, що не помітила чи був сарай потерпілої того дня зачинений, також вона вказала, що бачила лише як обвинувачений розбирав бойлер на подвір`ї.

Окрім того, згідно із протоколом огляду місця події, замок на вхідних дверях не пошкоджений, а була зірвана одна з петель, на якій замок фіксувався.

Таким чином зібрані у справі докази не спростовують тверджень обвинуваченого щодо того, що двері в сарай були відчинені, і ці сумніви суд трактує на його користь.

Водночас, суд зауважує, що для розуміння поняття «проникнення» необхідно виділяти фізичний та юридичний його критерії. Зокрема, для визначення фізичного критерію підлягає встановленню: 1) факт входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища); 2) час, спосіб, місце та обставини входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) з урахуванням режиму доступу до нього та до майна, яким бажає заволодіти особа. Для з`ясування юридичного критерію слід встановлювати: 1) незаконність входження (потрапляння) в приміщення (житло, інше приміщення чи сховище) або перебування в ньому, що обумовлюється відсутністю в особи права на перебування там, де знаходиться майно, яким вона бажає незаконно заволодіти; 2) мету, яку досягає особа, вчиняючи обрані дії, усвідомлення нею характеру вчиненого суспільно небезпечного діяння, зокрема й факту незаконного входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) чи перебування в ньому, передбачення наслідків вчиненого діяння.

В ході судового розгляду не знайшла свого підтвердження версія сторони захисту щодо присутності на місці події іншої особи (господаря квартири де проживав обвинувачений та який зі слів учасників помер). Сам обвинувачений підтвердив, що він зайшов у приміщення сараю через відчинені двері, де знаходився бойлер, який в подальшому він розібрав.

У свою чергу сам спосіб проникнення у приміщення, факт того, що двері в це приміщення були відчинені або зачинені на замок, як і застосовування або не застосування особою будь-яких фізичних засобів подолання перешкод, в даному випадку не впливає на кваліфікацію дій обвинуваченого за ч.3 ст. 185 КК України, оскільки проникнення було незаконним, відбулось без дозволу потерпілої і здійснено саме з метою заволодіння її майном.

За таких обставин суд відхиляє позицію сторони захисту щодо кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст.185 КК України та критично ставиться до пояснень обвинуваченого щодо його необізнаності про те, що підсобне приміщення як і майно, яке в ньому знаходилось є чужим.

Також в судовому засіданні потерпілою було вказано про те, що окрім бойлеру та садового інвентаря з сараю зникли й інші речі, зокрема, точило, велосипед.

Водночас судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

За таких обставин, враховуючи, що під час судового розгляду обвинувачення не змінювалось, а суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, дотримуючись вимог ст.337 КПК України, суд розглянув справу в межах внесеного стосовно ОСОБА_5 обвинувального акту.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд, у відповідності до вимог ст.65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, всі обставини по справі в їх сукупності, а також особу обвинуваченого, його вік і стан здоров`я, обставини, які обтяжують та пом`якшують покарання.

Разом із цим, суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, тому особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

У п.3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд виходить з класифікації, відповідно до положень ст.12 КК України, а також враховує конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення та ступінь тяжкості наслідків, що настали.

Обвинувачений ОСОБА_5 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за вчинення аналогічних злочинів, неодружений, не працює, суспільно-корисною діяльністю не займається, має на утриманні неповнолітню дитину, сталого місця проживання не має, з 26.02.2015 перебуває на обліку в КП «Полтавськиий обласний центр терапії залежностей» з синдромом залежності від опіоїдів, за період з 1996 року на стаціонарному лікуванні в КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги ПОР» не перебував, за медичною допомогою не звертався, за довідкою Полтавської міської медичної частини №23 отримує лікування з приводу туберкульозу легень.

Вирішуючи питання щодо наявності пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, суд вказує, що рішення про їх встановлення насамперед має значення для правильного призначення покарання і має бути повністю самостійним, тобто незалежним від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.

В ході здійснення судового провадження обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання судом не встановлено.

Виходячи із загальних засад призначення покарання, враховуючи наведені вище характеризуючи дані обвинуваченого, відсутність обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, думку потерпілої, яка питання призначення покарання залишила на розсуду суду, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень необхідним і достатнім є покарання в межах санкції ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі.

Підстав для застосування положень статей 69, 69-1, 75 КК України суд не знаходить.

Враховуючи, що ОСОБА_5 є раніше судимою особою, встановлений судом злочин вчинив через невеликий проміжок часу після звільнення з місць відбування покарання, а отже відповідних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, продовжив вчинення корисливих злочинів, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливо лише в умовах ізоляції від суспільства.

Тільки таке покарання, з урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, принципу індивідуалізації покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, засадам гуманності і справедливості.

При цьому справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, з огляду на що суд вважає необхідним призначення покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.3 ст.185 КК України.

Згідно з матеріалами кримінального провадження ОСОБА_5 було засуджено вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 23.05.2022 за ч.1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі та з урахуванням вироку Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14.04.2022, в порядку ч.4 ст.70 КК України йому було визначено покарання у виді 1 року 2 місяців позбавлення волі.

За таких обставин, остаточне покарання ОСОБА_5 слід визначити у відповідності до вимог ч.4 ст.70 КК України.

Питання про речові докази вирішено судом у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Застосований в межах кримінального провадження захід забезпечення у виді арешту майна підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу, суд наголошує, що на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 28.10.2021 до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 27.10.2021.

За таких обставин, в межах кримінального провадження, що розглядається, до обвинуваченого застосовано запобіжний захід, а від так у строк покарання ОСОБА_5 необхідно зарахувати попереднє ув`язнення у період з 27.10.2021 до винесення вироку, відповідно до ч.5 ст.72 КК України з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Оскільки підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів судом не встановлено, до набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_5 слід залишити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Потерпілою в ході судового провадження було пред`явлено цивільний позов, в якому з урахуванням уточнень ОСОБА_4 прохає стягнути з ОСОБА_5 заподіяну їй кримінальним правопорушенням майнову шкоду в розмірі 1850 грн та 5000 грн компенсації моральної шкоди.

Вимоги в частині відшкодування моральної шкоди вмотивовані потерпілою глибиною та тривалістю душевних страждань, вимушеністю змін у житті, яких вона зазнала внаслідок неможливості користуватись садовим інвентарем та бойлером. Розмір майнової шкоди визначено потерпілою вартістю викраденого майна.

Обвинувачений пред`явлений цивільний позов не визнав повністю, посилаючись на викладені у відзиві обставини. Стороною захисту було звернуто увагу на недоведеність потерпілою заподіяння їй моральної шкоди, пред`явлення вимог про відшкодування вартості майна, частина якого повернута, та невідповідність заявленої вартості бойлера, з моменту придбання якого минуло багато років.

Вирішуючи заявлений позов, суд зазначає, що згідно із ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Так, відповідно до загальних підстав відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду, визначених ст.ст.1166, 1167 ЦК України, майнова та моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом п.2 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Водночас, згідно з положеннями ч.3 ст. 23 Цивільного кодексу України саме судом визначається розмір грошового відшкодування моральної шкоди. При цьому законодавець встановлює лише загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні цього питання, а саме залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення; з дотриманням вимог розумності і справедливості.

Щодо обґрунтованості позову, суд виходить з того, що факт заподіяння такої шкоди є доведеним і очевидним, оскільки являється наслідком протиправних дій з боку обвинуваченого.

Враховуючи глибину моральних страждань потерпілої, що викликані викраденням її майна, неможливістю ним користуватись та проникненням в належне їй приміщення, виходячи з засад розумності та справедливості, беручи до уваги реальну можливість відшкодування, суд доходить висновку про присудження на користь потерпілої компенсації заподіяної їй моральної шкоди в розмірі 3000 грн.

Щодо заявлених вимог в частині стягнення майнової шкоди, суд зазначає, що потерпіла прохає стягнути на її користь вартість викраденого майна, а саме бойлеру - 1250 грн, та садового інвентаря в кількості 6 штук по 100 грн кожний. Разом із тим, дві лопати і граблі визнані речовими доказами, зберігаються в кімнаті речових доказів відділення поліції, тобто це майно було знайдене, а отже розмір заподіяної потерпілій майнової шкоди має бути зменшеним до 1550 грн.

За таких обставин, суд вважає за необхідне пред`явлений потерпілою цивільний позов задовольнити частково та присудити на її користь відшкодування майнової шкоди в розмірі 1550 грн і 3000 грн компенсації моральної шкоди.

На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 03 (три) роки.

На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, що призначене за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 23.05.2022 у виді 01 року 2 місяців позбавлення волі, більш суворим призначеним за цим вироком, остаточно визначити ОСОБА_5 покарання у виді 03 (трьох) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 02.08.2023.

У строк покарання ОСОБА_5 зарахувати строк попереднього ув`язнення з 27.10.2021 по 01.08.2023 включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили застосований до обвинуваченого запобіжний захід залишити тримання під вартою.

Скасувати арешт, накладений за ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 26.08.2021 на вилучене майно, а саме дві лопати і граблі.

Речові докази у справі: дві лопати, граблі, марковані білою фарбою, які зберігаються в кімнаті речових доказів ВП №1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області - повернути потерпілій ОСОБА_4 , як їй належні.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 завдану кримінальним правопорушенням майнову шкоду в розмірі 1550 грн та 3000 грн компенсації моральної шкоди.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Ленінський районний суд м. Полтави. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя

Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_1